Економічна нерівність і перерозподіл доходів.

Будь-яке суспільство прагне створити найкращі умови для життєдіяльності людей і досягти соціальної справедливості. Існує два підходи до проблем розподілу доходів у суспільстві: 1) рівність доходів, 2) нерівність доходів.

Чинники існування нерівності: 1) диференціація зарплати в залежності від здібностей, освіти, професійного досвіду; 2) нерівномірний розподіл власності на цінні папери і нерухоме майно; 3) везіння, вдача, ризик, особисті зв’язки.

Для визначення нерівності доходів в макроекономіці використовують криву Лоренца- графік, який ілюструє ступінь нерівності. Автор-Макс Лоренц, американський економіст, статистик.

Відсоток доходу

100 %

Лінія

абсолютної

рівності Крива Лоренца

0 100 % Відсоток родин

Мал.9.6. Крива Лоренца.

 

Вертикальна вісь - частка доходів (від 0 до 100%), горизонтальна вісь - частка тих, хто отримує ці доходи (від 0 до 100%). Бісектриса ОС -лінія абсолютної нерівності. Означає, що будь-який відсоток родин (наприклад 10%) одержуватиме таку ж частку доходів (10%).

При фактичному нерівному розподілі доходів крива Лоренца відхиляється праворуч і донизу від бісектриси або є увігнутою. Увігнута крива показує, що однакові частки бідніших і заможніх громадян отримують різні частки від сукупного доходу суспільства. Реально найбідніша частина населення одержує 5-6%, найбагатша-40-45%. Як правило родини поділяються на 5 квінтелей, у кожну з яких входить 20% населення. Групи населення розташовують на осі від найбідніших до найбагатших. Якщо усі групи мають рівні доходи, то на 20% родин припадає 20% доходу. При рівному фактичному розподілу доходу, крива Лоренца і лінія бісектриси збігаються. В результаті політики перерозподілу доходів крива Лоренца зсувається ліворуч, наближаючись до лінії абсолютної рівності.

Для України за [2, ч.1, р.16] у 2-му кварталі 1997 року 20% найбіднішого населення країни отримувало приблизно 6% сукупного доходу, а 20% найбагатшого приблизно 42% (точки A та В), в 1992: 9.5% і 35.4%). [Квартальні передбачення: Вересень 1997/ Дослідження економіки України. -К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 1997].

Ще один показник нерівності доходів - коефіцієнт Джіні - відношення площ фігур S1 та S,що утворюються між кривою Лоренця та лінією абсолютної рівності (S1) та площі S, яка утворюється лінією абсолютної рівності ОС та координатною віссю.

Коефіцієн Джіні =S1/(S1+S2)=S1/ S.

Відсоток доходу

100 %

S

S1 S2

0 100 Відсоток родин

Мал.9.7. Коефіцієнт Джіні.

Чим більше коефіцієнт Джіні, тим більше нерівність. У 80-х роках 20-го ст. коефіцієнт Джіні в Японії становив 0.27, Швеції-0.291, США-0.329, Бразилії-0.565.

Ще один показик вимірювання нерівності- децільний коефіцієнт. Усе населення країни поділяється на 10 груп по 10% кожна і порівнюються доходи 10% вищої групи з доходом 10% населення нижчої групи (У Швеції співвідношення дорівнює 1:4).

Зменшення нерівності у розподілі доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада за допомогою податкової системи та трансфертів. Цьому сприяє прогресивна система оподаткування, коли найбільш забезпечена частина населення обкладається більшим у відсотковому відношенні податком, ніж бідніша. Майже в усіх країнах існують програми соціального страхування і державної допомоги бідним, які передбачають страхування по старості, непрацездатності, втрати роботи. Програми додаткової допомоги: медичне страхування, допомога багатодітним родинам, надання продовольства та різних пільг. Політика перерозподілу доходів виправдана у довгостроковій перспективі, оскільки дає можливість біднним одержати освіту та досягти певних успіхів. Для розвинутих країн належість до бідних, середніх та багатих верств не є зафіксованою. За дослідженнями А.Блайндера у США спадкоєме багатство є чинником, що посилює нерівність лише на 2%. Ті, що входили у 1 квінтель 5-10 років тому назад, зараз знаходяться 1 2-му або 3-му, ті, що належали до 5-го, найбагатішого квінтеля, зараз у 1-му, найбіднішому. Як реалізувати рівні можливості розвинутого суспільства-залежить від особистості.

Причини нерівності доходів: - розбіжності в оплаті праці, - різний склад родин, - різні доходи від приросту капіталу та володіння власністю (акцій, облігацій, нерухомості), - відмінності у фізичних та розумових здібностях людей, - відмінності в освіті і професійній підготовці,

Існують проблеми кількісного визначення ступеня нерівності.

1. Показники розподілу доходів та рівень бідності грунтуються на грошовому доході родини. Однак різні урядові програми допомоги бідним надають товари та послуги в натуральній формі: талони на харчування, талони на проживання та медичне обслуговування. Державні допомоги найбіднішим родинам, які надаються у формі товарів та послуг, називають трансфертами в натуральній формі. Стандартні показники не враховують трансферти в натуральній формі. За даними Бюро перепису населення США, якщо б трансферти в натуральній формі в ключались в доход за їх ринковою вартістю, кількість бідних родин, порівняно з офіційними даними, скоротилась би на 10%.

2. Економічний життєвий цикл. Протягом життя доходи людини змінюються досить передбачено. Молодий працівник одержує досить низький доход. Із віком, з набуттям досвіду, доходи зростають і досягають максимуму у віці 50 років, а потім різко спадають, коли працівник йде на пенсію. Така стереотипна зміна доходів особи називається життєвим циклом. Оскільки індивіди мають можливість компенсувати зміни життєвого циклу доходу за допомогою займів або заощаджень, рівень життя в будь-якому році суттєво залежить від доходів, які одержані протягом усього життя, а не протягом 1 року. Найбільш високий рівень заощаджень - у людей середнього віку. Оскільки люди, в очікуванні старості можуть накопичувати певні кошти, зменшення доходів в пенсійному віці не означає аналогічного погіршання рівня життя. Економічний життєвий цикл утруднює оцінку дійсної нерівності в рівні життя.

3. Тимчасовий і постійний доход. Доходи протягом життя людей змінюються також під впливом випадкових або тимчасових подій. Наприклад, погодні умови. Якщо родина має можливість заощаджувати та запозичувати кошти, щоб компенсувати тимчасові зміни доходу, коливання доходів не впливають на рівень життя. Здатність родини набувати товари та послуги в значній мірі залежить від рівня постійного доходу. Постійний доход-звичайний доход індивіда. Об’єктивна оцінка рівня життя передбачає аналіз розподілу постійного, а не річного доходу.