Поділ Д на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою інф. .

Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін:1-а дієвідміна привезуть, скажуть, зможуть 2-а дієвідміна заходять, говорять, сидять.Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять (сушать, варять).Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).До 1-ої дієвідміни належать дієслова:1з основою на -оро-, -оло- (полоти, бороти, колоти);2з односкладовою основою (бити, лити, пити);3.з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати);4з основою на приголосний (берегти, могти, нести);5дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти. До 2-ої дієвідміни належать дієслова:1.з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах (стояти, лежачи);2.з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають (клеїти, сидіти);3.дієслова бігти, спати.Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.)Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати).Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли ("Мовчати!"- несподівано навіть для себе самої сказала Марія).Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути). У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:1 підмета (Зробити це буде доброю справою);2 означення (Навіть камні інколи можуть кричати);3. частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег);4 обставини ("Як би не попастися"- раптом подумалося Сергію);5 додатка (Пора вже збиратися).У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення (Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути).

Визначення дієвідміни за основою інф

Перша дієвідм

1)за односкладовою інф.основою на -и,-у які зберігаються при дієвід (вити, жити, чути)

2)за основою інф. На -і, що зберіг при дієвід (боліти, жовтіти)

3)за основою інф. На -а, не після шипляч, або після шипляч, коли -а- при дієвід зберіг (бажати-бажаю)

4)Д з суф. –ува-, -юва-, які при дієвід втрачають –ва- (будувати-будую, горювати-горюю)

5)Д на з осн на –оро, -оло (полоти, побороти)

6)Д з осн на –ну- (глянути, кинути)

7)Д з осн інф. На пригол. (нести, везти, сісти, терти)

8)Д на –отати (булькотати, шуркотати-шуркочуть)

9)окремі Д (жати, іржати, ревіти, хотіти, сокіти, жаліти, гудіти)

Друга Дієвідм

1)Д,які перед закінченням мають суф –и- (робити, бачити)

2)сіф –і-, -ї- (летіти, клеїти), ОКРІМ хотіти, жаліти

3)суф –а- після шипляч (кричати, лежати, держати)

4)всі дієслова на –отіти (булькотіти, тупотіти-тупотять)

Паралельні форми(різнодієвідмінювані дієслова): стругати-стружу, стругаю; скакати-скачєш, скакаєш; дихати-дихаю, дишу; колисати-колишу, колисаю; розметати-розметаю, розмету.

 

Кат особи, числа, роду

До невласне Дієсл Кат. Галежать Кат. Особи, Числа, Роду.

Категорія особи виражає відношення дії до її суб'єкта з погляду того, хто говорить. Субєкт дії може бути той,хто говорить - Особа,що не бере участі в розмові,співбесідник. Ці відмінності у відношеннях вираж особовими формами дієслова, а також особових займ. В укр мові розр 3 особи дієслова: - форма 1 особи однини означає,що зміст дієслова пов'язан з мовцем, а у множині з групою осіб до якої належить і мовець. - форма ІІ особи-що зміст дієсл пов'язан із співбесідником до якого звертаються. - форма ІІІ особи означає,що зміст дієсл пов'язан здієвою особою, що не бере участі. Вираж за допомогою закінчення або особової форми: І - у,ю ІІ-єш,еш,иш,їш ІІІ - е,є,ить,їть (веде). І множина - емо, ємо,имо,їмо,імо. ІІ мн - ете,ете,ите,їте,іть,те ІІІмн - уть,ють, ать,ять. При безособових дієсловах небуває підмета. У Теп і Майб часі вони мають форми 3 особи одн - Щастить, смеркає. А у Мин часі форму сер роду. Проте за особами дієслова ніколи не змінюються. Вони становлять окрему групу дієслівних форм і своїм значенням нетотожні з будь-якою групою особових дієслів, хоч можуть мати спільні закінчення.

Кат Числа Д має невласне дієслів характер, вона зумовлена суто ім.. Кат Ч. в процессі формування підметово-присудкової основи речень. (Автомобіль мчить вулицею. Автомобілі мчать вулицею)

Кат Числа має словозмінний характер.

Кат Роду – найпереферійніша в системі дієслів Кат, це зумовлено периферійністю кат.роду Ім., яка є базовою для кат родуД..; словозмінна категорія

Кат Роду властива Д у формі Мин.ч. і Умов.сп.

Засоби вираж. – відповідні родові суф і закінчення: (ч.р.: суф.Ø, зак.Ø; суф.-в-,зак□ віз, возив; ж.р.+с.р.: суф.-л-, зак.-а-,-о- везла, принесла)

 

Д з неповною парадигмою

Зміна Д за особами формує особову парадигму, яка може бути повною і неповною. Повна парадигма-має всі 6 ос.дієсл.форм, вони можливі лише у Д теп.ч., майб.ч. (пишу). Д мин.ч. не маєть формальн.засобів вираження К.Ос., тому вона вираж лексично, за допомогою особ.займ (я писав, ти писав, він). Парадигма, що складається з однієї словоформи наз-ся нульовою. Нульову парадигму мають Д умов.сп. (я відпочив би), безособові Д маєть лише ф.3ос.(світає, смеркає, сиріє). Парадигма, яка немає хоч однієї з 6форм наз-ся неповною/дефектною.

Неповну парадигму мають Д наказ.сп.+Д, якім притаманні такі знач: 1)Д, які передають зв.вияі тварин, птахів, комах(гавкати, гарчати, іржати, мурчати). 2)Д,які відтворюють зв. Довкілля (дзвеніти, тріщати, репіти). 3)Д,які означають дії, пов’язані з народженням істот (телитися, жеребитися, пороситися). 4)д,які вираж дію пов’язану з життям, поведінкою істот (гребтися, жаліти, дряпатися, кусатися). 5)Д, що означають процеси в неживій природі, хім..реакції, фізіолог.процеси(горіти, палахкотіти, зріти, цвісти, окислюватися)

Тільки в осою ф. множини вжив-сяпрефіксальнінепер.Д, утворені зо допою преф. По-, які вказують на: 1-на численних виконавців (повибігати, повиходити). 2-два префіксні Д мають повну парадигму – повкидати, поналивати. 3-не мають особ парадигми, Д масові дії, які викон люди (гуртуватися, групуватися), 4-Д+ім.,які виражають сукупність (народ,молодь,юрба, студентство, малеча) вжив-ся лише в 3ос.одн (молодь гутрується).5-Д, що вживаються тільки в 3ос.мн. – переважно Д,які вказують на численні об’єкти повідомлення що є назвами предметів (попересихають річки, повгасають свічки, позасихають квіти). 6-лише в одній ф.3ос.мн. Д зі знач масової дії, яку викон істоти/процеси (бджоли рояться, хмари купчаться).

 

Беособові Д

При безособових дієсловах небуває підмета. У Теп і Майб часі вони мають форми 3 особи одн - Щастить, смеркає. А у Мин часі форму сер роду. Проте за особами дієслова ніколи не змінюються. Вони становлять окрему групу дієслівних форм і своїм значенням нетотожні з будь-якою групою особових дієслів, хоч можуть мати спільні закінчення.Деякі слова у безособовій ф-мі вжив в особовому і безособовому значенні(Поїзд вже везе мене до... і Мені в житті везе...).Деякі слова вжив лише безособово: вечоріє, світає.Безособові дієслова можуть творитися від особових за доп СЯ.За своїм значенням безособові мають групи: явища природи - смеркає; фізичний стан людини або її відчуття-нудить,трусить, коле,свербить; психічне переживання -хочеться; психічний стан - віриться; означають буття,існування або заперечення їх; випадкові явища, незалежать від особи - щастить. Безособові дієслова – це дієслова, які означають дію без відношення її до будь-якої особи: Світає (самостійне). Край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. При безособових дієсловах ніколи не буває підмета. Вони означають дію, яка мислиться як процес, що відбувається сам по собі (без дієвої особи). У теперішньому й майбутньому часі вони мають форму третьої особи однини: щастить (вам), (скоро) розвидниться. У минулому часі це форма середнього роду (світало). За особами ці дієслова ніколи не змінюються. Деякі дієслова можуть уживатися як особові, так безособові: Пече сонце. Сьогодні це пече. Мені пече в горлі. Деякі – лише як безособові: Вечоріє, світає, смеркає... Найголовніші семантичні групи безособових дієслів позначають: 1)явища природи: дощить, розвиднюється – стихійні явища: замело снігом, висушило, вигоріло, залило водою, вибило градом 2)фізичний стан людини або її відчуття: пече, свербить, запахло, морозить, трусить3) переживання людини: мені хочеться, мене гнітить, тягне4)психічний стан людини: мені віриться в щось, не спиться, не їсться 5) випадковість – дієслова успіху: щастить, мені пощастило.

 

28. Способи словотвору дієслів

Дієслова можуть утворюватися від дієслів та інших частин мови.Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів, причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів, які надають дієслову іншого значення:Зайти, прийти, вийти, перейти, підійти, надійти, зійти, дійти, відійти, обійти.Це найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.Суфіксальним способом утворюються дієслова від:— інших дієслів: стукати — стукнути, посилити — посилювати;— іменників: зима — зимувати, коса — косити, мова — мовити;— прикметників: блідий — бліднути, блідніти; синій — синіти, синити;—числівників: двоє — двоїтися, четвертий — четвертувати;— займенників: ти — тикати, ви — викати;— вигуків: ох — охати, ай — айкати.Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:— інших дієслів: ходити — походжати, бігти — підбігати, білити — оббілювати;— іменників: зброя — озброїти, земля — заземлити;-прикметників: власний — привласнити, більший — перебільшувати;— числівників: троє — потроїти;— займенників: свій — засвоїти.

 

Дієприкметник

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника. З дієсловом він має такі спільні ознаки:1.керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучі машиною);2.утворюється від дієслівних основ (прийти® прийшовши);3.зберігає вид того дієслова, від якого утворений (доконаний: посміхнувся® посміхнувшись; недоконаний: посміхався® посміхаючись);4.має з дієсловом близьке значення (ідучи дорогою- йти дорогою).З прислівником дієприслівник має такі спільні ознаки:1.не змінюється;2.у реченні виступає обставиною (Всі принишкли, вслухаючись у тишу).

 

Активні Дієприкметники

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч-(-юч-), для дієслів II дієвідміни ач-(-яч-):ріж/уть +уч(ий) —> ріжучий,пала/ють + юч(ий) —> палаючий,леж/ать + ач(ий) —> лежачий,го/ять + яч(ий) —> гоячий.Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти за допомогою суфікса -л-: дозрі/ти + л(ий) —> дозрілий).

 

Пасивні Дієприкметники

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменн. Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:викона/ли + н(ий) —> виконаний,поши/ли + т(ий) —> пошитий,обговорюва/ли + н(ий) —> обговорюваний.Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-:побачи/ти + ен(ий) —> побачений.Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловлений.Безособові форми на -НО, -ТО.Українській мові властиві утворені від пасивних дієприкметників форми на -но, -то: відзначено, здобуто, наказано. Це — незмінні слова, які виконують роль головного члена в безособових реченнях (у них немає підмета): Хай буде вік прожито як належить (Л. Костенко).Безособові форми на -но, -то вживаються зазвичай у значенні «хтось щось зробив».Речення з пасивними дієприкметниками і формами на -но, -то часто є близькими за зістом (синонімічними):Поле було зоране ще восени. — Поле було зорано ще восени.Різниця ж у тому, що дієприкметник вказує на ознаку за дією, а безособова форма на -но, -то — на результат дії.Кінцеве -о в цих формах є не закінченням, а суфіксом!

 

33+34. Дієприслівник + його творення

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне слово, називає додаткову дію (деякі мовознавці розглядають дієприслівник як окрему частину мови). Наприклад: Враховуючи обставини, наше підприємство відкрило новий цех; Написавши відповідь, директор запропонував показати свої плани.Дієприслівники близькі до дієслова, бо вони означають дію: писати —пишучи, бачити —бачачи, слухати —слухаючи, читати — читаючи, їхати — їдучи, друкувати — друкуючи.Дієприслівники близькі і до прислівника, бо вони пояснюють у реченні самостійну дію: Петро вів машину, наспівуючи; Звернувши вбік, машина притишила хід; Зачинивши дверці, водій вийшов з машини; Привітавшись, він розповів про цікаву екскурсію.Дієприслівники мають форму недоконаного або доконаного виду. Недоконаний вид означає, що додаткова дія не закінчена і відбувається одночасно з головною. Наприклад: Дивлячись на високі Карпати, Марко мріяв про рідні Альпи; Читаючи книгу, не помічаєш, як швидко летить час; Сміючись, вона розповідала про свою подорож; Соромлячись, сміючись і закриваючись рукавом, Максим поривався сховатись за хлопців (С. Васильченко).Дієприслівники доконаного виду означають, що додаткова дія відбувається раніше від головної, вираженої дієсловом. Наприклад: Купивши квиток, ми пішли до музею народної культури; Прочитавши документ, ми почали активно його обговорювати; Закінчивши перший курс, студенти поїхали на практику.Дієприслівники утворюються від дієслівних форм. Дієприслівники недоконаного виду утворюються від третьої особи множини теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч, -юч, -ач, -яч: ходять — ходячи; ідуть — ідучи; бачать — бачачи; фотографують — фотографуючи.До складу дієприслівників недоконаного виду може входити частка -сь (-ся). Наприклад: сміючись, зупиняючись, змагаючись, сподіваючись.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від форми дієслова в минулому часі за допомогою суфікса -ши (-вши). Наприклад: зробив — зробивши, побачив — побачивши, сказав — сказавши, показав — показавши, приніс — принісши, їхав — їхавши.Дієприслівники доконаного виду також вживаються із часткою -сь (-ся). Наприклад: розписавшись, надивившись, начитавшись, піднявшись, спустившись.У реченні дієприслівник виступає у ролі обставини часу, мети, причини, умови, способу дії. Наприклад: Під'їжджаючи до Яремні, наш автобус звернув праворуч (обставина часу); Він біг, чіпляючи ногами зрубані пеньки й кущі (обставина способу дії).Дієприслівники іноді втрачають ознаки дієслова і набува-ють значення прислівників. Наприклад: Зал вітав делегацію стоячи. Як бачимо з прикладу, це —дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу. Такого ж значення можуть набувати й дієприслівники минулого часу. Наприклад: Він друкував, поспішаючи з усієї сили, невідкладні документи.

 

Прислівник

Прислівник — це повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії,стану чи ознаку якості або предмета.Прислівник у реченні пов’язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії,наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (О. Гончар); Дорога все глибше (я к?)врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало (М. Олійник).Може також пов’язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для

вираження ознаки якості в ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?)близько з води вихопилась гостра скеля (Яків Баш); Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий (0. Досвітній).

Рідше прислівник входить у зв’язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво(Леся Українка). Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в одно складному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу (О. Гончар).

Частина мови Прислівник.Що виражає Ознака дії або іншої ознаки, обставини дії

Морфологічні ознаки:Незмінювані слова. За значенням і морфологічними ознаками поділяються на якісно -означені і обставинні. Якісно-означені можуть утворювати форми ступенів порівняння

Синтаксична роль Основна: обставина. Неосновна: неузгоджене означення, присудок убезособових реченнях

 

Розряди прислівників

Як виразник семантико-синтакс відношень прислівник неоднорідний і поділяється на обставинно-атрибутивні(обставинно-означальні), власне обставинні, предикативні і модальні. Обставинно-атрибутивні(присл,що показують якісні ознаки дії або стану,спосіб або образ їх вияву, міру вияву,ознаку - їхати верхи). До власне обставинних належать прислівники, які хараї ризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови. Прислівники місця вказують на місце дії або напряме руху і відповідають на питання де? куди? Звідки? - яким шляхом?: там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч, попереду, додому, здалеку, манівцями. Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання: вранці, учора, напередодні, щоразу, дотемна, зроду, з давніх-давен, довіку. Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чом у? з якої причини?: тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев'я, зопалу, знестямки, спрожогу, хоч-не-хоч. Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови?: принагідно, безнадійно, безперечно, безумовно, обов 'язково, закономірно, випадково. Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато. Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно,б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пораг) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.Модальні прислівники - слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо. Наприклад, Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик).

 

Предикативні прислівник

Предикативні виражають відношення до особи, яка зазнає певного стану/вказують на загально-фізичний стан приподи. За відповідних умов синтаксично функціонування набувають значення: -стану навколишнього середовища (тепло, холодно, зоряно);

-фізичнич.стан живих істот (боляче, жарко); -модальна оцінка дії з погляду необхідності(треба, потрібно, обовязково); -оцінка стану з морально-етичного погляду доцільності/недоцільності (жаль, біда, час).

Найвиразнішу групу предикат.присл.становлять слова на О,Е співвідносні за структурою і значенням з якісними прислів., однак, на відміну від них, ПРед.Прис. займають у реченні синтаксично-незалежну позицію гол.члена безособового речення (1. Нас зустріли радісно-прислівник якісно-атриб; 2. У мене на душі радісно-прислівник пред)