Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.

Дошкільний вік - це вік з 3 до 6 років. В цей період іде швидкий психічний розвиток дитини. Щоб прослідкувати якісні зміни, що відбуваються в психіці дитини дошкільний вік поділяють на такі періоди: 3 роки - молодший дошкільний вік; 4 - середній дошкільний вік; 5 - старший дошкільний вік. Основним видом діяльності в дошкільному віці є гра.

Молодші дошкільники граються одні. Відтворюють дії дорослих яких бачать. Ігри дітей середнього дошкільного віку стають колективними - вони імітують відношення між людьми. Діти виділяють ролі і правила на яких будуються ці взаємовідносини і контролюють їх виконання. Теми для ігор вибирають різнобічні, з якими достатньо обізнані з особистого досвіду (сімейні ролі, виховні, професійні). В іграх існують правила і відношення, спостерігається субординація. Вперше виявляється лідерство, починають розвиватися організаторські уміння і навички.

З'являються ігри - змагання. Найбільше в цих іграх дітей приваблює виграш, успіх, що формує у дитини мотивацію досягнення успіху.

В старшому дошкільному віці переважає конструкторська гра, що переходить в трудову діяльність. Діти засвоюють елементарні трудові уміння, навички, пізнають фізичні, хімічні властивості предметів.

Рольова гра - це діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих і в узагальненій формі відтворюють діяльність дорослих і взаємини між ними. Розвиток гри вияв­ляється насамперед через зміну сюжету (від побутового "доньки- матері" до широкого соціального "космос") та змісту (дії з предме­тами - відносини між людьми).

Д. Б. Ельконін виділив 4 рівні розвитку гри у дітей віком 3- 7 років.

1. Центральним змістом гри є дії з певними предметами, які спрямовані на співучасника гри (одна дитина грає маму, а інша - тата). Ролі тут фактично є, але вони визначаються дією. Ролі не називаються, дії одноманітні. Логіку дій лег­ко можна порушити.

2. Центральним змістом гри є дії з предметами. Але ігрова дія повинна відповідати реальній. Ролі вибирають самі діти. Виконання ролі зводиться до реалізації дії, пов'яза­ної з роллю. Логіка дій визначається їх послідовністю в реальній дійсності.

3. Центральним змістом гри є виконання дій, які виплива­ють з ролі. Серед них виділяються спеціальні дії, які пере­дають характер ставлень до інших учасників гри. Ролі чітко окреслені, визначають і спрямовують поведінку ди­тини, логіка і характер дій визначається роллю. Дії стають різноманітними (вислухати хворого, перев'язати його, виміряти температуру), з'являється специфічне рольове мовлення. Порушення логіки дій не допускається.

4. Центральним змістом гри є виконання дій, які пов'язані з ставленням до інших людей, ролі яких виконують інші люди. Ролі чітко виділені. Впродовж всієї гри дитина веде лише одну лінію поведінки. Рольові функції дітей взаємо­пов'язані. Дії розгортаються в послідовності, яка строго відтворює реальну логіку, вони різноманітні.

У дошкільний період емоції випереджають хід виконання дій, виникає здатність до співпереживання, здатність передбачи­ти наслідки своїх дій, сумління совісті. Ці соціальні почуття ли­ше починають формуватися. Вони розвиваються у грі. Дитина отримує задоволення від самої гри. Емоції беруть участь у підпо­рядкуванні мотивів, що призводить до становлення довільної регуляції.

Цей період характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку дитини. З'являються нові форми зв'язку дитини з дорослим: суспільна праця змінюється самостійним виконанням завдань дорослих.

Внутрішня позиція дошкільника по відношенню до інших людей характеризується зростаючим усвідомленням свого „Я", значенням своїх вчинків, зацікавленням дорослим життям і взаємовідносинами між дорослими.

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.

У дошкільний період сприймання дитини втра­чає свій афективний характер: перцептивні та емоційні процеси диференціюються. Воно стає осмисленим, виділяються довільні дії (спостереження, пошук). Мимовільна увага та пам'ять перева­жають протягом усього дошкільного дитинства. Але вже в цей період дошкільники вперше починають керувати своєю увагою, а пам'ять починає включатися в процес становлення особистості. Саме 3-4 роки життя стають роками перших дитячих спогадів.

Увага дошкільника мимовільна, його приваблюють зовнішньо яскраві предмети. Але єзасоби керування увагою дошкільника - міркування в голос.

У першій половині дошкільного дитинства в дитини перева­жає репродуктивна уява, механічне відтворення отриманих да­них. У старшому дошкільному віці, коли з'являється довільність у запам'ятовуванні, репродуктивна уява перетворюється в творчу. Уява дитини формується у грі. Перетворення дійсності виникає не лише шляхом комбінування, а й за допомогою надання предме­там нових властивостей.

Сюжетно-рольова гра стимулює розвиток мислення. Основ­ні лінії розвитку мислення в дошкільний період:

— поліпшення й удосконалення наочно-образного мислення на основі уяви, довільної та опосередкованої пам'яті;

—початок формування словесно-логічного мислення шляхом використання мови. Спочатку дитина засвоює значення слова, вчиться його використовувати. У зв'язку з інтенсив­ним розвитком мовлення засвоюються поняття, з'являється тенденція до встановлення зв'язків. Потім дитина пізнає си­стему понять, які відображають відносини між людьми.

У пізнавальних процесах виникає синтез зовнішніх і внутрішніх дій, об'єднуються уява, мислення та мова. Внутрішня мова функціонує як засіб мислення.

У дошкільний період мова стає засобом спілкування, мислення дитини та свідомого вивчення. Розвивається звуковий та і граматичний бік мовлення. У грі в процесі спілкування з ровесниками розвивається діалогічне мовлення. Зростає активний словник, що дає дошкільникові можливість перейти від ситуативного до контекстного мовлення. Мовлення перетворюється в універсальний засіб спілкування. Дитина може розповісти казку, передати свої враження.

У дошкільників вже з 4 років спостерігається ситуативно - ділова форма спілкування. Діти намагаються діяти спільно в пpoцесі сюжетно-рольової гри, налагодити ділове співробітництво, узгодити свої дії для досягнення спільної мети. З'являється інте­рес до того, що робить ровесник. Контакти характеризуються яс­кравою емоційністю. Дошкільник хоче, щоб на нього звернули увагу, прагне до визнання і поваги.

В дошкільному віці іде подальше формування моральних норм. В 3-4 -роки вік емоційної саморегуляції; 4-5 - моральна саморегуляція; 5-6 -формування ділових якостей дитини, за допомогою яких вирішуються певні завдання. Стійкі моральні уявлення формуються на основі спостереження за діями дорослих і їх наслідування, через систему заохочення і покарання, оцінки дій дитини, які дають дорослі. Формуються особистісні якості, які вказують на відношення до людей.

В процесі розвитку у дошкільника з’являється ряд новоутворень:

- формуються внутрішні розумові дії і операції;

- синтез зовнішніх і внутрішніх дій, що пронизує всі пізнавальні процеси;

- виникає внутрішнє мовлення, як засіб мислення;

- поєднуються уява, мислення, мовлення.

 

 

Психологія молодшого школяра

План

1. Загальна характеристика початкового періоду шкільного життя дитини.

2. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання в школі.

3. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.

4. Навчальна діяльність молодших школярів.

5. Особливості спілкування молодших школярів.

Основні поняття

Компоненти психологічної готовності дитини до навчання в школі (мотиваційна, розумова, вольова, емоційна, фізична, готовність до спілкування з однолітками і дорослими), навчальна діяльність, внутрішня позиція школяра, рефлексія, внутрішній план дій, довільність, ставлення до учіння, мотиви учіння.

 

1. Загальна характеристика початкового періоду шкільного життя дитини.

Молодші школярі мають значні резерви розвитку. У цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання ор­ганізму. Закінчується морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює умови для здійснення цілеспрямо­ваної довільної поведінки, планування і виконання програм дій. Зростає рухливість нервових процесів, спостерігається більша, ніж у дошкільників, урівноваженість процесів збудження і галь­мування, хоча процеси збудження переважають. Зростає функціональна роль другої сигнальної системи, слово набуває узагальненого значення. Істотно зростає фізична витривалість дитини, але вона відносна. Працездатність молодших школярів різко спадає через 25 - 30 хв. уроку.

Зі вступом дитини до школи змінюється її соціальна ситу­ація розвитку. Зміна соціальної ситуації розвитку, що відбу­вається в молодшому шкільному віці, та зміна провідного типу діяльності, на думку Л. С. Виготського, сприяє становленню якісно нових відносин між дитиною і колективом класу, між ди­тиною і дорослим, який його навчає. Певні відносини із доросли­ми й ровесниками формуються на основі того, як учень на­вчається, виконує класні доручення, поводиться в сім'ї, з доросли­ми, однолітками, виявляє або не виявляє готовність виконувати доручення інших людей. Отже, соціальна ситуація дитини зале­жить від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які ре­алізуються в межах взаємодії "вчитель - учень" і "учень - учень".

Це об'єктивне становище дитини суб'єктивно (більш адек­ватно чи менш адекватно) проявляється в її настрої, домінуючих переживаннях, емоційному ставленні до школи і навчального про­цесу. П. М. Якобсон зазначає, що школа в молодшого школяра спричиняє дуже багато нових видів переживань, яких не було в дошкільників. Це, зокрема, переживання, пов'язані з перебуванням в учнівській групі, спілкуванням з ровесниками, учителем, оцінка якого, похвала чи зауваження є дуже значущими для учня.

Криза семи років є перехідним періодом, що відділяє дошкільне дитинство від молодшого шкільного віку. Це криза семи років у саморегуляції, яка нагадує кризу першого року. Її основні симптоми: втрата безпосередності поведінки (між бажанням і вчинком вкли­нюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності власних дій); манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дити­на відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); симптом "гіркої цукерки" (дитині погано, але вона намагається це приховати).

Семирічна дитина не може стримувати свої почуття, не вміє керувати ними. Утративши одні форми поведінки, вона ще не оволоділа іншими. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою.