Фіскальна політика. Кейнсіанська модель товарного ринку з участю держави.

Дискреційна фіскальна політика - це свідома маніпуляція в області державних витрат і податків з метою впливу на реальний обсяг національного доходу, зайнятість та інфляцію. Це - активна фіскальна політика.

Фіскальна політика в ході економічного циклу.

Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду, уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати, або знижуючи податки. В період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Економічний цикл можна характеризувати двома типами фіскальної політики:стимулюючою та стримуючою.

Стимулююча фіскальна політика -це бюджетно-податкова політика, яка спрямована на збільшення державних витрат та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період спаду.

Стримуюча фіскальна політика - це бюджетно-податкова політика, спрямована на скорочення державних видатків та збільшення податків з метою стабілізації економіки в умовах інфляційного надлишкового сукупного попиту в період пожвавлення.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика - фіскальна політика, яка не потребує спеціальних рішень уряду, оскільки основана на дії вбудованих стабілізаторів. Це-пасивна фіскальна політика.

Вбудований (автоматичний) стабілізатор-це економічний механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики.

Вбудовані стабілізатори підтримують економічну стабільність на основі саморегуляції. Прикладом є: прогресивний подоходний податок, допомога по безробіттю, субсидії. За допомогою стабілізаторів змінюються податкові надходження і державні трансферти. Вони зглажують циклічні коливання, але не усувають їх. В період спаду податкові надходження в державний бюджет зменшуються, соціальні виплати і дефіцит бюджету зростає. У період піднесення навпаки.

Кейнсіанська модель товарного ринку при втручанні держави.

Розглянемо модель (1)-(5) з точки зору кейнсіанської необхідності державного втручання для забезпечення загальної рівноваги.

Отже. держава проводить податково-бюджетну політику. Зауважимо, що для класичної моделі це є неможливим, оскільки вона грунтується виключно на ідеї саморегулювання економіки.

Припустимо, держава збирає податки T та здійснює витрати на придбання товарів нарівні з домогосподарствами та підприємствами G.

Модель приймає наступний вигляд:

Y=AD (1)

AD=C+Y+G (2)

C=c +c’ (Y-T) (3)

I=I(r) (4)

G=Gconst (5)

Y=AD=c +c’(Y-T)+I+G (6)

За моделлю. G-стала величина.

Споживання залежить від величини податків T. Чим менше T, тим більше Y і тим більше C.

 

Мультиплікатори фіскальної політики

Вплив державних видатків на рівноважний ВВП

Сукупні

витрати E E=C+I+G+ DG

E=C+I+G

 

0 Y * Y* Дохід, випуск

Мал. 7.2. Вплив державних закупок на рівноважний ВВП (за моделлю “витрати-випуск”)

 

Мультиплікатор державних витрат дорівнює:

D Y 1

mG =--------- = -------

D G 1-MPC

MPC - частина приросту доходу, яку домогосподарства спрямовують на споживання.

Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень T=t Y, мультиплікатор державних витрат(складний мультиплікатор) відображує залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВП і має вигляд:

mG = -------------

1-MPC(1-t) де t-гранична ставка оподаткування

Приклад. Економіка країни характеризується наступними даними.

Фактичний ВВП=50 млрд.дол. MPC=0.8. Рівноважний ВВП=54 млрд.дол. Як повинні змінитись урядові витрати (при інших рівних умовах) для того, щоб економіка досягла рівноважного стану?

D Y =mG D G mG=1/(1-0.8)=5 D G=(54-50)/5=0.8 Повинні зрости на 800 млн.дол.

Вплив податків на ВВП

Припущення. Чисті податки будуть змінюватись лише внаслідок зміни податкових ставок та рівня трансфертів і не будуть залежати від зміни ВВП..

Сукупні витрати

E E1

В E0

 

А

D Y

0 Y0* Y*1 Дохід, випуск