Скополаміну гідробромід (Sсороlamіni hydrobromidum)

Форма випуску: ампули по 1 мл 0,05 % розчину.

Механізм дії: алкалоїд, який міститься у беладоні, блекоті, дурмані, скоп олії, виявляє м-холіноблокуючі властивості. Розширює зіниці, викликає тахікардію, виявляє спазмо- і бронхолітичну дію;вплив на око і секрецію залоз сильніший, ніж у атропіну, але тривалість його дії в 2-3 рази менша. Препарат викликає седативний ефект та короткочасний сон, викликає амнезію, зменшує рухову активність.. Має здатність пригнічувати ядра вестибулярного апарату, в зв'яз­ку з чим виявляє протиблювотну дію. Призначають всередину і під шкіру, а також в очних краплях - 0,25 % розчин.

Застосування: для розширення зіниці, запальні захворювання очей, для премедикації, для лікування паркінсонізму, при морській та повітряній хворобах – таблетки “Аеronum”, в якості заспокійливого засобу.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, запаморочення, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику.

Протипоказання: глаукома

 

Синтетичні м - холіноблокатори – метацин, спазмолітин, бускопан – застосовуються в якості спазмолітичний засобів, атровент, вентилат, тровентол – в якості бронхолітиків, гастроцепін (гастрил, гастро пін, пірен), спаніл (бутилскополамін бромід) – як блокатори М₁- холінорецепторів при виразковій хворобі шлунка.

Препарати беладони - екстракти, настойки, комбіновані форми: Solutan, таблетки "Bellataminalum", "Bellaspon", "Besalolum", "Belloid", "Bellalginum" застосовують в якості спазмолітичний і анальгетичних засобів при виразковій хворобі, спазмах непосмугованих м’язів, свічки "Bethiolum", "Anusolum" при геморої, тріщинах заднього проходу.

 

Гостре отруєння М-холіноблокаторами може розвиватись при передозуванні відповідних препаратів, при вживанні дітьми рослин, що містять алкалоїди цієї групи. У клінічній картині отруєн­ня на перший план виступає симптоматика психічного збу­дження, так званий "атропіновий психоз". Він проявляється марен­ням, галюцинаціями, дезорієнтацією, руховою активністю. Карти­на може бути настільки яскравою, що хворого помилково госпіта­лізують у психіатричну клініку. Спостерігаються також почерво­ніння і сухість шкіри, підвищення температури тіла (внаслідок бло­кади потовиділення). Сухість слизових спричинює розлади ковтання (дисфагія), мови (дизартрія, захриплість голосу). Спостерігають­ся сильна спрага, різке розширення зіниць із виникненням світло­боязні (фотофобія). Порушується зір (параліч акомодації). Харак­терні тахікардія, атонія кишечника, затримка сечі. Початкова ста­дія збудження швидко переходить у фазу пригнічення. Смерть настає від паралічу дихального центру. Для видалення отрути з орга­нізму використовують промивання шлунка 0,5 % розчином таніну, призначають проносні, сорбенти, проводять форсований діурез. Як антагоністи застосовують антихолінестеразні засоби: повторне вве­дення прозерину, галантаміну гідроброміду до отримання симп­томів зникнення блокади М-холінорецепторів. Для зняття психо­моторного збудження вводять аміназин, сибазон, барбітурати. Тахікардію знімають анаприліном. Для полегшення фотофобії хворо­го поміщають у затемнену кімнату. Для зниження температури тіла його обкладають грілками з льодом. При сильному пригні­ченні дихання налагоджують штучне дихання з інгаляцією кисню.

 

 

Н-холіноблокатори

гангліоблокатори міорелаксанти

 

Гангліоблокуючі препарати.

Переважно впли­вають на Н-холінорецептори, які розміщені у вегетативних ганглі­ях. Види дії:

1. Розширення пери­феричних судин і зниження артеріального тиску (блокада симпатичних гангліїв).

2. Зменшення тонусу непосмугованої мускулатури внутрішніх органів - бронхів, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних та жовчовивідних шляхів (блокада парасим­патичних гангліїв).

3. Зни­ження секреції залоз: бронхіальних, шлункових, слинних тощо.

ПРЕПАРАТИ.