Мал.9.1. Класична теорія ринку праці.

 

За класичною теорією ринку праці точка перетину попиту та пропозиції показує рівновагу на ринку праці, при якій встановлюється рівноважна заробітна плата We при рівноважній кількості робочої сили Le. Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній пропозиції викличе зростання заробітної плати. За класичною теорією проблеми безробіття та встановлення рівноваги досягаються через механізми ринкового саморегулювання. Держава не втручається у цей процес.

За кейнсіансьою теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати. За Кейнсом в ринкові економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення.

Заробітна плата AS

 

W2

W1 AD2

AD1

0 L1 L2 L

Мал.9.2. Кейнсіанська теорія ринку праці.

 

Для досягнення рівноваги на ринку праці потрібно, щоб держава систематично втручалась в економіку. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період. Дослідження та економічна практика свідчать, що втручання держави до ринку праці веде до інфляції.

Важливу роль на ринку праці грають профспілки. Профспілки-організації трудящих, які ведуть переговори з роботодавцями з питань заробітної плати та умов праці. В США у теперішній час 16% працівників та службовців є членами профспілок, в Швеції та Данії - до 75%. В минулому ці організації досить суттєво впливали на ринок праці США та інших країн.

Діяльність профспілок у цьому випадку є причиною конфліктів між різними групами працівників - інсайдерами та аутсайдерами. Інсайдери - працівники, які зайняті на підприємстві і користуються перевагами зростання заробітної плати. Аутсайдери -ті, що не мають роботи. Аутсайдери можуть прийняти статус безробітного і чекають моменту, коли вони одержать роботу і перетворяться в інсайдерів. Інші влаштовуються у фірми, в яких немає профспілок.

Мета профспілки-максимізація заробітної плани, покращання умов праці та одержання додаткових виплат і пільг. На конкурентному ринку праці профспілки можуть діяти двома шляхами:

1) підвищення попиту на працю (Мал.9.2); 2) обмеженя пропозиції праці (Мал.9.3).

Підвищення попиту на працю досягається зростанням попиту на продукт, який виробляє фірма або галузь (реклама, використання політичного лоббі) або зростанням ефективності та якості праці.

W AS2 AS1

W2

W1 AD

 

0

L2 L1 L

Мал.9.3 Обмеження пропозиції праці.

 

Обмеження пропозиції праці може бути досягнуто за рахунок: 1) включення даної професії у список ліцензованих. Практика ліцензування поширена у розвинутих країнах. У США ліцензованими є біля 600 спеціальностей. 2) скорочення робочого тижня; 3) зниження пенсійного віку; 4) обмеження дитячої та жіночої праці; 5) стримування іміграції іноземних працівників. Обмеженню пропозиції праці може сприяти внутрішня політика профспілки (угода з фірмою про найм тільки членів профспілки). Важливою складовою державного регулювання праці є законодавство про мінімум заробітної плати,

В сучасній економіці заробітна плата більшості працівників набагато перевищує встановлений законом мінімум. Отже, не мінімальна заробітна плата є основною причиною, яка викликає безробіття. Прийняття законів про мінімальний рівень оплати праці захищає, перш за все, інтереси недосвідчених, малокваліфікованих працівників, інтереси підлітків.

Основні причини, які приводять до перевищення заробітною платою рівноважного рівня, це - діяльність профспілок та ефективна (стимулююча) заробітна плата. Вони стосуються більш широких верств населення.

Причиною існування безробіття єтеорія ефективної (стимулюючої) заробітної плати. Ефективна заробітна плата - заробітна плата, яка перевищує рівноважний рівень і стимулює працівників до більш продуктивної праці. Фірмам вигідно підтримувати завищену заробітну плату навіть при наявності надлишку пропозиції робочої сили.

Встановлення мінімальної заробітної плати і діяльність профспілок не дозволяють фірмам знижувати доходи працівників навіть при наявності надлишку робочої сили. Теорія ефективної заробітної плати свідчить, що немає потреби впливати на фірму подібним чином, оскільки для неї може бути вигідним встановлення заробітної плати, яка перевищує рівноважний рівень.

Існує декілька варіантів теорії ефективної заробітної плати.

1. Вплив доходів працівника на його здоров’я. Чим більше грошей одержує працівник, тим повноціннішим є його харчування, міцніше здоров’я і вище продуктивність праці. Однак, для економічно розвинутих країн, це пояснення є недостатнім, оскільки рівень рівноважної заробітної плати для більшої категорії працівників є вищим за необхідний. Це пояснення є аргументом для слаборозвинутих країн, де недостатнє харчування - досить поширене явище.

2. Вплив ефективної заробітної плати на плинність робочої сили. Чим більше фірма платить працівникам, тим рідше вони її залишають. Тобто, більш висока заробітна плата дозволяє знизити плинність кадрів. Оскільки невигідно наймати і навчати нових працівників, оскільки крім навчання ще потрібен досвід роботи. Досвідчені працівники працюють продуктивніше. Фірми з високою плинністю кадрів мають збільшені витрати виробництва.

3. Вплив заробітної плати на старанність працівників. Контроль за працівниками не завжди дає ефективний результат. Цю проблему вирішують шляхом встановлення заробітної плати вище рівноважного рівня. Це примушує працівників триматись за своє місце роботи та ефективно працювати.

4. Від величини заробітної плати залежить якість персоналу фірми.

Оцінити кваліфікацію працівниками досить складно. Тому, встановлюючи високу заробітну плату, фірми залучають до роботи найпрофесіональніші кадри.

Монетаристська теорія ринку праці ( Грошова, Теорія гнучкого ринку праці). (М.Фрідмен, Ф.Хайєк). З точки зору монетаристів макроекономічна нестабільність та довгострокова рівновага досягається тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися в ринок праці, якщо безробіття не перевищує природний рівень. Інакше, починає розвиватися стагфляція-одночасне зростання безробіття та інфляції. Макроекономічне регулювання ринку праці повинно здійснюватись за допомогою податкового та грошово-кредитного механізму.

Крива Філіпса.

Залежність між інфляцією та безробіттям в короткостроковому періоді називається кривою Філіпса.

Темпи інфляції

(%) на рік 3

0 1 2 3 4 5 6 Рівень безробіття (%)

Мал.9.4. Крива Філіпса у короткостроковому періоді.

В 1958 році економіст А.У.Філіпс опублікував в англійському журналі “Economica”статтю “Залежність між безробіттям і темпом зміни номінальної заробітної плати в Великобританії в період з 1862 по 1957 рік”. В публікації доводилось існування оберненої залежності між рівнем безробіття і темпом інфляції, а саме, що в періоди низького рівня безробіття економіка характеризується високою інфляцією, і навпаки. Спочатку його висновок про безперечний зв’язок макроекономічних показників не був оцінений колегами. Тільки через 2 роки П.Семуельсон і Р.Солоу опублікували статтю “Аналіз антиінфляційної політики”, в якій підтверджували наявність існування оберненого зв’язку між інфляцією та безробіттям для економіки США.

Оптимальний стан економіки був би при низьких темпах інфляції і незначному рівні безробіття. Однак, економічні дані свідчать про те, що таке поєднання не є можливим. За П.Семуельсоном і Р.Солоу, політики вирішують проблеми компромісного вибору між інфляцією та безробіттям, а крива Філіпса вказує їм можливі варіанти.

За кривою Філіпса, рівень інфляції залежить від трьох чинників:

1) очікуваної інфляції (предбачуваної), 2) циклічного безробіття, 3) шокових змін пропозиції.

Рівнняння залежності має наступний вигляд:

p=pе - b (uf-up)+e

Інфляція=Передбачуванан інфляція-b Циклічне безробіття+Шоки пропозиціх

b-параметр, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття. b>0.

До причин існування кривої Філіпса відносяться наступні.

1. Незбалансованість ринку праці. Ринки праці дуже структуризовані: відрізняються один від одного за структурою зайнятості та географічно. Отже. із зростанням економіки не можна досягти одночасно повної зайнятості на кожному окремому ринку праці. 1) Для перекваліфікації працівників потрібен час та кошти, тобто, структурні зміни здійснюються повільно. 2) Існують штучні обмеження на можливість вільного переміщення працівників. 3) існує дискримінація за расовими та етничними ознаками, за статтю та віковими групами. 4) існують квоти на одержання ліцензій та профспілкові обмеження.

2. Панування на ринку. Профспілки та великий бізнес володіють значною монопольною або ринковою владою для підвищення цін та заробітної плати і, що, чим ближче економіка наближається до стану повної зайнятості, тим легше цю владу реалізувати.

Статистичні дані і досвід багатьох країн світу все більше стверджують про відсутність явного зв’язку між темпами інфляції та рівнем безробіття. Спостерігається одночасне зростання інфляції та безробіття, тобто стагфляція. За стагфляцією крива Філіпса зміщується праворуч у бік збільшення безробіття.

За класичною теорією згідно робіт Мілтона Фрідмена та Едмунда Фелпса стверджується, що знаряддя грошово-кредитної політики дозволяють домогтися комбінації рівней інфляції та безробіття тільки на короткостроковий проміжок часу. В довгостроковому періоді зв’язок між темпами інфляції та рівнем безробіття відсутній.

Темпи інфляції

 

 

Рівень безробіття

0 Природний рівень безробіття

Мал. 9.5. Довгострокова крива Філіпса.

 

Не залежно від темпів зростання цін рівень безробіття прямує до свого природного рівня. В результаті крива Філіпса є вертикальною.

Кейнсіанці пояснюють зміщення кривої Філіпса серією “шоків пропозиції” або цінових шоків. Класики говорять про альтернативне зростання інфляції та безробіття і що зміщення кривої є тимчасовим. Неокласики пояснюють стагфляцію, виходячи з гіпотези “природного рівня” безробіття. (Теорія адаптивних очікувань, Мілтон Фрідмен. Теорія раціональних очікувань).