Слави», «Пташина рада», «Троїл та Кре-

ссіда», «Книга про добрих жінок». Гумор,

сатира, психол.глибина. Вплив італ.Ренесан-

су(«Б.К.» Данте, «Декамерон» Бокаччо).

«Кентерберійські оповідання» - підсумковий

твір англ.середньов.л-ри, принцип реаліст.зоб-

раження дійсності. Це збірка поет.новел, яким

передує пролог – це розповідь про паломників,

які зібралися на прощу до Кентербері. Майстер-

ні портретні характеристики. Містить перекази

христ.легенд, куртуазних повістей, лицарських

романів, їхнє пародіювання, фабльо. Тут Чосер

використав всі можливі жанри середньов. л-ри.

Висуває нове гуманістичне розуміння людини.

Це дає змогу назвати 1 нац.поета Англії пер-

шим представником англ.гуманізму.

6. Літ.процес в Англії ХVст. 100-літня війна

з Францією, міжусобна війна Червоної та Білої

Троянд, криза в сфері ідеології гальмували ку-

льт.розвиток. з ін.боку культ.життя в нових фор-

мах розвивалось не лише про королівському дво-

рі, а й у містах і селах. Розвиток англ.університе-

тів. Вільям Кекстон відіграв значну роль у стано-

вленні нової гуманіст.культури. він – 1 англ.дру-

кар, реформатор книги. Започаткував широку

програму друку – переклади лицарських романів,

античної л-ри, творів Чосера. Видав прозову книгу

Томаса Мелорі «Смерть Артура», в якій зібрано

всі відомі сюжети про короля Артура та його лица-

рів, показано розквіт і занепад лицарської утопії.

Надрукував прибл. 400 книг. Народна поезія: жанр

балади (ліро-епічні, поетичні, гостросюжетні), в

них втілено істор.досвід і поет.геній англ.народу.

Найвищі досягнення – балади про Робіна Гуда. В

15ст найпопулярнішими були 2 цикли «Мала пісня

Про Робіна Гуда», «Діяння Робіна Гуда».

 

7. Заг.хар-ка англ.літ. доби Відродження. Це

цілісна культурно-історична доба переходу від

Середньов. до Нового Часу, яка відзначається

потужним злетом інтелект. Діяльності і стрім-

ким розвитком усіх видів мис-ва. Це новий тип

культури, в центрі якого – земне життя людини

-величної і прекрасної у своїй індивідуальності.

На зміну теоцентризму приходить антропоцен-

тризм. Гуманізм – гол.ідеологія, проголосив

свободу мислення, звільнення від церковних

догматів. 2 періоди літ-ри доби Відродження:

1) ранній: І пол.16ст. (Томас Мор, поети Уайст,

Серрей). 2) зріле В.: 2га пол.16ст.-поч.17ст.

(поезія, Спенсер, Сідні, Шекспір; проза: рома-

ністи Лілі, Сідні, Неш, Грін), розквіт драматургії

(Марло, Шекспір, Джонсон). Риси гуманізму:

антифеодальна спрямованість, людина – центр

Всесвіту, відокремлення світського життя від

церкви, прагнення абсолютної монархії, стрем-

ління оволодіти знаннями.

 

 

8. Англ.поезія доби Відродження. Завдання

– підняти англ.метрику, яка після Чосера по-

над століття мала наслідувальний хар-тер. По-

ети: Томас Уайєт, Генрі Серрей (перекладачі

сонетів Петрарки, добре обізнані з італ.поезі-

єю) хотіли перенести її на британський грунт.

Їхні поезії увійшли до 1-ої збірки англ.ренес.

поезії – Тоттелевський збірник. Ост.декада

16ст. – найкращі досягнення – сонет. Збірка

Сідні «Астрофель і Стелла», пасторальний

роман «Аркадія». Едмунд Спенсер: сучасни-

ки вважали його «поетом поетів». Його твори:

«Календар пастуха».Для нього суть поезії

полягає у відтворенні ідеального, вивільненого

від минулої емпірики світу. Тому у творі є вел.

ступінь пасторальної умовності, відсутність

реальних англ.селян, відсутність реальних по-

дій. Також поема «Королева фей» - про леген-

дарних лицарів короля Артура і прекрасну фею

Глоріану (це алегор.зображення кор.двору Єли-

завети і її найбл.оточення). Її написано 9-ряд-

ковою строфою, яка увійшла в л-ру як «спенсе-

рівська строфа». Найважл.– сонети Шекспіра!!!

 

Поняття класичної утопії. «Утопія» Т.Мора.

Він є засновник соц.утопії. Виступив проти Рефор-

мації (рух, опозиційний до католицизму), за його

звинуватили в держ.зраді і стратили. Багатовікову

славу принесла «Утопія»(1516), нап.латиною. Це

твір про держ.устрій, що не існує і не існуватиме

ніколи. Це зразо класичної утопії. Утопія – доклад-

ний, послідовний опис уявного, локалізованого в

часі та просторі сусп., побудованого на основі аль-

тернативної соц-істор.гіпотези, суспільства доско-

налішого, ніж сусп., в якому живе автор. «Утопія»

Т.Мора скл. з 2-х частин. І-ша част. Про Англію

16ст., її економ. І соц. життя. У період становлен-

ня капіталістичних відносин автор бачить, як зане-

падає землеробство, розорюються і стають жебрака-

ми селяни; пише про моральний занепад англ.знаті:

свавілля, марнотратство. Причиною усіх бід є при-

ватна власність. Оповідь і 1част. побудовано у фор-

мі діалогу автора з моряком Рафаїлом Гітлодеєм,

учасником навколосвітньої експедиції Амеріго Вес-

пуччі. ІІ част. – розповідь Гітлодея про острів Уто-

пію. Побут утопійців простий і раціональний, займа-

ються землеробством, кожен опановує якесь ремесло.

Вражаючий є демократизм політ.і соц.с-ми, в основі

якої – поняття свободи волі, ідея справедливості як

сусп. блага. Шлях до соц.гармонії – скасування

приватної власності.

Розквіт англ.театру доби Відродження.

Бурхливий розквіт! В англ.універах культиву-

вались шкільні театри, при королівському дво-

рі – видовищні маскаради. Міські театри Лон-

дона «Троянда», «Либідь», «Куртина», «Гло-

бус». 3 типи театрів: загальнодоступний, при-

ватний і придворний. 2 традиції англ.драми:

вчено-гуманістична(спиралась на античність)

і народна (на фольклорі). Ранній період – етап

становлення англ.ренес.драми («університет-

ські уми»: Лілі, Ніл, Лодж, Неш, Грін), ідейно

близький Крістофер Марло. Істор.хроніки, ко-

медії і ранні трагедії пише Шекспір. К.Марло:

засновник англ.трагедії! Трагедії: «Тамерлан

Великий», «Трагічна історія доктора Фауста»

, «Мальтійський єврей». Зрілий період: Шекспір

створює вел.трагедії. Бен Джонсон, Джон Чеп-

мен, Хейвуд, Деккер, Бомонд, Флетчер. Посту-

повий перехід від поетичної драми (з фантастич-

ністю і умовністю) до реалістичної драми (де пе-

реважають побутові, прозаїчні теми).

 

11. Творчість В.Шекспіра (1564-1616) спів-

власник театру «Глобус». 3 періоди творчості:

1) 1591-1601. поеми «Венера і Адоніс», «Лук-

реція», сонети і майже всі істор.хроніки: «Ген-

ріх 6», «Річард 3». 3 трагедії: «Тіт Андронік»,

«Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар». Весела

світла комедія «Приборкання норовливої», «Ба-

гато галасу з нічого». 2) 1601-1608. Трагедії

«Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».

Комедії, нап.в цей період містять трагічні інто-

нації, в них посилюється сатир.елемент.

3) 1608-1612. Трагікомедії «Перикл», «Цимбелін»,

«Зимова казка», «Буря». Шекспір залишається

вірним ідеалам гуманізму, хоча трагічно пережи-

ває занепад ренесансної віри в людину.

 

Історичні хроніки Шекспіра.

Для Шекспіра історія – наставниця життя,

минуле – урок для сучасності. Його хроніки

мають державно-історичну проблематику

– відтворення політ. життя нації, істор. ста-

новлення англ. державності. Діючі особи –

політики, правителі, радники, заколотники.

В цих хроніках немає місця приватному життю.

В основі усіх істор.хронік – реальні події з істо-

рії Англії. Ідея нац.єдності як найвищого блага

для країни. Окрема група хронік – трилогія

римських хронік – "Юлій Цезар","Антоній і

Клеопатра", "Коріолан". В них автор висту-

пив за ідею політ. свободи. "Антоній і Клео-

патра" – Цезар та Марк Антоній на порозі

конфлікту, Цезар вирішує одружити Антонія зі

своєю сестрою, вважаючи, що родинні зв"язки

врятують їх від війни. Антоній та Октавія одру-

жуються, Клеопатра "божеволіє" відревнощів.

Цезар пропонує Клеопатрі позбутись Антонія та

залишитись правитильницею Єгипту. Антоній про-

грає війну Цезарю і думаючи, що Клеопатра заги-

нула, накладає на себе руки. Клеопатра теж нак-

ладає на себе руки, не знайшовши підтримки в

Цезаря. Основою твору вважають твір Плутарха

"Життя Марка Антонія". Персонаж Клеопатри

вважають одним із найскладніших жіночих харак-

терів у творчості Ш. Твір побудований на опозиції

– кохання/хіть, Рим/Єгипет, чоловік/жінка.

 

 

13. Комедії В.Шекспіра. Комедії: «2 шляхетні

Веронці», «Комедія помилок», «Приборкання

Норовливої», «Сон літньої ночі», «Венеціан-