Опишіть особливості земельного кадастру у країнах Європи.

Земельний кадастр у Великобританії. Сучасна система вивчення земель у Великобританії розроблена службою сільсько-господарських земель Міністерства сільського господарства, рибальства і продовольства у 1968 р. Вона включає два основні етапи: фізичну й економічну класифікацію земель [19].

При фізичній класифікації всі землі країни залежно від ступеня впливу фізичних чинників, які обмежують їх використання усільськогосподарському виробництві, об’єднують у п’ять класів землепридатності. Основними фізичними чинниками, які впливають на сільське господарство, є: клімат (кількість опадів, температура, тривалістьвегетаційного періоду);

рельєф;

висота над рівнем моря та крутість схилів;

особливості ґрунтового покриву (вологість, глибина кореневмісного шару, механічний склад, структура,кам’янистість).

До першого класу відносять землі з дуже незначними обме-женнями їх сільськогосподарського використання або землі, які не мають таких обмежень. Вони придатні для вирощування широкого набору культур, у тому числі найбільш вибагливих садових, і забезпечують високу їх урожайність. До наступних класів відносять землі з невеликими, середніми, серйозними і дуже серйозними обмеженнями для сільськогосподарського вико-ристання.

Економічна класифікація земель побудована на визначенні вартості стандартної чистої продукції кожного класу земель. Стандартна чиста продукція визначається як розрахункова вартість рільничої та садівничої продукції, властивої для цих земель при середньому рівні догляду і застосування добрив. Вона становить різницю між вартістю одержаної продукції і вартістю посівного або посадкового матеріалу. Для визначення середнього виходу стандартної чистої продукції необхідно обстежити мінімум 15 господарств, які охоплюють не менше 25% оцінюваної території.

Стандартну чисту продукцію визначають для земель, зайнятихпольовими, садовими (плодові, ягідні і овочеві культури), кормовими культурами й окремо для пасовищних земель.

Розрахунок стандартної чистої продукції для площ вирощуваних культур приводять за вартістю фактичної продукції польових,садових і кормових культур, а для пасовищ – за вартістю продукції тварин, які випасаються на цих пасовищах.

Для проведення оцінки земель Національне консультативне управління сільського господарства на основі масових фактичних даних розрахувало для основних районів країни середню чисту продукцію для польових, садових і кормових культур у пере-рахунку на акр зайнятої площі і середню чисту продукцію пасовищ у перерахунку на голову худоби, що випасається.

Земельний кадастр у Франції. Французький земельний кадастр є найбільш досконалим серед кадастрів європейських країн. Він представляє собою струнку систему обліку кількості й якості земель з метою оподаткування. Французький уряд, почавши в 1925 р. поновлення кадастру, ставив перед собою завдання здійснити ідентифікацію даних про кожну земельну ділянку з метою з’ясування її стану, розмірів, якості, дохідності та приналежності. Основні земельно-кадастрові роботи розпочаті у 1930 р. і практично закінчені на початку 50-х років. Починаючи з 1953 р. у всій країні проведено чергове поновлення земельного кадастру відповідно до сучасних вимог. Поновлення і переоцінка земель здійснюються через кожні п’ять років. Поновлення і перевірка земельного кадастру покладаються на постійну державну службу земельної власності, що включає центральне, регіональне і департаментське відомства [19].

Процес реєстрації землі у Франції передбачає вирішення трьох груп завдань: технічних (складання кадастрових планів), земельних (ідентифікація та опис земельних ділянок – парцел, встановлення їх власників), податкових (оцінка землі і визначення обґрунтованої норми земельного податку).

Роботи виконуються Національною службою кадастру (м.Тулуза), Службою національної документації кадастру (м.Париж), дирекції податкових служб департаментів.

Для ідентифікації незабудованої земельної власності аркуші кадастрового плану комуни позначають літерами, яких може бути одна або дві (А, В,..., АВ, АС...). У межах кожного аркуша парцели отримують різні номери. Таким чином, літера означає номер аркуша, а цифра – номер парцели.

В описі секції, що є легендою плану, для кожної парцели вказуються: адреса, кадастровий зміст, номер комуни землеволодіння, зміни, що відбулися [12].

Державна служба земельного кадастру Франції забезпечує виконання технічних, юридичних і адміністративних дій. Технічні роботи з ведення земельного кадастру включають:

поновлення застарілих кадастрових планів шляхом фото-грамметричних або геодезичних операцій;

зберігання старих і поновлених кадастрових планів;

координацію, перевірку і централізацію зйомок земельних ділянок;

збереження межових знаків, геодезичної опорної мережі та сигналів.

Земельний кадастр у Німеччині. При проведенні земельного кадастру у східній частині країни в складі земельного фонду виділяють землі сільськогосподарського призначення, лісового фонду, забудовані або ті, що підлягають забудові, постійно зайняті водами і землі спеціального призначення, тобто призначені для промисловості, транспорту і т.д. Конкретний перелік сільськогосподарських угідь, а також основи для віднесення земельних ділянок до відповідних видів угідь у межах земель сільськогосподарського призначення різні у двох системах обліку земель

Кадастр нерухомого майна є системою державного обліку земель шляхом картування і реєстрації всього земельного фонду за природними, економічними та юридичними ознаками. При обліку сільськогосподарських земель у кадастрі нерухомості дається характеристика всіх земельних ділянок за їх природними властивостями і якістю. Отже, в основу віднесення земельної ділянки до певного виду сільськогосподарських угідь кладуть дані оцінки земель. Всі земельні ділянки у кадастрі нерухомості поділені на такі групи і види використання:

безпосередньо сільськогосподарські та лісогосподарські види використання – рілля, сади, виноградники, природні кормові угіддя, ліси;

землі, непридатні для обробітку, – покриті водою, болота, пустирі;

інші види використання – забудовані землі, зайняті дорогами, аеродромами, спортмайданчиками тощо.

Земельний кадастр у Польщі. Декретом польського уряду від 2 лютого 1955 року введена єдина система обліку земель. Методи ведення обліку визначені спільними інструкціями, вказівками і розпорядженнями Міністерства землеробства і Міністерства комунального господарства. Згідно з наказом цих міністерств від 20 лютого 1969 року у складі земельного фонду країни виділено вісім категорій використання земель. Розподіл земель за категоріями проводиться виходячи з особливостей функціо-нування і виробничої спрямованості їх використання.

Земельний фонд Польщі характеризується високим ступенем освоєності. Сільськогосподарські землі займають 62,6% загальної території країни, в тому числі орні (рілля і перелоги) – 48,2 % сади, включаючи породорозсадники, виноградники, ягідники і хмільники – 0,9%; постійні луки і пасовища – 13,5 %. Серед інших категорій найбільшу питому вагу в загальній площі (27,5 %) займають ліси і чагарники. Землі інших категорій представлені незначними площами. У земельному балансі країни наводиться показник зрівнювальної території, який визначається як різниця земельно-облікових і статистичних державних органів. Земельно-облікові дані базуються на матеріалах зйомок, обмірів земель окремих господарств і включають карту, реєстр, відомості про площу, клас земель, місце розташування ділянки й інші відомості.

Земельно-оціночні роботи значною мірою підпорядковані завданням визначення придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур. Відповідно до інструкції, затвердженої Міністерством сільського господарства у 1963 році, якість земель визначається за механічним складом, потужністю орного горизонту, структурою, кислотністю,оглеєнням і водними властивостями ґрунту. Крім того, врахо-вується рельєф, особливості меліорації, врожайність сільсько-господарських культур або продуктивність кормових угідь, а також природні умови, що ускладнюють використання земель та їх меліорацію.

Залежно від природних властивостей ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур орні землі поділяються на шість основних класів: найкращі, дуже добрі, добрі, середні, погані і дуже погані. Третій і четвертий класи залежно від якості ґрунтів поділяються на два підкласи. Понад 80 % ріллі займають добрі, середні й погані землі. Однак у результаті технічного прогресу бонітувальна класифікація сільськогосподарських угідь, що застосовується, не відображає продуктивності виділених таксономічних одиниць (класів). Наприклад, продуктивність більшості ґрунтів перших двох класів збільшується при внесенні добрив незначно, а третього і четвертого класів зростає значно швидше. Тому клас ґрунтів як таксономічна одиниця земель з ростом технічного прогресу в землеробстві відображає якість земель лише на певному етапі. У зв’язку з цим доцільно перейти на 100-бальну систему бонітування ґрунтів.