Миколаївський національний університет

Миколаївський національний університет

Ім. В.О. Сухомлинського

Кафедра військової підготовки

ЗБІРНИК

ФОРМАЛІЗОВАНИХ ДОКУМЕНТІВ

З роботи командира аеромобільного (парашутно – десантного) взводу після отримання завдання

 

__________________________________________________

 

 

Миколаїв

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

ім. В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

 

Кафедра військової підготовки

 

 

Примірник №____

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри військової підготовки

полковник (з)

А.М.Бахтін

_______.___________________20­­______ р.

 

Навчальний посібник з дисципліни

ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА

(найменування або шифр навчальної дисципліни)

 

спеціальність	БОЙОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ АЕРОМОБІЛЬНИХ
	(ПОВІТРЯНОДЕСАНТНИХ), ГІРСЬКО – ПІХОТНИХ
	І МОРСЬКОЇ ПІХОТИ З’ЄДНАНЬ, ВІЙСЬКОВИХ
	ЧАСТИН, ПІДРОЗДІЛІВ (ВОС-021200)
спеціалізації	КОМАНДИР АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНОГО ВЗВОДУ

 

 

Обговорено на засіданні

кафедри військової підготовки

_______._________________20­­______ р.

Протокол №_____

 

Розробили: викладач Кучирина С.М.

викладач Глущенко В.С.

викладач Малюта В.П.

(посада, науковий ступінь, вчене звання,

військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

 

 

м. Миколаїв 2013

ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА. Навчальний посібник для самостійної підготовки студентів за напрямом підготовки ВІЙСЬКОВІ НАУКИ, спеціальністю БОЙОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ АЕРОМОБІЛЬНИХ (ПОВІТРЯНОДЕСАНТНИХ) З’ЄДНАНЬ, ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН, ПІДРОЗДІЛІВ.

______ _________________________ 2013. 40 стор.

 

Розробники: викладач предметно-методичної комісії № 2

підполковник (запасу) Кучирина С.М.

викладач предметно-методичної комісії № 2

підполковник (запасу) Глущенко В.С.

викладач предметно-методичної комісії № 2

підполковник (запасу) Малюта В.П.

 

Затверджений на засіданні кафедри військової підготовки

Протокол №_____від _______ ________________20 ___р.

 

Завідувач кафедри військової підготовки

 

______________________________ А.М.БАХТІН

 

_____ _____________________20___ р.

Використана література:

1. Бойовий статут ВДВ, ч. ІІ.ІІІ. – М.: Військ.вид., 1984.

2. Бойовий статут СВ, ч. ІІ, ІІІ – К.: Варта, 2010.

3. Навчальний посібник НАОУ “ Аеромобільні та повітрянодесантні війська. Досвід дій та перспективи розвитку ”: К. 2006

4. Тактика підрозділів ВДВ – М.: Військ.вид., 1985.

5. Основи організації оборони повітряного десанту на місцевості, рекомендації з її інженерного забезпечення. М.: Військ.вид., 1991.

6. Настанова з повітрянодесантної служби НПДС-2006: К. 2006

7. Стройовий статут ЗС України. – К.: Варта, 2005.

Обов’язки командира взводу

Командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збе­реження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та май­на взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі.

Командир взводу підпорядковується командирові роти і є прямим началь­ником усього особового складу взводу.

Командир взводу зобов'язаний:

• підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній готовності до бойового застосування;

• проводити з особовим складом взводу заняття з бойової підготовки і керувати навчанням ря­дового складу, що проводять командири відділень, вести облік бойової підготовки взводу;

• знати тактику дій взводу в різних видах бою, управ­ляти взводом під час виконання бойових завдань;

• досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу, правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність;

• постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового вико­нання військового обов'язку;

• з повагою ставитися до підлеглих, дбати про вихо­вання рядових, сержантів і згуртування вій­ськового колективу;

• знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові якості та морально-психологічний стан, захоплення, рід занять перед військовою служ­бою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу;

• виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бе­режливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу;

• неухильно стежити за додержанням військовослуж­бовцями військової дисципліни у взводі, їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержан­ням правил особистої гігієни;

• піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, пору­шувати перед старшими начальниками питання про за­доволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів щодо його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу;

• своєчасно доповідати командиру роти про потреби підлеглих, а також про застосо­вані заохочення і накладені стягнення на рядових, сержантів взводу;

• періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній перевірці у взводі, за розпоряд­женням командира роти проводити ранкову фізичну за­рядку з ротою;

• стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням-озброєння, техніки, спо­рядження, речового та іншого майна у взводі і не менше ніж раз на два тижні особисто про­водити їх огляд і перевірку наявності;

• готувати особовий склад взводу, озброєння й техні­ку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань;

• стежити за додержанням заходів безпеки на занят­тях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, на­вчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Тактичні дії – організовані дії підрозділів і військових частин під час виконання поставлених завдань. Основними формами тактичних дій військових частин і підрозділів у загальновійськовому бою є бій, удар і маневр.

Бій - основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним, морським.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Удар – складовий елемент бойових дій, бою, що полягає в одночасному ураженні противника потужною дією на нього зброєю або військами. Залежно від сил і засобів, що застосовуються, удари можуть бути: удари військами (силами) та вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні). За масштабом удари військами (силами) можуть бути оперативними або тактичними, а вогневі (за кількістю залучених засобів) – зосереджені, групові, поодинокі, у тому числі високоточні.

Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї (озброєння) для знищення, подавлення, виснаження і руйнування. Вогонь розрізняють за:

тактичними завданнями, які вирішуються, – на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання), освітлення тощо;

видами зброї – зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів) (далі – БМП (БТР), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів (далі – ПТРК), зенітних ракетних, зенітних ракетно-артилерійських, зенітних артилерійських комплексів (бойових машин, установок) тощо;

способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

напруженістю – короткочасний (поодинокими пострілами, короткими або довгими чергами), безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий тощо;

напрямком стрільби – фронтальний, фланговий, перехресний;

способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.;

видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний тощо.

Маневр – складова частина бою, своєчасне і правильне проведення якого дозволяє перехопити та утримувати ініціативу, зірвати замисли противника та успішно вести бойові дії в обстановці, яка швидко змінюється. Маневр проводиться частинами і підрозділами, а також ударами авіації і вогнем. Маневр повинен бути простим за замислом, проводиться швидко, приховано і раптово.

Маневр здійснюється з метою своєчасного виходу у визначений район (на об’єкт), зайняття вигідного положення відносно противника, нарощування (зміни) напрямку, району (об’єкту) зосередження основних зусиль, створення (підсилення) угруповання сил і засобів для виконання визначених завдань, виведення військ (сил) з-під ударів противника.

Основними видами маневру частинами і підрозділами є: охоплення, охоплення повітрям, обхід і відхід.

Охоплення – маневр у фланг противника, який здійснюється у тактичній і вогневій взаємодії з військами (підрозділами), що діють з фронту. Підрозділи, які здійснюють охоплення, підтримуються з фронту вогневими засобами, що є у розпорядженні старшого командира (начальника).

Обхід – більш глибокий маневр у фланг і тил противника. Він здійснюється в тактичній взаємодії з підрозділами, що наступають з фронту, за відсутності вогневого зв’язку з ними.

Охоплення повітрям – маневр, який проводиться висадкою (викиданням) повітряних десантів, веденням десантно-штурмових дій у тилу противника. Підрозділи, що здійснюють охоплення повітрям, діють, як правило, у взаємодії з військами, що діють з фронту та при підтримці вогневих засобів командира, який застосовує десант.

Найбільшого успіху можливо досягнути в разі охоплення або обходу обох флангів і виходу (висадки десантів) у тил противника.

Відхід – маневр, що застосовується для виведення своїх військ з-під ударів сил противника, що переважають, виграшу часу та зайнятті більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Маневр ударами авіації та вогнем полягає в одночасному або послідовному масуванні (зосередженні) вогню по найважливіших об’єктах противника в короткі терміни або в розподілі (розосередженні) для одночасного або послідовного ураження декількох об’єктів, а також у пере націлюванні їх на нові об’єкти без зміни вогневих позицій та аеродромів.

Десант – війська, спеціально підготовлені та висаджені (викинуті) з літаків (вертольотів) або морських суден, а також призначені для висадки (викидання) на територію противника для вирішення бойових завдань. Десанти за способами і засобами перекидання розрізняють як повітряний, морський (річковий, озерний), корабельний і танковий.

Повітряний десант – десантується в тил противника авіацією парашутним, посадочним або комбінованим способом.

Залежно від складу десанту, характеру завдань і глибини десантування десанти можуть бути: оперативно-стратегічними (не менше трьох військових частин, 250км і більше); оперативними (до двох військових частин, до 150км); оперативно-тактичними (до однієї військової частини, до 70км); тактичними (до батальйону, до 30км); спеціального призначення (для виконання спеціальних завдань) і демонстраційними (для введення противника в оману).

Десантно-штурмові дії – форма дій ВДВ, змістом яких є штурмові дії військових частин і підрозділів високо мобільних десантних військ і ударні дії приданих або штатних військових підрозділів авіації Сухопутних військ у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Рейдові дії – форма дій ВДВ, являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданням, місцем і часом дій військових частин і підрозділів у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом з метою послідовного захоплення та знищення (виведення з ладу) раніш визначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації його управління військами, зброєю і роботи тилу, порушення комунікацій, а також виходу в нові райони та оволодіння важливими рубежами. Рейд у тилу противника організується та проводиться, як правило, тільки у випадках, коли необхідно знищити (вивести з ладу) або захопити важливі об’єкти противника і неможливо десантувати частини (підрозділи) в район їх розташування.

Аеромобільні дії – форма дій високо мобільних десантних військ у ході проведення спеціальних, антитерористичних і миротворчих операцій, змістом яких є дії військових частин та підрозділів високо мобільних десантних військ і дії приданих або штатних військових частин і підрозділів авіації Сухопутних військ, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Стабілізаційні дії – особлива форма застосування військ (сил) для стабілізації обстановки у кризовому районі та недопущення ескалації (відновлення) воєнного конфлікту.

Специфічні дії – форма застосування військ (сил) під час участі в антитерористичних операціях (АТО) і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру.

Міжнародні миротворчі операції – це міжнародні дії або заходи (у тому числі дії багатонаціональних сил), які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які є відповідальними у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки згідно з положеннями Статуту ООН.

МАРШ.

Марш — організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Під час здійснення маршу БМД та інша гусенична техніка можуть перевозитися на автопоїздах. Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, а за напрямком руху — до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил.

Величина добового переходу визначається від вихідного рубежу (пункту) до найбільш віддаленого пункту в новому районі зосередження і залежно від умов здійснення маршу може становити до 200км і більше.

Дистанція між машинами встановлюється 25-50м. Під час, руху по гірських дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанція між машинами збільшується.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв’язку, по просіках в лісі, по ущелинах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100-150 м.

Середня швидкість руху на марші без урахування часу на привал може бути: змішаних і танкових колон – 20-25 км/г, автомобільних колон – 25-30 км/г. У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися у 1,5 – 2 рази до 15-20 км/г. Під час здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4-5 км/г, на лижах - 5-7 км/г.

Привали призначається тривалістю до однієї години через 3–4 години руху та у другій половині добового переходу тривалістю до 2-х годин.

При підготовці до маршу командир взводу перевіряє:

• справність бойової машини, озброєння, засобів захисту, пожежогасіння, приладів нічного бачення, засобів зв’язку і світло маскування;

• наявність засобів спеціальної обробки;

• заправку паливо – мастильними матеріалами, охолоджувальною рідиною;

• кріплення засобів десантування;

• наявність засобів підвищеної прохідності машин;

• правильність укладки боєприпасів, кріплення шанцевого інструменту.

Про готовність до маршу він доповідає командиру взводу.

Командир взводу, призначеного в похідну охорону, крім звичайних питань повинен усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання; вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення і головних сил взводу. Дозор у складі взводу висилається на відстань 3-5км, а дозорне відділення (піший дозор) діє на відстані, яка забезпечує спостереження за його діями і підтримку вогнем.

У бойовому наказі на марш командир взводу вказує:

1. Відомості про противника і характер його можливих дій;

2. Завдання роти, взводу;

3. Після слова "наказую" – маршрут (азимут напрямку руху), район і час привалів (відпочинку), район зосередження і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), побудову колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій із противником – порядок дій у разі зустрічі з ним, завдання підрозділів, що діють перед і за взводом, порядок підтримання взаємодії і зв’язку з ними;

4. Час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

5. Своє місце і заступника.

ДЕСАНТУВАННЯ.

Десантування – це перекидання повітрямпідрозділів, частин і з’єднань у тил противника для виконання бойовихзавдань. Воно включає:

• зліт літаків (вертольотів) з десантом;

• шикування їх бойових порядків;

• переліт у район десантування;

• викидання або висадку десанту в районі десантування.

Десантування характеризується дальністю, глибиною, тривалістю, висотою польоту авіації та висотою викидання (висадки) десанту.

З виходом на аеродром (посадочний майданчик) командир взводу вказує: місця стоянки літаків (вертольотів), які здійснюють десантування взводу, їх бортові номери, час і сигнал початку посадки особового складу в літаки (вертольоти).

Завантаження озброєння і бойової техніки в літаки (вертольоти) здійснюється особовим складом взводу (відділення). Перед польотний огляд завантажених у літаки (вертольоти) озброєння і бойового техніки і визначення їхньої готовності до десантування проводиться командиром взводу (відділення) спільно з фахівцями повітрянодесантної служби і командиром екіпажа літака (вертольота).

Після завантаження бойової техніки і вантажів у літаки (вертольоти) і перевірки готовності їх до десантування (вивантаження) командир взводу (відділення) перевіряє в підлеглих правильність підготовки парашутів, припасування спорядження і кріплення зброї для здійснення стрибка.

При доведенні порядку десантування командир взводу вказує:

• місця бойових машин і кожного десантника в літаку (вертольоті) і послідовність викиду (висадки);

• швидкість і напрямок вітру в районі десантування;

• курс польоту літаків (вертольотів), що здійснюють викид (висадження);

• площадку приземлення і характерні орієнтири на напрямку висування у вихідне положення для наступу (пункт збору).

Крім того, він зобов'язаний довести до особового складу правила поведінки десантників у польоті і порядок користування бортовим кисневим устаткуванням літака.

У бойовому наказі на десантування та наступ командир взводу вказує:

1. Орієнтири і відомості про противника (об’єкт захвату, склад, положення і можливий характер дій противника на об’єкті, місця розташування його вогневих засобів);

2. Завдання роти і взводу, об’єкти і цілі на напрямку дій взводу, що уражаються засобами старшого командира, рубіж безпечного віддалення, завдання сусідів;

3. Після слова " наказую " - бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу і групам, що створюються;

4. Сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними та час готовності до виконання завдання (у бойовому наказі, що віддається у вихідному районі для десантування – час готовності до десантування),

5. Своє місце і заступника.

Посадка особового складу в літаки (вертольоти) здійснюється безпосередньо перед злетом по сигналу (команді) старшого корабельної групи.

Посадка і розміщення десантників у літаку (вертольоті) здійснюється в порядку, установленому для даного типу літака (вертольота) відповідно до плану завантаження і посадки особового складу, який розробляється командиром десанту і узгоджується командиром (представником) частини військово-транспортної авіації. Особовий склад з вантажними контейнерами розміщується ближче до вантажного люка (двері) літака.

Десантування взводу у тил противника здійснюється одним чи декількома літаками (вертольотами) на одну площадку приземлення.

Викидання (висадка) повітряного десанту може здійснюватись на об'єкт захвату, поблизу об'єкта (до 3км) і на деякій відстані від об'єкту захвату (більше 3км).

Доведення командиром взводу порядку десантування (варіант).

• З____ год. ____ хв. провести завантаження техніки у літак (вертоліт) бортовий номер ____ через рампу (бокові двері) у наступному порядку _______________. Посадку особового складу у літак (вертоліт) здійснити за моєю командою в ____ год. ____ хв. у наступному порядку _____________________________.

• Десантування здійснюється (в бокові двері, у рампу, вслід за бойовою технікою) ___________________________, випускаючі ____________________.

Першими стрибок з парашутом здійснюють ті, хто розміщується з ___________ борту, а вслід за ними – ті, хто розміщується _____________________________ з інтервалом між парашутистами при покиданні літака (вертольота) – ____ сек.

• Швидкість вітру на майданчику приземлення до ____м/с, напрямок _________.

• Курс польоту літака під час десантування ______________________________.

• Майданчик приземлення ____________________________________________, характерні орієнтири на майданчику приземлення _______________________, на рубежі переходу в атаку (пункті збору) _______________________________.

• Бортовим кисневим обладнанням літака користуватись у разі необхідності за моєю командою.

БОЙОВИЙ НАКАЗ КОМАНДИРА ВЗВОДУ НА ДЕСАНТУВАННЯ ТА НАСТУП (варіант)

1. Орієнтири: _________________________________________________________.

Відомості про противника (об’єкт захвату, склад, положення і можливий характер дій противника на об’єкті, місця розташування його вогневих засобів)

_________________________________________________________________

2. _____ пдр (аемдр) має завдання в ____ год. ____хв. десантуватися парашутним (посадочним) способом з аеродрому (посадочного майданчику) _____________ на (поблизу, на деякому віддалені) об’єкт захвату на майданчик приземлення № ____ атакою з ходу в пішому порядку (на БМД, БТР) в _____ год. _____хв. з рубежу переходу в атаку __________________________________ у взаємодії з ___________ при підтримці _________________ до_____ год. ____хв. захопити (знищити, заволодіти рубежем) ______________________. На рубіж виконання найближчого завдання ________________________ вийти в _____ год. ____ хв. і в подальшому бути готовим до _____ год. ____ хв. захопити (утримувати, здійснити рейд) ____________________________________________________.

____ пдв (аемв)____ пдр (аемдр) має завдання в _____ год. ____ хв. десантуватися парашутним (посадочним) способом з аеродрому (посадочного майданчику) ___________________ на (поблизу, на деякому віддалені) об’єкту захвату на майданчик приземлення №_______ атакою з ходу в пішому порядку (на БМД, БТР) в _____ год. ____ хв. з рубежу переходу в атаку ______________ _______________ у взаємодії з ___________ при підтримці________________ до _____ год. ____ хв. захопити (знищити, заволодіти рубежем) _____________. На рубіж виконання найближчого завдання ________________________ вийти до _____ год. ____ хв., в подальшому бути готовим до _____ год. ____ хв. захопити (утримувати, здійснити рейд) _______________________________. Вогнем старшого командира уражаються _______________________________,

рубіж безпечного віддалення _________________________________________

Праворуч діє ______________ з рубежу переходу в атаку __________________ у взаємодії з _____________ захоплює (знищує, заволодіває рубежем) ________ _________________________ в подальшому діє в напрямку ________________.

Ліворуч діє ______________ з рубежу переходу в атаку __________________ у взаємодії з _____________ захоплює (знищує, заволодіває рубежем) ________ _________________________ в подальшому діє в напрямку ________________.

3. НАКАЗУЮ:

1-ше відділення діє на _______________ (місце в бойовому порядку взводу) з завданням знищити живу силу та вогневі засоби ________________ в районі ___________________. Напрямок продовження наступу ___________________. В подальшому ______________________________________________________.

2-ге відділення діє на _______________ (місце в бойовому порядку взводу) з завданням знищити живу силу та вогневі засоби ________________ в районі ___________________. Напрямок продовження наступу ___________________. В подальшому ______________________________________________________.

3-тє відділення діє на _______________ (місце в бойовому порядку взводу) з завданням знищити живу силу та вогневі засоби ________________ в районі ___________________. Напрямок продовження наступу ___________________. В подальшому ______________________________________________________.

Завдання приданим підрозділам і вогневим засобам:

після десантування на майданчику приземлення _________________________, під час наступу в ході бою ___________________________________________,

після захоплення об’єкту ____________________________________________.

4. Сигнали оповіщення, управління, взаємодії _____________________________,

порядок дій за ними ________________________________________________.

Готовність до виконання завдання - _____ год. ____ хв.

5. Я знаходжусь під час десантування _______________, при захваті (знищені, оволодінні рубежем) _______________. Мій заступник – ___________________.

ДІЇ В ОБОРОНІ.

Взвод обороняє опорний пункт до 400м по фронті і до 300м у глибину, відділення - позицію до 100м по фронту.

Опорний пункт взводу складається з позицій відділень, основних, запасних і тимчасових вогневих позицій бойових машин, основних і запасних вогневих позицій доданих вогневих засобів, командно-спостережливого пункту командира взводу; позиція відділення - з основних і запасних вогневих позицій вогневих засобів, що дозволяють разом із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом, на флангах і в тилу опорного пункту взводу. Бойові машини в опорному пункті взводу розташовуються по фронту й у глибину з інтервалами до 200м, а бойова машина в центрі позиції відділення, на чи фланзі за позицією на видаленні до 50м.

Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає:

• організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням, організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення);

• підготовку взводу до виконання бойового завдання;

• зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню;

• інженерне обладнання опорного пункту;

• практичну роботу в підлеглих підрозділах.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання:

• усвідомлює його, дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення по карті, оголошує його командирам відділень і приданих підрозділів, виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону;

• спільно з командирами відділень і приданих засобів проводить рекогносцировку;

• віддає бойовий наказ (бойове розпорядження);

• організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління;

• потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен:

• усвідомити завдання;

• оцінити обстановку;

• прийняти рішення;

• поставити завдання відділенням на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті;

• організувати спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту;

• надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші питання.

В бойовому наказі на оборону командир взводу вказує:

1. Орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих засобів.

2. Завдання роти і взводу, сусідів.

3. Після слова " наказую " ставить бойові завдання відділенням, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам.

4. Час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними.

5. Своє місце і заступника.

При постановці завдань особовому складу командир взводу вказує:

• завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

• основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями;

• завдання приданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

• завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню;

• завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку;

• заступнику командира взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань бойових машин;

• якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги.

Дії у засідці.

Засідка полягає у завчасному прихованому розташуванні взводу на шляхах руху противника, нанесенні йому максимальних втрат раптовим вогнем із близької відстані або з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і техніки.

Бойовий порядок в засідці зазвичай включає групу нападу (захоплення), групу вогневого забезпечення і спостерігачів. Спостерігачі виставляються убік противника на відстань, що забезпечує передачу сигналів. Група нападу (захоплення) розташовується зазвичай в центрі засідки, у місцях, де забезпечується раптовість нападу на противника. Група вогневого забезпечення розташовується таким чином, щоб своїм вогнем нанести противнику максимальної поразки, прикрити фланги групи нападу (захоплення) і її відхід.

Одержавши завдання на влаштування засідки, командир взводу приховано виводить його у район засідки, організує його розвідку, спостереження, вибирає позиції відділенням (особовому складу груп) і приданим вогневим засобам, організує систему вогню, ставить бойові завдання підлеглим, організовує взаємодію, спостереження і ретельне маскування позицій від наземного і повітряного противника.

Дії у нальоті.

Наліт полягає в прихованому підході і раптовому нападі на об'єкт противника з метою його знищення (виводу з ладу) чи отримання розвідувальних даних про противника.

Бойовий порядок при нальоті звичайно складається з відділення (групи) нападу, відділення (групи) знищення (підриву, захоплення) і відділення (групи) прикриття.

При проведенні нальоту взвод приховано висувається до визначеного об'єкта, командир взводу організує до розвідку об'єкта, уточнює систему його охорони і оборони, визначає способи знищення (виводу з ладу) об'єкта і приховані шляхи відходу.

Для виконання завдання взвод приховано займає вихідне положення і по команді (сигналу) командира взводу раптово уражає противника вогнем усіх засобів.

Наліт на слабо захищені об'єкти повинен проводитися безшумно, знищуючи живу силу противника в рукопашній сутичці. У цьому випадку в підрозділі можуть призначатися солдати для знищення охорони (вартових) об'єкта.

Після нальоту взвод відходить у заздалегідь намічений пункт і продовжує діяти відповідно до поставленого йому завдання.

Таблиця подачі сигналів прапорцями (ліхтарем).

Для подачі сигналів прапорці тримають: жовтий (білий) – в правій руці; червоний – в лівій руці.

Порядок подачі сигналів прапорцями (ліхтарем):

• командир, що подає сигнал, піднімає жовтий (білий) прапорець, що означає: “Увага, приготуватися до прийому сигналу!”. Утримує жовтий прапорець до отримання відповідного такого ж сигналу.

• командир (підлеглий), що приймає сигнал, піднімає жовтий (білий) прапорець, що означає “Готовий до прийому сигналу”. Утримує жовтий прапорець до опускання його командиром, що подає сигнали;

• командир, що подає сигнали опускає жовтий прапорець, подає потрібний сигнал (сигнал виконання);

• командир (підлеглий), що приймає сигнал, опускає жовтий прапорець, подає (повторює) сигнал виконання, що означає: “Цей сигнал зрозумів”

ЗМІСТ

Зміст	сторінка
Обов’язки посадових осіб взводу …………………………….	5-7
Загальні положення ……………………………………………..	8-10
Порядок роботи командира взводу після отримання бойового завдання ……………………………………………….	11-13
Підготовка взводу до десантування і бою ………………….	14-15
Марш взводу ………………………………………………………	16-17
Десантування взводу ……………………………………………	18-20
Дії взводу в наступі при захопленні (знищенні) об’єкту...	21-23
Дії взводу в обороні …………………………………………….	24-29
Дії взводу в бойовій рухомій охороні і у розвідці ……….	30-33
Управління підрозділами і вогнем ……………………………	34-41

Миколаївський національний університет

Ім. В.О. Сухомлинського