ТОП 10:

Інфінітив. Значення, творення, синтаксичні функції



Інфінітив - незмінна форма дієслова. Проблема статусу інфінітива та його місця в системі ЧМ в укр. мовознавстві витлумачена досить суперечливо. Доказом цього є те, що в трад граматиці, Інф визначено як початкову вихідну форму дієсл, тоді як у нових граматиках Інф кваліфіковано як напів морфологізований синтаксичний Іменник (Вихованець). Традиційно Інф вважають початковою формою Д, оскільки найменшу кількість грам значень: вид, перех/неперех. Сучасні мовознавці вваж, що спираючись на лексико-семантичне значення Інф(дія, стан) до складу Д можна зараховувати і віддієслівні Імен. За морфолог ознаками Інф істотно відрізняється від дієвідмін Д. !Інф позбавлений власнедієсл Кат. Часу, способу. Прикметною рисоб формально-синтаксичного вживання Інф є те, що Інф може виконувати всі син так функції:

-присудок/головн член односкладного речення(він буде жити; почало розвиднятися)

-означення(і у нього була надія вернутись)

-додаток(він наказав мовчки стояти)

-обставина (ми приїхали навчатися)

-підмет (жити-велике благо)

Неозначена форма дієслова: вихідна ф-ма слова дієсл парадигми - це процес невиражаючий їхнього відношення до особи, числа, часу,способу. Інфінітивні форми деяких дієслів можуть вживатися із префіксом пестливості. Інфінітив може виконувати функцію присудка чи присудкового слова,також головного члена в інфінітивному реч. Інфінітив може використовуватись для вираження способу,бо вносить в текст експеривне забарвлення. Він вживається для посилення наказу,передачі необх дії.

 

ГК Стану

У мовознавчій науці вчення про стан дієслова має довгу історію. Кат стану вже була відома у грецькій граматиці. Від неї це вчення було принесено у слов'янські граматики. Зокрема до граматик М.Смотрицького, Ломоносов у рос граматикіх виділяв 6 станів дієслова:дійсний,зворотний,взаємний, середній,пасивний,спільний. Фортунатов - зворотний (ся), езворотний.

Грунтовно теорія дослідж ГК стану була розвинена у праціях Виноградова. Одні вчені вваж стан дієслова як категорію,що виражає віднош дії тільки до об'єкта. Ототожнюючи її з поняттям перех/неперехідності. Прибічники такого погляду: Буслаєв. Інші вважають, що у цій категорії вираж відношення дії тільки до об'єкта (Фортунатов). Вираження відношення дії до об'єкта і до суб'єкта водночас (Потебня, Шахматов, Виноградов). Ця точка зору є домінуючою у мов-ві.

ГК стану-дієслівна категорія,яка вир відношення дії або стану до суб'єкта(виконавця дії) і об'єкта(предмета,на який спрямована дія або стан у процесі їх реалізації). Вона грунтується на протиставленні корелятивно- взаємопов'язаних дієслівних форм акт і пас стану.

Ф-ма акт стану позначає діє, джерелом якої постає суб'єкт, формально представлений у реченні як головний член - підмет. Виконувана дія безпосередньо спрямована на предмет,що познач в реченні як другор член - прямий додаток у ф-мі безприйм Зн відмінка, ім чи займ. (протягом навчання студент пише три курсові)

Ф-ма пас стану вказує на те,що дія спрямована на об'єкт, формально виражений підметом(курсова робота пишеться студентом).

Є три форми Пас Ст:

-пасив форма, утворена за допом постф ся(недокан в, дійсни спосіб)

-пасивн дієприкм (прочитаний, споруджений)

-форми на –но, -то (прочитано, споруджено, накрито)

ГК стану належить до загальнодієслівних. Однак співвідносні форми пас і акт стану,що утворюють корелятивні пари властиві тільки перехідним дієсловам. Для використання акт конструкції і трансформувати її у пас стан,необхідний об'єкт,на який переходить дія. Отже, значна частина дієслів, зокрема неперехідних залишається поза значенням стану. Немають коррелятивної відповідності серед ф-м пас стану перех дієслова типу думати, розказати, щупати, жаліти, будити, вихваляти, співати,любити, гукати. Такі вчені як Жовтовий і Кулик виділяли зворотно-середні стани або зворотні дієслова у складі яких постфікс ся вик словотвірну функцію.

зворотні дієслова поділяються на:

-власнезворотні(означають дію, спрямовану на самого її носія: дитина вмивається (тобто: вмиває сама себе),хлопець одягається, ящірка ховається),

-взаємозворотні означають дію двох і більше діячів, яка взаємно спрямована: друзі зустрілися (тобто: зустрі­ли один одного), знайомі листуються, спортсмени змагаються'), -безоб'єктнозворотні означають дію, спрямовану від її діяча: кінь б'ється, собака кусається).

-непрямозворотні – дія, виконувана суб’єктом у своїх інтересах(будуватися, готуватися)

-загальнозворотні – безоб’єктний стан суб’єкта (веселитися, хвилюватися)

-потенційно-активні – потенційна дія, як характеристика суб’єкта (кусатися, дряпатися)

-якісно-характеризуючі – типові дії ознаки, якими здатні наділяти предмети, матеріали(рватися, битися)

Проблема трансформації речень акт стану у речення з дієсловом пасивного стану виходить за межі морфології і зосореджено у синтаксичній та словотвірній системі, відповідно до цього з парадигми пасивного стану вилучено ті форми, до складу яких входять дієсл недок виду з постфіксом ся, котрий традиційно вважали типовим засобом творення пас форми до перех дієслова недок виду. Це зумовлено тим,що у синтакс системі укр мови згадані пасивні конструкції на противагу іншим слов мовам опинилися на крайній переферії. СЯ функціонує як виразник різних словотвірних значень зворотних дієслів, утвор від перехідних. Значення результативного стану як наслідку виконаної дії передають також співвідношення з пасивними дієприкм предикативні форми на НО,ТО, які порівняні з такими дієприкм вжитими у двокомпонентних пас конструкціях. Характерною їх особливістю є здатність керувати лише Зн в прямого об'єкта результативного стану.

 

Категорія часу.

Явище часу філологічне і лінгвістичне тлумачення. Час є однією із форм існування об’єктивного світу. Для об’єктивного часу відправною точкою є інша подія (після лекції відбудуться збори) або відношення до одиниці часу (лекції починаються о 7.30.) – це реальний об’єктивний час. У лінгвістичному розумінні Час є відображенням у мові реального об’єктивно-існуючого часу. Для мовної свідомості визначальним є сам мовний акт, що є виявом функціонування мови. Тому події в їх часовому перебігу рівняються на цей акт, і Д одержує значення часу, в залежності від того, як дія названа співвідноситься з актом мовлення, тобто збігається з ним, передає йому, чи наступить його завершення.

Відношення дії до акту мовлення є змістом Кат часу.

Категорія часу виявляє себе в особових утвореннях,відносячи дію або стан до моменту мовлення(теп.ч.) – це теп.час, вказуючи на те, що вона відбувалась до моменту мовлення (мин, давномин час); на те що, її дія почалася після моменту мовлення – майбут час.

Кат Часу перебуває в сист зв’язках з Кат Особи, Способу, Виду Дієслів.

Кат Особи характерна лише для Д теп і майб ч., а для мин.ч. властива кат роду.

Кат часу притаманна лише Д дійсного способу, як таким, що реалізують дію (вивчав). Зв'язок К.часу з К.Виду виявляється в тому, що всі Д теп.ч. мають форму недок виду; а Д мин. І майб. Часів форму недок в(доповідав) і форму док в. (доповів).

К.Часу – словозмінна категорія, тому при утворенні форм часу Д змінюється лише граматичне значення.

Засоби вираження:

-особові закінчення

-формотворчі суфікси –в-, -л-

Допомідне Д – бути

Категорія Часу зазвичай експліцитна, тобто, виражена формальними засобами (пожовтіЛо листя). А може бути імпліцитною – преховані засоби, що домислюються.

Кат Ч в укр.м. скдадається з 4 грамем: Тепер, Минул, Давномин, Майбут.

Виявляються грамеми в 8 часових формах:

-теп.ч. нед.в.(читаю)

-мин.ч.нед.в.(читав)

-мин.ч.док.в.(прочитав)

-давномин.ч. док.в. (був прочитав)

-давномин.ч.нед.в.(було читав)

-складена ф. майб.ч.нед.в.(буду читати)

-проста ф. майб.ч.док.в.(прочитаю)

Складна ф.майб.ч.нед.в.(читатиму)

 

Теперешній час

Час є однією з форм існування об'єктивного світу. Або відношення до одиниці час (лекції поч о 8.30.). Відношення дії до акту мовлення є змістом ГК часу. Категорія часу виявляє себе в особових утвореннях - дійсного способу,відносячи дію або стан до моменту мовлення. Гк часу дієслова прямим значенням якої є віднесення дії або стану до моменту мовлення.Оскільки Теп час реалізується особовими формами, то засобом вираження Теп часу є флекції.

Розрізняють

-Теп актуальний/теп лише моменту мовлення(означає дії та стани,які збігаючись із моментом мовлення майже не виходить за його межі - В лугах пишається калина, біжить по каменю вода, за руку мати веде сина. особливо виразно збіг виявляється тоді,коли дієсл поєднується з часовими словами: тепер,зараз, у цю хвилину. Тривалість такого теперішнього зумовлена цілісністю самої події,а не цілісністю її сприймання);

-Теп розширений – процес дії ширший за момент мовлення, тобто знач Д уточнюється прислівниками та числів (він вже тиждень пише курсову роботу).

–Теп неактуальний – безперервна дія не збігається з актом мовлення, а лише один із своїх точок захоплює і його. Вмежай Теп Неакутул виділяються кілька часткових значень: *Теп Абстрактний/Теп позачасовий-дія Д не локалізується у часі, а є своєрідною природною сутністю, ознакою предмета (наш народ знається на піснях). *Теп Потенційний – дія здатна до вияву у будь-який час, в тому числі і в момент мовлення (оксана дуже гарно співає).*Теп Сценічної дії – двя збігається не з моментом мовлення, а з потребами театрального акту (назви пʼєс, сценарії, заголовки); такою формою передаються значення одночасності, з тим, про що повідомлене у творі (Русалка випливає і знадливо всміхається).

 

Минулий час.

У лінгвістичному розумінні Час є відображенням у мові реального об’єктивно-існуючого часу. Для мовної свідомості визначальним є сам мовний акт, що є виявом функціонування мови. Тому події в їх часовому перебігу рівняються на цей акт, і Д одержує значення часу, в залежності від того, як дія названа співвідноситься з актом мовлення, тобто збігається з ним, передає йому, чи наступить його завершення.

Відношення дії до акту мовлення є змістом Кат часу.

Мин.Ч. – ГК Часу Дієслова, пряме значення якої є вказівка на те, що дія/стан відбувалияс/відбулися до моменту мовлення, або завершилися в момент мовлення.

Мин Час передається 2 часовими формами: 1-власне минулий; 2-давно-минулий.

Власне минулий Час виступає в двох видових формах: док. І недоконаний.

Мин.Ч.док.в.передає такі значення:

-мин Акт/Док.Результативний – означає минулу дію, результати якої актуальні для наступного часового плину. Зміст цього значення зводиться до того, що дія стосується плану минулого, а результат плану наступного (Гей, прослала Ниве чорне полотно. Ллʼється чорна злива, сіється зерно)

-мин Неактивний – дія замкнена лише у межах минул плану і нічим не зв’язана з майбутнім (Полюбила чорнобрива козака дівчина….пішов та й загинув)

Мин.Ч.недок.в. такі значення:

-мин. Тривалий – дія відноситься до плану мин, але не локалізується певн час межами (високо над хмарами гудів літак)

-Мин.постійний/Мин Абстрактний – передає дію як постійну властивість ознаку предмета (Марія гарно вишивала)

Значення давноминулого часу (вірніше, передминулого) виникає при порівнянні часового перебігу двох дій у минулому. Давноминулий час у сучасній українській мові утворюється переважно від дієслів доконаного виду і вказує на те, що означувані цими формами дії відбулися раніше від інших дій до моменту мовлення. Тому форми давноминулого часу передбачають наявність у реченні (або в ширшому контексті) інших дієслів у формі минулого часу.Давноминулий час може вживатися в простих реченнях (тоді дієслова у формі минулого доконаного часу мають обов”язково виступити в наступних реченнях), у простих поширених реченнях з дієприслівниковим зворотом (причому дієприслівник виступає в формі минулого доконаного часу), у складнопідрядних реченнях з часовим підрядним і в складносурядних реченнях, з”єднаних протиставними сполучниками.Форми давноминулого часу, вжиті у складному реченні з часовим підрядним, передають нетривалу, тимчасову дію, що виконувалася перед основною дією, вираженою дієсловом у формі минулого часу доконаного виду, напр.:Коли в Києві організувалась була Академія художеств, мрія мого життя, я вступив і до Академії (Довженко, 1, 17); Форми давноминулого часу, вжиті у складносурядному реченні з протиставними сполучниками (або єднальними у значенні протиставних), виражають дії, що тривали певний час, але були перервані іншими діями, вираженими дієсловами у формі минулого доконаного часу або предикативними прислівниками, напр.:Трохи була не втопилась, Та жаль було кинуть Близняточок (Шевченко).Давноминулий час може утворюватись також від дієслів недоконаного виду, але значно рідше, напр.:Я пам”ятаю, відкривався тоді ще географічний інститут. Я й туди хотів був вступити, та перешкодили якісь події (Довженко).Форми минулого часу е рефлексом давнього перфекта. Вони вживаються в прямому значенні і виражають детерміновані дії, які відбулися в певний відрізок часу до моменту мовлення.Якщо результат дії наявний тоді, коли про неї сповіщається, форми минулого доконаного передають одночасно і факт здійснення дії в минулому, і актуальність її результату в момент мовлення. Таке значення минулого доконаного часу можна назвати перфектним. Якщо форми минулого часу доконаного виду означають дії, що відбулися у будь-які проміжки часу до моменту мовлення, їх значення називають аористичним .Зрідка форми минулого доконаного часу можуть мати недетер­міноване значення, виражаючи постійні дії, напр.: Що з воза впало, те пропало (нар. прислів'я).Форми минулого недоконаного вживаються в прямому значенні і виражають детерміновані дії, які відбувалися в певний часовий проміжок до моменту мовлення.На відміну від минулого доконаного, форми минулого часу не­доконаного виду в залежності від контексту виражають нерозчленовані або розчленовані, повторювані в процесі виконання тривалі дії; це значення, яке нерідко називають імперфектним, передається навіть тоді, коли ознака розчленованості чи тривалості не під­креслюється дієслівними префіксами і суфіксами.Давноминулий час у сучасній українській мові утворюється пе­реважно від дієслів доконаного виду і вказує на те, що означувані цими формами дії відбулися раніше від інших дій до моменту мов­лення. Тому форми давноминулого часу передбачають наявність у реченні (або в ширшому контексті) інших дієслів у формі минулого часу.

 

Майбутній час

У лінгвістичному розумінні Час є відображенням у мові реального об’єктивно-існуючого часу. Для мовної свідомості визначальним є сам мовний акт, що є виявом функціонування мови. Тому події в їх часовому перебігу рівняються на цей акт, і Д одержує значення часу, в залежності від того, як дія названа співвідноситься з актом мовлення, тобто збігається з ним, передає йому, чи наступить його завершення.

Відношення дії до акту мовлення є змістом Кат часу.

Майб час – форма ГК Часу, прямим значенням якої є віднесення дії або стану до часу, який настає після моменту мовлення;;;/ дії,процеси або стани,які є реальними тільки з погляду мовця. Вихованець виділив у грамемі майб часу сему реальності,за якою ця сема належить до категорії часу,а також сему ірреальності,яка належить до категорії способу. Курилович кваліфікував категорію часу як спосіб тому,що він порівняно з теперішнім і мин,які вир дійсність,означає можливість,ймовірність чекання, - Майб час вжив у двох ф-мах:док і недок вид.

Ф-ми майб часу у док і недок виді можуть виражати:

* майб одиничної конкр дії(виїдемо завтра на зорі, кричатиму на весь клас),

*майб повторюваної дії (знов взимку радітимемо як діти, знов побачу я село),

*майб узагальнений (але і синоптик цього не передбачить, будемо рятувати ліси).

Майб Ч. має три форми

1)- проста – Д докон.в.

2)-складна –(синтетична) – утворилася від сполучення Інф з особовими формами допоміж Д –яти (ходитиму, ходитимеш) – недокон вид

3)-складена (аналітична) – в основі лежит Інф, що сполучається з особ формами допоміж Д бути (буду ходити) – недок вид.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.214.184.124 (0.01 с.)