Призначення і роль фінансів. Функції фінансів.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Призначення і роль фінансів. Функції фінансів.



Фінанси як наука.

Наука про фінанси – це вчення про специфічні виробничі відносини, викликані розвитком товарно-грошових відносин та існуванням держави. Термін “Фінанси” походить від латинського “фініш” – завершення будь-якого платежу.

Даний термін з’явився в 13-15 ст. в торгівельних містах Італії і спочатку визначав будь-який грошовий платіж.

В 16 ст. у Франції цей термін використовувався вже в більш ширшому розумінні, тобто як сукупність коштів необхідних для задоволення потреб держави і різних суспільних груп.

Фінансова наука виникла в ХУ-ст одночасно з політичною економією. В другій половині ХІХст. фінансова наука остаточно виділилась з політекономії.

Видатні економісти, які внесли найбільший вклад в розвиток науки про фінанси:

– ХУІ ст.. французький вчений Ж.Боден в творі «Фінанси-нерви держави» навів сім джерел доходу держави

– А.Сміт розробив принципи оподаткування які використовуються понині в побудові податкових систем всіх країн світу;

– Девід Рікардо створив нову теорію податків;

– Джон Кейнс розробив нову теорію фінансів, спрямовану на необхідність втручання держави в економіку;

– О.М.Радіщев наукові роботи присвячені податковій політиці;

– І.Франко більше 40 наукових праць в сфері податків, банківської системи…;

– М.І.Туган-Барановський праці спрямовані на збільшення фінансових можливостей держави, підприємця, працівника.

У ХІХ ст.. фінанси розглядаються як галузь знання, яка охоплює окрім державних фінансів ще і сферу виробництва, фінансові ринки, державний кредит, міжнародні фінанси.

 

Призначення і роль фінансів. Функції фінансів.

Фінанси –це об’єктивна економічна категорія, що носить історичний, розподільчий і вартісний характер. Як історична категорія фінанси виникли одночасно з державою. Фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави та забезпечення виконання державою її функцій.

Функціонування фінансів пов’язане з об’єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту в грошовій формі. Об’єктом розподілу і перерозподілу в будь-якій державі виступає ВВП, НД. В результаті таких розподільчих фінансових процесів є створення цільових централізованих фондів фінансових ресурсів суспільного призначення.

Фінанси –це економічна категорія в системі товарно-грошових відно­син, що відображає створення, розподіл і використання доходів і фондів фінансових ресурсів (на макрорівні - валового внутрішнього продукту й національного доходу, на мікрорівні - -виручки й прибутку) для задоволення суспільних інтересів і потреб.

Характерні ознаки фінансів:

- фінанси обслуговують сферу товарно-грошового обігу, ма­ють грошову форму вираження;

- фінанси не завжди передбачають зугтрічний еквівалентний рух грошових потоків;

- фінанси завжди мають розподільчий характер;

- фінанси мають свого матеріального носія - фінансові ре­сурси;

- фінанси єдина економічна категорія, яка створює і вико­ристовує доходи і фонди грошових засобів різноманітного при­значення у процесі руху вартості валового внутрішнього продук­ту (є частиною вартості валового внутрішнього продукту).

За допомогою фінансів відбувається розподіл та перерозподіл ВВП та контролюється утворення і використання фондів грошових коштів.

Головне призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього про­дукту в країні. Суб’єктами фінансових відносин є підприємства всіх форм власності, суспільні організації, бюджетні установи, державні органи управління, держава в цілому та населення країни.

Об’єктами фінансових відносин є ВВП, НД, а також їх розподіл.

Функції фінансів.

1. Забезпечувальна, яка передбачає забезпечення суб’єктів фінансових відносин необхідними фінансовими ресурсами;

2. Розподільча, яка проявляється в процесі розподілу та перерозподілу ВНП, НД у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. В процесі дії розподільчої функції фінансів розрізняють первинний і вторинний розподіл (перерозподіл). Види перерозподілу:

· міжгалузевий, який здійснюється через бюджет та інші фонди, для утримання невиробничої сфери, проведення структурних зрушень у матеріальному виробництві;

· міжтеріторіальний, який здійснюється через бюджети, державні фонди, галузеві фонди для перерозподілу фондів між окремими регіонами країни;

· внутрішньогалузевий, який здійснюється через галузеві фонди, фонди об’єднань, підприємств з метою вирівнювання їх розвитку;

· внутрішньогосподарський, який здійснюється через утворення децентралізованих фондів підприємств, організацій, установ; перерозподіл коштів між структурними підрозділами, цехами, відділеннями та інше.

3. Регулююча.Держава регулює фінансові відносини, стимулює підприємства за рахунок таких регуляторів як податки, процентні ставки по кредитам, зміни валютного курсу, ціни на папери та інше.

4. Контрольнафункція фінансів проявляється в контролі за розподілом ВВП по відповідних фондах і витратою їх за цільовим призначенням.реалізується шляхом проведення фінансового контролю. В Україні ціла система органів, що здійснює фінансовий контроль. До них належать: Верховна Рада, Міністерство Фінансів, державне казначейство, контрольно ревізійна служба, державно податкова служба та інші.

 

Фінансові ресурси як носії фінансових відносин.

Фінансові ресурси – це грошові нагромадження і дохо­ди, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу валово­го внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фон­дах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

В залежності від рівня на якому проходить формування і використання фінансових ресурсів, їх поділяють на централізовані, які утворені на рівні держави, окремих адміністративно територіальних одиниць, об’єднань, міністерств. Данні ресурси є основою забезпечення загальнодержавних потреб і формуються за рахунок стягнення різних податків і зборів, реалізації державних цінних паперів, кредитів і позик держави, золотовалютного резерву, за рахунок продажу корисних копалень та інш.

Децентралізовані фінансові ресурси, які створюються окремими суб’єктами господарювання. Децентралізовані фінансові ресурси існують для забезпечення розширеного відтворення діяльності підприємств і утворюються за рахунок чистого доходу, прибутку, амортизаційних відрахувань, кредитів, позик, акціонерних капіталів, пайових внесків, виручки від реалізації майна, вибуло або зайве, кредитних зборів, а також за рахунок інших надходжень, грошових коштів(благодійні і спонсорські).

Напрями використання централізованих фінансових ресурсів:

- розвиток сільського господарства, структурна перебудова його галузей;

- фінансування закладів невиробничої сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньо економічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- створення резервів;

- управління, оборона та інш.

Напрямки використання децентралізованих фінансових ресурсів:

- розширене відтворення і розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем;

- матеріальне стимулювання працюючих;

- та інш.

Одним з елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви – це особлива група фондів грошових коштів в яких нагромаджуються кошти, що деякий час вилучались з обороту і використовуються у випадках збоїв у процесі суспільного виробництва. Фінансові резерви створюються у грошовій формі і виступають необхідною умовою стабільного збалансованого розвитку країни.

 

Тема 2.Фінансова система держави і управління нею

Рис.2.1. Організаційна будова національної фінансової системи

 

За внутрішньою будовою фінансова система - це сукупність взаємозв'язаних фінансових відносин, що формують і використовуютіь доходи і відповідні фонди, а також відображають форми і методи розподілу і перерозподілу валового внуірішнього продукту. Складові ланки фінансової системи визначаються:

- за ознакою напрямків руху грошових потоків;

- за місцем акумуляції фінансових ресурсів у відповідних грошових фондах.

Фінансова система за організаційною будовою - це сукупність фінансових органів та інститутів, що спрямовують, уп­равляють та контролюють грошові потоки.

Фінансова система за організаційною будовою представляє собою сукупність фінансових органів і інструментів, що входять до системи управління фінансами. Така побудова пов'язана з тим, що рух грошових потоків не здійснюється об'єктивно сам по собі, а спрямовується за певними правилами, тобто у відповідності до фінансового механізму, і керується управлінськими структурами. Формування фінансової системи держави за організаційною будовою відображає конкретні умови кожної країни і відповідає типу фінансової політики

 

Фінансовий контроль

 
 

 


Види Форми Методи

Державний ФК Попередній ФК Перевірка

Відомчий ФК ПоточнийФК Обстеження

Муніципальний ФК Наступний Нагляд

Громадський ФК Ревізія

Аудиторський ФК

Внутрішньогосподарський

 

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади й управління. Головна його мета - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо надходження доходів і витрачання державних коштів.

Відомчий фінансовий контроль – застосовується по відношенню до підвідомчих підприємств, установ та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. Його обсяги в останній час значно скоротилися взв’язку з появою підприємств нових форм власності.

Муніципальний фінансовий контроль – здійснюється контрольними комісіями, що створюються представницькими органами місцевого самоврядування. Об’єктами даного контролю є фінансові відносини між окремими рівнями та суб’єктами місцевого самоврядування, органами державної влади і управління щодо формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально-економічних потреб окремих регіонів і територіальних громад.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль – здійснюється громадськими організаціями (профспілкові організації, партії, рухи, спілки та ін.)

Аудиторський (незалежний контроль) – це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

Внутрішньогосподарський контроль проводиться економічними службами підприємств, організацій, установ, власниками(засновниками) підприємства.

Форми фінансового контролю:

- Попередній фінансовий контроль – проводиться до здійснення фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень законодавства, нераціонального використання фінансових ресурсів.

- Поточний фінансовий контроль, який здійснюється в процесі фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат, тощо)

- Наступний фінансовий контроль – здійснюється шляхом аналізу та ревізії бухгалтерської та фінансової звітності після закінчення звітного періоду (квартал, рік, місяць). Він дає змогу оцінити позитивні і негативні сторони фінансової діяльності суб’єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення.

Ефективність ФК залежить від методу фінансового контролю. Основними методами є:

1.Перевірки – це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, або їх підрозділів на основі бухгалтерських документів.

Види перевірок:

- рахункова – перевірка достовірності бухгалтерських звітів, балансів, податкових розрахунків та ін.;

- тематична – обстеження окремих сторін і участків фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю;

- фактична – проведення інвентаризації основних фондів, матеріальних цінностей, грошових коштів з метою встановлення їх збереження;

- зустрічна – встановлює достовірність тієї чи іншої фінансово-господарської операції, яка відображається в роботі об’єкту контролю через його партнерів, клієнтів, які приймають участь в здійсненні цієї операції.

Ревізія – це метод контролю за всією фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їх доцільності та ефективності, перевірки дотримання фінансової дисципліни, правильності обліку і достовірності звітних даних.

2.Ревізія – це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, крадіжок, попередження фінансових зловживань.

Види ревізій:

- Комплексні охоплюють всі сторони діяльності підприємства;

- Часткові - окремі сторони;

- Повні охоплює всі сторони фінансового-господарської діяльності

- Тематичні одночасно проводиться в однотипних установах за певним переліком питань;

- Суцільна івибіркова в залежності від повноти залучення документів

- Планова і позапланова

В кінці проведення ревізії складається акт ревізії (довідка), в якому не тільки знаходиться перелік допущених порушень у фінансово-господарської діяльності, але окрім цього даний документ повинен послужити основою для правильних висновків і розробці реальних пропозицій, рекомендацій стосовно застосування заходів до винних осіб і усунення виявлених порушень.

3.Обстеження – охоплює кремі сторони діяльності підприємств і установ.

4. Нагляд проводиться контролюючими органами за економічними субєктами, що отримали ліцензію на певний вид фінансової діяльності: страхову, інвестиційну, банківську, тощо.

 

Державний бюджет України

Сутність і функції Бюджету.

Дефіцит бюджету.

Бюджетна система України.

Стадії Бюджетного процесу.

  1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]: Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 08.07.2010 № 2456-VI. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.
  2. Про Державний бюджет України на 2016 рік [Електронний ресурс]: Верховна Рада України; Закон, Бюджет від 25.12.2015 № 928-VIII. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/928-19
  3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України [Електронний ресурс]: Верховна Рада України; Закон від 08.07.2010 № 2457-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2457-17.

1. Бюджет - план формування та використання фінансових

ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються

відповідно органами державної влади, органами влади автономної

республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом

бюджетного періоду.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що

використовуються для аналізу та прогнозування економічного і

соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного

бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та

зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає

показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її

районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки

Крим значення.

. Зведений бюджет області включає показники обласного

бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного

значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районного

бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських

бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники

міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші

міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті

включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Державний бюджет –це головний фінансовий план країни, в якому відображене утворення і використання загальнодержавного фонду грошових коштів.

Бюджет відображає вторинний розподіл, завдяки бюджету реалізується фінансова політика країни.

2. Стан бюджету характеризується такими показниками:

- балансом доходів і видатків;

- перебільшенням доходів над видатками;

- перебільшенням видатків над доходами ( утворення дефіциту бюджету ).

Причини появи дефіциту бюджету:

- спад виробництва;

- значні інвестиції в розвиток економіки;

- високий рівень собівартості виробництва товарів;

- криза в економіці;

- зниження ефективності господарювання;

- збільшення видатків бюджету;

- інфляційні процеси;

- розбалансування грошового обігу та системи розрахунків;

- неефективна податкова, бюджетна, кредитна та інвестиційна політика;

- зменшення надходжень валюти від зовнішньоекономічної торгівлі.

Дефіцит бюджету = Видатки-Доходи

Дефіцит бюджету = (Видатки-Доходи):ВВП*100%

Допустимим розміром дефіциту бюджету є 2-3% ВВП. В таких межах дефіцит бюджету не тільки не дає негативних наслідків, а навіть сприяє розвитку економіки та пожвавленню ділової активності. Країна, яка має дефіцит бюджету більш ніж 4% є некредитоспроможною і не може розраховувати на інші фінансові надходження.

При здійсненні економічного аналізу, фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного або конвенціального) або первинного дефіциту. Рідше –операційного, поточного або структурного.

Дефіцит бюджету поділяють на активний і пасивний.

Активний дефіцит бюджету спрямований на сприяння подальшому розвитку економіки і збільшенню капіталу.

Пасивний збільшує інфляційні процеси.

3. Бюджетна система України –це сукупність всіх видів бюджету. БСУ складається з двох рівнів : державного і місцевого бюджетів.

Правову основу бюджетної системи становлять Конституція України, законодавчі акти.

Економічну основу становлять економічний і науково-технічний потенціал держави.

Сутність бюджетної системи проявляється у фінансових можливостях, які законодавчо закріплені за кожною її ланкою та у рівні фінансової незалежності, які мають ці ланки при здійсненні покладених на них функцій.

Бюджетний устрій –це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв`язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Принципи бюджетної системи України

1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

Доходи і видатки бюджету

Склад і структура доходів бюджету нерозривно пов’язані з обсягами ВВП і НД і визначаються фінансовою політикою держави на конкретному етапі її розвитку.

Згідно з БКУ бюджет складається з загального та спеціального фондів.

Доходи загального фонду призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не мають цільового спрямування.

Доходи спеціального фонду призначені для використання на конкретні цілі передбачені законодавством.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

 

1) податкові надходження;

 

2) неподаткові надходження;

 

3) доходи від операцій з капіталом;

 

4) трансферти.

 

2. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

 

3. Неподатковими надходженнями визнаються:

 

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

 

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

 

3) інші неподаткові надходження.

 

4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

 

Стаття 10. Класифікація видатків та кредитування бюджету

 

1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

 

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

 

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

 

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

 

2. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

 

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

 

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

 

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

 

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

 

4. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

 

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

 

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

 

5. Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

 

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

 

6. Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

 

 

Класифікація фінансування бюджету

 

1. Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

 

2. Фінансування бюджету класифікується за:

 

1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);

 

2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

 

Стаття 12. Класифікація боргу

 

1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.

 

2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

 

Дефіцит та профіцит бюджету, залишок бюджетних коштів

 

1. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.

 

2. Профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.

 

3. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів.

 

Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

 

На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.

 

4. Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет).

. Джерелами фінансування бюджету є:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом. Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.

ї та учасники бюджетного процесу

1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

3. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність із положеннями цього Кодексу.

3. Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій) станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 відсотків (для міста Києва - 400 відсотків) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфертів (субвенцій) з інших бюджетів), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до частини четвертої статті 21 цього Кодексу.

7. У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.1. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

2. Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

3.Доходи від операцій з капіталомвключають надходження від продажу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та державних запасів товарів і державних резервів.Доходи від операцій з капіталом: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходжен­ня від продажу землі та нематеріальних активів.

4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

В основі розмежування доходів між ланками бюджетної системи мають бути такі основні принципи:

- територіальний, сутність якого полягає у тому, що на чиїй адміністративній території знаходиться платник, у той бюджет будуть спрямовуватися як доходи сплачувані ним платежі;

- відомчий, який означає зарахування у відповідний бюджет надходжень від суб'єктів відносин за рівнем підпорядкованості;

- значимості, сутність котрого полягає у тому, що зарахування доходів здійснюється у той бюджет, якого значення цей платіж і хто його встановив.

Видатки бюджету

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів;

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету) Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видат





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.221.159.255 (0.041 с.)