II. Зміни в облікових оцінках та суттєві помилки

1. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація, чи настала певна подія.

2. Результат зміни облікових оцінок слід включати до фінансової звітності в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає і на ці періоди.

(пункт 2 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом
Міністерства фінансів України від 25.11.2014 р. N 1163)

3. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї самої статті фінансової звітності, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки.

(пункт 3 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом
Міністерства фінансів України від 25.11.2014 р. N 1163)

4. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.

5. Виправлення суттєвих помилок, допущених при складанні фінансової звітності у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо фінансового результату попередніх періодів на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на розмір фінансового результату попередніх періодів.

6. Виправлення суттєвих помилок, які відносяться до попередніх періодів, передбачає повторне відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності, крім випадків, коли це недоцільно.

III. Зміни в обліковій політиці

1. Облікова політика може змінюватися тільки у разі, якщо змінюються вимоги положення (статуту), вимоги органу, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або господарських операцій у фінансовій звітності суб'єкта державного сектору.

2. Зміною облікової політики, зокрема, вважається:

2.1. Перехід на застосування нового принципу бухгалтерського обліку.

2.2. Зміна підходу до визнання або вимірювання господарської операції чи події в межах одного принципу бухгалтерського обліку.

3. Не вважається зміною облікової політики:

3.1. Прийняття облікової політики для подій або господарських операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або господарських операцій.

3.2. Прийняття нової облікової політики для подій або господарських операцій, які не відбувалися раніше або які не були суттєвими.

4. Облікова політика застосовується щодо подій та господарських операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, передбачених пунктом 6 цього розділу.

5. Вплив зміни облікової політики на події та господарські операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

5.1. Коригування сальдо фінансових результатів попередніх періодів на початок звітного року.

5.2. Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

6. Якщо суму коригування фінансового результату попередніх періодів на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

IV. Розкриття інформації у примітках до фінансової звітності

1. У примітках до фінансової звітності слід розкривати зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період, або змін, які очікуються в облікових оцінках, якщо вони суттєво будуть впливати на майбутні періоди; обґрунтування недоцільності визначення суми змін в облікових оцінках.

2. Щодо виправлення суттєвих помилок слід розкривати таку інформацію:

(абзац перший пункту 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2014 р. N 1163)

2.1. Зміст і суму помилки.

2.2. Статті фінансової звітності минулих періодів, які переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації, або обґрунтування недоцільності переобрахунку.

2.3. Факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів.

3. У разі зміни в обліковій політиці суб'єктові державного сектору слід розкривати:

3.1. Причини та сутність зміни.

3.2. Суму коригування фінансового результату попередніх періодів на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.

3.3. Факт повторного подання порівнянної інформації у фінансових звітах або недоцільність її переобрахунку.

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства фінансів України 24.12.2010 N 1629 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 р. за N 92/18830

Національне положення (стандарт)
бухгалтерського обліку в державному секторі 127 "Зменшення корисності активів"

Дію попередньої редакції Національного положення відновлено у зв'язку із зміною
дати набрання чинності наказом Міністерства фінансів України
від 18 травня 2012 року N 568
згідно з наказом Міністерства фінансів України
від 17 грудня 2012 року N 1343

Із змінами і доповненнями, внесеними
наказами Міністерства фінансів України
від 18 травня 2012 року N 568,
від 25 листопада 2014 року N 1163

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів і її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на:

запаси;

активи, які оцінюються за справедливою вартістю;

абзац четвертий пункту 3 розділу І виключено

(згідно з наказом Міністерства
фінансів України від 18.05.2012 р. N 568,
у зв'язку з цим абзаци п'ятий та шостий
вважати відповідно абзацами четвертим та п'ятим)

активи, які виникають від виплат працівникам;

інші активи, стосовно яких облікові вимоги щодо зменшення корисності визначаються іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

активи, які забезпечують надходження грошових коштів, - активи, основною метою утримання яких є отримання доходу;

активи, які не забезпечують надходження грошових коштів, - активи, основна мета утримання яких є інша, ніж отримання доходу;

вигоди від відновлення корисності - величина, на яку сума очікуваного відшкодування активу (у межах балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість;

втрати від зменшення корисності активу - сума, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування та/або очікуваного відшкодування потенціалу корисності;

група активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, - мінімальна група активів, яку можна ідентифікувати, використання якої приводить до збільшення грошових коштів окремо від інших активів (групи активів);

сума очікуваного відшкодування потенціалу корисності - найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації активу або теперішня вартість потенціалу корисності активу, який не забезпечує надходження грошових коштів.