Де Труа («ланселот, або лицар візка», «пер-

Де Труа («Ланселот, або лицар візка», «Пер-

севаль, або повість про Грааль»). Прозові ли-

царські романи – Вальтер Ман. Ін.різновид –

бретонські ле – невеликі віршовані твори лю-

бовного змісту(представниця Марія Францу-

зька, нап.12 ле). Англ.л-ра: 13ст. – перші ли-

царські романи. Близько 1205р. Клірик Лайа-

мон створив героїчну поему «Брут». Найдав-

ніший лицарський роман англ.мовою – поема

«Король Гори». Перлина англ.середньов.л-ри

лицарський роман «Сер Гавейн та Зелений

Лицар».

4. ХІVст. в історії англ.л-ри. Процес форму-

вання англ.нації, утв.нац.мова. Лондонський

діалект. Джон Вікліф здійснив 1 повний пе-

реклад Біблії англ.мовою. 2-га пол.14ст. – бур-

хливий розквіт англ.л-ри. Міська л-ра: дра-

матичне і театральне мис-во. З розвитком мі-

ської культури повязаний фарс, фабльо, мора-

літе (твори моралізаторського, алегоричного

спрямування). Драматургія – наймасовіша фо-

рма словесного мис-ва. Алегорична поема

«Видіння про Петра Орача» (Вільям Ленг-

ленд). 1 з науславленіших поетів – Джон Гауер.

Джефрі Чосер!!!

 

5. Творчість Джефрі Чосера. Рання твор-

чість розвив. в межах франц. куртуазної л-

ри. Поезія: балади, ронделі, віршовані пос-

лання. Теми поезії черпав з франц.алегор

.поеми «Роман про Троянду», з трактатів

Боеція, Овідія. Найкращі поеми епічного і

сатиричного х-ру – «Книга герцогині», «Дім

Слави», «Пташина рада», «Троїл та Кре-

ссіда», «Книга про добрих жінок». Гумор,

сатира, психол.глибина. Вплив італ.Ренесан-

су(«Б.К.» Данте, «Декамерон» Бокаччо).

«Кентерберійські оповідання» - підсумковий

твір англ.середньов.л-ри, принцип реаліст.зоб-

раження дійсності. Це збірка поет.новел, яким

передує пролог – це розповідь про паломників,

які зібралися на прощу до Кентербері. Майстер-

ні портретні характеристики. Містить перекази

христ.легенд, куртуазних повістей, лицарських

романів, їхнє пародіювання, фабльо. Тут Чосер

використав всі можливі жанри середньов. л-ри.

Висуває нове гуманістичне розуміння людини.

Це дає змогу назвати 1 нац.поета Англії пер-

шим представником англ.гуманізму.

6. Літ.процес в Англії ХVст. 100-літня війна

з Францією, міжусобна війна Червоної та Білої

Троянд, криза в сфері ідеології гальмували ку-

льт.розвиток. з ін.боку культ.життя в нових фор-

мах розвивалось не лише про королівському дво-

рі, а й у містах і селах. Розвиток англ.університе-

тів. Вільям Кекстон відіграв значну роль у стано-

вленні нової гуманіст.культури. він – 1 англ.дру-

кар, реформатор книги. Започаткував широку

програму друку – переклади лицарських романів,

античної л-ри, творів Чосера. Видав прозову книгу

Томаса Мелорі «Смерть Артура», в якій зібрано

всі відомі сюжети про короля Артура та його лица-

рів, показано розквіт і занепад лицарської утопії.

Надрукував прибл. 400 книг. Народна поезія: жанр

балади (ліро-епічні, поетичні, гостросюжетні), в

них втілено істор.досвід і поет.геній англ.народу.

Найвищі досягнення – балади про Робіна Гуда. В

15ст найпопулярнішими були 2 цикли «Мала пісня

Про Робіна Гуда», «Діяння Робіна Гуда».

 

7. Заг.хар-ка англ.літ. доби Відродження. Це

цілісна культурно-історична доба переходу від

Середньов. до Нового Часу, яка відзначається

потужним злетом інтелект. Діяльності і стрім-

ким розвитком усіх видів мис-ва. Це новий тип

культури, в центрі якого – земне життя людини

-величної і прекрасної у своїй індивідуальності.

На зміну теоцентризму приходить антропоцен-

тризм. Гуманізм – гол.ідеологія, проголосив

свободу мислення, звільнення від церковних

догматів. 2 періоди літ-ри доби Відродження:

1) ранній: І пол.16ст. (Томас Мор, поети Уайст,

Серрей). 2) зріле В.: 2га пол.16ст.-поч.17ст.

(поезія, Спенсер, Сідні, Шекспір; проза: рома-

ністи Лілі, Сідні, Неш, Грін), розквіт драматургії

(Марло, Шекспір, Джонсон). Риси гуманізму:

антифеодальна спрямованість, людина – центр

Всесвіту, відокремлення світського життя від

церкви, прагнення абсолютної монархії, стрем-

ління оволодіти знаннями.

 

 

8. Англ.поезія доби Відродження. Завдання

– підняти англ.метрику, яка після Чосера по-

над століття мала наслідувальний хар-тер. По-

ети: Томас Уайєт, Генрі Серрей (перекладачі

сонетів Петрарки, добре обізнані з італ.поезі-

єю) хотіли перенести її на британський грунт.

Їхні поезії увійшли до 1-ої збірки англ.ренес.

поезії – Тоттелевський збірник. Ост.декада

16ст. – найкращі досягнення – сонет. Збірка

Сідні «Астрофель і Стелла», пасторальний

роман «Аркадія». Едмунд Спенсер: сучасни-

ки вважали його «поетом поетів». Його твори:

«Календар пастуха».Для нього суть поезії

полягає у відтворенні ідеального, вивільненого

від минулої емпірики світу. Тому у творі є вел.

ступінь пасторальної умовності, відсутність

реальних англ.селян, відсутність реальних по-

дій. Також поема «Королева фей» - про леген-

дарних лицарів короля Артура і прекрасну фею

Глоріану (це алегор.зображення кор.двору Єли-

завети і її найбл.оточення). Її написано 9-ряд-

ковою строфою, яка увійшла в л-ру як «спенсе-

рівська строфа». Найважл.– сонети Шекспіра!!!

 

Поняття класичної утопії. «Утопія» Т.Мора.

Він є засновник соц.утопії. Виступив проти Рефор-

мації (рух, опозиційний до католицизму), за його

звинуватили в держ.зраді і стратили. Багатовікову

славу принесла «Утопія»(1516), нап.латиною. Це

твір про держ.устрій, що не існує і не існуватиме

ніколи. Це зразо класичної утопії. Утопія – доклад-

ний, послідовний опис уявного, локалізованого в

часі та просторі сусп., побудованого на основі аль-

тернативної соц-істор.гіпотези, суспільства доско-

налішого, ніж сусп., в якому живе автор. «Утопія»

Т.Мора скл. з 2-х частин. І-ша част. Про Англію

16ст., її економ. І соц. життя. У період становлен-

ня капіталістичних відносин автор бачить, як зане-

падає землеробство, розорюються і стають жебрака-

ми селяни; пише про моральний занепад англ.знаті:

свавілля, марнотратство. Причиною усіх бід є при-

ватна власність. Оповідь і 1част. побудовано у фор-

мі діалогу автора з моряком Рафаїлом Гітлодеєм,

учасником навколосвітньої експедиції Амеріго Вес-

пуччі. ІІ част. – розповідь Гітлодея про острів Уто-

пію. Побут утопійців простий і раціональний, займа-

ються землеробством, кожен опановує якесь ремесло.

Вражаючий є демократизм політ.і соц.с-ми, в основі

якої – поняття свободи волі, ідея справедливості як

сусп. блага. Шлях до соц.гармонії – скасування

приватної власності.

Розквіт англ.театру доби Відродження.

Бурхливий розквіт! В англ.універах культиву-

вались шкільні театри, при королівському дво-

рі – видовищні маскаради. Міські театри Лон-

дона «Троянда», «Либідь», «Куртина», «Гло-

бус». 3 типи театрів: загальнодоступний, при-

ватний і придворний. 2 традиції англ.драми:

вчено-гуманістична(спиралась на античність)

і народна (на фольклорі). Ранній період – етап

становлення англ.ренес.драми («університет-

ські уми»: Лілі, Ніл, Лодж, Неш, Грін), ідейно

близький Крістофер Марло. Істор.хроніки, ко-

медії і ранні трагедії пише Шекспір. К.Марло:

засновник англ.трагедії! Трагедії: «Тамерлан

Великий», «Трагічна історія доктора Фауста»

, «Мальтійський єврей». Зрілий період: Шекспір

створює вел.трагедії. Бен Джонсон, Джон Чеп-

мен, Хейвуд, Деккер, Бомонд, Флетчер. Посту-

повий перехід від поетичної драми (з фантастич-

ністю і умовністю) до реалістичної драми (де пе-

реважають побутові, прозаїчні теми).

 

11. Творчість В.Шекспіра (1564-1616) спів-

власник театру «Глобус». 3 періоди творчості:

1) 1591-1601. поеми «Венера і Адоніс», «Лук-

реція», сонети і майже всі істор.хроніки: «Ген-

ріх 6», «Річард 3». 3 трагедії: «Тіт Андронік»,

«Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар». Весела

світла комедія «Приборкання норовливої», «Ба-

гато галасу з нічого». 2) 1601-1608. Трагедії

«Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».

Комедії, нап.в цей період містять трагічні інто-

нації, в них посилюється сатир.елемент.

3) 1608-1612. Трагікомедії «Перикл», «Цимбелін»,

«Зимова казка», «Буря». Шекспір залишається

вірним ідеалам гуманізму, хоча трагічно пережи-

ває занепад ренесансної віри в людину.

 

Історичні хроніки Шекспіра.

Для Шекспіра історія – наставниця життя,

минуле – урок для сучасності. Його хроніки

мають державно-історичну проблематику

– відтворення політ. життя нації, істор. ста-

новлення англ. державності. Діючі особи –

політики, правителі, радники, заколотники.

В цих хроніках немає місця приватному життю.

В основі усіх істор.хронік – реальні події з істо-

рії Англії. Ідея нац.єдності як найвищого блага

для країни. Окрема група хронік – трилогія

римських хронік – "Юлій Цезар","Антоній і

Клеопатра", "Коріолан". В них автор висту-

пив за ідею політ. свободи. "Антоній і Клео-

патра" – Цезар та Марк Антоній на порозі

конфлікту, Цезар вирішує одружити Антонія зі

своєю сестрою, вважаючи, що родинні зв"язки

врятують їх від війни. Антоній та Октавія одру-

жуються, Клеопатра "божеволіє" відревнощів.

Цезар пропонує Клеопатрі позбутись Антонія та

залишитись правитильницею Єгипту. Антоній про-

грає війну Цезарю і думаючи, що Клеопатра заги-

нула, накладає на себе руки. Клеопатра теж нак-

ладає на себе руки, не знайшовши підтримки в

Цезаря. Основою твору вважають твір Плутарха

"Життя Марка Антонія". Персонаж Клеопатри

вважають одним із найскладніших жіночих харак-

терів у творчості Ш. Твір побудований на опозиції

– кохання/хіть, Рим/Єгипет, чоловік/жінка.

 

 

13. Комедії В.Шекспіра. Комедії: «2 шляхетні

Творчість Д. Дефо.

Дефо – публіцист, журналіст, письменник. Закінчив пуританську школу, був зразковим "негоціантом". Багато подорожував. Ранній період творчості – "Досліди про проекти" (про соціальний устрій, комерцію, освіту в Англії). Твір "Чистокровний англієць" – про походження англійських родин, Дефо вважав, що в Англії немає жодного чистокровного англійця. "Найкоротший спосіб розправи з дисидентом" – заклик засудити до страти всіх відступників – сатира на церкву. "Гімн ганебному стовпу" – Дефо тричі стояв біля нього. У в"язниці почерпнув матеріали для своїх майбутніх романів – "Історія світової торгівлі", "Зразковий англійський негоціант" (це публіцистичні твори). Дефо видавав газету "Огляд".

Перший свій роман Дефо написав у віці 59 років – "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорку, написаний ним самим". Після цього "Життя, пригоди та піратство знаменитого капітана Сінгельтона", "Радощі та біди Моль Флендерс", роман-щоденник "Нотатки чумного року", "Історія і цікаве життя достоповажного полковника Жака", "Роксана" (акцент на почуттях та мотивах поведінки головної героїні), "Мемуари англійського офіцера та капітана Джорджа Карлтона". "Робінзон Крузо" – перший англійський реалістичний пригодницький роман.

 

Творчість Дж. Свіфта.

Характерною для творчості Свіфта є їдка сатира – "Притча про діжку", він писав проповіді, наукові трактати, багато журнальних оглядів. Прийняв сан священника, тому не був політиком. Перші твори: памфлет "Битва книг", сатира "Притча про діжку", памфлет "Скромна пропозиція" (опис жахливого становища селян в Англії).

"Мандри Гулівера" – це твір синтетичний, поєднання жанру роману-мандрів (опис флори, фауни, факти, побут, традиції, життя) і принципу відсторонення (англієць XVIII ст. дивиться на себе збоку). з Свіфта розпочалась англомовна література, написана ірландцями. Даний роман – це фантастичний роман (реалістична фантастика), сатиричний роман (викриття тогочасної картини життя Європи), політичний памфлет (в Ліліпутії викривається політичний устрій Англії), філософська повість (в основі філософська проблема, яка художньо ілюструється, велике для ліліпутів – маленьке для велетнів, питання відносності), утопічний роман (4та частина – антиутопія – повна відсутність почуттів, негативне суспільство). Герой виступає як глядач, а не як активний учасник подій, за весь твір він не змінюється, немає розвитку героя.

 

Творчість Г. Філдінга.

Почав свою творчість як драматург – 20 комедій і фарсів, перша комедія –"Кохання в різних масках". Драматичні твори Філдінга можна поділити на: комедії про звичаї – соціальні, сатиричні ("Політик у кав"ярні"); політичні комедії – заснував цей жанр ("Дон Кіхот в Англії"); фарси – "Трагедія або Життя і смерть великого Хлопчика-Мізинчика"; баладні опери.

Автор 4 романів: "Історія життя покійного містера Джонатана Уальда Великого" (кримінальний роман), "Пригоди Джозефа Ендрюса і його друга містера Абрагама Адамса", "Шамела" (пародія на "Памелу" Річардсона, комічна епопея в прозі), "Історія Тома Джонса, знайди" – це соціально-побутові романи. Новаторство Філдінга: вперше роман написаний від 3-ої особи – всезнаючий автор, реалістичний герой з позитивними і негативними рисами.

"Том Джонс" – соціально-побутовий роман, проблеми виховання та освіти (роман-виховання), проблема вибору головного героя, тема кохання як нового випробування, герой показаний у розвитку – еволюція характеру, оповідь від третьої особи, композиція – чіткий поділ на глави та вступні статті (роман про роман), вперше обгрунтовується традиція роману як "novel", а не як "romance".

"Амелія" – песимістичний твір, посилення соціально-критичних моментів, викривальний характер, великий акцент на почуттях героїв.

Свої романи Філдінг називав комічними епопеями в прозі. Фабула і дія в романах Філдінга легші для сприйняття, ніж у справжніх романах. Засади Філдінга: реалістичний роман не має бути поетичним, а черпати матеріал з життя, реалістичний герой не повинен бути героїчним, а поєднувати в собі і позитивне, і негативне, герой має описуватись у розвитку під впливом оточення і виховання – типізація.

 

Творчість Л. Стерна.

Стерна ввжають засновником сентименталізму, назву взято з заголовку його твору "Сентиментальна подорож до Франції та Італії" – зображення любовних пригод подорожнього, що чергується з викладом інших його почуттів. Стерн був революціонером в жанрі роману. В "Трістрамі Шенді" він в більшості описував самого себе в образі Йоріка. Головному герою в кінці твору всього 5 років. Автор глузував з типового, традиційного стилю та композицї роману. Шендізм – здатність зконцентрувати свій розум на важливій темі більше двох хвилин. Структура книги хаотична, передмова розмішена в 3-ому томі, перший день життя головного героя описаний аж в 4-ому, між подіями твору немає логічного зв"язку. Перші 266 сторінок – народження Трістрама.

Знав латину та грецьку, багато подорожував, навчався в Кембріджі. "Трістрама Шенді" відмовлялись публікувати, але Стерн продовжував писати свій твір. Стерн вивчав богослів"я, був пастором в сільській церкві.

 

Англійський готичний роман

Фантастичні сюжети, звернення до середньовічної готики, містичні сюжети, трагічний колорит, людина відчуває трагічну безпомічність, роман Смолета "Пригоди графа Фердинанда Фатома", готичний – варварський (знищив античність), негативне означення середньовічної архітектури, жанрове визначення передромантичної прози, елементи фантастики, риси готичного роману: події відбуваються в минулому в різних країнах, наявність фантастики, рокових таємниць, напружена інтрига, в центрі вирішення морального конфлікту – зіткнення добра і зла, проблематика: боротьба за гроші, майнові інтереси, спадщина, герої: героїня – втілення добра, герой – лицар, герой – носій зла, готичний роман: історичний (Лілленд "Довга шпага"), сентиментальний (Сміт "Евелена, сирота замку"), роман жахів (Уолпол, Реткліф, Льюіс).

Уолпол – "Замок Отранто", Бекфор – "Ваттек" – вводить в літературу тему сатанізму, Ен Редкліф – "Італієць", "В лісі", "Подольські таємниці" – основна тема творів: згубний вплив прикрас, створює характери, в яких поєднуються позититвне і негативне. Льюіс – "Монах" – тема гріха і злочину, тема жаху.

 

Творчість В. Блейка.

Блейк – перший англійський романтик, поет другої половини XVIII ст. Його сім"я була носієм язичних вірувань, йому притаманна відстороненість від літературного процесу. Блейк – один з найбідніших англійських поетів, він бачив видіння, він поет-міфотворець, живописець і графік (ілюстрував Біблію та інші релігійні вчення). Ліричні збірки: "Пісні невинності", "Пісні досвіду". Сам видавав свої твори на металевих дощечках. Естетичні погляди: поет – це пророк, це здатність відмінна від розуму, поетичний геній та розум абсолютно різні, романтики проти культу розуму, перевага віддається чуттєвому, внутрішньому і суб"єктивному.

 

Творчість поетів-лейкістів.

Колрідж, Вордсворд, Сауті – поети озерної школи (чисто географічне визначення – Озерний край). Сауті відійшов від них, бо його обрали поетом-лауреатом при дворі короля, його більше почало цікавити світське життя, до того він писав балади та історичні поеми. Їхнім попередником був Блейк.

Естетичні погляди Колріджа та Вордсворда: предмет поезії – істина, народжена в душі під впливом натхнення, поезія – початок і кінець всіх шукань істини, головне місце треба віддати уяві, лише поет, керований ідеєю, є носієм справжньої уяви, всі решта наділені фантазією. Уява – першочерговий фактор, безперервне творення в кінцевих межах розуму. Вони виступили проти нормативності класицистичного мистецтва, відкинули культ античності, для них важливе Середньовіччя та національне – інтерес до фольклору та національних міфологій.

Колрідж – має лише одну завершену поему "Сказання про мореходця" (історія про альбатроса вбитого моряком і покарання, яке випало на долю цілої команди, ідея твору – життя в смерті, цим твором Колвідж розпочав тему самотності та фатуму). Збірка "Ліричні балади".

Вордсворд – початок психологізму в поезії ("Прелюдія", "Хлопчик-ідіот").

 

Творчість Дж.Г. Байрона.

Творчість і життя в абсолютній єдності. Він постійно кидав виклик світові, прагнув ідеалу, трагізм виникав через неможливість його досягнення. Байрон успадкував титул лорда, маєток, місце в парламенті, вчився в Кембріджі. Подорожував Європою.

Світосприйняття: трагізм, песимізм, розчарування, самотність, протиставлення себе суспільству – байронівській настрій, індивідуалізм. Творчість Байрона містить багато автобіографічного. Його основні досягнення – лірика, поема, ліричні драми (драматичні поеми).

Лірика: любовна – сфера особливо сміливого новаторства Байрона, твори сповнені живими почуттями, лірика складна, психологічна – "Прощання з дружиною", "Станци до Августи", ця лірика мала сповідальний характер; філософська – поет тяжіє до філософського узагальнення – "Манфред", "Темрява", опис зневіри в французьку революцію, ця лірика похмура, песимістична, багато звертань до античності – "Прометей"; політична – була дуже актуальною на той час і гостою, тому не публікувалась – "Пісня для Лудиті", "Пісня до Соліотів", твори присвячені Наполеону, в Байрона це романтичний герой – самотній вигнанець.

Ліро-епічна поема: суб"єктивний протест в поемі, епічний характер в ліричному, емоційном забарвленні, буржуазний світ не вартий оспівування, епічна частина – дія, лірична – суб"єктивне вираження цієї дії. "Паломництво Чайльд Гарольда", "Дон Жуан" (роман у віршах) цикл "східних поем": "Корсар", "Гяур", "Абідойська наречена" тощо. Для Байрона характерна опозиція кохання-смерть, мотив романтичного зла.

Драматичні твори: "Манфред", "Каїн".

 

Творчість П.Б. Шеллі.

Шеллі один з останніх послідовників Просвітництва – вірив в силу розуму, захоплювався творчістю Годвіна, як поет належить до романтизму. Шеллі вчився в Оксфорді і вже тоді був автором двох романів "Цастроцці" і "Св. Ірвайн". Писав гумористичні вірші, видав збірку "Посмертні записки Маргарити Нікольсон". Брав участь у наспианні і розповсюдженні брошури "Необхідність атеїзму". Шеллі жив ідеями рівності, свободи і справедливості. Його перший поетичний досвід "Королева Маб". Потім "Аластор", "Лаон і Сітна"/"Повстання Ісламу".

Сильний інтерес до політичного життя виливається у написаннях таких памфлетів як "Пропозиція реформи виборчих прав у всьому королівстві".

Трагедія "Ченчі", "Звільнений Прометей", поема "Адонанс" в пам"ять Кітса. Шеллі дуже захоплювався Данте і його "Божественною комедією".

 

Творчість В. Скотта.

Скотт – романтик першого покоління. В творчості багато звертався до фольклору, історії свого народу. Він шотландець за походженням, баронет, вивчав право. "Пісні шотландського кордону" – твори зібрані під час подорожей по Шотландії та оброблені автором. Власні твори письменника – "Пісні останнього менестреля", поема "Марміон", поема "Рокбі", "Діва озера". Особливості творчості: фольклорне начало, достовірність описів, власні переживання, духовна історія шотландського народу, унтерес до побуту шотландців, відсутність таємничого. Перший історичний роман Скотта – "Уеверлі", підписаний ім"ям автора, решта романів підписані – "Автор "Уеверлі".

3 групи творів Скотта: історичні шотландські романи – "Уеверлі", "Роб Рой", "Пуритани"; англійські романи – "Айвенго", "Вудсток"; твори з історією інших європецських країн – "Розповіді трактирника", "Квентін Дорварт", "Роберт Паризький". Лише у творі "Сентронанські води" Скотт описував свою сучасність. Цикли романів: "Розповіді хрестоносців", "Розповіді трактирника", "Пуритани", "Чорний карлик".

Скотт – автор двох монографій та низки літературно-критичних статей.

Творчість Дж. Остін.

Творчість Остін – ланка між просвітницьким та класичним реалізмом. Не була популярною серед сучасників, бо писала в час розквіту романтизму. Відкрила Остін Вірджинія Вулф на початку ХХ ст. Творчістю Остін цікавиться феміністичне літературознавство.

Всі її романи написані про шлюб та кохання, хоча сама письменниця прожила своє життя сама, не будучи одруженою. Її романи можна назвати хроніками, ритм відповідає реальному ритму життя. Дія зазвичай відбувається в заміських будинка, пейзажів мінімум.

"Нортенгерське абатсвто", "Гордість та упередженість", "Розум і чутливість", "Менсфілд Парк", "Емма", "Переконання" – продовження традицій просвітницького реалістичного роману, її втори побутові, реалістичні, хронікальні, вона вступила в полеміку з представниками готичного роману. Її твори – зразки психологічного роману, особливо "Гордість і упередженість" – відкриття почуттів, автор подає об"єктивний погляд на суб"єктивну сферу психології героїв.

 

Творчість Ч. Діккенса.

Його творчість співпадає з часом тсановлення реалізму (30-70 роки). Мав важке дитинство, з малку мав працювати на заводі. Працював в адвокатській конторі і судовим репортером. Тоді почав писати нариси – збірка "Нариси Боза" (тут Діккенс – співець Лондона), комічні нариси "Записки Піквіцького клубу". Діккенс йшов по життю з оптимізмом, який відбився на його творчості, він вірив в перемогу добра над злом, але під кінець творчої діяльності став більш стриманим.

Діккенс творив в рамках чистого реалізму, з елементами психологізму, прагнув передати характер, тяжіння до узагальнень, висновків, створення універсальних глобальних образів. Писав романи-виховання та романи соціальної проблематики. "Олівер Твіст", "Пригоди Ніколаса Нікльбі" – романи-виховання, автор розробив систему цього жанру для англійської літератури (життя людини від народження до часу формування її духовних ідеалів), мотив спадщини, таємниць, дитина – сирота, детективний елемент. Новаторство Діккенса: світ дітей як особливий світ, невід"ємний від дорослого.

"Домбі і син" – соціально-психологічний роман, вплив соціуму на людину, обумовленість характеру, "Різдвяні повісті" – свято примирення, злагоди, спокою, "Девід Коперфілд", "Крихітка Дорріт", "Важкі часи", "Великі сподівання".

Діккенс ввжав, що література не має нічого спільного з реальним життям, мистецтво подібне до життя, але не передає його реалій. Твори Діккенса – література радості.

 

Творчість В. Теккерея.

Певний час жив в Парижі – "Паризькі замальовки", вони публякувались в англійських газетах, вже тут помітно його сатиричний талант. Теккерей був матеріально незабезпеченим, страждав від душевного сум"яття.

Роман "Кетрін" – про кохання, мотиви фаталізму, типові обставини, типовий характер. Комічні нариси і оповідання "Ірландські нотатки". Своїм вчителем Теккерей вважав Філдінга. Для нього особистість людини – суспільна одиниця, його дуже цікавили проблеми моралі, він є раціональним, у його творах багато розумового начала. "Кар"єра Беррі Ліндона" – сатиричний роман стилізований під мемуари, "Книга снобів" – автор вважав, що сноби є у всіх колах суспільства. "Генрі Есмонд".

"Ярмарка суєти" – соціально-епічний, психологічний, сатиричний, історичний твір. Автор-лялькар, про це він пише в передмові. Підзаголовок – роман без героя, автор вважав, що в сучасному світі героїв не існує. Теккерей вибудував сатиричну модель суспільства, просякнуту снобізмом.

Риси творчості: цілковита відповідність життю і реаліям, психологізм, пошук ознак духовного занепаду людини, глибоку сатиричне проникнення в духовне життя.

 

Творчість сестер Бронте.

Творчість сестер Бронте відносять до "школи Діккенса" – поєднання соціального та романтичного. ФЕНОМЕН ТВОРЧОЇ СІМ"Ї!! Дівчат виховував батько, який змалку првчив в них любов до літератури. Всі сестри дуже різні: Шарлотта була домашнім літописцем, дуже адаптована, Емілі була дуже домашньою, обожнювала свій дім, Анна ж була дуже віруючою, навіть фанатичною. Будучи дітьми сестри Бронте вигадали країну Гондал і постійно придумували історії з життя цієї країни. Емілі продовжувала писати історію Гондала, будучи вже дорослою. Усі дівчата писали вірші – збірка "Поезії братів Беллів", критики відзначили вірші Емілі – у них був мотив кохання та смерті, Емілі – поетеса філософського складу, вона універсалізує почуття кохання, яке можна зустріти навіть у смерті.

Шарлотта: "Джейн Ейр" (готичний мотив, різкі повороти долі), "Вчитель Шерлі", її романи соціально-психологічні, характери обумовлені реаліями життя, інтерес до долі жінок, Шарлотту цікавила моральна проблематика. Шарлотта належить до "школи Діккенса" – показ власного бачення ідеалу.

Емілі: авторка єдиного роману "Грозовий перевал", роман соціально-психологічний, реалізм поєднаний з романтизмом. Тема: доля людини, кохання, яке трактується в байронічному дусі. Кохання тут показане у всіх своїх проявах. 2 оповідачі, елемент автобіографії. Написаний літературною мовою з елементами Йоркширського діалекту, перенасичений міфологічними образами та порівняннями (інтерес до британської міфології).

Анна: "Агнес Грей", теми і сюжети близькі до творів сестер.

 

Творчість Е. Троллопа.

Троллоп теж належить до "школи Теккерея". Його романи – зразки класичного реалізму. Написав свою дуже деталізовану автобіографію. Його мама була письменницею, описувала життя в Америці. Троллоп – автор 18 романів, перші з них були написані під час його життя в Ірландії. Авторитетами для Троллопа були Остін та Теккерей. Його цікавило повсякденне життя, головний принцип: правда життя. Його називають "фотографом". Його тема: англійське духовенство.

"Барчестерські вежі" – вигадане графство, головне місто – Барчестер. Сюжет: єпископ при смерті, боротьба за владу. приїзд нового єпископа, зміна устроїв. Тема кохання: різні кавалери добиваються кохання доньки одного із священників. Як і Еліот Троллоп чітко розмежовував літературу та реальне життя, він усвідомлював художню умовність, штучність художнього світу.

 

Творчість дж. Голсуорсі.

 

Писав п"єси – "Срібна шкатулка", після цього він написав "Власник", який став частиною трилогії про Форсайтів. Він одночасно писав і п"єси і романи, популярнішим був через свої п"єси. Питаннями які хвилювали Голсуорсі були питання класового поділу суспільства та соціальних проблем. "Сага про Форсайтів" – роман-епопея, це цикл, трилогія. Автор симпатизує своїм персонажам, але попри це висміює їхній снобізм та притворство, якого вимагає їхній соціальний статус. У його романі присутній авторський коментар, автор ніби ще один персонаж твору. Він відверто сміється над поведінкою своїх персонажів. Автор описує життя англійського середнього класу, штучне, фальшиве, брехливе, і тільки, коли в життя цих людей вривається справжнє почуття, то все змінюється – їхній світ розлітається на крихкі уламки. Форсайти перестають бути родиною.

 

Творчість Г. Уеллса.

Його перші публікації належить до публіцистики в журналах «Pall Mall Gazette», «Pall Mall Budget». Він отримує замовлення на серію повістей і новел з науковим нахилом. Уеллс називає себе «соціалістом», проте «не по Марксу». У 1903 році він вступає в Фабіанське товариство, проте скоро у 1909 році виходить з нього. Протягом творчого життя Уеллс написав близько 40 романів і багато оповідань, більше десятка полемічних творів на філософські теми і приблизно стільки ж робіт про перебудову суспільства, дві всесвітні історії, близько 30 томів з політичними і соціальними прогнозами, більше 30 брошур на теми про Фабіанське товариства, озброєння, націоналізм, загальний мир тощо, 3 книги для дітей і автобіографію.

Його першим художнім твором був роман «Машина часу» (тут є елементи антиутопії) — про подорож винахідника у віддалене майбутнє. Потім з'явилися «Острів доктора Моро», «Людина-невидимка», «Війна світів», «Перші люди на Місяці», які розповідали, відповідно, про пересадження людських органів диким звірам, про невидимість, вторгнення марсіан на Землю і подорожі на Місяць. Ці романи забезпечили письменникові славу самого значного експериментатора в жанрі наукової фантастики і показали його здатність зробити правдоподібною саму зухвалу вигадку. Згодом у подібних творах, наприклад у романі «Звільнений світ», він сполучив наукову вірогідність з політичними прогнозами про прийдешню всесвітню державу. Теза про науку, здатну створити всесвітню державу, у якій людина зможе розумно використовувати свої винаходи, з наснагою повторюється у всіх книгах Уеллса, однак його оптимізм знищила Друга світова війна, після чого він в розпачі написав книгу «Розум на краю своєї натягнутої вузди» де пророчив вимирання людства.

У своїх творах письменник демонструє неабиякий талант у зображенні характерів і побудові фабули, приправляє оповідання гумором, та інколи сюжет витісняють роздуми про науку, лекції про всі мислимі і немислимі предмети, відгуки на актуальні події, так що лише деякі з його творів містять складові, які можуть гарантувати їм довговічність. Багато творів автора в тій чи іншій мірі автобіографічні. Уеллс визнав, що єдина книга, у якій заявлені самі істотні ідеї його життя, це «Що ми робимо зі своїми життями?», а найважливішою своєю працею вважав «Праця, багатство і щастя людства». Однак до широких читацьких кіл він пробився завдяки книзі «Нарис історії», яка багато років була в списках бестселерів.

 

 

Творчість Дж. Джойса.

Джойс народився в Ірландії і всі свої твори написав про цю країну за винятком роману "Джакомо Джойс". Джойс бачив історію Ірландії як історію зрад та невдач. Свій перший роман "Стівен-герой" він написав ще будучи студентом. Писав критичні статті по драматургії. В роки навчання сформувались його погляди як митця, цей період описаний в його романі "Портрет митця замолоду". Він сформував ідею вигнання – щоб писати про Ірландію, треба з неї поїхати. Його життя та творчість дуже суперечливі, суперечливість – тип його мислення.

Збірка оповідань "Дублінці" – основна тема: Ірландія початку ХХ ст., Дублін – центр паралічу, параліч – це відсталість, бездуховність, корупція. Джойс намагався показати духовну історію країни. Збірка цілісна і структурована. Оповідання "Мертві".

"Портрет митця замолоду" – улюблений символ Джойса – коловорот. На перший погляд цей роман – це роман-виховання. Сюжет непослідовний, сукупність сцен, оповідач знаходиться у віці героя. Роман частково автобіографічний, Стівен Дедал – сам Джойс. В основі естетизму Джойса лежить філософія Середньовіччя "митець не може писати про країну, будучи там". + "Улісс"

 

 

Творчість В. Вулф.

Її батько –відомий літературний критик, Вірджинія мала доступ до його бібліотеки. Була учасницею "гуртка Блумсбері", саме в той час в неї почались нервові зриви. Почала публікуватись в "Times" – рецензії. Згодом її стан погіршився – вона почала чути голоси і стала дуже роздратованою. Наклала на себе руки – втопилась.

Творчість: "Подорож", "Ніч і день", "Кімната Джейкоба", "Місіс Далоуей" (два протилежні типи особистості: екстраверт Септімус Сміт та інтраверт Клариса Далоуей), "До маяка", "Орландо", "Між актами", "Роки." Естетичні погляди: ввела поняття модернізму, символ кімнати – кожна людина має право на особистий простір, статті "Сучасна художня література", "Містер Беннет та місіс Браун", вплив філософії Мура та Фрая, щоб створити твір, треба пізнати красу, а щоб пізнати красу, треба відсторонитися від реальності, Вулф завжди стояла на позиції читача.

 

Творчість Б. Шоу.