Організація розвідки місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів

4.1. З метою визначення обсягу і характеру завдання з розмінування місцевості проводиться розвідка.

4.2. Розвідка місцевості на наявність ВНП проводиться:

якщо відносно цієї місцевості немає вичерпних документальних даних про відсутність на ній ВНП;

за рішенням територіального органу управління МНС за результатами проведення контрольної перевірки місцевості на наявність ВНП;

якщо на цій території передбачається ведення будь-яких робіт, що спричиняє проведення суцільного розмінування цієї місцевості.

4.3. Для проведення розвідки місцевості на наявність ВНП територіальними органами управліннями МНС, підрозділами Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування,
а у випадках виконання окремих завдань з розмінування – спеціалізованими підприємствами МНС на підставі існуючих достовірних даних про забруднення місцевості ВНП розробляються Плани розвідки місцевості.

4.4. Розвідка проводиться силами розвідувальних груп, до складу яких наказом територіального органу управління МНС, підрозділу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування, спеціалізованого підприємства МНС призначається особовий склад піротехнічного підрозділу. Для виконання завдання розвідки розвідувальні групи повинні бути добре підготовлені та повністю забезпечені усім необхідним майном, оснащенням тощо.

Склад груп визначається відповідно до обсягу і терміну виконання розвідки. Начальник групи призначається із числа начальницького складу.

4.5. Під час проведення розвідки групою здійснюється топографічна прив'язка території, на якій проводиться розвідка, а також місць скупчення ВНП.

4.6. Начальнику розвідувальної групи вказується:

район, який підлягає розвідці та його особливості;

завдання і порядок проведення розвідки;

способи виконання завдання;

заходи безпеки;

медичне забезпечення та зв'язок;

порядок та місце знищення виявлених ВНП;

порядок оформлення документації щодо результатів розвідки;

порядок матеріально-технічного забезпечення;

порядок подання донесень.

4.7. До початку виконання поставленого завдання з особовим складом розвідувальної групи проводиться практичний інструктаж по заходам безпеки
і даються вказівки щодо особливостей виконання завдання.

4.8. Начальники розвідувальних груп забезпечуються картами або схемами, на яких наносяться дані про наявність ВНП на місцевості, місця підривів із зазначенням ділянок місцевості, запланованих для проведення розвідки.

4.9. Завдання особовому складу розвідувальної групи ставиться начальником групи безпосередньо на місцевості під час проведення рекогносцировки.

У завданні вказується:

межа ділянок місцевості, які підлягають розвідці;

шляхи підходу до ділянок та вихідне положення;

способи розвідки і порядок її ведення;

порядок контролю за якістю розвідки;

порядок знищення ВНП, що виявлені у ході розвідки;

заходи безпеки;

зв'язок;

сигнали початку виконання завдання і перерв у ході їх виконання;

місця розміщення елементів робочого майданчику.

4.10. Вихідне положення та проходи до нього підлягають обов’язковій ретельній перевірці міношукачем і щупом. Перевірка проводиться під безпосереднім керівництвом начальника групи. Межі перевірених смуг місцевості, призначених для використання як вихідні положення, позначаються прапорцями.

4.11. У день проведення розвідки, після прибуття групи на місце виконання завдання, начальник групи виводить підлеглих до ділянок, що їм виділені, де ставить завдання і надає необхідні додаткові вказівки з ведення розвідки.

4.12. Розвідка місцевості організовується чарунковим способом
(додаток 1) і проводиться наступним чином:

начальник групи розставляє особовий склад на вихідному положенні
і призначає кожному саперу смугу - чарунку шириною не менш ніж 50 метрів. Межі чарунок позначаються прапорцями;

за командою начальника групи "До розвідки приступити" кожний сапер перевіряє смугу місцевості шириною 2-2,5 м вздовж лівої межі своєї чарунки
і одночасно встановлює прапорці через кожні 25-30 м по межі з правого боку;

після закінчення перевірки першої смуги і за командою начальника групи сапери повертаються у вихідне положення, переходять на перевірену смугу сусіда і починають перевірку наступної смуги у напрямку на свій
1-й прапорець, кожний у своїй чарунці;

досягнувши першого прапорця, сапери міняють напрямок свого руху
і рухаються на 2-й прапорець сусіда з правого боку.

Вказаним вище способом розвідка триває до закінчення перевірки площі, що намічена.

4.13. Під час проведення розвідки начальник групи стежить за виконанням саперами встановленого порядку, а також за якістю виконання завдання і дотриманням заходів безпеки.

Під час виявлення в ході розвідки ВНП сапери позначають їх червоними прапорцями та негайно доповідають начальнику групи.

Виявлені в ході розвідки ВНП знищуються за правилами, викладеними
в розділі 8 "Знешкодження і знищення ВНП" цієї Інструкції.

За результатами розвідки начальник піротехнічного підрозділу щоденно наносить на карту (схему), місця виявлення ВНП і відмічає межу ділянок, на яких, згідно з даними розвідки місцевості та іншими достовірними даними необхідно провести суцільне розмінування. При визначенні меж таких ділянок зовнішньою межею повинна бути лінія, яка проходить не менш ніж за 100 м від останніх виявлених ВНП.

4.14. У доповнення до карти (схеми) начальником групи складається короткий опис результатів виконаної розвідки (умови виконання завдання стосовно даної місцевості, розміри виявлених ділянок, орієнтири їх меж та інші відомості). При відсутності природних орієнтирів площі відмічаються на місцевості реперами, про що вказується в описі.

4.15. Донесення про проведення розвідки разом з картами (схемами) та короткими описами надаються начальником розвідувальної групи начальнику, який вислав розвідку, у встановлені ним терміни.

4.16 За результатами розвідки, у разі виявлення ВНП на місцевості, де проводилась розвідка, начальником, що вислав групу для проведення розвідки, приймається рішення щодо проведення суцільного розмінування.

4.17.Топографічна прив'язка.

При проведенні розвідки місцевості здійснюється топографічна прив’язка периметру та усіх місць скупчення ВНП, що потребують подальшого розмінування.

Топографічна прив'язка може бути проведена наступними способами:

1 спосіб – за допомогою артилерійської бусолі з врахуванням реперної точки та орієнтирів, які знаходяться за територією;

2 спосіб – за допомогою супутникового навігатора (глобальної системи позиціювання - GPS).

Система топографічної прив'язки передбачає:

Точку прив'язки, вихідну (базову) точку, поворотну точку, безпечну смугу (прохід), вихідну (базову) лінію, стартову лінію, стартову точку, проміжну смугу, робочу смугу, розміновану смугу.

За допомогою системи супутникової навігації визначаються координати точки відліку, при цьому погрішність визначення координат не повинна перевищувати 10 м.

Точка відліку обирається і маркується. Після цього на точці відліку або поблизу неї (на деревах, скелях, стінах будинків тощо) фарбою робиться напис, який містить скорочену назву бази, географічні координати точки, найменування точки, магнітний азимут і дальність до вихідної точки периметру. Колір напису – білий. Приклад оформлення таблички точки відліку приведений на рис. 4.1.

У системі дальність-азимут-дальність визначаються координати вихідної (базової) точки. Для визначення координат використовується магнітний компас і далекомір або GPS, при цьому похибка визначення азимуту не повинна перевищувати 5 хвилин, а похибка визначення дальності - 1 м. Допускається при відстанях до 50 м замість далекоміра використовувати рулетку.

Вихідна (базова) точка виконується у вигляді залізобетонного (іншого матеріалу) стовпа з металевою табличкою, на якій фарбою робиться напис,
що містить:

назву точки (номер ЗР);

номер точки;

азимут і дальність до наступної точки.

Координати вихідної (базової) точки, азимут і дальність до наступної точки повинні наноситися у десятковій широті і довготі.

Приклад оформлення таблички вихідної (базової) точки приведено на рис. 4.2. Вихідній (базовій) точці завжди привласнюється номер 1.

Поворотна точка повинна бути відмічена і зареєстрована. Усі позначені на місцевості точки периметру (поворотні точки) послідовно прив'язуються
в системі азимут-дальність до вихідної (базової) точки.

Поворотні точки маркуються, при цьому на них фарбою робляться написи, які містять:

назву точки (номер ЗР), номер точки;

координати точки;

азимут і дальність до наступної поворотної точки.

Точки периметру території необхідно прив'язувати одну до одної таким чином, щоб завжди отримувати один або кілька замкнутих контурів з початком і кінцем у вихідній точці.

На всіх написах азимут вказується у градусах і хвилинах, дальність
у метрах. Географічні координати точок (широта і довгота) вказуються із урахуванням градусів, хвилин, секунд.

Приклад оформлення таблички проміжної точки приведено на рис. 4.3.

Приклад оформлення таблички поворотної точки приведено на рис. 4.4.

Якщо поблизу точок немає постійних об'єктів, на яких можна робити напис фарбою, встановлюються щити з написами на металевих кілках,
при цьому щити повинні бути надійно закріплені. Щити можуть мати
довільні розміри.

В усіх випадках нижній край напису повинен знаходитися на висоті не нижче 1,25 м від рівня ґрунту і добре проглядатися з відстані не менше 30 м.

Результати топографічної прив'язки заносяться в заключний звіт
про розмінування.

Як безпечну смугу слід максимально використовувати існуючі безпечні ділянки, такі як дороги, стежки тощо. Ширина смуги повинна бути не менше
2 метрів. Безпечна смуга (прохід) перевіряється на наявність ВНП до початку виконання завдання з розвідки або розмінування місцевості.

Вихідна (базова) лінія проходить через вихідну (базову) точку та лінію початку виконання завдання з розвідки або розмінування місцевості.Вихідна лінія знаходиться на межі безпечної смуги (проходу).

Стартова лінія в міру виконання робіт з розмінування переміщається вперед на межу між розмінованою і замінованою територією місцевості.

Проміжні лінії нумеруються в порядку віддалення від вихідної (базової) лінії. Ширина проміжної лінії повинна бути не менше 2 метрів. Проміжна лінія слугує для зручності переміщення персоналу в процесі розмінування
і знаходиться на відстані 25 м від вихідної (базової) лінії.

Розміновані від ВНП смуги маркуються маркувальною стрічкою, яка укладається на ґрунт або знаходиться на незначній відстані від ґрунту справа
і зліва від працюючих саперів. Межа розмінованої і небезпечної території на смузі маркується базовою рейкою. Схема організації обладнання робочого майданчика приведена у додатку 4.

 

5. МАРКУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ДІЛЯНОК МІСЦЕВОСТІ

5.1 Маркування ділянок місцевості, забруднених ВНП, є важливою складовою щодо забезпечення безпеки життєдіяльності населення
і здійснюється з метою створення візуального і фізичного бар’єрів для попередження населення про мінну небезпеку, яка існує на певній ділянці місцевості.

5.2. Залежно від терміну встановлення, системи маркування розділяють на тимчасову (робочу), напівпостійну та попереджувально-інформаційну (постійну) систему маркування.

Тимчасова (робоча) система маркування встановлюється перед початком виконання робіт та утримується до моменту повної реалізації заходів
з розмінування місцевості від ВНП.

До елементів тимчасової системи маркування входять: мінні знаки, віхи "Безпечно/Небезпечно", "Старт/Фініш", "Безпечні шляхи", допоміжні віхи "Безпечно/Небезпечно", базова рейка, "Вихідна (базова) лінія", "Детектор", маркери ВНП, маркувальна стрічка.

Відповідальним за встановлення та утримання тимчасового маркування
є керівник піротехнічного підрозділу, що проводить роботи на цій місцевості.

Напівпостійна система маркування здійснюється на територіях, забруднених ВНП внаслідок довготривалої неконтрольованої військової діяльності (території колишніх військових полігонів), які передані місцевим органам виконавчої влади (місцевим громадам) для використання
у господарських цілях без попереднього проведення на них робіт з розвідки та розмінування.

Напівпостійна система маркування встановлюється у разі віднесення території до небезпечної для життєдіяльності населення і утримується до початку виконання робіт з розмінування.

Елементами напівпостійної системи маркування є:мінні знаки, стовпи (стійки), колючий дріт тощо.

Попереджувально-інформаційна (постійна) система маркування встановлюється на ділянках місцевості колишніх бойових дій, відносно яких мається достовірна інформація про можливе їх забруднення ВНП, які залишилися з часів минулих війн та на яких розвідка і розмінування не проводилась.

Елементами попереджувально-інформаційної системи маркування є щити встановлених розмірів із зазначенням на них добре видимого попередження про мінну небезпеку та розмірів площ небезпечної ділянки території, а також додаткове обладнання з інформацією про небезпеку (шлагбауми, бар'єри тощо), які забезпечують обмеження в'їзду автотранспорту або вільний вхід населення на визначену територію і безпосередньо встановлюються на маршрутах можливого руху.

Відповідальними за встановлення та утримання постійної та попереджувально-інформаційної системи маркування території є керівники місцевих органів виконавчої влади, підприємств, організацій, установ тощо незалежно від форм власності, які є її розпорядниками.

5.3. Для позначення меж між небезпечними і безпечними ділянками місцевості в ЗР, під час виконання завдань з розвідки і розмінування місцевості використовуються маркувальні віхи та маркувальна стрічка.

Маркувальна стрічка розміщується на дерев’яних стійках (маркувальних віхах) на відстані 1 м від поверхні ґрунту і повинна бути помаранчевого або жовтого кольору з надписами „МІНИ” на відстані через кожні 3 м.

На маркувальних віхах розміщується пластикова стрічка. Довжина віх
1,2 м, переріз не менше ніж 4 см х 4 см. З метою привертання уваги
і попередження віхи у верхній частині фарбуються смугами червоного
(10 см зверху) та білого (10 см від червоного) кольорів.

5.4. Мінні знаки повинні мати червоне чи жовтогаряче тло з білим символом небезпеки. Надписи «Небезпечно міни» повинні робитися на місцевій мові та одній з шести офіційних мов ООН (англійська, французька, іспанська, арабська, російська, китайська).

Мінні знаки встановлюються з максимальним інтервалом 15 м, причому сторона надписом повинна розміщуватися до розмінованої (безпечної) зони,
а біла або чиста сторона – до небезпечної зони.

Мінні знаки повинні бути добре видимими з відстані не менше 50 м
і можуть виготовлятися з пластику, металу або дерева. Товщина знаку від 2 до
5 мм. Розміри знаку повинні бути не менше ніж ті, що зазначені на рис. 5.1.

Віхи "Безпечно/Небезпечно" – встановлюються в ЗР через 5 м і повинні з’єднуватися маркувальною стрічкою.

При розмінуванні території місце для зібраних протягом дня ВНП позначається 4 віхами (встановлених квадратом), які з'єднані між собою маркувальною стрічкою і додатковими знаками "ВНП".

Допоміжні віхи "Безпечно/Небезпечно" – призначені для позначення меж між безпечними та небезпечними ділянками місцевості на робочій смузі. Віхи довжиною 0,65 м, перерізом 2,5 см х 2,5 см, встановлюються через 1 м
і з'єднуються маркувальною стрічкою, верхня частина пофарбована в червоний і білий колір по 10 см.

Допоміжні віхи також використовуються для позначення кутів
і встановлюються на відстані 0,5 м від кутової віхи вздовж межі розмінованих та не розмінованих територій.

Маркери ВНП – призначені для позначення на місцевості виявлених ВНП і встановлюються не ближче 10 см до нього. Довжина маркеру 0,65 м, переріз 2,5 см х 2,5 см, верхня частина пофарбована в червоний і білий колір
по 10 см.

Віхи "Безпечні шляхи" – призначені для позначення безпечних шляхів та інших елементів робочого майданчика за межами ЗР. Віхи встановлюються через 5 м і з'єднуються маркувальною стрічкою.

Довжина віх 1,2 м, переріз 4 см х 4 см, верхня частина (20 см) пофарбована в білий колір. Віхи "Безпечні шляхи" також використовуються для позначення місця збору металу, зон відпочинку, туалетів та інших необхідних безпечних ділянок.

Віхи "Старт/Фініш" – призначені для позначення ліній початку та закінчення виконання робіт сапером.

Віхи встановлюються під кутом 60° у напрямку просування сапера при виконанні робіт з розмінування протягом дня. Довжина віх 0,65 м, переріз
4 см х 2,5 см, верхня частина (20 см) пофарбована в білий колір.

Вихідна (базова) лінія – маркуєтьсядерев'яними віхами довжиною
1,2 м, пофарбованими у верхній частині смугами червоного (10 см зверху) та білого (10 см від червоного) кольорів. Використовуються для розмітки вихідної (базової) лінії, з якої сапери починають працювати на своїх робочих смугах.

Віхи встановлюються через кожні 5 м і з’єднуються між собою маркувальною стрічкою. Якщо ця система не точно визначає вихідну (базову) лінію, то віхи встановлюються через меншу відстань (але не менше 1 м). Відстань між ними повинна виражатися цілими числами.

"Детектор" – дерев’яні віхи довжиною 1,2 м, 20 см зверху пофарбовані
у блакитний колір. Використовуються для позначення ділянки всередині робочої смуги, де можливо застосовувати метод виявлення ВНП за допомогою міношукача.

Встановлюються для позначення межі вказаної зони. Ці віхи залишаються на майданчику до моменту, коли буде застосований метод зовнішнього контролю якості за допомогою міношукача.

Базова рейка призначена для позначення межі розмінованої та не розмінованої зони на робочій смузі і для визначення ширини проходу (робочої смуги). Довжина базової рейки - 1,2 м, переріз - 2,5 см х 2,5 см. Базова рейка пофарбована в червоний та по 10 см з обох кінців у білий кольори. Частина рейки, яка пофарбована в червоний колір, визначає ширину проходу (робочої смуги), а білі кінці використовуються для додаткової перевірки по 10 см
з кожної сторони проходу (робочої смуги).

У ході виконання робіт з розмінування місцевості базова рейка постійно знаходиться перед сапером.

Категорично заборонено пересувати базову рейку вперед без попередньої перевірки місцевості на наявність ВНП.

 

 

 

Мінний знак тимчасової (робочої) системи маркування	Мінний знак напівпостійної системи маркування
Небезпечно/безпечно, базова лінія	Безпечні шляхи/позиції	Детектор
Кут, небезпечно/безпечно	Відмітка, міни/ВНП	Відмітка, старт/фініш
Базова рейка

 

Рис. 5.1. Елементи систем маркування