Загальна характеристика англійського романтизму: особливості та жанрова система.

Доба романтизму – 90ті роки XVIII ст. – 30ті роки ХІХ ст. Перші прояви романтизму були у другій половині XVIII ст. у період передромантизму (все ірраціональне). Теоретичне обгрунтування романтизм отримав в німецькій літературі. В англійській літературі більшість творів романтизму є поетичними. Романтики розробили нову концепцію – відновлення індивідуальності, особистості. Романтизм – антибуржуазне мистецтво. Романтичне двосвіття: людина має не лише соціальний вигляд, але й власний духовний світ.

Філософська основа романтизму – німецька ідеалістина філософія (Шеллінг). В романтизмі дуже важливою функцією є естетизм. Характерні риси романтизму: емоційність, експресивність, трагічні елементи, трикутники "життя-кохання-смерть".

Перше покоління романтиків в Англії – поети-лейкісти: Колрідж, Вордсворд, Сауті – ліро-епічні балади, до цього покоління також відносять Вальтера Скотта. Друге покоління – Байрон, Шеллі, Кітс. Джуе рідко але іноді виділяють третє покоління, до якого відносять творчість Карлайла.

Провідні жанри – поетичні: ліро-епічна поема (Байрон), лірична поезія (любовна, політична, філософська лірика), балада (в творчості лейкістів), поетичні драми (синтез поезії в трагедії). В прозі провідне положення належить історичному роману,ессе, повісті, оповідання.

 

Творчість поетів-лейкістів.

Колрідж, Вордсворд, Сауті – поети озерної школи (чисто географічне визначення – Озерний край). Сауті відійшов від них, бо його обрали поетом-лауреатом при дворі короля, його більше почало цікавити світське життя, до того він писав балади та історичні поеми. Їхнім попередником був Блейк.

Естетичні погляди Колріджа та Вордсворда: предмет поезії – істина, народжена в душі під впливом натхнення, поезія – початок і кінець всіх шукань істини, головне місце треба віддати уяві, лише поет, керований ідеєю, є носієм справжньої уяви, всі решта наділені фантазією. Уява – першочерговий фактор, безперервне творення в кінцевих межах розуму. Вони виступили проти нормативності класицистичного мистецтва, відкинули культ античності, для них важливе Середньовіччя та національне – інтерес до фольклору та національних міфологій.

Колрідж – має лише одну завершену поему "Сказання про мореходця" (історія про альбатроса вбитого моряком і покарання, яке випало на долю цілої команди, ідея твору – життя в смерті, цим твором Колвідж розпочав тему самотності та фатуму). Збірка "Ліричні балади".

Вордсворд – початок психологізму в поезії ("Прелюдія", "Хлопчик-ідіот").

 

Творчість Дж.Г. Байрона.

Творчість і життя в абсолютній єдності. Він постійно кидав виклик світові, прагнув ідеалу, трагізм виникав через неможливість його досягнення. Байрон успадкував титул лорда, маєток, місце в парламенті, вчився в Кембріджі. Подорожував Європою.

Світосприйняття: трагізм, песимізм, розчарування, самотність, протиставлення себе суспільству – байронівській настрій, індивідуалізм. Творчість Байрона містить багато автобіографічного. Його основні досягнення – лірика, поема, ліричні драми (драматичні поеми).

Лірика: любовна – сфера особливо сміливого новаторства Байрона, твори сповнені живими почуттями, лірика складна, психологічна – "Прощання з дружиною", "Станци до Августи", ця лірика мала сповідальний характер; філософська – поет тяжіє до філософського узагальнення – "Манфред", "Темрява", опис зневіри в французьку революцію, ця лірика похмура, песимістична, багато звертань до античності – "Прометей"; політична – була дуже актуальною на той час і гостою, тому не публікувалась – "Пісня для Лудиті", "Пісня до Соліотів", твори присвячені Наполеону, в Байрона це романтичний герой – самотній вигнанець.

Ліро-епічна поема: суб"єктивний протест в поемі, епічний характер в ліричному, емоційном забарвленні, буржуазний світ не вартий оспівування, епічна частина – дія, лірична – суб"єктивне вираження цієї дії. "Паломництво Чайльд Гарольда", "Дон Жуан" (роман у віршах) цикл "східних поем": "Корсар", "Гяур", "Абідойська наречена" тощо. Для Байрона характерна опозиція кохання-смерть, мотив романтичного зла.

Драматичні твори: "Манфред", "Каїн".

 

Творчість П.Б. Шеллі.

Шеллі один з останніх послідовників Просвітництва – вірив в силу розуму, захоплювався творчістю Годвіна, як поет належить до романтизму. Шеллі вчився в Оксфорді і вже тоді був автором двох романів "Цастроцці" і "Св. Ірвайн". Писав гумористичні вірші, видав збірку "Посмертні записки Маргарити Нікольсон". Брав участь у наспианні і розповсюдженні брошури "Необхідність атеїзму". Шеллі жив ідеями рівності, свободи і справедливості. Його перший поетичний досвід "Королева Маб". Потім "Аластор", "Лаон і Сітна"/"Повстання Ісламу".

Сильний інтерес до політичного життя виливається у написаннях таких памфлетів як "Пропозиція реформи виборчих прав у всьому королівстві".

Трагедія "Ченчі", "Звільнений Прометей", поема "Адонанс" в пам"ять Кітса. Шеллі дуже захоплювався Данте і його "Божественною комедією".

 

Творчість В. Скотта.

Скотт – романтик першого покоління. В творчості багато звертався до фольклору, історії свого народу. Він шотландець за походженням, баронет, вивчав право. "Пісні шотландського кордону" – твори зібрані під час подорожей по Шотландії та оброблені автором. Власні твори письменника – "Пісні останнього менестреля", поема "Марміон", поема "Рокбі", "Діва озера". Особливості творчості: фольклорне начало, достовірність описів, власні переживання, духовна історія шотландського народу, унтерес до побуту шотландців, відсутність таємничого. Перший історичний роман Скотта – "Уеверлі", підписаний ім"ям автора, решта романів підписані – "Автор "Уеверлі".

3 групи творів Скотта: історичні шотландські романи – "Уеверлі", "Роб Рой", "Пуритани"; англійські романи – "Айвенго", "Вудсток"; твори з історією інших європецських країн – "Розповіді трактирника", "Квентін Дорварт", "Роберт Паризький". Лише у творі "Сентронанські води" Скотт описував свою сучасність. Цикли романів: "Розповіді хрестоносців", "Розповіді трактирника", "Пуритани", "Чорний карлик".

Скотт – автор двох монографій та низки літературно-критичних статей.

Класичний реалізм в англійській літературі ХІХ ст.

Вперше слово "реалізм" з"явилось в Франції на дверях майстерні Курбе. В Англії головою реалістичної школи було названо Теккерея. Поняття реалізму застосовують в філософії – художній метод, який найбільше втілює об"єктивно-пізнавальну та естетико-перетворювальну природу мистецтва; на побутовому рівні – підтекст негативний; в мистецтві – немає однозначного визначення, правдивість щодо фактів життя, дійсність, якою вона є насправді у відповідності її ідеалу. Художній реалізм – це літературний напрям. Реалістичне мистецтво – максимальне відтворення дійсності – увага на соціальній дійсності, поєднання індивідуального і соціального, протиставлення "людина-соціум", герой наділений типовою людською долею, прагнення пояснити людину, її життєвий досвід, виходячи з різних соціальних обставин. Дистанція між читачем і літературою зникає.

Періодизація: 30-40: вплив романтичної естетики (Бронте, Діккенс); 50-60: відмова від романтизму (Теккерей).

Провідний жанр – соціальний роман: індустріальний роман (Дізраелі, Гаскіл), психологічний (Остін), історичний (Теккерей, Бульвар-Літтон), сатиричний (Діккенс, Теккерей).

 

Творчість Дж. Остін.

Творчість Остін – ланка між просвітницьким та класичним реалізмом. Не була популярною серед сучасників, бо писала в час розквіту романтизму. Відкрила Остін Вірджинія Вулф на початку ХХ ст. Творчістю Остін цікавиться феміністичне літературознавство.

Всі її романи написані про шлюб та кохання, хоча сама письменниця прожила своє життя сама, не будучи одруженою. Її романи можна назвати хроніками, ритм відповідає реальному ритму життя. Дія зазвичай відбувається в заміських будинка, пейзажів мінімум.

"Нортенгерське абатсвто", "Гордість та упередженість", "Розум і чутливість", "Менсфілд Парк", "Емма", "Переконання" – продовження традицій просвітницького реалістичного роману, її втори побутові, реалістичні, хронікальні, вона вступила в полеміку з представниками готичного роману. Її твори – зразки психологічного роману, особливо "Гордість і упередженість" – відкриття почуттів, автор подає об"єктивний погляд на суб"єктивну сферу психології героїв.

 

Творчість Ч. Діккенса.

Його творчість співпадає з часом тсановлення реалізму (30-70 роки). Мав важке дитинство, з малку мав працювати на заводі. Працював в адвокатській конторі і судовим репортером. Тоді почав писати нариси – збірка "Нариси Боза" (тут Діккенс – співець Лондона), комічні нариси "Записки Піквіцького клубу". Діккенс йшов по життю з оптимізмом, який відбився на його творчості, він вірив в перемогу добра над злом, але під кінець творчої діяльності став більш стриманим.

Діккенс творив в рамках чистого реалізму, з елементами психологізму, прагнув передати характер, тяжіння до узагальнень, висновків, створення універсальних глобальних образів. Писав романи-виховання та романи соціальної проблематики. "Олівер Твіст", "Пригоди Ніколаса Нікльбі" – романи-виховання, автор розробив систему цього жанру для англійської літератури (життя людини від народження до часу формування її духовних ідеалів), мотив спадщини, таємниць, дитина – сирота, детективний елемент. Новаторство Діккенса: світ дітей як особливий світ, невід"ємний від дорослого.

"Домбі і син" – соціально-психологічний роман, вплив соціуму на людину, обумовленість характеру, "Різдвяні повісті" – свято примирення, злагоди, спокою, "Девід Коперфілд", "Крихітка Дорріт", "Важкі часи", "Великі сподівання".

Діккенс ввжав, що література не має нічого спільного з реальним життям, мистецтво подібне до життя, але не передає його реалій. Твори Діккенса – література радості.

 

Творчість В. Теккерея.

Певний час жив в Парижі – "Паризькі замальовки", вони публякувались в англійських газетах, вже тут помітно його сатиричний талант. Теккерей був матеріально незабезпеченим, страждав від душевного сум"яття.

Роман "Кетрін" – про кохання, мотиви фаталізму, типові обставини, типовий характер. Комічні нариси і оповідання "Ірландські нотатки". Своїм вчителем Теккерей вважав Філдінга. Для нього особистість людини – суспільна одиниця, його дуже цікавили проблеми моралі, він є раціональним, у його творах багато розумового начала. "Кар"єра Беррі Ліндона" – сатиричний роман стилізований під мемуари, "Книга снобів" – автор вважав, що сноби є у всіх колах суспільства. "Генрі Есмонд".

"Ярмарка суєти" – соціально-епічний, психологічний, сатиричний, історичний твір. Автор-лялькар, про це він пише в передмові. Підзаголовок – роман без героя, автор вважав, що в сучасному світі героїв не існує. Теккерей вибудував сатиричну модель суспільства, просякнуту снобізмом.

Риси творчості: цілковита відповідність життю і реаліям, психологізм, пошук ознак духовного занепаду людини, глибоку сатиричне проникнення в духовне життя.

 

Творчість сестер Бронте.

Творчість сестер Бронте відносять до "школи Діккенса" – поєднання соціального та романтичного. ФЕНОМЕН ТВОРЧОЇ СІМ"Ї!! Дівчат виховував батько, який змалку првчив в них любов до літератури. Всі сестри дуже різні: Шарлотта була домашнім літописцем, дуже адаптована, Емілі була дуже домашньою, обожнювала свій дім, Анна ж була дуже віруючою, навіть фанатичною. Будучи дітьми сестри Бронте вигадали країну Гондал і постійно придумували історії з життя цієї країни. Емілі продовжувала писати історію Гондала, будучи вже дорослою. Усі дівчата писали вірші – збірка "Поезії братів Беллів", критики відзначили вірші Емілі – у них був мотив кохання та смерті, Емілі – поетеса філософського складу, вона універсалізує почуття кохання, яке можна зустріти навіть у смерті.

Шарлотта: "Джейн Ейр" (готичний мотив, різкі повороти долі), "Вчитель Шерлі", її романи соціально-психологічні, характери обумовлені реаліями життя, інтерес до долі жінок, Шарлотту цікавила моральна проблематика. Шарлотта належить до "школи Діккенса" – показ власного бачення ідеалу.

Емілі: авторка єдиного роману "Грозовий перевал", роман соціально-психологічний, реалізм поєднаний з романтизмом. Тема: доля людини, кохання, яке трактується в байронічному дусі. Кохання тут показане у всіх своїх проявах. 2 оповідачі, елемент автобіографії. Написаний літературною мовою з елементами Йоркширського діалекту, перенасичений міфологічними образами та порівняннями (інтерес до британської міфології).

Анна: "Агнес Грей", теми і сюжети близькі до творів сестер.