Відходи переробки деревини і напрямки їх утилізації

Відходи деревини утворюються на всіх стадіях її заготівлі і переробки. Одним з основних способів переробки й утилізації відходів деревини є одержання штучної деревини - міцного матеріалу. Представлений далеко не повний перелік напрямків утилізації промислових відходів свідчить про широкі можливості їхнього використання в народному господарстві.

Однак, незважаючи на різноманіття наявних методів і технологій утилізації відходів, найбільш розповсюдженим як і раніше залишається метод складування на спеціальних полігонах. Причина такого положення полягає в існуючому дефіциті бюджетних коштів, що не дозволяє вирішити проблему утилізації відходів виробництва і споживання]. Сформована ситуація в сфері звертання й утилізації промислових відходів ускладнюється відсутністю спеціальних полігонів для їхнього поховання. Найчастіше складування цих відходів здійснюється в не відведених місцях з порушенням вимог санітарних правил, що безсумнівно впливає на середовище існування і, зокрема, на стан підземних водоносних горизонтів, обумовлюючи тим самим еколого-гігієнічні проблеми утилізації відходів сучасних виробництв

Підвищеної уваги вимагають питання використання й утилізації токсичних відходів [12]. Тому при великому різноманітті технологічних рішень пріоритетними способами утилізації небезпечних відходів повинні стати технології, що забезпечують: - високу екологічну безпеку запропонованого технологічного процесу; - утилізацію небезпечних відходів безпосередньо на місці їхнього скупчення; - уніфіковану технологію для утилізації широкого діапазону небезпечних відходів, що мають різний хіміко-мінералогічний склад; - максимально низьку енергоємність самого процесу утилізації; - безвідхідний технологічний процес; - одержання вихідних продуктів, що мають комерційну цінність

 

Головні проблеми сучасних мегаполісів

Кожен з типів заселень має свої проблеми, що загострилися в період становлення ринкової економіки. У міських агломераціях, великих містах з високою концентрацією промислового виробництва та населення негативні процеси пов'язані з погіршенням санітарно-гігієнічних умов проживання, зростанням витрат часу на пересування до місця роботи чи навчання від місця проживання, перевантаженнями пасажирського транспорту, погіршенням соціальної сфери обслуговування, житлових умов та стану здоров'я населення. Для середніх і малих міст проблемою є зайнятість населення, залежно від профілю їх розвитку. У містах і селищах міського типу, що орієнтуються на розвиток окремих галузей машинобудування, легкої та харчової промисловості (європейський центр, південні регіони країни), зростає ступінь складності працевлаштуваннячоловічої частини населення. У міських поселеннях з переважанням видобувних і переробних галузей господарства (європейський Північ, Сибір і Далекий схід) гостро стоїть проблема працевлаштування жінок.Розвиток ринкових відносин вимагає значних змін у соціальній спрямованості трансформації суспільства та більш комплексного розвитку господарства міських поселень різного типу.

На відміну від міського населення, розміщення якого знаходиться в більшій залежності від рівня економічного розвитку й технічної оснащеності держави, на розміщення сільських населених пунктів великий вплив мають природно-географічні чинники.

Населення являє собою складну сукупність людей, що проживають в межах певних територій та діючих в існуючих суспільних формаціях. Вона характеризується системою взаємопов'язаних показників, таких, як чисельність і щільність населення, його склад за статтю та віком, національністю, мовою, сімейним станом, освітою, приналежності до соціальних груп і ряду інших. Вивчення динаміки цих показників у взаємозв'язку з особливостями соціально-економічної організації суспільства дозволяє прослідкувати зміни в умови тахарактер відтворення населення. Ці зміни визначаються законами розвитку суспільних формацій.

Чисельність населення є одним з важливих умов матеріальної і соціального життя суспільства.

В умовах постсоціалістичного суспільства люди з їх виробничим досвідом та трудовими навичками розглядалися тільки в якості головної продуктивної сили, творців матеріальних і духовних благ суспільства. Перехід економіки Російської Федерації на ринкові відносини змушує розглядати населення не тільки як активного учасника виробництва і основну продуктивну силу суспільства, але і як головного споживача, завершального процес виробництва і відтворювача самого населення.

 

Гнучкість і адаптаційна здатність простору систем

Головні джерела енергїї

Основным источником электроэнергии в мире являются, как известно, различного рода электростанции – тепловые электростанции, гидроэлектростанции и электростанции атомные.

Тепловые электростанции (ТЭС), работающие на органическом топливе (уголь, мазут, газ, сланцы, торф), являются на сегодняосновным видом используемых в России энергопроизводителей. Выбор места размещения тепловых электростанций определяется в основном наличием в данном регионе природных и топливных ресурсов. Мощные ТЭС строятся, как правило, в местах добычи топливных ресурсов или недалеко от крупных центров нефтеперерабатывающей промышленности. Тепловые электростанции, на которых в качестве топлива используются местные виды горючего (сланец, торф, низкокалорийные и многозольные угли), стараются размещать согласно потребности в электроэнергии и, в тоже время, с учётом наличия тех или иных видов топливных ресурсов. Электростанции, работающие на высококалорийном топливе, доставка которого к месту использования экономически целесообразна, размещаются обычно с учётом потребительского спроса на электроэнергию.

Гидроэлектростанции представляют собой специальные сооружения, возведённые в местах перекрытия больших рек плотиной и использующие энергию падающей воды для вращения турбин электрогенератора. Этот способ получения электроэнергии является наиболее экологичным, поскольку обходится без сжигания тех или иных видов топлива и не оставляет никаких вредных отходов после себя.

Атомные электростанции (АЭС) отличаются от тепловых лишь тем, что, если в ТЭС для нагрева воды и получения пара используется горючее топливо, то в АЭС источником нагрева воды служит энергия тепла, выделяемого в процессе ядерной реакции.

В настоящее время большую часть всей вырабатываемой в мире электроэнергии дают тепловые электростанции, мощность которых может составлять сотни тысяч и миллионы киловатт. Для совместного и согласованного производства электроэнергии электростанции различного типа объединяют в энергосистемы. Объединение электростанций, а также самих энергосистем между собой позволяет снизить стоимость электроэнергии и гарантирует бесперебойность режима электроснабжения потребителя. Объясняется это тем, что производство и расходование электроэнергии происходят одновременно, и невозможно аккумулировать всю вырабатываемую энергию в каком-либо виде. Поэтому электростанции обязаны иметь определённый резерв по рабочей мощности, необходимый для того, чтобы быть способными в любой момент удовлетворить возросший спрос на электроэнергию со стороны потребителя (на возросшую нагрузку). А величина потребления (спроса на энергию) может резко колебаться при изменении режимов и условий работы потребителей.

В городах в зимний период, например, потребление электроэнергии резко возрастает, а летом - снижается. В сельском хозяйстве, напротив, электрические подстанции больше загружены именно летом, когда производятся сезонные полевые работы. Кроме того, максимальные нагрузки электростанций, расположенных на востоке и западе страны обычно не совпадают из-за разницы во времени. При коллективной работе электростанций они подпитывают друг друга, что обеспечивает их более равномерную загрузку и повышение КПД работы.

На электростанциях, не входящих в состав энергосистемы, не допускается применение мощных узлов по транспортировке и преобразованию электроэнергии. Объясняется это тем, что выход подобного узла из строя моментально парализует работу промышленных предприятий, обесточивает целые районы и грозит аварийной остановкой систем водоснабжения и т. п.

При объединении энергопроизводителей в энергосистемы нет оснований отказываться от таких мощных агрегатных узлов, поскольку нагрузку вышедшего из строя участка линии мгновенно подхватят оставшиеся в рабочем состоянии системы.

Наряду с традиционным способом получения электроэнергии с помощью электростанций всё большую популярность приобретают в последнее время альтернативные источники электроэнергии. К подобным источникам можно отнести, например, ветряные электрогенераторы, которые преобразуют природную силу ветра в электрический ток.

Всё большей популярностью в наше время пользуются и солнечные батареи, которые, в отличие от электрогенератора, используют принцип прямого преобразования энергии солнечных лучей в электрическую энергию (фотоэффект).