Причини існування довготривалого безробіття.

1. Система страхування по безробіттю. Досконала система збільшує час на пошук роботи, на перепідготовку, оскільки стабільна виплата допомоги по безробіттю знижує стимули до швидкого працевлаштування. Зростання грошової допомоги сприяє підвищенню кількості безробітних. 2. Жорстка заробітна плата породжує “безробіття очікування”. Очікуване безробіття виникає в результаті перевищення рівня реальної заробітної плати над її рівноважним значенням.

Класичне пояснення безробіття полягає у співвідношенні між пропозицією праці та попитом на неї. Зниження заробітної плати стимулює попит на працю і збільшує зайнятість. Зростання заробітної плати збільшує пропозицію праці, але стримує збільшення попиту.

За Міжнародними стандартами 1983 року Міжнародна організація праці (МОП) поділяє усе населення на три категорії:

Населення

 

 

Зайняті Безробітні Особи поза

робочою силою

Робоча сила

Мал. 4. Категорії населення.

1. Зайняті - особи, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку.

Зайнятими (за матеріалами вибіркового обстеження робочої сили) вважаються особи, які відпрацювали протягом обстежуваного тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному сільському господарстві не менше 30 годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота.

2. Безробітні, у визначенні МОП, - це особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які:

- не мали роботи (прибуткового заняття),

- шукали роботу або намагались організувати власну справу на обстежуваному тижні,

- готові приступити або приступають до роботи протягом наступних двох тижнів

- які знайшли роботу та чекають відповіді;

- зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

- які навчаються за направленням служби зайнятості.

В США безробітною вважається особа, яка протягом 4-х місяців активно пробувала знайти собі нове місце роботи. Наприкінці 1999 року кількість безробітних у промислово розвинутих країнах становила біля 40 млн.чоловік.

3. Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення:

- люди у віці до 16 років, а також ті, які перебувають у спеціалізованих установах (психіатричних установах, виправних закладах тощо);

- особи, які вибули зі складу робочої сили - дорослі, які мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи, особи навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби; жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; пенсіонери; дуже хворі, щоб працювати, або просто не шукаючі роботу; іноземні громадяни.

Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили - це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. До економічно активних відносяться особи, заяняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітні (у визначенні МОП).

Безробіття та зайнятість вимірюється показниками рівень безробіття та рівень зайнятості.

Рівень безробіття - це відношення (у %) кількості безробітних до робочої сили.

Безробітні

Рівень безробіття = ------------------------- x 100%

Робоча сила

Рівень зайнятості - це відношення кількості зайнятого населення до всього опитуваного населення. Розрізняють рівні зайнятості за статтю, за віковими групами, за місцем проживання.

Вікові групи: 15-19, 20-29, 30-39, 40-49, 50-59, 60-70

Рівень зайнятості по регіонах визначається в Україні по 24 областям, Автономній Республіці Крим, містах Київ та Севастополь.

Закон Оукена.

Потенційним рівнем ВВП вважається обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Під час спаду він менший за цей рівень, потім поступово повертається до нього, а інколи перевищує цей рівень під час підйому економіки.

Якщо Yf<Yp говорять про відставання ВВП. Відставання ВВП - це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Якщо Yf>Yp, говорять про перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня. Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, поширюється понаднормова праця і праця за сумісництвом.

Циклічне безробіття крім соціальних негараздів приносить втрати в обсязі реального ВВП. Вважається, що нормальний (природний) рівень безробіття є величиною змінюваною. Він змінюється під впливом рівня добробуту домогосподарств, технологій, які застосовуються у підприємницькому секторі, урядової політики тощо. Прийнято вважати, що наприкінці 60-років природний рівень безробіття становив приблизно 5%, а у 80-х роках зріс до 5.5-6% від загальної кількості працездатних.

Існування неприродного безробіття визначає загальний стан економіки наступним чином. Вважається, що перевищення безробіттям природного рівня спричиняє певну втрату ВВП:

втрата ВВП від потенційний реальний

циклічного безробіття = ВВП - ВВП

Чим вище рівень безробіття, тим більше відставання ВВП.

Артур Оукен (1928-1979) - дослідник в області макроекономіки математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП на прикладі США. Він сформулював закон відповідно до якого країна втрачає від 2 до 3% фактичного ВВП відносно потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1%, порівняно з її природним рівнем.

Це відношення (1:2.5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов’язані з будь-яким рівнем безробіття.