Організація суцільного розмінування місцевості

6.1Суцільне розмінування місцевості проводиться в плановому порядку на площах, де за результатами розвідки встановлено велику щільність зосередження на ній ВНП або визначено осередки їх можливого скупчення.

6.2. Перед початком виконання робіт із суцільного розмінування обладнується робочий майданчик, який представляє собою ділянку місцевості, що включає в себе небезпечну територію, та прилеглу місцевість. На цій ділянці місцевості розміщуються необхідні місця, призначені для забезпечення комплексу робіт із суцільного розмінування.

Всі елементи робочого майданчика, які призначені для забезпечення комплексу робіт, повинні розташовуватися на безпечних відстанях і на перевіреній території.

Вся територія робочого майданчика маркується тимчасовою системою маркування.

6.3. До складу основних місць, призначених для забезпечення комплексу робіт з розмінування, входить: пункт управління, під’їзні шляхи, стоянка для автотранспорту, медичний пункт, місця зберігання обладнання і матеріалів,
ВР та ЗП, ВНП, відпочинку, збору металу.

Пункт управління повинен забезпечувати постійне управління керівним складом діями підрозділів, залучених до виконання робіт, контроль реалізації заходів з розмінування місцевості та організацію всебічної взаємодії піротехнічних підрозділів та підрозділів забезпечення.

Також пункт управління є місцем збору і опрацювання інформації та місцем прийому відвідувачів.

Як правило, пункт управління розміщується на відстані не менше
100 м від ЗР з обладнаним під’їздом для автотранспорту.

Під’їзні шляхи повинні бути шириною не менше 4 метрів, чітко позначені на місцевості і завжди мати проїзну частину вільною для безперешкодного переміщення транспортних засобів.

Стоянка для автотранспорту повинна мати розміри, достатні для розташування штатної техніки і не менш трьох машин відвідувачів. Обладнується поблизу в’їзду, на відстані не менше 100 м від ЗР. Всі транспортні засоби повинні розташовуватися таким чином, щоб уникнути зайвого маневрування у випадку виїзду з стоянки при виникненні нештатної ситуації.

Медичний пункт – призначений для перебування на ньому протягом усього часу виконання робіт лікаря, медичного устаткування, готового до застосування, медичного автомобіля з водієм. Медичний пункт повинен розташовуватися поблизу пункту управління таким чином, щоб у разі виникнення нещасного випадку медичний автомобіль мав можливість без додаткових маневрів розпочати евакуацію потерпілого.

Місце зберігання обладнання і матеріалів призначене для складування майна, устаткування, спорядження для їх тимчасового зберігання, якщо протягом найближчої доби і більше його використання не передбачається.

У межах зони зберігання обладнання слід облаштувати майданчик, що не містить ФМТ, для перевірки та налагодження міношукачів. На цьому майданчику завжди повинен знаходитися еталонний елемент для перевірки засобів пошуку ВНП.

Місце зберігання ВР та ЗП, повинно знаходитись на відстані не менше 200 м від усіх інших елементів робочого майданчика. ВР та ЗП зберігаються
в сухих умовах, під навісом, з обкладенням з усіх боків мішками з піском та відповідно до вимог нормативних документів, які регламентують їх тимчасове зберігання на польових витратних складах.

ВР та ЗП на польових витратних складах зберігаються під охороною, протягом робочого часу, у кількості, необхідній для знищення виявлених протягом доби ВНП.

Місце (зона) відпочинку розташовується на мінімальній відстані
100 м від неочищеної від ВНП території. Крім відпочинку саперів у зоні відпочинку можливе проведення нарад, занять з особовим складом, організація пункту польового харчування, та інші елементи (туалет, душ тощо), необхідні для забезпечення життєдіяльності залученого до робіт персоналу.

Місце для збору металу призначене для збору виявлених металевих предметів, ідентифікованих на вибухобезпечність елементів ВНП
і розташовується на визначеному керівником виконання робіт місці на деякій відстані від небезпечної (нерозмінованої) території.

Місце зберігання ВНП призначається для збору виявлених і вилучених
з ДР ВНП в межах ЗР на відстані, що забезпечує безпеку працюючого персоналу. Обладнується захисними валами (мішками з піском), та накриттям від прямого проникнення сонячних променів. ВНП у місцях зберігання розташовуються по видах, типах, калібрах і таким чином, щоб у разі виникнення нештатної ситуації виключити можливість їх масової детонації.

Усі виявлені в ході робіт ВНП зберігаються під наглядом особового складу піротехнічного підрозділу і за рішенням керівника робіт повинні бути знищені у визначених місцях протягом робочого часу.

6.4. Небезпечною територією є ділянка місцевості, на якій за результатами розвідки встановлено наявність ВНП та яка включає в себе одну або декілька ЗР (рис. 6.1.).

6.5. Для виконання завдань із суцільного розмінування від ВНП для кожної ЗР визначається один піротехнічний підрозділ. Відповідальним за дотримання заходів безпеки особовим складом піротехнічного підрозділу під час проведення робіт з розмінування, а також за порядок та якість їх виконання є призначений наказом керівник проведення робіт.

Рис. 6.1. Типова схема зони розмінування

Враховуючи відстані, умови місцевості, тип та кількість ВНП, які знаходяться в ЗР, допускається одночасне виконання робіт на декількох ДР
з врахуванням відстаней, наведених у табл. 6.1.

 

Піротехнічні розрахунки у ЗР	100 м
Персонал по фронту базової лінії	20 - 30 м
Примітка. Ці відстані є мінімальними і можуть бути при необхідності збільшені. Відстані, визначені в цій таблиці, не є відстанями безпеки.

 

Табл. 6.1. Мінімальні відстані при проведенні суцільного розмінування місцевості

 

Суцільне розмінування місцевості повинно гарантувати відсутність ВНП на глибині, визначеній відповідно до тактико-технічних характеристик приладів пошуку, які застосовувались на даній ДР, але не менше 50 см.

Залежно від особливостей ландшафту, інших факторів (наприклад, достовірні відомості про наявність ВНП на більшій глибині на окремій ділянці території) начальник піротехнічного підрозділу може встановлювати більшу глибину, на яку проводиться пошук ВНП. При цьому загальний порядок виконання робіт не змінюється, а завдання підрозділу визначається
з уточненням конкретної глибини розмінування на даній ДР.

6.6. Практичне виконання робіт із суцільного розмінування місцевості від ВНП

Для суцільного розмінування місцевості від ВНП за піротехнічним підрозділом закріплюється ЗР розміром 100 м по фронту і 100 м в глибину.

До початку робіт начальник піротехнічного підрозділу та один сапер встановлюють маркувальні віхи на передній і тильній стороні периметру ДР, на якій буде проведено розмінування.

Пошук ВНП при суцільному розмінуванні здійснюється послідовно-паралельним способом. Начальник піротехнічного підрозділу призначає кожному саперу ДР розміром 10 м х 10 м та вказує її межі, прив’язуючи їх до добре видимих предметів-орієнтирів (окремі дерева, стовпи тощо).

Рис. 6.2. Схема організації робіт на ДР та її маркування

 

На базовій лінії і на допоміжному проході, протилежному від головного, межі ділянок позначаються маркувальними віхами. Справа чи зліва від своїх ДР сапери встановлюють особисті позначки, на яких позначено прізвища і номери ДР. Позначки зберігаються на встановлених місцях до повного завершення робіт у ЗР, включаючи перевірку якості розмінування.

Встановивши особисті позначки, сапери за командою начальника підрозділу "До виконання завдання приступити", з лівого боку пророблюють проходи між ДР шириною 1 м. По межі цих проходів через кожні 2 м встановлюються маркувальні віхи, які позначаються маркувальною стрічкою, що одночасно є орієнтирами меж ДР (рис. 6.2.).

Після закінчення першого проходу сапери за командою начальника піротехнічного підрозділу повертаються по перевіреній смузі у вихідну точку
і проводять пошук ВНП, рухаючись по сусідній смузі праворуч від перевірених проходів.

По закінченні перевірки другого проходу сапери за командою начальника підрозділу повертаються у вихідне положення, знімаючи при цьому маркувальні віхи, які знаходились ліворуч при проробленні другого проходу. Вказаним вище способом пошук ВНП продовжується до закінчення перевірки всієї ДР.

При виявленні ФМТ сапер припиняє роботу засобом пошуку, у разі ідентифікації ФМТ як ВНП, позначає маркером ВНП місце виявлення
(на відстані 10 см від місця виявлення ФМТ) та повідомляє начальника піротехнічного підрозділу.

Начальник піротехнічного підрозділу особисто організовує роботи щодо вилучення ВНП у закріпленій за підрозділом ЗР та приймає рішення про транспортування ВНП у спеціально відведене місце або, у разі встановлення високого ступеня його небезпеки, знищення на місці виявлення.

Робота на даній смузі продовжується тільки після вилучення, транспортування ВНП у спеціально відведене місце або його знищення.

Коли умови розташування ВНП не є небезпечними для працюючого персоналу (підривник не має механічних пошкоджень), або за умови здійснення усіх необхідних заходів щодо усунення небезпеки від спрацювання ВНП (обвалування мішками з піском, закриття його шаром ґрунту, який забезпечує повне утримання уламків тощо) за рішенням начальника піротехнічного підрозділу на даній ДР роботи можуть продовжуватися.

За інших умов ділянка повинна бути закрита до моменту вилучення ВНП або його знищення на місці виявлення. Проведення суцільного розмінування місцевості від ВНП може бути продовжено на новій ділянці.

Усі виявлені боєприпаси ІІ категорії, як правило, повинні бути знищені на місці в день їх виявлення.

При необхідності вийти з ДР сапер повинен позначити маркувальними віхами місце, де було зупинено роботи, та за дозволом начальника підрозділу, рухаючись по перевіреній місцевості, вийти до базової лінії.

6.6.1. Очищення території зони розмінування від рослинності

Очищення території від рослинності може здійснюватися вручну (спеціальними секаторами для рослинності, садовою пилкою, дворучною пилою, сокирою) або засобами механізації (бензопила, бензокоса) тільки після поверхневого обстеження робочої смуги на наявність ВНП шляхом візуального огляду.

Після поверхневого обстеження робочої смуги сапер виконує роботи
в наступній послідовності:

обрізає рослинність (гілки дерев, чагарник, трав’яний покрив тощо) на необхідну для ефективного виконання робіт висоту, визначеним для цієї ДР способом;

рослинність складає або на сусідню очищену смугу, або позаду від себе на робочу смугу.

Будь-яке підрізання рослинності повинно проводитися в горизонтальній площині із дотриманням запобіжних заходів.

Забороняєтьсяпроводити спалювання рослинності на території ЗР.

6.6.2. Розмінування території з використанням щупа.

Перевірка ґрунту починається на відстані 20 см від місця появи сигналу міношукача (залежно від сили сигналу). Щуп повинен занурюватися в ґрунт під кутом 30° при кроці 2,5 см. Мінімальна глибина обстеження ґрунту – 10 см (рис. 6.3.).

Робота виконується плавними рухами без застосування зусиль або ударів. Якщо ґрунт твердий і сухий, для його зм'якшення можна використовувати воду.

На ділянках, де в ґрунті відзначається високий вміст ФМТ, використання засобу пошуку є неефективним. Тоді робота засобом пошуку може бути замінена процедурою перевірки ґрунту щупом.

 

Рис. 6.3. Порядок проведення розмінування за допомогою щупа

 

При роботі щупом для правильного дослідження ґрунту використовується базова рейка довжиною 1,2 м, на якій через кожні 25 мм нанесені поділки по обидва боки зі зсувом на 12,5 мм.

6.6.3. Робота з використанням засобів пошуку ВНП (металодетектор)

При проведенні суцільного розмінування на більшій глибині піротехнічними підрозділами використовуються штатні засоби пошуку ВНП.

При роботі з металодетектором сапер проходить по робочій смузі зі швидкістю, яка гарантує якісний пошук ФМТ на глибині, встановленій для даної ДР, причому ширина смуги пошуку (захвату пошуковим елементом) становить 1 м.

Межі перевіреної смуги сапер позначає кілками висотою 0,65 м
з червоним верхом, встановлених через кожні 2 м. Якщо металодетектор подає сигнал, сапер зупиняється, визначає можливе місцезнаходження ФМТ статистичним способом, проводить його маркування у встановленому порядку
і розпочинає відкопування. Якщо ФМТ визначено як ВНП, сапер доповідає начальнику підрозділу для визначення ступеня його небезпеки та прийняття рішення щодо подальшого порядку дій.

Якщо ФМТ не має видимих ознак ВНП та ідентифікується як вибухобезпечний елемент (уламки корпусів боєприпасів, шматки арматури тощо), сапер самостійно вилучає ФМТ і переносить його до місця збору металу.

Начальник піротехнічного підрозділу відповідає за правильність обраного способу виявлення ВНП і, в залежності від погодних умов, кількості виявлених ВНП та їх розмірів приймає рішення щодо засобів пошуку та способу проведення робіт.

6.7. Використання шанцевого інструменту та технічних засобів для відкопування ВНП та зняття ґрунту.

Відкопування ФМТ виконується вручну з подальшою його ідентифікацією як ВНП та проводиться шляхом зняття ґрунту. У разі виявлення ФМТ на глибині більше 1 м можливе застосування технічних засобів.

6.7.1. Відкопування ВНП та зняття ґрунту вручну.

За допомогою шанцевого інструменту (лопати БСЛ, МПЛ) на відстані
200 мм від позначеного місця, з максимальною обережністю та повільними, без натискань та поштовхів рухами виймається ґрунт спочатку навколо позначеного місця з поступовим наближенням до нього аж до моменту виявлення самого ФМТ.

Відкопане ФМТ повинно бути достатньо видимим для визначення його ступеня небезпеки та ідентифікації.

При відкопуванні ВНП потрібно мати на увазі, що під виявленим ФМТ може знаходитися інше ФМТ.

Після вилучення ФМТ проводиться повторна перевірка засобами пошуку місця його виявлення.

6.7.2. Використання технічних засобів.

Застосування технічних засобів можливе у разі, коли для вилучення ФМТ ручним способом необхідно здійснити вилучення або переміщення ґрунту великих об'ємів.

Для відкопування виявлених ВНП за допомогою технічних засобів може використовуватися штатна інженерна техніка, визначена в наказі територіальних органів управління, підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування спеціалізованих підприємств МНС про організацію і виконання робіт з розмінування.

Якщо ФМТ знаходяться на глибині більш ніж 1,5 м, для закріплення стінок котловану, відповідно до вимог нормативних документів застосовуються захисні щити, виготовлені з дощок або інших матеріалів.

Відкопування ФМТ засобами механізації проводиться з одного боку, на відстані не менш ніж 1 м від нього. Роботи щодо відкопування ФМТ із застосуванням технічних засобів повинні виключати будь-яке фізичне навантаження на місце виявлення об'єкта.

У процесі розкопування місце знаходження об’єкта уточняється засобами пошуку (металодетекторами або щупами) через кожні 0,5 м заглиблення.

Підйом ВНП вагою більше ніж 50 кг проводиться за допомогою піротехнічних автомобілів, обладнаних гідроманіпуляторами з дистанційним управлінням, або автомобільних кранів з недопущенням виникнення статистичної напруги.

7.ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ
З ПІДВОДНОГО РОЗМІНУВАННЯ

7.1. Роботи з підводного розмінування у внутрішніх водах та акваторіях Азовського і Чорного морів як у плановому порядку, так і при виконанні заявок, здійснюються силами спеціалізованих піротехнічних підрозділів (відділення підводного розмінування) територіальних органів управління МНС, підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування та спеціалізованих підприємств МНС у межах визначених керівними документами МНС зон відповідальності, та при виконанні завдань у рамках реалізації заходів окремих програм.

7.2. Загальні положення, що до проведення робіт з підводного розмінування.

7.2.1.Водолазні роботи з пошуку, підйому і знищенню вибухонебезпечних предметів повинні проводитися у світлий час доби.

7.2.2.В усіх випадках, коли дозволяє обстановка, виявлені вибухонебезпечні предмети повинні підриватися на місці без підйому на поверхню, а якщо їх знешкодження на місці не дозволяють обставини їх піднімають та відводять в інше місце для подальшого знешкодження.

7.2.3.До керівництва водолазними роботами з пошуку, підйому і знищенню вибухонебезпечних предметів допускаються водолазні спеціалісти та офіцери, що мають відповідну кваліфікацію, які допущені до керівництва цими роботами наказом, який видається у територіальному органі управління МНС, підрозділі Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування. При виконанні підривних робіт підвищеної складності повинні залучатися спеціалісти-мінери (сапери, підривники), призначені у встановленому порядку.

7.2.4.До водолазних робіт з пошуку, підйому і знищенню вибухонебезпечних предметів допускаються водолази, що мають додаткову кваліфікацію "водолаз-підривник", що пройшли спеціальну підготовку по знанню і поводженню зі зразками вибухонебезпечних предметів, здали іспити відповідній комісії, вивчили вимоги Інструкції та допущені до виконання робіт.

7.2.5.До водолазного пошуку вибухонебезпечних предметів можуть бути допущені найбільш підготовлені водолази, які не мають додаткової кваліфікації "водолаз-підривник", після проведення з ними занять по безпечному виконанню робіт у конкретних умовах і прийому заліків відповідною комісією.

7.2.6.Водолазний пошук бойових частин ракет, мін, торпед, бомб, артилерійських снарядів і інших боєприпасів, озброєння і техніки (далі вибухонебезпечних предметів) на акваторіях портів, гаваней і мілководних рейдів виробляється тільки в тих випадках, коли інші способи пошуку застосувати неможливо.

7.2.7.Перед початком робіт водолазний спеціаліст з відповідними спеціалістами повинні ознайомити водолазів з особливостями акваторії, обстановкою і результатами тралення в районі пошуку, з типами вибухонебезпечних предметів, поставити завдання і провести ретельний інструктаж з мір безпеки із записом у журнал водолазних робіт.

7.2.8.В усіх випадках, коли дозволяє обстановка, виявлені вибухонебезпечні предмети повинні знищуватися на місці без підйому на поверхню.

7.2.9.Для водолазного пошуку і обстеження вибухонебезпечних предметів застосовуються розмагнічені плавзасоби, з обладнанням і майном, призначеним для проведення робіт. Прийом на борт додаткових вантажів, що володіють магнітними властивостями, без повторного розмагнічування плавзасобів забороняється.

7.2.10.Під час пошуку вибухонебезпечних предметів, спрацювання яких, за висновком відповідних спеціалістів, не засновано на принципі зміни магнітного поля, і у випадку впевненості у відсутності в районі пошуку магнітних вибухонебезпечних предметів заходи, щодо розмагнічування засобів пошуку, не застосовуються.

7.2.11.При пошуку вибухонебезпечних предметів для зв'язку водолазів з керівником спуску застосовується телефонна немагнітна водолазна станція типу HВТС-М або інша станція з телефоном п'єзоелектричного типу. Використання на пошукових роботах гідроакустичних водолазних станцій допускається тільки з дозволу керівника водолазних робіт, коли є впевненість, що це не створить вибуху вибухонебезпечних предметів.

7.2.12.Весь інструмент для водолазних робіт повинен мати антимагнітні властивості (лопата для підкопу проходів під стропи - дерев'яна або дюралюмінієва; щуп для пошуку в ґрунті - дюралюмінієвий або дерев'яний з антимагнітним наконечником; якоря і балясини - в антимагнітному виконанні і т.п.). У якості провідників, буйрепи, якірні канати і стропи повинні застосовуватися рослинні або синтетичні троси. Для зм'якшення можливих випадкових ударів об вибухонебезпечний предмет на водолазні калоші необхідно надягати повстяні бахіли, а на передній вантаж - повстяний фартух.

7.2.13.Будь який виявлений на ґрунті вибухонебезпечний предмет невідомого походження і стану вважається небезпечним.

7.2.14.Водолазні роботи з пошуку вибухонебезпечних предметів проводяться при хвилюванні моря не більше 3 балів, підйом - при хвилюванні моря не більше 2 балів.

7.2.15.Перед спуском під воду керівник спуску зобов'язаний:

· особисто переконатися у тому, що водолази не мають будь-яких предметів, що володіють магнітними властивостями, про що зробити запис у журнал водолазних робіт;

· поставити конкретне завдання кожному водолазу та визначити порядок виконання роботи.

При виявленні вибухонебезпечного предмета, що має "вуси" або "антену", необхідно дотримуватись особливої обережності, не допускаючи дотику до них сигнального кінця або водолазного шланга. Забороняється відмивати вибухонебезпечні предмети з "вусами" водою, що подається з гідромонітора, а також доторкатися до "антени" будь-якими предметами.

7.2.16.При обстеженні та остропці магнітної міни не дозволяється погойдувати або ворушити її, відвертати болти і розкривати горловини. Підкоп під міну для просмикування стропа треба робити дерев'яною або дюралюмінієвою лопатою. При відмиванні міни не можна допускати її просідання. Тиск струменя не повинне перевищувати 4 кгс/см².

7.3.Водолазний пошук вибухонебезпечних предметів

7.3.1.Водолазний пошук вибухонебезпечних предметів в залежності від умов роботи в районі, характеру ґрунту, прозорості води, швидкості течії і умов освітленості може виконуватися одним із наступних способів:

- безпосереднім оглядом ґрунту;

- за допомогою підводниого металодетектора;

- обходом по ходових кінцях;

- траленням пеньковим кінцем;

- траленням за допомогою ходової відтяжки;

- обстеженням ґрунту щупом;

- пошук з використанням підводних засобів руху.

Пошук безпосереднім оглядом ґрунтузастосовується при поганій видимості під водою і є більш надійним.

Пошук за допомогою підводниого металодетекторадозволяє водолазу обстежити більш широку смугу і виявити вибухонебезпечні предмети, що занурилися в слабкий грунт і непомітні на його поверхні.

7.3.2.Пошук обходом по ходових кінцяхведеться одночасно двома водолазами в смузі шириною від 150 до 250 м. Якщо ділянка, що підлягає обстеженню, ширше, чим водолазна смуга пошуку, то він розбивається на смуги, що обстежаться по черзі або на обстеження кожної смуги призначаються окремі розрахунки.

Смуга, що підлягає обстеженню, називається робочою смугою і позначається на воді віхами або буями. Поперек робочої смуги розбиваються смуги обстеження шириною 50-70 м (рис. 7.1). Якщо обстеженню підлягає смуга шириною в межах 50-70 м, то розбивка її на поперечні смуги не робиться.

Перед обстеженням водолази позначають межі смуги направляючим кінцем, що прокладається з човна або іншого плавзасобу, або дороговказними нитками, що прокладаються по компасу.

Порядок прокладки направляючих кінців із човна в робочій смузі наступний: розвідники в човні, закріпивши мірний линь за один із буїв, що обгороджують робочу смугу, відходять від нього, орієнтуючись по іншим буям, на довжину мірного ліню (рівну ширині смуги обстеження) і опускають із човна на дно баластину з направляючим кінцем Потім розвідники в човні випливають до точки віддачі другої баластини, витравлюючи за борт направляючий кінець Прийшовши на межу робочої смуги й орієнтуючись по буям, опускають на дно направляючий кінець із другою баластиною. Другий кінець укладається таким же способом. Надалі кінці перекладають по черзі: після обстеження першої смуги перший кінець перекладають для огородження другої сторони другої смуги, а другий кінець залишається на місці, огороджуючи першу сторону другої смуги, по обстеженні другої смуги другий кінець перекладають на третю смугу і т. д.

Перед початком роботи поперек смуги обстеження укладають ходовий кінець довжиною 75-80 м із таким розрахунком, щоб він перекривав смугу на 3-5 м із кожної сторони. По краях ходового кінця і на його середині закріплені баластини і буї, буйрепи, які служать для опускання на грунт і підйому баластини. Крім того, до кожної баластини прикріплені дистанційні кінці з невеликими вантажами Довжина дистанційних кінців вибирається в залежності від видимості під водою в межах від 2 до 6 м.

 

 

 

Рис.7.1. Схема розбивки ділянки, що обстежується на смуги

А, Б, В и Г - вихідні буї на границях ділянки, що обслідується; а, б буї на межах робочих смуг, I II і III - робочі смуги, 1 2 3 і 4 смуги обслідування

Роботи з пошуку можуть вестися з будь якого плавзасобу або при невеликий довжині смуги обстеження прямо з берега. При роботі з плавучого засобу баластини і буї встановлюються на початку смуги обстеження з розрахунком пересування посередині смуги слідом за водолазами, що ведуть пошук вибухонебезпечних предметів.

Для ведення пошуку до середньої баластини ходового кінця спускаються два водолази, що, утримуючись за ходовий кінець, розходяться до меж смуги, що обстежується й оглядають при цьому грунт (рис. 7.2). Дійшовши до крайніх баластин, водолази перекладають їх уперед на довжину дистанційних кінців, залишаючи їхні малі вантажі на місцях, де лежали баластини, потім так само, оглядаючи грунт, повертаються по ходовому кінцю до середньої баластини. Підійшовши до середньої баластини, водолази перекладають її вперед на довжину дистанційного кінця і знову пересуваються до крайніх баластин. Продовжуючи рух таким же способом, водолази послідовно обстежують усю смугу, при цьому положення баластин контролюється з плавучого засобу або з берега по прикріпленим до них буям.

 

 

 

Рис.7.2. Схема перекладки ходового кінця.

1-середня баластина; 2- крайні баластини; 3- дистанційні кінці; 4-направляючий

трос; 5- малий вантаж.

 

При виявленні водолазами вибухонебезпечних предметів їх позначають буями для підйому, або знищення на місці.

Таким же способом обстеження може проводити й один водолаз, але в смузі шириною 30-40 м. Ходовий кінець у цьому випадку має тільки дві крайні баластини, які водолаз перекладає по черзі уздовж смуги, що обстежується

Пошук вибухонебезпечних предметів способом обходу по ходовим кінцям має ту перевагу, що водолази мають точний орієнтир руху під водою — ходовий кінець — і цим же кінцем на додаток до огляду надійно протралюють район, що обстежується. Нестачею цього способу є повільне обстеження, причому тільки малих площ.

7.3.3.Пошук траленням пеньковим кінцем.

Пошук вибухонебезпечних предметів траленням пеньковим кінцем застосовується тільки при обстеженні невеликих площ при гарній видимості під водою (рис.7.3).

Рис.7.3. Тралення тросом двома водолазами

1 – пеньковий трос; 2 – баласт; 3 – боєзапас, що розшукується

7.3.4.Пошук траленням за допомогою ходової відтяжки.

Водолазний пошук способом огляду і тралення ділянки ходовою відтяжкою застосовується при поганій видимості під водою в тих випадках, коли місце розташування боєприпасів орієнтовно відомо (рис.7.4).

Для пошуку цим способом із плавзасобу, встановленого в центрі ділянки, що обстежується, на грунт спускається баластина з прикріпленими до неї спусковим кінцем і ходовою відтяжкою Ходова відтяжка, яка служить орієнтиром для водолаза, повинна бути довжиною 15-20 м і мати зав'язані вузли через 1,5-2 м

Рис.7.4. Траленням за допомогою ходової відтяжки

1 – баласт; 2 – ходова відтяжка; 3 - боєзапас, що розшукується

 

Водолаз, спустившись на грунт по сигнальному кінці, оглядається, потім бере в руки відтяжку, відходить від баластини до першого або другого вузла в залежності від видимості і безупинно оглядає грунт, йдучи по колу, центром якого є баластина, а радіусом - частина відтяжки до відповідного вузла по ній. Обійшовши перше коло, водолаз переходить послідовно до наступних вузлів і, міняє напрямок руху на зворотний, обходить ділянку, що обслідується по концентричних колах з радіусами, що послідовно збільшуються, оглядаючи та протравлюючи його.

Недоліком цього способу пошуку є те, що ним можна обстежити тільки невеликі ділянки ґрунту.

7.3.5.Пошук обстеженням ґрунту щупом застосовується у виняткових випадках при відсутності металодетектора, коли відомо, що в підлягаючому обстеженню районі є вибухонебезпечні предмети, які замиті в грунт і які не вдається виявити іншими способами.

Варто мати на увазі, що пошук щупом небезпечний, тому що може відбутися вибух вибухонебезпечних предметів.

Щуп для пошуку виготовляється з лозини немагнітного металу (латунь, бронза) довжиною 1,5 м.

Пошук вибухонебезпечних предметів щупом робиться способом обходу по ходових кінцях або за допомогою ходової відтяжки, причому ширина смуг, що послідовно обстежується у цьому випадку дорівнює 1 м.

Рухаючись уздовж ходового кінця або по колу за допомогою ходової відтяжки, водолаз занурює щуп у грунт по обох сторонах від себе через кожні 0,5 м Щуп варто занурювати в грунт обережно, щоб його натиском не викликати вибуху вибухонебезпечного предмету.

7.3.6.Пошук з використанням підводних засобів руху.

Водолаз за допомогою підводного засобу руху оглядає грунт в межах видимості (рис. 7.5). Коли водолаз побачить вибухонебезпечний предмет він скидає буй для позначення та продовжує пошук.

Рис.7.5. Пошук з використанням підводних засобів руху.

1 – буй для позначення боєзапасу; 2 – буксирувальник.

Спосіб пошуку має ту перевагу, що дозволяє обстежити великі площі в короткий термін. Нестачею способу є те, що ним можна користуватися тільки при гарній видимості під водою

7.4. Пошук ВНП у водоймищах.

За основу пошуку ВНП у водоймищах улітку можуть бути прийняті такі способи:

пошук ВНП, що знаходяться поблизу берега, при глибині водоймища не більше ніж 1,2 м;

пошук ВНП, що знаходяться поблизу берега при глибині водоймища більше ніж 1,2 м;

пошук ВНП, що знаходяться на значній відстані від берега глибокого водоймища (водоймище непроточне або зі швидкістю течії не більш 0,1 м/с);

пошук ВНП у судноплавній річці;

пошук ВНП із порома.

7.4.1. При пошуку ВНП у місцях водоймища на глибині до 1,2 м дії відділення підводного розмінування аналогічні діям піротехнічного підрозділу при пошуку ВНП на суші. При цьому маркування ДР та місць виявлення ФМТ позначаються віхами і прапорцями таких розмірів, щоб їх видима над поверхнею води частина становила близько 30-50 см залежно від наявності та коливання хвиль.

7.4.2. Пошук ВНП, що знаходяться поблизу берега (рис.7.6), при глибині водоймища більше ніж 1,2 м здійснюється розрахунком із 4 осіб (начальник, оператор, третій і четвертий номери).

Реєструюча апаратура встановлюється на березі. Ділянка, яка підлягає обстеженню, по кутах позначається чотирма буями або віхами (залежно від глибини водоймища). Розмір ділянки повинен бути шириною до 40 м і довжиною уздовж берега не більше 60 м. Кутові віхи виставляються так, щоб передбачуване місце знаходження ВНП було приблизно в центрі чотирикутника.

Поблизу кутових віх із човнів установлюються поплавці. Поплавці попарно між собою з'єднуються основними мотузками з нанесеними через кожний метр позначками. Позначки можуть виконуватися клеєнням червоної стрічки тощо. Щоб поплавці не зміщувалися, їх закріплюють якорями. Кожний човен з одного боку кріпиться до основної мотузки.

Пошуковий пристрій опускається на дно водоймища біля першої позначки однієї з основних мотузок. Переміщення пошукового пристрою здійснюють третій і четвертий номери за допомогою буксирних мотузок, прив'язаних до пошукового пристрою. На буксирних мотузках через кожний метр також нанесено позначки.

Ділянка обстежується шляхом човникового переміщення пошукового пристрою поблизу дна водойми. Човни просуваються уздовж ділянки, послідовно закріплюючись біля кожної позначки на основних мотузках.

Положення пошукового пристрою на обстежуваній ділянці в момент появи сигналу визначається за позначками, нанесеними на основні й буксирні мотузки. Точки, у яких отримано сигнали пошукового пристрою, фіксуються на планшеті начальником розрахунку.

У водоймищах із проточною водою основні мотузки розташовуються перпендикулярно до течії, у водоймах зі стоячою водою – у будь-якому напрямку.

 

 

Рис. 7.6. Пошук ВНП, що знаходиться поблизу берега:

1 – якір; 2 – поплавець; 3 – човен; 4 – основна мотузка; 5 – буксирна мотузка;
6 – пошуковий пристрій; 7 – реєструюча апаратура (на березі); 8 – кабель

 

Якщо водоймище засмічено ФМТ, то переміщення пошукового пристрою виконується на відстані 1 м і більше від дна водоймища.

7.4.3. Пошук ВНП, що знаходяться на значній відстані від берега глибокої водойми (швидкість течії не більше ніж 0,1 м/с) не відрізняється від попередніх. Різниця лише в тому, що реєструюча апаратура міститься на плавзасобі (човен, баржа, пором тощо).

Пошук ВНП на судноплавній річці, особливо в межах фарватеру, ускладнюється насамперед тим, що не можна встановлювати нерухоме оснащення, так як воно буде заважати судноплавству. Зупиняти рух річкового транспорту недоцільно через те, що пошук ВНП може проходити тривалий час, а через припинення руху суден по річці буде нанесено великий матеріальний збиток. Тому необхідно застосовувати такий спосіб виявлення боєприпасів, який задовольняв би всі перераховані вимоги.

7.4.4.Пошук ВНП у судноплавній річці здійснюється з човна (баржі, порома), що пересувається силою течії води (рис.7.7).

Розрахунок складається з дев'яти чоловік: начальника розрахунку; оператора; третього і четвертого номерів - кермового, керуючого рухом човна (баржі, порома тощо); п'ятого і шостого номерів – буйкових; сьомого номера, який стравлює трос із лебідки; восьмого номера, що позначає величину травлення троса позначками; дев'ятого номера, що переміщує трос з борта на борт при човниковому русі човна.

При пошуку поблизу краю фарватеру ріки опускається якір. На якорі прикріпляється трос діаметром 10-12 мм і довжиною до 200 м. Інший кінець троса закріплюється на лебідці, установленій у середині човна. Трос від лебідки проходить через сергу з троса діаметром 25 мм, закріплену на носовій частині човна. Від якоря трос відпускається приблизно на 100 метрів. Між якорем і човном трос прикріплюється до поплавців.

Поплавці утримують трос у натягнутому стані над водою. Це значно зменшує опір троса у воді, збільшує швидкість руху човна і дозволяє повторювати проходи по тих самих місцях.

Для установки якоря в потрібне місце човен буксирується катером.

Керування рухом човна здійснюється кермом, виготовленим із дерева і закріпленим на кормі шворнем.