ТЕМА II. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЕТНОСОЦІОЛОГЇЇ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ТЕМА II. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЕТНОСОЦІОЛОГЇЇ



 

Проблеми категоріального апарату етносоціології.

Різноманітність трактувань понять "етнічність", "етнос", "нація", їх залежність від наукової парадигми, якої дотримується автор тієї чи іншої дефініції.

Значення проблеми інтерпретації поняття "нація" для визначення стратегії націєбудівництва в умовах розбудови національної держави. Політична та етнічна моделі нації, їх сутність. Співвідношення понять "етнос" та "нація". Ознаки становлення етнонації.

Різновиди етнічних груп: проблеми термінології. Коректність розподілу на "корінні" та "некорінні" етноси. Різні визначення поняття "національні меншини" та їх політичні та соціально-психологічні наслідки.

Доцільність застосування в етносоціології терміну "етнонаціональні групи" як найбільш нейтрального та такого, що найбільш адекватно відображає специфіку сучасних етнічних спільнот.

Теорії формування та функціонування етнічних спільнот.

Різні погляди відносно природи етнонаціональних угрупувань, головних факторів їх формування: соціобіологічна школа, теорія етногенезу М.Гумільова, історико-економічна концепція етнонаціонального розвитку, психологічна теорія нації. Визначна роль культури.

Головні положення сучасних наукових шкіл в етнології: примордіалізму, конструктивізму та інструменталістської теорії. Механізм формування етнонаціональних спільнот із позицій об'єктивістської та суб'єктивістської концепцій.

Проблеми нації в українській соціологічній думці кінця ХIХ - початку ХХ століть: роботи О.І.Бочковського, В.Старосольського, М.Шаповала тощо.

Пізнавальні можливості різних теорій етносу, необхідність їх застосування для аналізу різних аспектів проблеми формування та функціонування етнонаціональних спільнот. Пошуки інтегративної концепції, що вбирає в себе досягнення різних етнологічних шкіл.

 

План семінарського заняття № 2

“Теорії етносу та нації”

 

1. Трактування природи та сутності етнонаціональних угруповань.

2. Механізми формування етнонаціональних угруповань з позицій примордіалізму, конструктивізму та інструменталізму.

3. Форми буття етнонаціональних угруповань: об'єктивістська та суб'єктивістська концепції, теорія етносу як "уявної спільноти".

4. Перспективи розробки інтегральної теорії етнонаціональних угруповань.

 


Питання для обговорення та навчальні завдання

1. Яке практичне політико-ідеологічне значення має розмежування трактувань нації як політичної та етнічної категорії? Чим пояснюються труднощі утвердження та сприйняття ідеї політичної нації у пострадянських країнах?

2. Концепція етносу та етногенезу, запропонована Л. Гумільовим, із моменту її появи і до сьогодення викликає гострі дискусії.

Як ви розумієте головну гіпотезу, що покладена в основу його концепції? В чому полягають принципові розбіжності між теорією Л.Гумільова і теорією етносу Ю.В.Бромлея. Які аргументи та контраргументи стосовно наукової цінності концепції Л.Гумільова наводяться в сучасній літературі?

3. Останнім часом на сторінках наукових видань відбулась гостра дискусія з проблеми категоріального апарату етнології.

Нижче наведені деякі положення, які були сформульовані в ході дискусії. Ознайомтесь з ними і наведіть свої аргументи стосовно сформульованих позицій.

В.Тішков: "Етноси ... - є розумова конструкція, свого роду "ідеальний тип", що використовується для систематизації конкретного матеріалу, тобто вони існують виключно в розумах істориків, соціологів, етнографів" (Тишков В. Социальное и национальное в историко-антропологической перспективе // Вопросы философии - 1990 - № 12. - с.7).

С.Чешко: "Нації неможливо розглядати як штучну конструкцію, яку винайшли інтелектуали. Немає сенсу заперечувати об'єктивність існування народів світу як особливих спільностей людей, що відрізняються одна від одної. Вони являють собою не продукт колективної помилки або колективної "змови" в ім'я якихось практичних цілей, а продукт тривалого історичного розвитку".

(Чешко С.В. Человек и этничность // Этническое обозрение - 1994 - № 6, с.113).

І.Кон: "У сучасному західному суспільствознавстві з новою гостротою йде суперечка середньовічних номіналістів і реалістів, тільки перші називають себе соціальними конструктивістами (усі наукові категорії створюються суспільством, культурою і не мають сенсу за межами конкретного історичного контексту), а другі - ессенціалістами (категорії відбивають загальну, об'єктивну, незмінну сутність речей). На полюсах дві точки зору абсурдні, проте всередині йде серйозна й зовсім не схоластична суперечка."

(Кон И. Несвоевременные размышления на актуальные темы // Этнологическое обозрение. - 1993 - №1, с.3).

4. Ви ознайомились з різними теоріями, що надають різну відповідь на питання: "Що таке етнос та нація?" "Які фактори знаходяться в основі об'єднання людей за етнічним принципом!" тощо.

Чи можна, виділивши найбільш конструктивні моменти кожної з теорій, дати інтегративне визначення специфіки етнонаціональних угруповань?

Яке підсумкове визначення етносу та нації Ви могли б запропонувати?

 

Література

Основна: № 1 (лекція II), 2 (с.27-39), 24, 40, 44, 53 (ч.I та IV).

Додаткова: 6, 18, 20, 52, 58, 64, 67, 68, 70, 72, 75, 82, 87, 92.


Методичні поради

 

Однією з найбільш складних та дискусійних проблем етносоціології є уточнення її категоріального апарату. До основних категорій, якими оперує етносоціологія, як і інші науки етнологічного циклу, відносяться поняття "етнічність", "етнос" та "нація". Їхнє трактування зумовлює зміст усіх похідних від них термінів: етнічна/національна самосвідомість, етнічна/національна самоідентифікація тощо. Сьогодні ми маємо велике різноманіття дефініцій усіх понять, оскільки вони розробляються в межах різних парадигм, що представлені в сучасній науці.

Розібратись в різних методологічних підходах до інтерпретації феноменів "етнос" та "нація" можуть допомогти схеми ІІ-1 - ІІ-4. В них зроблено спробу класифікації найбільш розповсюджених сучасних теорій етнонаціонального розвитку. В її основу покладені різні відповіді на найбільш суттєві питання стосовно сутності етнонаціональних утворень.

Різноманіття методологічних шкіл, теорій, що представлені в сучасній науці, безумовно корисне, так як дозволяє звернути увагу на ті суттєві особливості етнонаціональних угруповань, процесів їх формування та розвитку, що можуть залишитись поза увагою при одномірному підході. Тим не менш, сьогодні все відчутнішою стає потреба у виробленні інтегративної теорії етнонаціональних утворень, яка б вбирала в себе досягнення окремих етнологічних шкіл. Таке стає можливим, якщо усвідомити, що відмінності між ними обумовлені головним чином акцентуванням уваги на різних етапах, механізмах формування та розвитку етносів та націй.

Це перш за все відноситься до полеміки між "примордіалістами" та "конструктивістами".

"Примордіалісти" звертаються перш за все до з'ясування коріння, витоків об'єднань людей на етнічній основі. Вони намагаються встановити, що лежить в основі етнічної солідарності. Згідно з даною концепцією, це елементи спільності, що існують первісно, а саме - спільність походження, території мешкання, мови, звичаїв тощо.

Конструктивізм має в центрі своєї уваги більш складні та структуровані соціальні утворення, якими є нації. Предметом аналізу є головним чином механізми мобілізації етнонаціональних груп на колективні дії в ім'я реалізації політичних, культурних тощо інтересів та цілей. Ця концепція добре "працює" при спробі зрозуміти такі явища в сучасному світі, як актуалізація та політизація етнічності, “етнічний ренесанс”, “національне відродження” тощо.

Як такі, що доповнюють один одного, вбачаються можливості об'єктивістського та суб'єктивістського підходів, а також різних уявлень щодо природи етнонаціональних феноменів. Адже, етнічні групи являють собою такий тип групування людей, в основі якого лежать і моменти спільності походження (на чому акцентують увагу соціобіологи), і спільність культури (визначальна риса етносу при культурологічному підході), і психологічна спільність. Отже, етнічні групи за своєю природою є об'єктивно-суб'єктивними утвореннями. Вони являють себе і через ознаки, що зовнішньо фіксуються, і через факти свідомості. Тому при їхньому дослідженні плідним може бути сполучення об'єктивістського та суб'єктивістського підходів. Перший дає нам можливість структурування суспільства, виокремлення в ньому різних етнічних груп. При цьому широкий перелік об'єктивних ознак етнічної приналежності сприяє тому, що в кожному окремому випадку визначальними можуть бути саме ті, що грають найбільш важливу роль в процесі визначення етнічної приналежності.

Суб'єктивістський підхід дозволяє зрозуміти, яким чином типологічні спільності, що виокремлюються на основі ідентичності ознак тих індивідів, яких ми об'єднуємо в таку групу, трансформуються в соціально-психологічну спільність, для якої характерні єдність інтересів та цілей, спроможність виступати як цілісність на макросоціальній арені. Саме суб'єктивістський підхід орієнтує дослідника на вивчення свідомості та самосвідомості етнонаціональних груп, визначення рівня їхньої соціальної зрілості.

Таким чином, кожна з розглянутих концепцій має високу пояснюючу спроможність при її застосуванні до аналізу конкретних етапів етнонаціонального розвитку і конкретних ситуацій. При всій поліпарадигмальності, що існує в сучасній етнологічній думці, на наш погляд, є досить реальні можливості розробки інтегративної теорії етносу.




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.011 с.)