Розвиток англійської новели кінця хіх ст. – ХХ ст.

В цей період потужно розвивалися жанри малої прози – анімалістські казки Кіплінга, традиції нонсенсу Льюіса Керола (гра слів доступна розумінню лише дорослими + пласт зрозумілий лише дитині). Розвивалась журналістика, видавалось багато літературних журналів, багато збірок оповідань. Кетрін Мелсфілд, Стівенсон, Конрад, Кіплінг ("Сатанинська пляшка"). Популярним жанром було страшне оповідання (читались біля каміну вечорами) – Вільям Джейкобс "Мавп"яча лапка". Як правило в оповіданнях не було дидактики, в межах страшного оповідання виділяють оповідання з привидом і навіть пародійне оповідання з привидом – Герберт Уеллс "Привид в червоній кімнаті". Також популярним став жанрдедективного оповідання, його історія починається на початку ХІХ ст., коли в Америці вийшло в друк оповідання По "Вбивство на вулиці Морг" + Артур Конан Дойл, Гілберт Честертон, у ХХ ст. – Агата Крісті.

 

Англійський комічний роман.

Найкраще представлений у творчості Мюріель Спарк, яка продовжувала традиції сатиричного роману. Тема: проблема вибору, щастя та сенсу людського існування, роблема особистості. Має риси реалістичного, сатиричного, екзистенціалістського (роман в романі) роману, стилізація під авторів попередньої епохи.

"Розрадники" (викриття влади грошей, героїня пише роман і розуміє, що є героїнею чийогось роману), "Робінзон", "Memento mori" (люди в притулку для старих живуть лише спогадами), "Міс Джин Броуді у розквіті" (пікарескний роман + роман-виховання), "Дівчата з малими достатками", "На публіку" (показове життя актриси та її чоловіка, вони постійно грають і не знають як жити по-справжньому), "Абатиса Круська", "Навмисне зволікання".

Спарк висміює середній клас, викриває їхній примітивізм, їхню мораль та міщанську свідомість, викриває владу грошей. Поняття масової літератури та світу кінематографу. Піднімає проблему масової культури, яка виховує в людини спотворене сприйняття реальності. Масова література – примітивна, не має виховної функції.

Англійські антиутопії ХХ ст.

Елементи антиутопії присутні у Хакслі, Голдінга ("Повелитель мух"), Герберт Уеллса ("Машина часу", Уеллс сприймав сучасність через призму майбутнього, мав утопічний тип мислення), Шоу ("Візок з яблуками"). Антиутопія – модерністичний жанр за зразком класичної утопії з негативною оцінкою автора. Це модерністичний жанр, оскільки модерністичному світогляду притаманний песимізм у погляді на майбутнє, на суспільство. Трагічна історія кохання + розгорнутий опис суспільного ладу – традиційна схема утопічних жанрів ХХ ст.

Олдос Хакслі "Дивний новий світ" – інтелектуальна антиутопія, дія – 1632 ери Форда, в людей виникає індустріальна форма свідомості, Хакслі описав історію створення нового світу – за 600 років вони знищили мистецтво, релігію, усунули страждання, ввели ектогенез, заборонили тривалі стосунки, люди живуть лише 60 років, винайшли таблетки Сома, побудували кастове суспільство – альфа, бета, гама, дельта, епсілон. Бернард Маркс, Леніна Краун, Мустафа Мунд – правитель світу.

 

Провідні літературні напрями в англ. літ. другої пол.

 

XX ст. 64. Особл. розвитку роману в англ. літ. 2пол. ХХ ст.

Англія втратила свою вагомість у світі, переживала екон. занепад, до влади прийшли лейбористи, колонії почали боротись за незалежність, Лондон втратив свій авторитет,

стрімко розвивається провінція – поширеннядіалектів.

Посилення психологічного аналізу. 40-50 рр: реалізм, ос-новний жанр: роман, реалістична драма. антиколоніаль-ний роман – гол. герой англієць, живе в одній з колоніальнихкраїн (Олдрідж «Справа честі», Стюард «Леопард в траві»,

«Невідповідний англієць» Девідсон «Річкові пороги», Грін

«Тихий американець»), робітничий –акцент на приватному житті робітників, їх внутрішньому світі (Ліндсе«Британсь-кий шлях», «Весна, яку зрадили», Чаплін «День сардини»,

Сілітоу «В суботу ввечері, в неділю зранку»), університетсь-кий (Молоді розгнівані: - їх об’єднує головний герой, критич-ний погляд на життя Англії, це критичний реалізм, сатира,

герої і письм-ки – молоді люди, щойно закінчили університет, не знають, що робити далі, герой – цинічналюдина, готовий

переступити через все – романи відчуження, місце дії – провін-

ція. Кінгслі Еміс «Щасливчик Джим», «Мені подобається тут»,

Джон Вейн «Поспішай донизу», Джон Брейн «Шлях нагору»,

«Життя нагорі», Ч. П. Сноу – «Наставники», «Справа». Полі-

 

тичний (Сноу, Олдрідж, Грін), роман-виховання (Сноу), де тек-тивний роман Сноу «Смерть під вітрилами», соціально-пси-

хологічний (Грін), сатиричний/комічний (Спарк).60-70 рр: вплив екзистенціалізму. – Проблеми сенсу життя, вибору,

провини, пошуку щастя – розвиток філософського роману – (Голдінг, Мердок, Фаулз). 60ті: нові тенденції постмодернізму,

нове трактування літ-ри, роман: університетський (Лодж, Бред-бері), історичний (Фаулз – стилізація ід вікторіанський роман,

Барнс), біографічний (Акройд, Барнс,), роман-виховання (Фаулз

"Деніел Мартін"), детективний (Фаулз"Примха"), порнографіч-ний (Фаулз "Мантиса").

Особливості розвитку жанру роману в англійській літературі другої половини ХХ ст.

У цей час в Англії було дуже важке становище. Вона втратила свою вагомість у світі, переживала економічний занепад, до влади прийшли лейбористи, колонії почали боротись за незалежність, Лондон втратив свій авторитет, дуже почала розвиватись провінція – поширення діалектів.

40-50 роки: реалізм, основний жанр: роман, реалістична драма – антиколоніальний роман (Олдрідж, Стюард, Девідсон, Грін), робітничий (Ліндсей, Чаплін, Сілітл), університетський (Молоді розгнівані: Еміс, Вейн, Брейн, Осборн), політичний (Сноу, Олдрідж, Грін), роман-виховання (Сноу), соціально-психологічний (Грін), сатиричний/комічний (Спарк).

60-70 роки: вплив екзистенціалізму (Голдінг, Спарк, Фаулз).

60ті: поява нових тенденцій постмодернізму, нове трактування літератури, роман: університетський (Лодж, Бредбері), історичний (Фаулз – стилізація під вікторіанський роман, Барнс), біографічний (Акройд, Барнс,), роман-виховання (Фаулз "Деніел Мартін"), детективний (Фаулз "Примха"), порнографічний (Фаулз "Мантиса").

 

 

Філософський роман в англійській літературі другої половини ХХ ст. Творчість В. Голдінга.

Філософський роман розвивався в творчості Мердок, Фаулза та Голдінга. Мердок: її цінності – мистецтво та мораль, написала низку філософських праць, писала про хворобу мови – мова перестає бути засобом комунікацї, люди говорять, але не розуміють один одного, вихід – мовчання: філософія тиші, писала про проблему свободи. Творчість – те що може виправдати людське існування, але і творчості можливе мовчання. – "Первинність добра над іншими поняттями", "Вогонь і Сонце: чому Платон вигнав митців"; "Під сіткою", "Чорний принц". Фаулз – реалістична традиція + екзистенціалізм + постмодернізм. Філософська праця "Арістос. Автопортрет в ідеях". Стиль Фаулза: вічні категорії, образи-символи, життя як магічний театр, роздуми над людським буттям, намагання зрозуміти історичні події, філософські ребуси.

Вільям Голдінг – чистий філософський роман, роман-притча. Творчість: "Володар мух" (осмислення війни і фашизму, природа вивільняє зло, у цьому світі не можна почувати себе в безпеці), "Спадкоємці", "Злодюжка Мартін", "Вільне падіння" (роман у формі сповіді), "Шпиль" (гріх і праведність в одній людині), "Піраміда", "Ритуали плавання" (роман у формі дорожніх нотатків, сучасний світ бездуховний, роман-застереження), "Вогонь там внизу", філософські повісті: "Бог Скорпіон", "Клонк-Клонк", "Надзвичайний посол".

Риси творчості Голдінга: життя як трагедія нерозуміння, контакту нема; відчуття невпевненості в сучасному світі; зміщення реальності; дворівневість (алегоричне звучання); Голдінг говорить, що не треба робити, але ніколи не каже як робити правильно.