Шляхи поліпшення системи прогнозування цін на сільськогосподарську продукцію.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Шляхи поліпшення системи прогнозування цін на сільськогосподарську продукцію.



Сільське господарство як галузь схильне до чималої кількості ризиків у порівнянні з іншими сферами господарювання. Серед найбільш істотних можна виділити кліматичні та фітосанітарні. Сільгосптоваровиробники завжди намагалися убезпечити себе від них, чи то встановлюючи іригаційні системи, чи то застосовуючи останні досягнення агрохімії.

Але жоден аграрій, мабуть, не поставить під сумнів те твердження, що ціновий ризик є ключовим для рентабельності його господарської діяльності. Можна виростити урожай, дотримуючись усіх агротехнічних норм, можна навіть застрахуватися від несприятливих погодних умов, але якщо в кінцевому результаті ціни на вироблену продукцію не дозволяють навіть окупити витрати на її виробництво, це одним махом зводить нанівець усю працю і витрачені зусилля за рік.

Коливання цін на сільськогосподарську продукцію зумовлює нестабільність доходів для аграріїв, що і є ціновим ризиком у сільському господарстві. Як бачимо з таблиці «Вплив цінових коливань на фінансовий результат», коливання цін у сезоні (1 червня 2010-30 червня 2011) на олійні культури досягали понад 2000 грн/т. Різниця у ціні, пропонованої на купівлю ячменю у червні 2010 року (700 грн/т) і в травні 2011 року (1845 грн/т), становить 1145 грн/т або 263% від початкової ціни! Таким чином, для господарства, що обробляє 3000 га землі і має традиційну сівозміну, ризик коливання ціни (ціновий ризик) перевищив 7,5 млн грн. Тобто якщо ціни реалізації сільгосппродукції були на низькому мінімальному рівні, то можна говорити про те, що підприємство не отримало додаткової виручки в 7,5 млн грн. Ризик величезний, навіть для такого середнього за своїми розмірами сільгосппідприємства. Як знати, коли реалізовувати урожай, щоб ціни були виправдано високими і при цьому гарантувати рентабельність виробництва? Ключовим фактором в успішній торгівлі сільськогосподарською продукцією для сільськогосподарського виробника буде знання про ринкові тенденції на зерновому та олійному ринку для визначення оптимального періоду реалізації врожаю.

 

Цінова волатильність стала таким же звичним явищем на ринках аграрної продукції як, скажімо, на фінансових і валютних. І з цим необхідно рахуватися кожному сільгоспвиробнику: чи то це аграрій, який вирощує сою у південній Америці, чи то кукурудзу в Угорщині чи соняшник в Україні.

Інформація про ринок, можливість його прогнозування є величезною цінністю в сучасних умовах високої цінової волатильності на аграрних ринках. Наразі вплив на формування ціни таких фундаментальних факторів, як рівень світового попиту і пропозиції, світових запасів сільськогосподарської продукції, а також кон'юнктурних чинників (валютний паритет, вартість фрахту, торговельної динаміки між країнами) складно переоцінити.

Метою прогнозування є забезпечення необхідною інформацією про аграрні ринки та адаптація стратегій продажів, які дозволили б реалізовувати врожай за оптимально високими цінами.

Знаючи, що ринки зернових та олійних культур в Україні корелюються зі світовими, як це видно з графіка, то легко припустити, що якщо ціни на світових ринках підвищуються, варто очікувати ідентичної тенденції і в Україні. Звичайно, за умови, якщо політичне регулювання ринку відсутнє.

 

Якщо, як приклад, розглядати минулий маркетинговий рік із пшениці (2010-2011), для прогнозування цін необхідно визначити рівень загальної пропозиції продукції і попиту на неї у світі. Під пропозицією розуміємо загальну кількість продукції на ринку, тобто рівень виробництва, початкові запаси та імпорт. Попит визначається рівнем споживання цієї продукції на внутрішньому ринку (продовольче, кормове споживання...) і її експортом. Складання балансу з культури та визначення рівня кінцевих запасів і буде вирішальним фундаментальним фактором формування ціни. Якщо запаси знижуються, це сигнал для споживачів нарощувати темпи закупівель, підвищуючи тим самим ринкову ціну, якщо ж навпаки, бачимо, що підвищення виробництва провокує підвищення запасів, то і ринок не має передумов для підвищення тренду.

Чому наші аграрії не реалізували зернові в першій половині кампанії, а дочекалися наших рекомендацій і в березні 2011 року реалізували 75% обсягу врожаю пшениці на піку цін?! На початку сезону в червні минулого року через несприятливі кліматичні умови, а точніше тривалу посуху в ЄС, Росії, Казахстані, аналітиками компанії було оцінено зниження світового виробництва, що, своєю чергою, позначилося на цінах як на світових ринках, так і в Україні (див. графік 2). Прогноз зростання цін було передбачено з початку маркетингового року.

 

Рекомендації зі зберігання зернових виправдалися. Так, вже через 9 місяців борошномельна пшениця виросла на 182%. Тепер аграрій міг реалізовувати її не по 1100 грн/т, а вдвічі дорожче. Ціни в Україні підвищувалися, хоч і не досягаючи рівня вартості пшениці в Євросоюзі (275 євро/т або 3000 грн/т), через чинні на той момент квоти на експорт зернових культур. Але все-ж витрати на зберігання виправдалися, ціни значно зросли, а з ними і прибутковість господарства.

Подальше підвищення цін було обумовлено підтвердженням істотного зниження виробництва пшениці в Канаді та Австралії... Оператори ринку переконалися в тому, що рівень світових запасів сільськогосподарської сировини не такий вже й значний, щоб гарантувати продовольчу безпеку в світі, ігноруючи при цьому немобілізовані запаси Китаю та Індії.

Як бачимо, волатильність цін на аграрних ринках стає все більш актуальним фактором, з яким необхідно рахуватися і планувати подальшу діяльність в агробізнесі. Для аграріїв, які володіють інформацією про цінові прогнози, волатильність буде тією унікальною можливістю, що дозволяє реалізовувати урожай за більш високими цінами.

 

 

 

Світові ціни на сільськогосподарські товари характеризуються дуже високою волатильностю в останні роки. Непередбачувані погодні умови чинять тиск на обсяги виробництва сільськогосподарських культур в світі , яка , в тому числі пріоритети споживання змін і геополітична питання, зробити ціни на сільськогосподарську продукцію тенденції важко передбачити.

У 2013-2014 МР врожайність зернових очікується від найбільших виробників , що призведе до надлишоків і отже призведе до зниження цін. Австралія, як очікується, збере урожай в 26,5 млн. тонн пшениці в цьому році, 4,5 млн. тонн більше, ніж у минулому році. Канада також чекає великий врожай цього року , можливо , найвищий показник з 1991 року.

 

Європа теж розглядає збільшення виробництва пшениці цього року . Там вона знайде жорстку конкуренцією з країнами колишнього Радянського Союзу, особливо Україна , Росія і Казахстан , які також орієнтують бізнес на Близький Схід.

США , Бразилія , Україна перебувають в очікуванні врожаю кукурудзи цього року .

Українські внутрішні ціни тісно пов'язані з світовими ціновими тенденціями. Вони позначені високим показником кореляції між Україною і світові ціни в основному для кукурудзи , пшениці та ріпаку.

Але незважаючи на глобальні ціни знижується і української насичення внутрішнього ринку , підвищення врожайності на гектар і активного експорту без будь-які урядові обмеження дозволить виробникам сільськогосподарських товарів не боятися втратити свої фінансові результати. крім того, такі ключові імпортери, як Єгипет, Сирія, Лівія, Китай ( який недавно зіткнулася з великою кількістю пошкоджень пшениці) не очікується зниження попиту на зерно.

 

Висновки

Економічна сутність біржової торгівлі формується під впливом одного з основних законів ринку – закону попиту і пропозиції. Біржі є ключовими економічними інструментами, що забезпечують прозорість і відкритість товарних ринків та середовище конкуренції й вільного пересування товарів і послуг. Вони виконують такі основні для економіки функції, як забезпечення прозорого ціноутворення, страхування цінових ризиків, трансферт товарних і фінансових потоків, забезпечення прогнозування та планування виробничої діяльності, отримання прибутків, стабілізація економіки на макроекономічному рівні.

З точки зору правового статусу у світі на товарному ринку функціонує два типи бірж:

- публічно-правові, які у своїй діяльності керуються державним законом щодо товарних бірж, регламентовані ним у певних правах і обов’язках, до здійснення біржових операцій допускаються як члени біржі, так і особи, які придбали разове запрошення. Такі біржі функціонують у Франції, Голландії, Бельгії та інших країнах Європи;

- приватно-правові – це організації, створені як акціонерні товариства, біржова діяльність організовується самостійно і незалежно. Доступ на такі біржі відкритий тільки для членів біржової корпорації, чисельність яких досить обмежена. Такі біржі функціонують у США і Великобританії.

В Україні відсутня належна система біржової торгівлі, не існує законодавчого й регуляторного середовища у цій сфері, не сформовано засад державної політики сприяння розвитку біржової діяльності. Відсутній спеціалізований регуляторний орган, який повинен здійснювати координацію, контроль та організаційне забезпечення системи біржової торгівлі. Внаслідок відсутності в цій сфері державної регуляторної системи й політики біржовий ринок фактично розвивається стихійно, в режимі цілковитої безконтрольності. Так, в Україні кількість бірж вже сягнула рекордної цифри – 479, і значно перевищила навіть їх чисельність у світі. Переважна більшість створених бірж не відповідає критеріям біржового інституту, оскільки вони діють як комерційні фірми, які містять в своєму найменуванні слово "біржа", хоча, не мають відношення до загально прийнятих у світі принципів біржової торгівлі.

Сільськогосподарські товаровиробники зазначають негативного впливу внаслідок нерозвиненості структури біржового ринку. Без прозорого біржового механізму вони фактично не в змозі реалізувати надану їм економічну свободу, продавати вироблену продукцію за реальною ціною, бути впевненими у виконанні укладених ними угод, страхувати одержаний врожай від зміни цін на ринку і т.д. Через це українські товаровиробники втрачають 20-30 % своїх прибутків на користь трейдерам.

У діяльності бірж кількість укладених угод залишається невеликою порівняно із загальним обсягом реалізації аграрної продукції. Основною товарною групою, по якій укладаються угоди на біржовому аграрному ринку України, є зерно. Біржі фактично монополізували право оформлення реалізації продукції на експорт, тоді як безпосередні товаровиробники в біржових торгах участі майже не беруть. Зменшення обсягів укладення біржових угод на внутрішньому ринку як абсолютне, так і відносне – при загальному їх зростанні може призвести до трансформації бірж у звичайні структури з реєстрації експортних угод.

У зв’язку із сезонністю сільськогосподарського виробництва виникає необхідність застосування такої форми фінансування як кредитування або авансування виробництва. В ринкових умовах цю функцію можуть виконувати форвардні угоди. Проте форвардні контракти ще не набули належного розвитку в Україні.

Причинами незадовільного рівня функціонування бірж в Україні, зокрема аграрних є: нерозвинута нормативно-правова база щодо організації біржової діяльності, особливо укладення строкових контрактів; недосконалість механізму регулювання аграрного ринку, в тому числі біржового; наявність прогалин у податковому законодавстві; кризовий стан більшої частини сільськогосподарських підприємств; бартеризація, тінізація товарообігу; низький рівень товарності вітчизняної аграрної продукції; роздробленість сільського господарства; практична відсутність біржової інфраструктури (транспортного обслуговування, складських приміщень, організаційного механізму взаємодії з консалтинговими і маркетинговими фірмами, банківськими структурами); недостатній розвиток стандартизації біржових контрактів і клірингового механізму; психологічне несприйняття біржового хеджування; недоліки в інформаційному забезпеченні.

З метою упорядкування біржової діяльності, створення організаційно-економічних умов для її удосконалення і поширення вважаємо необхідним затвердити спеціальні правила випуску та обігу товарних деривативів на товарних біржах. Особливе місце в Правилах повинна зайняти система гарантування в процесі здійснення біржової торгівлі. Розроблені автором положення знайшли відображення у Правилах випуску та обігу товарних деривативів (торгівлі товарними деривативами) на товарній біржі “Українська ф'ючерсна біржа” та у Правилах випуску та обігу товарних деривативів (торгівлі товарними деривативами) на товарній біржі “Київська агропромислова біржа”, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України № 516 від 28 вересня 2005 року.

В Україні існує необхідність розробленої гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності взагалі і на аграрну продукцію, зокрема: необхідно прийняти нову редакцію Закону України “Про товарну біржу”; потребують уточнення термінологічні визначення основних понять, що стосуються біржової діяльності: спотова торгівля, форвардний контракт, біржовий товар, біржова угода, біржова кон’юнктура та ін.; потребують поліпшення урядові документи щодо біржової діяльності. Зокрема, слід виділити Постанову Кабінету Міністрів № 848 від 05.08.1997 р. “Про Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції”. Концепцію необхідно удосконалити шляхом передбачення характеристик біржового сільськогосподарського ринку; розробити і прийняти Концепцію розвитку ф'ючерсної торгівлі, таким чином започаткувавши процес прискорення її функціонування на аграрному ринку України.

З метою удосконалення біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією пропонується створити тимчасове об’єднання – консорціум аграрних бірж. Біржі можуть зберегти статус юридичної особи, але торгівля на єдиній торговій площадці, за єдиними правилами біржової торгівлі дозволить розширити біржовий ринок, сприятиме здешевленню торгівлі і спрощенню процедур біржових торгів, а також прискорить процеси автоматизації клірінгу і розрахунків за біржовими угодами.

Для запровадження ф’ючерсної торгівлі необхідно перш за все забезпечити ефективне функціонування біржової торгівлі на ринку СПОТ, створити відповідну законодавчу базу з метою дотримання організаційно-правових засад формування та функціонування ф’ючерсного ринку й розрахунково-клірингової системи, створити Координаційну раду з питань біржового товарного ринку для забезпечення ефективного регулювання та нагляду за дотриманням правил торгівлі, привести вітчизняні стандарти на аграрну продукцію у відповідність з міжнародними, а також сприяти залученню вільного капіталу для проведення спекулятивних операцій.

Охорона праці на біржах

Охорона праці – це система законодавчих актів та норм, що направлена на забезпечення безпеки праці і відповідних їм соціально-економічних, організаційних, технічних та санітарно-гігієнічних заходів.

Метою розробки заходів з охорони праці та техніки безпеки є забезпечення умов безпечної роботи для персоналу та створення умов для ефективної та безаварійної роботи засобів обчислювальної техніки.

Об’єктом дослідження виступають товарні біржі.

Задачі охорони праці полягають у збереженні здоров’я та працездатності людини у процесі праці і базуються на відповідних законодавчих актах. Методологічною основою охорони праці є системний підхід до вивчення організації праці з точки зору її безпеки , функціонування системи "людина – машина – середовище", аналізу фізичних, хімічних, біологічних, психологічних та соціальних факторів безпеки виробничого процесу та її організаційного і правового забезпечення.

Аналіз умов праці

Основні вимоги з охорони праці та техніки безпеки відповідно до нормативних документів:

1. Площа, необхідна для одного робочого місця – 6 м2 [1].

2. Об’єм, необхідний для одного робочого місця – 20 м3[1].

3. Рівень освітленості на робочому столі в межах 350 ЛК [2].

4. Температура повітря влітку 23-25 0С, узимку 21-250 С [3].

5. Відносна вологість повітря 40-60% [3].

6. Рівень шуму не більш 50 ДБ [4].

7. Опір заземлюючих обладнань ЕОМ не більш 4 Ом [5].

8. Потужність рентгенівського випромінювання не більш 4мкр/годину [6].

9. Тип вогнегасника ОП-10(3) [7].

10. Кількість вогнегасників на робоче приміщення: 2 шт. на кожні 20м2 [7].

11. Вимоги до персоналу: не допускаються до роботи на ЕВМ працівники, що не пройшли необхідний інструктаж.

Довжина приміщення дорівнює 8 м., ширина — 6,5 м., висота — 3,1 м., а кількість людей — 8 чоловік. За цими даними розраховується площа приміщення 52 м2, об’єм приміщення — 161,2 м3. В даному приміщенні для роботи 8 чоловік потрібно 48 м2 площі та 160 м3 об’єму, що відповідає [1].

Робітники інформаційного підприємства працюють сидячи і не потребують фізичного напруження. Тому згідно нормам [8] категорія важкості робіт належить до легких фізичних робіт (категорія Іа), витрата енергії при яких дорівнює 105-140 Вт.

При виконанні робіт на ЕОМ відповідно до [1] мають місце шкідливі (негативно впливають на людину) та небезпечні (призводять до нещасних випадків) чинники: підвищений рівень шуму, підвищена температура зовнішнього середовища, відсутність або недостатня освітленість робочої зони, електричний струм, статична електрика.

Робота з комп’ютерами викликає комп'ютерно-зоровий синдром, який проявляється у відчутті печіння, різі і піску в очах, почервоніння очного яблука, болі в очах і лоба при русі очей. Також спостерігається астенопія - відсутність сили зору: затуманення зору, уповільнена перефокусування, двоїння, швидке стомлення при читанні. Особливу навантаження для очей є комп'ютерна графіка. Виникнення розлади зорового аналізатора пов'язана характером екранного зображення та організацією освітлення робочого місця.

При роботі з комп’ютерами велике значення має рівень шуму. У кабінеті існують наступні джерела шуму: електродвигуни внутрішнього вентилятора ЕОМ; працюючі принтери; працюючі дисководи. Шум можна класифікувати як імпульсний. Рівень шуму у відділі дорівнює 50 дБА. Це дозволяє зробити висновок про відповідність рівня звуку в приміщенні вимогам [8].

Електричні установки, до яких відноситься практично все обладнання ЕОМ, представляють для людини велику потенційну небезпеку, так як в процесі експлуатації або проведенні профілактичних робіт людина може торкнутися частин, що знаходяться під напругою. Виключно важливе значення для запобігання електротравматизму має правильна організація обслуговування діючих електроустановок, проведення ремонтних, монтажних і профілактичних робіт. При цьому під правильною організацією розуміється строге виконання ряду організаційних і технічних заходів і засобів, встановлених діючими "Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів" (ПТЕ і ПТБ споживачів) і "Правила установки електроустановок" (ПУЕ).

Працівники пов'язані з впливом таких психофізичних факторів, як розумова перенапруга, нервове перенапруження монотонність праці, емоційні перевантаження. Вплив зазначених несприятливих факторів призводить до зниження працездатності, викликані розвиваються втомою.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.230.144.31 (0.013 с.)