Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Зі спогадів Андрія Григорія Труха.
«Коли... проголосила Австрія війну Сербії, а з тим і загальну мобілізацію, я не думав, що незабаром і я стоятиму у військових рядах. Та як із мого села Гірного відійшли чоловіки й юнаки на війну й наше село опустіло, я став почувати себе так самітньо й ніяково, що не втерпів і одного дня вибрався до Стрия, щоб вступити добровольцем до австрійської армії. Як я став просити австрійського старшину, що коло нього збиралися, покликані вояки, щоб він сповнив бажання хороброго Гриця, то він тільки сказав мені: "Ой не ходи, Грицю, на ту зарваницю!" - і я, не покушавши навіть військового "цвібаку", вернувся додому - Їсти кашу з молоком... І хто зна, доки я був би забавлявся в "кашоїда", якщо б у Львові не розпочала своєї діяльності Головна Українська Рада й Бойова Управа. На їхній спільний маніфест, щоб українська молодь голосилася під жовто-блакитний прапор Українського Січового Стрілецтва для збройної розправи з москалями, відгукнулась не тільки молодь, а й усе українське національно свідоме громадянство Галичини. Справою організації Українського Легіону захопилось не тільки юнацтво, але й старше громадянство, ввесь народ, без різниці стану й політичних переконань. На вдержання добровольців посипались із усіх сторін щедрі жертви. Посилали поодиноко й громадно, навіть цілі села. Наприклад, Гаї коло Львова харчували даром увесь місяць цілу сотню УСС. За місяць серпень український народ, здебільш малоземельний, селянський, склав кілька тисяч корон грішми, дорогоцінностями й натураліями.Жертви складали всі: багаті й убогі, професіоналісти, робітники й селяни. Навіть австрійські вояки, українці, що стояли вже під крісом (рушницею), посилали свої дрібні лепти. Для приймання добровольців покликано повітові й громадські комітети. Добровольці прибували просто до Львова або до своїх повітових міст. Молодь Галичини заворушилась і масами плила в ряди українського війська, захоплена довго не чуваним гаслом: "Війна за волю України!"'. Хоч до УСС могли вступати самі юнаки, нижче 21 літ, що не були покликані до австрійського війська, або такі, що були колись звільнені від військової фронтової служби, все-таки на поклик українського національного проводу зголосилося понад 20 000 національно свідомого українського квіту, що хотів здобути рідній українській нації кращу долю. Перед у цім воєннім ділі провадив Львів. Там, як це годилось українській столиці, найкраще поступала організація УСС... Коли на поклик Головної Української Ради й Бойової Управи почали діяти по повітах Повітові Ради, до мене одного пополудня прибули зо Стрия... із зазивом, щоб і я для загального добра української нації вступив до Українських Січових Стрільців. Це було-для мене таке самозрозуміле, що вже наступного дня я вибрався до Стрия, щоб станути в ряди УСС. Мав я тоді вже скінчених 20 років. У Стрию незабаром зароїлось від "добровольців", як тоді називали УСС. Збірною станицею стала для нас бурса Педагогічного Товариства на передмістю на Ланах. У тій бурсі я мешкав якийсь час, як ходив у Стрию до школи. Тепер вона стала нашим, стрілецьким табором. Там ми збиралися і харчувались, а на військові вправи виходили за місто. Ночували стрільці, де хто міг, а вранці збирались на площі бурси. Я ночував у свого шкільного товариша. Патріотичні й трудолюбні стрийські пані натрудились багато, щоб нагодувати те своє рідне військо... Розуміється, що ми не мали ще тоді ні уніформів, ні зброї. Я ходив на вправи в сокільськім однострою, що його я роздобув від знайомого члена стрийського "Сокола". Хоч ми тоді були ще мало подібні до дійсних вояків, та все-таки не без враження й захоплення відбувались наші походи через місто з бадьорою піснею на устах... По Стрию розходився гомін першої стрілецької пісні: "Ой у лузі червона калина похилилася..."»
Варіант № 3 ІІІ рівень. За повну правильну відповідь – 3 бали.
Завдання спрямоване на роботу з історичним джерелом. Це відкрите завдання, яке передбачає складання розгорнутої письмової відповіді: 1) визначте особу автора документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з'ясуйте, коли відбулися описані в ньому події; (1 бал) 2} визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з'ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;(1 бал)
3) поміркуйте, у чому цінність джерела саме для вас, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів (1 бал).. І Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку. Зі спогадів Володимира Хільчевського. «Могутній вал радянських армій Центрального, Воронезького та Степового фронтів, набравши розгону на курських і бєлгородських полях, покотився до Дніпра, вздовж якого проходив гітлерівський "Східний вал". Фюрер на весь світ заявив, що на Дніпрі... "буде боротися, якщо треба, сім років"... На територіях щойно визволених Сумської та Чернігівської областей відразу ж почалася мобілізація, і невдовзі слідом за передовими військовими частинами потяглися, колони новобранців. Серед них були такі, що вже служили в армїі, однак за якихось обставин (полон, оточення) відбилися від своїх частин, але більшість - 18-19-річні юнаки. Обдерті, обшарпані, - за два роки окупації обносилися, - з "Сидорами" за плечима йшли і йшли нескінченним потоком. В одній із таких колон крокував і я - хлопчина вісімнадцяти з половиною років... У тилу дивізії в Черненському лісі (пішов під води Київського моря) формувалися підрозділи, які ночами переправлялися на плацдарми. І Дійшла черга й до тога підрозділу, у якому був я. Удень нас вишикували- для складання присяги, а потілі відбувся мітинг. Промовці закликали виконати свій обов'язок перед Батьківщиною, докласти зусиль для розгрому ненависного ворога. Однак фраза: "На лівому березі для вас землі немає. Хочете вижити - тримайтеся за правий", - вразила нас неприємно... Атаки, контратаки змінювалися довгим нудотно-бездіяльним сидінням в окопах, коли ні вилізти, ні розім'ятись, а потім знову атаки, контратаки... ...Звідки мені було знати, що вже десь таємно з Букринського на Лютізький плацдарм перекидається потужна танкова армія генерала Рибалка... Згодом я почав це розуміти, став, як мені здавалося, заправським солдатом, але тоді гадав, що саме на мені й на тих сіромах-воїнах, які сиділи в окопах на схилі висоти, лежить уся відповідальність за долю Батьківщини... Пішли дощі. Дно окопів і траншей, нічим не захищених зверху, розкисло. Під ногами хлюпало, все промокло наскрізь, глинясте місиво доходило вище щиколоток, навіть плащ-палатки, що були лише в декого зі старих солдатів, уже не затримували води, одяг став важким, холодним. Особливо тяжко було пораненим. Вивезти вдень їх було неможливо - схили добре прострілювались. І, чекаючи ночі, поранені лежали в багні в траншеях. Через них переступали, було, що й наступали... 1 листопада розпочався наступ на Київ з Букринського плацдарму. Німці почали перекидати туди війська, послабивши Лютізький. А З листопада загриміла потужна канонада, розпочався наступ з нашого, Лютізького, плацдарму, який... завершився звільненням Києва. Важко уявити, що відбувалося на плацдармі протягом 40 днів з дня висадки на правий берег перших бійців до початку загального наступу. Газета Правда" 22 вересня 1983 р., відзначаючи 40-річч'я визволення Києва, писала, що село Ясногородка протягом 35 днів переходило з рук у руки 27 разів. 27! Це в декілька разів більше, ніж славнозвісний Мамаїв курган. Лягло в Ясногородці людей муштрованих немало, а ще більше, мабуть, не муштрованих, таких, як я, що перед тим,, як потрапити в окоп, навіть жодного разу не вистрілили з бойової гвинтівки, не кинули бойової гранати...» , / Варіант № 4 ІІІ рівень. За повну правильну відповідь – 3 бали.
Завдання спрямоване на роботу з історичним джерелом. Це відкрите завдання, яке передбачає складання розгорнутої письмової відповіді: 1) визначте особу автора документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з'ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;(1 бал) 2) визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з'ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;(1 бал) 3) поміркуйте, у чому цінність джерела саме для вас, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів(1 бал).
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 457; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.70.255 (0.009 с.) |