Лікарські засоби, які впливають на еферентну іннервацію.

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕРЕНТНУ ІННЕРВАЦІЮ.

Усі еферентні нервові волокна поділяються на такі, що іннервують скелетні м'язи, і такі, що регулюють функції внутрішніх ор­ганів. Перші мають назву соматичних, другі - вегетативних нервів.

Вегетативна нервова система має два відділи - парасимпатич­ний і симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рів­новаги. За впливом на функцію більшості органів парасимпатич­ний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами.

 

Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи

На функцію органів

Орган	Ефекти збудження
Парасимпатичного відділу	Симпатичного відділу
Око	Звуження зіниці (міоз), спазм акомодації, зниження внутрішньоочного тиску	Розширення зіниці (мідріаз) Параліч акомодації
Серце	Зменшення частоти (брадикардія), сили скорочень, провідності	Збільшення частоти, (тахікардія), сили скорочень, провідності
Артеріальний тиск	Зниження	Підвищення
Шлунково- кишковий тракт	Підвищення тонусу і перистальтики	Зниження тонусу і пе­ристальтики (спазмолітична дія)
Бронхи	Спазм	Розширення (бронхолітична дія)
Секреція залоз	Значне підсилення	Незначне підсилення

Місце контакту закінчення еферентного нервового волокна з клітиною виконавчого органа називається синапсом. Передача імпульсів через синапс здійснюється в результаті вивільнення хімічної речовини – медіатора. Медіатори збуджують рецептори клітин, але їх дія короткочасна, бо вони руйнуються ферментами. Передача нервових імпульсів у периферичній нервовій системі забезпечується двома основними медіаторами - ацетилхоліном та норадреналіном. Залеж­но від того, який медіатор бере участь у передачі нервових імпуль­сів, вегетативні та соматичні нервові волокна та синапси периферичної нервової системи поділяються на холінергічні (медіатором служить ацетилхолін) і адренергічні (медіатором служить норадреналін).

 

 

ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ ХОЛІНЕРГІЧНИХ СИНАПСІВ.

Структура холінергічного синапсу:

Медіатор - ацетилхолін.

Рецептори, які він збуджує називаються холінорецептори.

Фермент, що руйнує ацетилхолін зветься ацетилхолінестераза.

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецептори, які збу­джуються мускари­ном (алкалоїдом гри­бів мухоморів), мають назву М-холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невеликими дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими дозами, нази­ваються Н-холінорецепторами. Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіноміметичними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітичними).

Класифікація лікарських речовин:

1. М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

2. Н-холіноміметики (цититон, лобелін);

3. Антихолінестеразні засоби (прозерин, галантамін);

4. М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат,

скополаміну гідробромід, метацин);

5. Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній,, пентамін);

б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

ПРЕПАРАТИ.

М-холіноміметики.

Це засоби, які збуджують М-холінорецептори, і проявляють всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи.

Пілокарпіну гідрохлорид (Pilocarpini hydrochloridum)

Форма випуску: 1 %, 2 % розчини у флаконах по 5 і 10 мл; 1 %, 2 % очна мазь, очні плівки 0,0027 г.

Механізм дії: Препарат є алкалоїдом, викликає звуження зіниці і зниження внутрішньоочного тиску при закапуванні в око; проявляє всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи, але системна дія препарату не використовується внаслідок його високої токсичності. Очну мазь та плівки закладати за повіку. Список А. Найбільш небезпечним про­явом отруєння пілокарпіном є набряк легенів.

Застосування: для лікування глаукоми. В офтальмології його та­кож призначають для покращання трофіки ока при тромбозі цент­ральної вени сітківки, гострій непрохідності артерій сітківки, атро­фії зорового нерва.

Ацеклідин (Aceclidinum)

Форма випуску: порошок для приготуван­ня 2-5 % очних крапель; ампули по 1 і 2 мл 0,2 % розчину.

Механізм дії: проявляє всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи. Після закапування в око звужує зіниці та знижує внут­рішньоочний тиск протягом 6 годин. При підшкірному введенні препарату підвищується тонус і скоротлива активність ки­шечника, сечового міхура, матки. Список А.

Застосування: для лікування глаукоми, профілактики і лікування післяопераційної атонії шлунка, ки­шечника, сечового міхура, при гіпотонії матки та іноді для зупинки післяпологових маткових кровотеч.

Побічні ефекти: припередозировці (введення під шкіру) –підвищення слиновиділення, понос, пітливість.

Протипоказання: при бронхіальній астмі, вагітності, стенокардії тощо.

Гостре отруєння речовинами М-холіноміметичної дії може ви­никати внаслідок їх передозування або ж при помилковому вжи­ванні грибів-мухоморів, що містять мускарин. Клінічна картина проявляється симптомами різкого збудження М-холінорецепторів. У хворого розвивається діарея, спостерігається біль у живо­ті, звуження зіниць, підвищення слиновиділення, утруднення ди­хання внаслідок спазму бронхів, сплутаність свідомості, судоми, коматозний стан. При цьому здійснюють заходи з очищення ор­ганізму від отрути. Внутрішньовенно вводять 0,1 % розчин атро­піну сульфату - по 2 мл кожні 10 хв, до появи сухості в роті і розширення зіниць. Проводять симптоматичне лікування.

 

Н-холіноміметики.

Це речовини, які збуджують Н-холінорецепто­ри каротидних клубочків і рефлекторно підвищують тонус дихального і судинорухового центру довгастого мозку, внаслідок чого рефлекторно посилюється дихання і підвищується артеріальний тиск. Обов'язко­вою умовою виникнення такого ефекту є збереження рефлексів. До Н-холіноміметиків відносяться цититон і лобелін. Пре­парати при внутрішньовенному введенні стимулюють дихання при його зупинці внаслідок вдихання подраз­нювальних речовин, при травмах, електрошоку, оперативних втручан­нях, при отруєнні чадним газом, але в останній час в якості стимуляторів дихання застосовуються дуже рідко. Деколи застосовують цититон (Cytitonum) в ампулах по 1 млприрефлекторній зупинці дихання при травмах, операціяї, інфекційних хворобах, для підвищення артеріального тиску при шокових і колаптоїдний станах.

Rp.:Cytitoni 1 ml

D.t.d. N. l0 in amp.

S. По 1 мл внутрішньовенно для рефлекторної стимуляції дихання.

Цититон і лобелін входять до складу таблеток "Табекс" і "Лобесил", які використовуються в якості допоміжних для полегшення відвикан­ня від тютюнокуріння.

М-холіноблокатори

Це лікарські засоби, які блокують М-холінорецептори, перешкоджають їх взаємодії з ацетилхоліном і проявляють ефекти збудження симпатичної нервової системи.

ПРЕПАРАТИ.

Атропіну сульфат (Atropini sulfas).

Форма випуску: порошок для приготування 0,5 % і 1 % очних крапель, 1% очна мазь, очні плівки 0,0016 г, таблетки по 0,0005 г, ампули по 1 мл 0,1 % розчину.

Механізм дії: атропін є алкалоїдом, який міститься у беладоні, блекоті, дурмані, виявляє м-холіноблокуючі властивості. При закапуванні препарату в око викликає сильне розширення зіниці – мідріаз, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. Після закапування атропіну в око вказані зміни зберігаються протягом 7-10 днів. Атропін викликає зниження функції залоз зовнішньої секреції - слинних, потових, бронхіальних, залоз шлунка, кишечника. При введенні препарату знижується тонус і знімається спазм непосмугованої мускулатури шлунково-кишкового тракту, бронхів, жовчо- і се­човивідних шляхів, матки (спазмо- і бронхолітична дія). Припинення передачі гальмівних імпу­льсів з блукаючого нерва на серце спричинює тахікардію. В терапевтичних дозах збуджує дихання, у великих дозах стимулює кору головного мозку і може викликати параліч дихання. Призначають всередину по 1 – 2 таблетки 1 – 2 рази на день, підшкірну, внутрішньом’язово, внутрішньовенно 0,25 – 1 мл, у вигляді очних крапель 2 – 6 раз на день, очну мазь та плівки закладати за повіку.

Застосування: для розширення зіниці при дослідженні очного дна, при запальних процесах та травмах ока, для зняття спазмів непосмугованої мускулатури при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, кишковій, печінковій, нирковій кольках, спастичних колітах, холециститі, жовчнокам’яній хворобі; при брадикардії; аерозоль “Атровент” для зняття бронхоспазму, коли він зв'язаний з підвищеним тонусом блукаючого нерва; перед оперативним втручанням для премедикації для попередження бронхо-, ларингоспазму, зупинки серця, обмеження секреції слинних та брон­хіальних залоз; при отруєннях М-холіноміметиками і антихолінестеразними засобами.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, запаморочення, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику.

Протипоказання: глаукома

Гангліоблокуючі препарати.

Переважно впли­вають на Н-холінорецептори, які розміщені у вегетативних ганглі­ях. Види дії:

1. Розширення пери­феричних судин і зниження артеріального тиску (блокада симпатичних гангліїв).

2. Зменшення тонусу непосмугованої мускулатури внутрішніх органів - бронхів, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних та жовчовивідних шляхів (блокада парасим­патичних гангліїв).

3. Зни­ження секреції залоз: бронхіальних, шлункових, слинних тощо.

ПРЕПАРАТИ.

Пентамін (Pentaminum)

Форма випуску: ампули 1 і 2 мл 5 % розчину. Вводять внутрішньом'язово, внутрішньовенно крапель­но або повільн. Тривалість дії становить 2-4 години.

Механізм дії: виявляють спазмолітичну, бронхолітичну, судинорозширювальну дію, знижують артеріальний тиск.

Застосування: комплексна терапія гіпертензивної кризи, набряку мозку, набряку легень; ендартеріїт (спазм периферичних судин), при загостреннях виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при печінко­вій, нирковій, кишковій кольках, бронхоспазмі, внутрішньовенне крапельне введення препаратів проводять для керованої гіпотонії - зниження артеріального тиску і зменшення кровотечі при операціях на серці, легенях, щитовидній залозі. В анестезіології та хірургії препарати цієї групи застосовують для попередження вегетативних рефлексів, які пов'язані з опера­тивним втручанням. Введення гангліоблокаторів перед наркозом дозволяє зменшити необхідну дозу наркозної речовини. Іноді їх використовують у комплексній терапії шокових станів для норма­лізації мікроциркуляції в тканинах.

Побічні ефекти: сухість слизових, порушення акомодації, загальна слабість, запаморочення, тахікар­дія. При тривалому введенні можуть виникати атонія сечового мі­хура, кишечника. Найбільш небезпечним ускладненням, яке спостерігається при вве­денні гангліоблокаторів, є ортостатичний колапс. Він проявляється різким падінням артеріального тиску і втратою свідомості хворого при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. При цьому необхідно підняти ноги хворого догори, а голову опустити донизу. Якщо він не опритомніє, ввести мезатон, ефедрину гідрохлорид у невеликих дозах, кордіамін, кофеїн. Для профілактики ортостатичного колапсу протягом 2-2,5 годин після ін'єкції гангліоблокаторів хворий повинен лежати.

Гігроній (Hygronium)

Форма випуску: ампули і флакони, що містять 0,1 г препарату.

Механізм дії: короткочасна гангліоблокуюча дія. Призначають внутрішньовенно крапельно 0,1% розчин на ізотонічному розчині.

Застосування: в анестезіологіїдля керованої гіпотонії, гіпертонічна криза.

Інші гангліоблокатори: димеколін, пірилен, імехін, арфонад, камфоній.

 

Дитилін (Dithylinum)

Форма випуску: ампули 5 і 10 мл 2 % розчину.

Механізм дії: швидкий і короткочасний міорелаксантний ефект, якому передує посми­кування м'язових волокон; розвивається через 40-60 с. Повне від­новлення м'язового тонусу настає через 5 - 10 хв. Вводиться внутрішньовенно. Введення препарату допускається лише після переведення хворого на штучне дихання. Список А.

Застосування: у випадках, коли необхідно виклика­ти короткочасне розслаблення посмугованих м'язів, зокрема пе­ред такими маніпуляціями як інтубація трахеї, бронхо- і езофагос­копія, цистоскопія, для репозиції кісткових уламків, вправлення ви­вихів, усунення судом при правці тощо.

 

Побічні ефекти: іноді може розвиватися тривале ап­ное (впродовж декількох годин). У такому випадку на фоні штучного дихання з інгаляцією кисню хворому переливають свіжу кров, в якій місти­ться даний фермент.

Також в якості міорелаксантів використовують – диплацин, ардуан, норкурон, атракурій, теркуроній, квалідил, діоксоній тощо.

 

Центральні холіноблокатори.

Класифікація препаратів.

1. Адреноміметики – збуджують адренорецептори.

2. Симпатоміметики – посилюють виділення медіатору норадреналіну.

3. Андреноблокатори – блокують адренорецептори.

4. Симпатолітики – зменшують виділення медіатору норадреналіну.

 

α - андреноміметики.

Збуджують α - адренорецептори, звужують судини, підвищують артеріальний тиск.

Норадреналіну гідротартрат(Noradrenalini hydrotartras)

Форма випуску: ампули 1 мл 0,2 % розчину.

Механізм дії: діє переважно на α-адренорецептори, тому навіть в малій концентрації викликає звуження судин і значне короткочасне підвищення артеріального тиску. Виявляє слабкий кардіотонічний і бронхолітичний ефект. Вводять внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині натрію хлориду або глюкози.

Застосування: у випадках гострого зниження артеріального тиску при шокових і колаптоїдний станах (травми, операції, отруєння, крововтрати).

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, тремор, страх, слабкість, брадикардія.

Протипоказання: не можна вводити в м’язи і під шкіру – некроз (для попередження спазму судин негайно ввести фентоламін); фторотановий і циклопропановий наркоз, атеросклероз.

Мезатон (Mesatonum)

Форма випуску: порошок, ампули 1% - 1 мл.

Механізм дії: збуджує α-адренорецептори судин → судинозвужувальна дія, підвищення артеріального тиску; менш активний, але більш стійкий ніж норадреналін, дія триває до 2 год. Розширює зіниці на декілька годин та може знизити внутрішньоочний тиск. Призначають внутрішньовенно струменем або крапельно, внутрішньом’язово, підшкірно, у вигляді крапель у ніс – 0,25 – 0,5 % розчини, у вигляді очних крапель 1-2 % розчин.

Застосування: при колапсі, артеріальній гіпотензії (травми, операції, отруєння, інфекційні захворювання), разом з місцевими анестетиками для сповільнення їх всмоктування (як замінювач адреналіну), вазомоторний риніт, для розширення зіниці при відкритокутової глаукоми.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, тремор, страх, слабкість

Протипоказання: гіпертонічна хвороба, атеросклероз, схильність до спазмів судин.

Нафтизин(емульсія - санорин) (Naphtyzinum)

Галазолін(Ксилометазолін) (Gаlazolinum)

Форма випуску: краплі в ніс у флаконах по 10 мл 0,05-0,1 % розчину.

Механізм дії: стимулюють α-адренорецептори периферичних судин, на місці нанесення викликають їх звуження, тому зменшують набряк, запалення, полегшує носове дихання, виявляють протиалергічну, протизапальну дію, розширюють зіниці. Призначають по 2-3 краплі в ніс 2 – 3 рази на день.

Застосування: гострі риніти, гаймарити, для полегшення риноскопії.

Побічні ефекти: тахіфілаксія, сухість і блідість слизових оболонок.

Протипоказання: гіпертензія, тахікардія, атеросклероз; не рекомендовано застосування при хронічних ринітах.

β - андреноміметики

 

невибіркової діївибіркової дії

(збуджують β₁- і β₂ – (збуджують переважно β₂ –

адренорецептори) адренорецептори бронхів)

Ізадрин (Новодрин, Еуспіран) ( Isadrinum)

Форма випуску: таблетки 0,005; флакони 25 -100 мл 0,5 - 1% розчину.

Механізм дії: збуджує β₁- адренорецептори міокарду → посилює і учащає роботу серця, полегшує провідність, збільшує споживання серцем кисню; збуджує β₂ - адренорецептори бронхів і судин → сильна бронхолітична дія, у великих дозах зменшує загальний периферичний опір судин, декілька розширює судини черевної порожнини, шкіри і знижує артеріальний тиск.

 

Застосування: по 1 таблетці 3 – 4 рази на день під язик при блокадах серцевої провідності, брадикардії, інгаляційно для купірування та профілактики приступів бронхіальної астми, при астматичних бронхітах, бронхоспазмі.

Побічні ефекти: тахікардія, екстрасистолія, тремор, головний біль, нудота, сухість в роті.

Протипоказання: серцева астма, гіпертонічна хвороба, перші місяці вагітності.

Астмопент(алупент, орципреналіну сульфат) (Astmopentum)

Форма випуску: аерозольні балони 20 мл (400 доз); ампули 0,05 % розчин 10 мл, таблетки 0,02 г.

Механізм дії: стимулятор β₁- і β₂ – адренорецепторів з більш вибірковим впливом на адренорецептори бронхів → сильна і тривала бронхолітична дія (4 – 5 годин), в меншій ступені викликає тахікардію та зниження артеріального тиску. Призначають інгаляційно, парентерально, всередину по 1 таблетки 3 – 4 рази на день.

Застосування: бронхіальна астма, хронічні астматичні бронхіти, порушення атріовентрикулярної провідності.

Побічні ефекти: тахікардія, екстрасистолія, тремор, головний біль, нудота, сухість в роті.

Фенотерол(беротек, партусистен) Fenoterol (Berotecum)

Форма випуску: аерозольні балони 15 мл (300 доз); входить до складу аерозолів “Беродуал”, “Дитек”.

Механізм дії: стимулятор β₁- і β₂ – адренорецепторів з більш вибірковим впливом на адренорецептори бронхів → сильна і тривала бронхолітична дія (4 – 5 годин), в меншій ступені викликає тахікардію. Стимулюючи β₂ – адренорецептори виявляє розслаблення м’язів матки. Призначають інгаляційно.

Застосування: бронхіальна астма, хронічні астматичні бронхіти, бронхоспазм, в акушерській практиці в якості токолітичного засобу (партусистен).

Побічні ефекти: тахікардія, неспокій, тремор, головний біль, запаморочення, втома.

Беродуал (Berodual)

Форма випуску: аерозольні балони 15 мл (300 доз)

Механізм дії: комбінований препарат, що містить фенотерол і атровент → виражений і тривалий бронхолітичний ефект, особливо при нічних приступах. Призначають інгаляційно.

Застосування: купірування гострих приступів ядухи і утрудненого дихання при бронхоспастичному синдромі, хронічному обструктивному бронхіті, захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом.

Побічні ефекти: тахікардія, неспокій, тремор, головний біль, запаморочення, втома, сухість в роті.

Сальбутамол(Salbutamolum) (Аеролін, Вентолін, Сальбувент, Саламол)

Форма випуску: аерозольні балони 10 мл (200 доз), таблетки 0,002 – 0,004 г, 0,008 г (ретард).

Механізм дії: вибірково збуджує β₂– адренорецептори бронхів → сильна бронхолітична дія. Виявляє токолітичну дію, в терапевтичних дозах не викликає тахікардії і змін артеріального тиску. Призначають інгаляційно, всередину.

Застосування: для купірування та профілактики приступів бронхіальної астми, інші захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом; в якості токолітичного засобу в акушерстві (сальбупарт).

Побічні ефекти: неспокій, тремор, головний біль, запаморочення, втома.

Комбіновані аерозолі – дитек, інтал плюс, комбівент тощо.

 

α, β - алреноміметики.

Збуджують α-, β₁, β₂- адренорецептори.

Адреналіну гідрохлорид ( Adrenalini h/ch)

Форма випуску: ампули 1 мл 0,1 % розчину; флакони по 10 мл 0,1 % розчину для зовнішнього застосування.

Адреналіну гідротартрат ( Adrenalini hydrotartras)

Форма випуску: ампули 1 мл 0,18 % розчину; флакони по 10 мл 0,18 % розчину для зовнішнього застосування.

Механізм дії: гормон мозкової речовини надниркових залоз, підвищує фізичну і психічну діяльність, збуджує α–адренорецептори → місцево звужує судини шкіри, слизових оболонок, протизапальна дія, парентерально звужує судини, підвищує артеріальний тиск; збуджує β₁- адренорецептори серця → підвищує роботу серця і одночасно його потреба в кисні, збуджує β₂–адренорецептори бронхів – бронхолітична дія; розширює зіниці, підвищує рівень цукру в крові, протиалергічна дія, підвищує тканинний обмін і функціональні можливості скелетних м’язів.

Застосування: місцево тампони, змочені розчином адреналіну, для зупинки носових кровотеч, в складі крапель в ніс при риніті, 1 – 2% розчин при відкритокутовій глаукомі, додають до розчинів анестетиків для подовження їх дії; внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині (для пролонгування дії) при колаптоїдний і шокових станах, підшкірно при анафілактичному шоку, алергічному набряку гортані, алергічних реакціях, що спричинені застосуванням ліків, при гострих приступах бронхіальної астми, гіпоглікемічній комі (передозування інсуліну); спеціальною голкою в область лівого шлуночка при зупинці серця.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, тремор, страх, слабкість, серцеві аритмії, тахікардія, порушення ритму дихання.

Протипоказання: гіпертонічна хвороба, серцева астма, стенокардія, цукровий діабет, вагітність, похилий вік.

 

 

Симпатолітики.

Зменшують виділення медіатору норадреналіну адренергічними нервовими волокнами → усувають збуджуючий вплив норадреналіну на серце і кровоносні судини → брадикардія, розширення кровоносних судин, зниження артеріального тиску. Основний ефект симпатолітиків – гіпотензивна дія.

Октадин (Octadinum)

Форма випуску: таблетки 0,025 г.

Механізм дії: симпатолітик, тривало і сильно знижує артеріальний та внутрішньоочний тиск. Ефект через 2-4 дня, максимум на 7-8 день. Кумулює, після відміни препарату дія триває ще 1-2 тижня. Призначають спочатку 0,01 г на день, потім по 1 таблетці 2 – 3 рази на день. Лікування переважно в стаціонарі.

Застосування: тяжкі форми артеріальної гіпертензії.

Побічні ефекти: слабкість, запаморочення, нудота, блювота, пронос, набухання слизової оболонки носа, набряки, ортостатичний колапс.

Протипоказання: атеросклероз, інфаркт міокарду, порушення мозкового кровообігу, гіпотензія, хвороби нирок.

Резерпин(Reserpinum)

Форма випуску: таблетки 0,0001; 0,00025.

Механізм дії: алкалоїд раувольфії, симпатолітик → гіпотензивний ефект; легко проникає через гематоенцефалічний бар¢єр і зменшує вміст норадреналіну не тільки в периферичних нервових волокнах, але і в ЦНС → седативна дія по типу нейролептиків (зняття страху, тривоги, марення, галюцинацій).

Застосування: насамперед в складі комбінованих препаратів - таблеток “Бринердін”, “Адельфан”, “Кристепін”, “Аценозин”, “Норматенс”, “Синепрес”, “Трирезид К” по 1 – 2 таблетки 2 – 3 рази на день при гіпертонічній хворобі.

Побічні ефекти: сонливість, депресія, пронос, біль в шлунку, явища паркінсонізму, утруднення носового дихання.

Протипоказання: брадикардія, нефросклероз, виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки, схильність до депресивного стану.

Раунатин (Raunatinum)

Форма випуску: таблетки в оболонці 0,002 г.

Механізм дії: містить суму алкалоїдів раувольфії, насамперед резерпін, аймалін → гіпотензивна, протиаритмічна, седативна дія. Призначають спочатку по 1 таблетці після їди на ніч, потім по 1 – 2 таблетки 3 рази на день.

Застосування: гіпертонічна хвороба

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕРЕНТНУ ІННЕРВАЦІЮ.

Усі еферентні нервові волокна поділяються на такі, що іннервують скелетні м'язи, і такі, що регулюють функції внутрішніх ор­ганів. Перші мають назву соматичних, другі - вегетативних нервів.

Вегетативна нервова система має два відділи - парасимпатич­ний і симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рів­новаги. За впливом на функцію більшості органів парасимпатич­ний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами.