Порядок зберігання, обліку, перевезення і видачі вибухових речовин та засобів підриву.

ТРАНСПОРТУВАННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

9.1. Для зберігання ВР та ЗП на визначених підривних майданчиках,
а також поблизу місць проведення вибухових робіт піротехнічними підрозділами обладнуються тимчасові польові витратні склади.

Допускається короткострокове тимчасове зберігання ВР та ЗП за межами небезпечної зони в спеціально обладнаних для цього автомобілях та інших природних або штучних укриттях.

ВР та ЗП, що зберігаються у небезпечній зоні, повинні бути надійно захищені від розльоту осколків розміщенням їх у природних або штучних укриттях, при цьому люди повинні знаходитися в окремому укритті.

9.2. Порядок розміщення тимчасових польових витратних складів, організація їхньої охорони, обладнання, перевезення, зберігання, облік і видача ВР та ЗП, а також забезпечення заходів безпеки визначаються згідно з чинними інструкціями та керівництвами.

Суворо забороняється вносити і зберігати у тимчасових польових витратних складах ВР та ЗП будь-які інші предмети і матеріали (ВНП, засоби пошуку, ПММ тощо). При цьому ЗП повинні бути у дерев'яному ящику, оббитому зсередини войлоком, а ззовні металевими листами. Ящик повинен встановлюватися на відстані не ближче 2 м від ВР і замикатися на замок.

Територію тимчасових польових витратних ВР та ЗП повинно бути огороджено і забезпечено в протипожежному відношенні (усунені суха трава, хмиз, обладнано пожежний пост тощо).

9.3. Доставлені до місць проведення вибухових робіт ВР і ЗП повинні бути під наглядом призначеного рішенням керівника робіт особового складу піротехнічного підрозділу.

9.4. Невитрачені ВР і ЗП підлягають здачі на склад у день їхнього отримання. Здача оформляється прибутковими накладними. Здані ВР і ЗП негайно беруться на облік і витрачаються у першу чергу.

Виготовлення зарядів і запальних трубок поблизу (менш 100 м) розташування польового розхідного складу ВР і ЗП категорично забороняється.

9.5. Керівник підривних робіт, або піротехнічного підрозділу зобов’язаний вести систематичний контроль за правильністю використання
ВР і ЗП на підривних роботах, не допускати незаконного вилучення
і використання їх не за призначенням.

9.6. Щодня після закінчення вибухових робіт керівник підривних робіт або піротехнічного підрозділу складає акт на виконання робіт з розмінування місцевості, в якому точно вказує на яку мету і у якій кількості витрачено ВР
і ЗП. Акт надається на затвердження начальнику, який своїм наказом призначив піротехнічний підрозділ для виконання робіт з розмінування місцевості.

9.7. Тимчасові польові витратні склади ВР і ЗП повинні розташовуватися на визначеній відстані від житлових і промислових споруд і перебувати під постійним наглядом.

9.8. Під час зберігання ВР і ЗП потрібно дотримуватись наступних вимог:

уникати нагріву ВР та ЗП більше 40⁰С, різких перепадів температури, та попадання на них прямих сонячних променів і вологи;

зберігати ВР та ЗП у їх фабричній упаковці або використовувати спеціальні ящики, які запобігають необережному переміщенню ВР та ЗП;

не дозволяти куріння, розведення відкритого вогню на відстані ближче 100 м від складу;

розташовувати місця для засобів пожежогасіння за межами території складу.

9.9. При обладнанні тимчасових польових складів ВР і ЗП керівник підривних робіт або піротехнічного підрозділу слідкують за дотриманням мінімальних безпечних відстаней, а у разі неможливості через рельєфність місцевості, повинні вживати усіх інших можливих заходів безпеки.

9.10. Перевезення вибухових матеріалів здійснюється відповідно до вимог Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів, наказів МВС від 21.08.1998 № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів", від 26.07.2004 № 822 "Про затвердження правил дорожнього перевезення небезпечних речовин", наказу МНС від 25.04.2005 № 137 "Про затвердження Інструкції
з організації, зберігання, обліку, придбання, перевезення та використання вибухових матеріалів" та інших керівних документів, які регламентують порядок перевезення ВР, ЗП та ВНП.

9.11. Автомобілі, що використовуються для перевезення ВР та ЗП, повинні відповідати вимогам Правил перевезення вибухових матеріалів автомобільним транспортом.

ВР та ЗП можуть перевозитися в одному автомобілі, при цьому вага ВР повинна бути не більше 200 кг, а кількість ЗП (капсулів-детонаторів, електродетонаторів) не повинна перевищувати 400 шт.; відстань між упаковкою ВР та упаковкою ЗП повинна бути не менше 1,5 метра.

Транспортування ВР та ЗП здійснюється у металевих ящиках з м'якою або дерев’яною оббивкою усередині, виключаючи наявність у них металевих предметів (цвяхів, шурупів, скоб), із замками та місцем для їх запечатування.

Металеві ящики повинні бути прикріплені до дна кузова. Всі предмети повинні бути прикріплені до бортів або до дна кузова автомобіля.

Рух автомобільного транспорту здійснюється з постійно увімкнутим ближнім світлом фар.

Під час руху автомобілів у колоні відстань між автомобілями повинна бути не менше 50 м, а при спуску з гори і підйомі на гору – 300 метрів.

Автомобіль, завантажений засобами підриву, повинен рухатися у голові колони.

ВР та ЗП від місця отримання до місця проведення вибухових робіт перевозяться на підставі наряд–путівки, оформленої у встановленому порядку.

9.12. Маршрут перевезення, при можливості, не повинен проходити через населені пункти та поблизу промислових об'єктів, зон відпочинку, природних заповідників та архітектурних пам'яток, а також по автошляхах (ділянках доріг), де межа мінімальної швидкості перевищує максимально дозволену швидкість транспортного засобу.

Зупинки для відпочинку під час транспортування ВР та ЗП допускаються тільки за межами населених пунктів, не ближче 100 м від доріг і 200 м від житлових будівель.

При неможливості з'їзду з дороги дозволяється зупинятися на узбіччі дороги, але не ближче 200 м від населених пунктів.

Місце стоянки транспорту з ВР та ЗП повинно бути огороджене попереду і ззаду попереджувальними знаками, які встановлюються на відстані не менше 100 м від транспорту.

9.13. Відповідальним за перевезення ВР та ЗП є керівник підривних робіт, або начальник піротехнічного підрозділу.

ТРАНСПОРТУВАННЯ ВНП

9.14. Транспортувати до місця знищення дозволяється лише ті ВНП, які належать до І категорії.

ВНП транспортуються тільки в обладнаному для їх перевезення автомобілі.

ВНП складуються на кузові автомобіля в один ряд по висоті, обов’язково на настил з піску або тирси. При розміщенні ВНП необхідно передбачати виключення можливості їх контакту між собою. Суворо забороняється здійснювати транспортування ВНП хаотичним складуванням.

При транспортуванні ВНП середнього та великого калібрів необхідно вживати заходів для уникнення випадків їх самовільного переміщення по кузову автомобіля під час руху шляхом обкладання ВНП мішками з землею чи піском, або із застосовуванням закріплюючих елементів.

9.15. Для транспортування ВНП використовується спеціально обладнаний автомобіль або вибухобезпечний контейнер.

Кабіна автомобіля, призначеного для транспортування ВНП, зі сторони кузова захищається двома стінками, які складаються з бруса або накатнику товщиною 15 см кожний. Простір між стінками розміром 60-70 см заповнюється мішками з піском або ґрунтом. При необхідності, таким способом захищається весь периметр кузова. У 2 ящики, які знаходяться на кузові, насипається тирса шаром 20-30 см, або пісок шаром 10-15 сантиметрів. Ящики призначені для транспортування ВНП малого калібру.

На кабіні автомобіля закріплюється проблисковий маячок помаранчевого кольору і справа та зліва кабіни встановлюється знак шириною 120 мм червоного кольору і надписом „РОЗМІНУВАННЯ” білого кольору. Передній бампер фарбується білими смугами.

При перевезенні ВНП на випускні отвори глушників усіх автомобілів повинні встановлюватися іскрогасники.

Паливний бак автомобіля обладнується металевими щитками з боку передньої та задньої стінок кузова, а з боку днища встановлюється сталева сітка з розміром вічок 10 х 10 мм. Відстань від паливного бака до щитків та сітки повинна бути не менше 20 мм.

Паливний бак повинен бути віддалений від двигуна, електричних проводів та випускної труби таким чином, щоб у разі витоку палива воно виливалося безпосередньо на землю.

Електричне обладнання транспортних засобів, що перевозять ВНП, повинно відповідати наступним вимогам:

номінальна напруга – не більше 24 В;

електрична мережа захищена від підвищених струмів за допомогою запобіжників заводського виготовлення та розмикання вимикачем, розташованим ззовні або у кабіні водія;

електричні світильники у кузові закриті скляними ковпаками з товщиною стінки не менше 4 мм і захищені міцною решіткою з вічками від 20 х 20 мм
до 40 х 40 мм.

9.16. Транспортний засіб, що перевозить ВНП, рухається з увімкненими проблисковими маячками помаранчевого кольору, ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями, нанесеними світловідбивними елементами та встановленими розпізнавальними знаками:

Інформаційна таблиця небезпечного вантажу – прямокутник помаранчевого кольору розміром 400 х 300 мм (300 х 120 мм) з каймою чорного кольору шириною 15 мм (10 мм), у верхній частині якого зазначається ідентифікаційний номер виду небезпеки, у нижній – ідентифікаційний номер небезпечної речовини за переліком ООН. Знак розміщується з усіх боків на транспортних засобах, що перевозять небезпечні речовини;

Знак небезпеки – ромб із стороною 250 мм, зображення якого повинно відповідати класу небезпечної речовини (згідно з Європейською угодою про міжнародне дорожнє транспортування небезпечних вантажів). Знак розміщується з боків та ззаду на транспортних засобах, що перевозять таку речовину.

9.17. Кожний транспортний засіб, призначений для транспортування небезпечних вантажів, повинен бути укомплектований:

набором ЗІП для дрібного ремонту;

2 портативними вогнегасниками, придатними для гасіння пожеж
у двигуні або в іншій частині транспортного засобу. Місткість кожного вогнегасника повинна бути не менше 5 л;

противідкатними упорами, розміри яких відповідають типу транспортного засобу;

миготливим ліхтарем червоного кольору або знаком аварійної зупинки;

медичною аптечкою;

жилетом з натуральної тканини помаранчевого кольору зі світло відбивними елементами;

8 конусами з горизонтальними світловідбивними стрічками білого та червоного кольору, що чергуються (висота конусів - 600 мм, ширина білих та червоних стрічок - 150 мм);

2 лопатами та ящиком з піском (маса піску повинна складати не менше 25 кг);

5 подвійними поліетиленовими мішками місткістю не менше 25 кг для вивезення забрудненого піску або іншого матеріалу;

повним комплектом захисного одягу для водія;

протигазом;

2 інформаційними табличками про небезпеку вантажу;

2 знаками "В'їзд заборонено", знаками "Об'їзд перешкоди з правого боку", "Об'їзд перешкоди з лівого боку", діаметром 600 мм, виготовлених
із світловідбивного матеріалу та у відповідності до вимог ДСТУ 2586-94
"Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила використання";

4 розкладними триногами для тимчасового встановлення вищевказаних знаків (висота триніг підбирається таким чином, щоб знаки були розташовані на відстані 0,6 - 1,5 м від поверхні проїзної частини);

комплектом протиковзних ланцюгів (крім автомобілів підвищеної прохідності).

9.18. Під час руху колоною, при транспортуванні ВНП, між транспортними засобами повинні витримуватися такі дистанції:

під час руху по горизонтальному відрізку дороги - не менш як 50 м;

під час руху у гірській місцевості - не менш як 300 м.

9.19. При виборі маршруту транспортування ВНП враховується, що:

маршрут транспортування при можливості не повинен проходити через населені пункти, поблизу промислових об`єктів, зон відпочинку, природних заказників і архітектурних пам`ятників;

у разі транспортування ВНП через великі населені пункти маршрут транспортування, при можливості, не повинен проходити поблизу культурно-освітніх, навчальних, дошкільних та лікувальних установ;

не дозволяється рух автомобілів, які транспортують ВНП, ближче 300 м від пожеж та ближче 50 м від "факелів" на нафтогазових промислах.

При транспортуванні ВНП забороняється зупинятися під лініями електропередач, на мостах (під мостами) шляхопроводах, у тунелях та естакадах. Зупинки для відпочинку дозволяються не ближче 200 м від житлових будівель і місць скупчення людей.

Забороняється стоянка автотранспорту з ВНП у місцях розташування частин та підрозділів територіальних органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування.

9.20. При грозі автомобільний транспорт з ВНП необхідно зупинити на відкритій місцевості на відстані не менше 200 м від житлових приміщень, лісових насаджень та окремих дерев. Автомобілі необхідно розміщувати один від одного на відстані не менше 50 м.

Двигуни вимикаються та відключається електромережа транспортного засобу за допомогою вимикача, розташованого у кабіні водія або ззовні. Особовий склад, крім необхідної охорони, на час грози повинен бути віддалений від транспорту на відстань не менше 200 м. Транспортні засоби заземляються.

9.21. Перед початком здійснення маршу до місця виконання завдань
з розмінування місцевості та знищення ВНП, визначеною посадовою особою (начальником КТП) перевіряється технічний стан автомобіля, призначеного для транспортування ВНП, про що робиться відповідний запис у шляховому листі.

Крім того, перевіряється обладнання та готовність автомобіля до транспортування ВНП, про що робиться запис у шляховому листі: "Автомобіль перевірений і придатний для транспортування небезпечного вантажу".

При відсутності записів у шляховому листі, свідоцтва про допуск водія для транспортування небезпечного вантажу конкретного класу, свідоцтва про допуск транспортного засобу до транспортування небезпечного вантажу та технічних умов безпечного транспортування небезпечного вантажу, узгоджених у державних органах, що відповідають за безпеку дорожнього руху МВС України, транспортування небезпечного вантажу забороняється.

У шляховому листі вантажного автомобіля у верхньому лівому кутку червоним кольором робиться відмітка: "Небезпечний вантаж".

9.22. Забороняється транспортування небезпечного вантажу при наявності у кузові автомобіля сторонніх предметів або людей.

Під час вантажно-розвантажувальних робіт двигун автомобіля повинен бути вимкнений, а водій залишає кабіну та контролює правильність укладення та кріплення ВНП.

9.23. Крім відмітки у технічному талоні транспортного засобу про проходження технічного огляду, підрозділами державних органів, які відповідають за безпеку дорожнього руху (за місцем дислокації підрозділу), видається свідоцтво про допуск транспортного засобу до транспортування небезпечного вантажу.

9.24. До транспортування ВНП допускаються старші машини (колони) та водії, які пройшли інструктаж і склали заліки із знання правил перевезення небезпечних вантажів.

9.25. Під час транспортування ВНП водію заборонено:

порушувати вимоги технічних умов безпечного транспортування небезпечного вантажу, узгоджених у державних органах, що відповідають за безпеку дорожнього руху МВС України;

відхилятися від установленого маршруту та перевищувати рекомендовану швидкість руху;

різко рушати транспортний засіб з місця;

різко гальмувати без особливої потреби, крім випадків, коли за допомогою інших маневрів транспортного засобу не можливо уникнути дорожньо-транспортної пригоди;

здійснювати рух автомобіля з вимкненим зчепленням, коробкою передач та двигуном;

дозволяти розпалювати вогнища ближче 200 м від місця стоянки автомобіля та користуватись освітлювальними приладами з відкритим полум'ям;

зупинятись під лініями електропередач, на мостах (під мостами) та
в тунелях, на небезпечних ділянках доріг, на ділянках зі складними умовами руху, на проїжджій частині та у місцях, де відповідно до вимог Правил дорожнього руху зупинку заборонено;

зупиняти автомобіль, який здійснює транспортування ВНП ближче 100 м від житлових будівель та інших споруд громадсько-побутового призначення;

залишати транспортний засіб без нагляду;

курити у транспортному засобі;

буксирувати інші механічні транспортні засоби.

9.26. У разі вимушеної зупинки транспортного засобу з ВНП водій зобов`язаний:

вимкнути електромережу автомобіля за допомогою вимикача, який знаходиться у кабіні, за винятком габаритних, стоянкових вогнів та аварійної сигналізації, одягнути жилет помаранчевого кольору зі світловідбивними елементами, негайно позначити місце вимушеної зупинки знаками "Об'їзд перешкоди з правого боку" та "Об'їзд перешкоди з лівого боку", які встановити позаду та попереду транспортного засобу на рівні лівого габариту на відстані 10-20 м від нього у напрямку від транспортного засобу, встановити на відстані 3 м від знаків по 4 конуси (з горизонтальними світловідбивними стрічками червоного та білого кольорів) з нахилом до краю проїзної частини під кутом 60º та відстанню між конусами 1 м. Конуси встановлюються таким чином, щоб перекрити по ширині габарит транспортного засобу. Вжити заходів щодо невідкладної евакуації транспортного засобу за межі проїзної частини, доповісти про місце вимушеної зупинки керівництву, у державні органи, що відповідають за безпеку дорожнього руху або органи внутрішніх справ.

9.27. Водій, який здійснює транспортування небезпечного вантажу, крім документів, перерахованих у Правилах дорожнього руху, зобов'язаний мати при собі:

свідоцтво про допуск транспортного засобу до транспортування небезпечного вантажу, видане державним органом, який відповідає за безпеку дорожнього руху за місцем дислокації підрозділу;

довідку про умови та режим транспортування небезпечного вантажу, узгоджену з державними органами, що відповідають за безпеку дорожнього руху;

свідоцтво про допуск водія до транспортування небезпечного вантажу, що видається після прийняття заліків державним органом, який відповідає за безпеку дорожнього руху;

аварійну картку системи інформації про небезпеку (СІН),технічні умови безпечного транспортування небезпечного вантажу, погоджені у державних органах, що відповідають за безпеку дорожнього руху МВС України.