Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи

На функцію органів

Орган	Ефекти збудження
Парасимпатичного відділу	Симпатичного відділу
Око	Звуження зіниці (міоз), спазм акомодації, зниження внутрішньоочного тиску	Розширення зіниці (мідріаз) Параліч акомодації
Серце	Зменшення частоти (брадикардія), сили скорочень, провідності	Збільшення частоти, (тахікардія), сили скорочень, провідності
Артеріальний тиск	Зниження	Підвищення
Шлунково- кишковий тракт	Підвищення тонусу і перистальтики	Зниження тонусу і пе­ристальтики (спазмолітична дія)
Бронхи	Спазм	Розширення (бронхолітична дія)
Секреція залоз	Значне підсилення	Незначне підсилення

Місце контакту закінчення еферентного нервового волокна з клітиною виконавчого органа називається синапсом. Передача імпульсів через синапс здійснюється в результаті вивільнення хімічної речовини – медіатора. Медіатори збуджують рецептори клітин, але їх дія короткочасна, бо вони руйнуються ферментами. Передача нервових імпульсів у периферичній нервовій системі забезпечується двома основними медіаторами - ацетилхоліном та норадреналіном. Залеж­но від того, який медіатор бере участь у передачі нервових імпуль­сів, вегетативні та соматичні нервові волокна та синапси периферичної нервової системи поділяються на холінергічні (медіатором служить ацетилхолін) і адренергічні (медіатором служить норадреналін).

 

 

ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ ХОЛІНЕРГІЧНИХ СИНАПСІВ.

Структура холінергічного синапсу:

Медіатор - ацетилхолін.

Рецептори, які він збуджує називаються холінорецептори.

Фермент, що руйнує ацетилхолін зветься ацетилхолінестераза.

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецептори, які збу­джуються мускари­ном (алкалоїдом гри­бів мухоморів), мають назву М-холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невеликими дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими дозами, нази­ваються Н-холінорецепторами. Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіноміметичними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітичними).

Класифікація лікарських речовин:

1. М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

2. Н-холіноміметики (цититон, лобелін);

3. Антихолінестеразні засоби (прозерин, галантамін);

4. М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат,

скополаміну гідробромід, метацин);

5. Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній,, пентамін);

б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

ПРЕПАРАТИ.

М-холіноміметики.

Це засоби, які збуджують М-холінорецептори, і проявляють всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи.

Пілокарпіну гідрохлорид (Pilocarpini hydrochloridum)

Форма випуску: 1 %, 2 % розчини у флаконах по 5 і 10 мл; 1 %, 2 % очна мазь, очні плівки 0,0027 г.

Механізм дії: Препарат є алкалоїдом, викликає звуження зіниці і зниження внутрішньоочного тиску при закапуванні в око; проявляє всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи, але системна дія препарату не використовується внаслідок його високої токсичності. Очну мазь та плівки закладати за повіку. Список А. Найбільш небезпечним про­явом отруєння пілокарпіном є набряк легенів.

Застосування: для лікування глаукоми. В офтальмології його та­кож призначають для покращання трофіки ока при тромбозі цент­ральної вени сітківки, гострій непрохідності артерій сітківки, атро­фії зорового нерва.

Ацеклідин (Aceclidinum)

Форма випуску: порошок для приготуван­ня 2-5 % очних крапель; ампули по 1 і 2 мл 0,2 % розчину.

Механізм дії: проявляє всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи. Після закапування в око звужує зіниці та знижує внут­рішньоочний тиск протягом 6 годин. При підшкірному введенні препарату підвищується тонус і скоротлива активність ки­шечника, сечового міхура, матки. Список А.

Застосування: для лікування глаукоми, профілактики і лікування післяопераційної атонії шлунка, ки­шечника, сечового міхура, при гіпотонії матки та іноді для зупинки післяпологових маткових кровотеч.

Побічні ефекти: припередозировці (введення під шкіру) –підвищення слиновиділення, понос, пітливість.

Протипоказання: при бронхіальній астмі, вагітності, стенокардії тощо.

Гостре отруєння речовинами М-холіноміметичної дії може ви­никати внаслідок їх передозування або ж при помилковому вжи­ванні грибів-мухоморів, що містять мускарин. Клінічна картина проявляється симптомами різкого збудження М-холінорецепторів. У хворого розвивається діарея, спостерігається біль у живо­ті, звуження зіниць, підвищення слиновиділення, утруднення ди­хання внаслідок спазму бронхів, сплутаність свідомості, судоми, коматозний стан. При цьому здійснюють заходи з очищення ор­ганізму від отрути. Внутрішньовенно вводять 0,1 % розчин атро­піну сульфату - по 2 мл кожні 10 хв, до появи сухості в роті і розширення зіниць. Проводять симптоматичне лікування.

 

Н-холіноміметики.

Це речовини, які збуджують Н-холінорецепто­ри каротидних клубочків і рефлекторно підвищують тонус дихального і судинорухового центру довгастого мозку, внаслідок чого рефлекторно посилюється дихання і підвищується артеріальний тиск. Обов'язко­вою умовою виникнення такого ефекту є збереження рефлексів. До Н-холіноміметиків відносяться цититон і лобелін. Пре­парати при внутрішньовенному введенні стимулюють дихання при його зупинці внаслідок вдихання подраз­нювальних речовин, при травмах, електрошоку, оперативних втручан­нях, при отруєнні чадним газом, але в останній час в якості стимуляторів дихання застосовуються дуже рідко. Деколи застосовують цититон (Cytitonum) в ампулах по 1 млприрефлекторній зупинці дихання при травмах, операціяї, інфекційних хворобах, для підвищення артеріального тиску при шокових і колаптоїдний станах.

Rp.:Cytitoni 1 ml

D.t.d. N. l0 in amp.

S. По 1 мл внутрішньовенно для рефлекторної стимуляції дихання.

Цититон і лобелін входять до складу таблеток "Табекс" і "Лобесил", які використовуються в якості допоміжних для полегшення відвикан­ня від тютюнокуріння.

Антихолінестеразні засоби (інгібітори холінестерази).

Група речовин, яку можна назвати непрямими М, Н-холіноміметиками. Механізм дії антихолінестеразних речовин полягає у зв'язуванні ацетилхолінестерази. При цьому в синапсах накопичується багато ацетилхоліну, який збуджує М- і Н-холінорецептори. При збуджені М-холінорецепторів виникають ефекти збудження парасимпатичної нервової системи: при закапуванні в око звужується зіниця і знижується внутрішньоочний тиск; при системній дії спостерігається підвищення тонусу непосмугованої мускулатури внутрішніх органів, зо­крема кишечника, сечового міхура, збільшення секреція за­лоз, сповільнення серцевих скоро­чень і зниження артеріального тиску. Одночасно покращується проведення імпульсів через нервово-м’язові синапси, що мають Н-холінорецептори.

 

ПРЕПАРАТИ.

Прозерин (Proserinum) (Неостигмін бромід)

Форма випуску: порошок, таблетки по 0,015 г; ампули по 1 мл 0,05 % розчину.

Механізм дії: синтетичний антихолінестеразний засіб оборотної дії, його ефект продовжується протягом 2,5-4 год. Звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, підвищує тонус непосмугованої мускулатури внутрішніх органів, підвищує секрецію залоз, відновлює нервово-м’язову провідність. Призначають всередину за 30 хвилин до їди по 1 таблетці 2 – 3 рази на день, під шкіру 0,5 – 1 мл, у вигляді 0,5% очних крапель. Список А.

Застосування: глаукома, для профі­лактики і лікування післяопераційної атонії кишечника і сечового мі­хура, для ліквідації залишко­вих явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії, в якості антидоту м-холіноблокаторів, міорелаксантів при міастенії та пригніченні дихання, що виникають після їх застосування.

Побічні ефекти: гіперсалівація, міоз, нудота, підсилення перистальтики, пронос, загальна слабкість.

Протипоказання: епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія.