Тема 5. Методичні розробки ціта раціоналізації труда

5.1.Правила „як треба працювати”

5.2.Трудові установки та їх значення у виконанні раціональних навиків.

5.3.Методи вивчення рухів.

 

Центром роботи з раціоналізації праці в колишньому Радянському Союзі був центральний інститут труда (ЦІТ) з 1920р. його очолював О.К.Гастєв з моменту заснування інституту основним напрямком роботи його співробітників було наукове дослідження методів організації праці. Вони проводились восьми лабораторіях.

З 1925 до 1926р. ЦІТ був основним з підготовки робочих-інструкторів і установників операцій на підприємствах. Разом з іншими організаціями ЦІТ прийняв участь в розробці та державних апаратів. ЦІТ був найбільш значимим серед інститутів цього профілю, він був популярний, а його праці мали велике значення для впровадження наукових методів організації праці.

Центральне місце в роботах Гастєва займала проблема раціоналізації метода праці. Гастєв писав, що „ми проводимо на роботі кращу частину свого життя: необхідно навчатись так працювати, щоб робота була легкою і щоб вона стала постійною життєвою школою”.

Перш ніж перейти до складних методичних викладах, проведемо прості правила раціональної роботи, які повинна використовуватися кожна людина, яка працює за канцелярським станом, або напилком в слюсарній майстерні, або усюди треба, де виробляти трудову витримку і поступово зробити її звичною. (додаток 1). Коротко зупинимося на основних методологічних висновках учених інституту з проблеми раціоналізації труда.

Колектив інституту очолюваний О.К.Гастєвим, за короткий термін розробив велику кількість методичної літератури, досліджував багато проблем, зв’язаних із раціоналізацією праці та підготовкою фахівців робочих спеціальності для підприємств. Програма інституту складалась з трьох напрямків: навчально-дослідна, навчальна і практична.

Методика ЦІТА в момент своїх перших формулювань виступала як своєрідна методика навчання робочих. Але з часом ця методика почала працювати як система формування людським організмом для даної виробничої цілі. Ідеалом задумки було створення соціально-інженерної машини, яка б усунула суб’єктивний вплив інструктора, педагога. створення такого установочного автомата, який зміг би визвати ті чи інші реакції та поступово, непомітно для робочого вводити його у виробничий процес.

Ці думки почали тільки тепер реалізовуватись з появою комп’ютерів. Тому роботи інституту цікаві й актуальні наш час.

Свої принципи раціоналізації праці Гастєв об’єднав під одним терміном „установка”. Вибір терміна „установка” обумовлений тим, що він розкриває основну задачу раціоналізації – це необхідність створення таких умов на робочому місці. Які забезпечили мінімальні витрати енергії та часу. Тому „установка” в його розумінні це – пристосування (налагодження) людського організму до роботи за допомогою різних пристроїв таким чином, щоб робота потребувала мінімум нервовою імпульсу і всякого роду енергетичних витрат.

Усі установки Гастєв об’єднав у дві групи: біологічні та організаційні.

Біологічне розуміння „установки” – це характеристика різних реакцій організму людини на організаційні умови. В свою чергу організаційні умови (різні пристрої, інструменти, машини. документи, показники) постають трудовими установками (статичні, неврологічні і т.п.), які є показниками. Водіями, кондукторами організаційно-трудових рухів. Тому всі елементи середовища, в якому знаходиться людина під час роботи, називаються організаційними установками. Взаємозв’язок між організаційними і біологічними установками дає можливість, вивчаючи трудовий процес, визначати напрямки вдосконалення організації робочого місця, методи роботи, скорочення строку професійного навчання та ін. Розглянемо більш докладно деякі трудові установки.

Статична установка - це надійна фронтальне положення людини (ніг, тулуба, рук). Для цього Гастєв пропонує використовувати щаблини - (підставки) для ніг і рук. Якщо робочий обслуговує машину, то доцільно застосовувати різні підставки для ніг, що дозволить установити надійне положення людини вертикально так, щоб не треба було нахилятись, тягнутись до ручок управління, бачити добре зону обробки і деталі. Якщо робота сидяча, то добре використовувати підставки для рук і спини. Статичні установки зменшують утомленість і кількість перерв для відпочинку.

Хватальна установка передбачає не тільки взяття предметів, інструментів, ручок управління, але їх використання протягом довгого часу. Вона має велике значення, особливо там, де потрібне велике зусилля. Тому для полегшення дії з іншим сегментом, ручкам управління необхідно підбирати

з руху їх форму. Якщо робота велика, то форма ручки повинна найбільш повно охоплюватись долонею. Іншою формою повинна бути ручка при роботі обома руками. Аналіз впливу форми ручок на стомлення дав можливість реконструювати найбільш раціональні їх форми.

Рухово – конструктивна установка передбачає, те, що будь-який трудовий рух виконується за різним ступенем складності, яка залежить не тільки від характеру руху, скільки від відсутності опори, напрямку руху. Опорами можуть бути шаблони, які підтримують суглоб, створюючи обмеження для маятникових рухів. Велике значення для будь-якого руху мають направленні. Вони забезпечують точність руху, економії енергії і часу. Такими направляючими служить кондуктор. Він має велике технічне значення при обробці на свердлильних, токарних і резервуарних верстатах, так як він є направляючим для інструмента. Замість типового кондуктора рухів Гастєв пропонує суглобовий для стисливих і піднімальних рухів.

Влучні установки мають велике значення для забезпечення точності рухів. У цьому випадку доцільно використовувати зорові кондуктори і зорові фіксатори. Прикладом зоровою кондуктора може бути мушка у рушниці, а зоровим фіксатором мішені.

Імпульсатори – форма збудження в нервових волокнах, яку спричиняє будь-яке подразнення. Імпульсатори можуть бути слуховими, зоровими (світлові сигнали, світлові збудники). Вони діють як швидкісна установка, яка задає визначені темпи і визначає до темпової витривалості.

Імпульсатори можуть бути психологічними знаряддями рухів, а також і роботи. Вони можуть мати загальний характер, коли той чи інший робітник знаходиться у стані бадьорості, піднесення, які змушують його до активної роботи. Ці заряди можуть мати психолого-економічний характер. Вони виражаються різними формами заробітної плати, яка грає роль імпульсатора і безперервної швидкісної установки робітника.

Велике значення Гастєв приділяв енергетичним установкам щодорегулювання дихання, установці харчового режиму, які діють одночасно з установками щодо самої роботи. З балансом обмінного процесу енергетичні установки робітника це синтез усіх попередніх установок. Небезпечне змінення статичних, хватальних, рухових установок та імпульсаторів може призвести до зміни енергетичної установки робітника. Тому вирішення задачі раціоналізації рухів повинне бути комплексним.

Використання трудових установок для дослідження будь-якої операції, з точки зору вивчення предметів, знаряддя і робітника, дає змогу знайти способи їх раціоналізації.

Розглянемо приклад раціоналізації виконання операції клепання трубки аж до її автоматизації за допомогою введення різних установок.

На рис.1 операція виконується без установчих шаблонів, крім вала, на якому закріплена трубка і не надійно фіксує її положення.

 

 

Рис.1. Рис.2.

 

 

На рис.2, фаза1 - вводиться шаблон - опора для руки, який дає опору руці корпуса, ліквідує роботу плеча, забезпечує більш точне направлення удару.

На рис. 3, фаза 2, операція виконується за допомогою шаблона, який направляє удар, а також застосовується шаблон для трубки, який охоплює її знизу.

 

 

Рис.3 Рис.4

 

На рис. 4, фаза 3 замість працюючої людини вводиться верстат-прес, водієм тепер буде шпиндель, корпус верстата - направляюча, шаблон – матриця.

 

 

Рис.5

 

На рис. 5,фаза 4 операція автоматизована шаблон 1, направляюча-2, водій-3.

 

Виконання трудових установок у навчальних майстернях скорочувало строк оволодіння будь-якою робочою професією в декілька разів. Крім цього програми складені з урахуванням цієї методики, передбачали придбання робочої професії широкого профілю. Так, робочий-верстатник зміг би працювати на всіх металорізальних верстатах, слюсар - виконувати всі види слюсарних робіт та ін.

Крім використання трудових установок при раціоналізації праці в ЦІТ діяла методика, яка передбачала аналіз рухів.

У цій методиці передбачено дві характеристики рухів:

1. Характеристика елементів рухів. 2. Характеристика поєднання рухів. У свою чергу характеристика елементів рухів має: а)конструкцію рухів у просторі, яка включає: форму рухів, направленість рухів, величину розмаху руху; б ) часову характеристику, яка складається з величини швидкості руху і розподілу швидкості; в) силову характеристику (величина сили, розподіл сили).

 

 

Характеристика поєднання рухів у свою чергу включає:

а)поєднання рухів у просторі (кількісна характеристика координації рухів, якісна характеристика координації рухів); б) поєднання рухів у часі, цикли рухів, до них відносяться: об’єм циклу рухів, кількісна характеристика циклу руху, темп рухів, ритм рухів.

Достоїнство методичного підходу до вивчення трудових процесів заклечається в тому, що дослідження рухів проводилось з боку біомеханічної структури організму людини, участі м’язів, суглобного апарату в здійсненні рухових актів. Уперше зроблена спроба класифікації елементарних рухів, а також факторів, які визначають їх характеристику.

Недоліки методики: класифікації рухів складна для використання у виробничих умовах, відображає не всі характеристики рухів і тому не знайшла широкого практичного використання, але роботи ЦІТа зрушили теоретичні розробки в цьому напрямку, що призвело до створення незабаром мікроелементних нормативів.

 

 

Додаток 1