Т Е М А 3. Принципи раціоналізації рухів Гілбрета

 

3.1.Відмінність методу Гілбрета від методу Тейлора.

3.2.Принципи “економії рухів”.

3.3.Класифікація рухів.

3.4.Класифікація факторів, які впливають на раціональність рухів.

 

 

Засновником науки про рухи безперечно є учення Тейлора. Американський інженер Франк Гілбрет, вперше зробив спробу раціоналізації виробничих процесів, які до появи у світ його книги “Изучение движений как способ повысить производительность при всякой работе”, а вирішувались примітивним відбором коротких за витратами часу елементів у різних робочих і з’єднанням їх у трудовий процес. Тейлор приділяв більше уваги вдосконаленню методів визначення часу. Гілбрет розробив нові методичні підходи до аналізу трудового процесу через вивчення рухів, їх характеру, факторів, які впливають на трудомісткість, зміну параметрів, умов праці.

Гілберт розробив принципи раціоналізації рухів, які назвав “економією рухів”, склав нормалізовану систему класифікації рухів, яка допомагала визначати характер рухів у процесі їх аналізу.

Уперше Ф.Гілбрет використав метод циклографії для аналізу траєкторії трудових рухів, який зараз широко застосовуються для таких цілей: 1) вивчення роботи, яка складається з коротких повторюванних рухів, де головну роль грає не довжина траєкторії робочого органу виконавця, а її форма; 2) вивчення траєкторії рухів операторів, де переміщення грає важливу роль і виконується на великій робочій площині в перебіг довгого часу. Ціль вивчення – скорочення загальної довжини переміщення.

Принципи “економії рухів” Гілбрет розробляв разом зі своєю дружиною, психологом Ліліаною Гілбрет, що дозволило приділити значну увагу можливостям людини, виключаючи перевтомлення.

Сама назва “економія рухів” передбачає раціоналізацію рухів таким чином, щоб кінцевим результатом були: економія часу та зусиль на виконання будь-якої роботи.

Першим принципом “економії рухів” Гілбрет назвав – спосіб роботи, який характеризується кількістю рухів та їх послідовністю.

У процесі аналізу трудової операції Гілбрет, в першу чергу, пропонував скорочувати кількість рухів за рахунок усунення зайвих рухів, які обумовлені недоліками в організації робочого місця (передача предметів із однієї руки до другої, нахилення та повороти тулуба). На скорочення рухів впливає також їх послідовність. У цьому випадку дослідник шукає більш раціональну послідовність, яка дає змогу виконати операцію з меншою витратою сили й часу.

Другий принцип – укорочення рухів, передбачає скорочення траєкторії всіх рухів за рахунок покращення організації робочого місця, розміщення всіх приладів, інструментів, матеріалів у нормальній зоні досягнення руками, використання спеціальних підставок, оснастки та ін.

Третій принцип – направлення і безперервність рухів. Мається на увазі, що раціональними будуть ті рухи, які не змінюють раптово і різко напрямок, у противному разі потрібно буде додаткове зусилля на зупинку та повторення руху. Безперервність руху припускає перехід одного руху в інший без перерви, що також дозволяє економити енергію людини й час. Для цього необхідно злиття двох окремих рухів, які виконуються один за другим за допомогою наближення місця кінця одного руху до початку другого. Це можливо здійснити за рахунок покращення організації робочого місця, зміни розташування на ньому матеріалів, приладів, інструментів та ін.

Четвертий принцип – розмір подолаючого опору, передбачає, що раціоналізація рухів повинна зменшувати розмір подолаючого опору. Якщо потрібно підіймати важкі деталі, то зменшити опір можливо шляхом використання сили тяжіння, а також пересуванням деталі не зверху вниз, а навпаки, для цього використовувати похилі поверхні. Гілбрет пропонував робочому, який мурував стіну, цеглу класти завжди так, щоб брати її зверху вниз, а не навпаки.

П’ятий принцип – одночасність та симетричність рухів. Фізіологи зробили висновок, що одночасні рухи легше здійснити ніж послідовні, це тому, що одночасно включаються обидві половини мозку і сигнал подається на м’язи обох рук. Якщо діє тільки одна рука, то м’язи іншої руки скорочуються але не виконують корисну роботу. Крім цього, рухи легко виконуються обома руками, якщо вони спрямовані в різних напрямках (згинання й розгинання). Нераціонально використовувати руки для підтримки деталей.

Шостий принцип – раціональний розподіл роботи між різними групами м’язів, що сприяє меншому ступеню стомлювання. Наприклад, використання ножних педалей.

Особливе значення Гілбрет придавав ритму рухів (повтор однакових рухів через рівні проміжки часу). Це сприяє виробленню автоматизму і скороченню зусилля й часу.

Усі принципи Гілбрет розробив на основі великого дослідницького матеріалу трудових процесів робочих будівельної галузі промисловості. На багатьох підприємствах галузі він упровадив раціональні методи роботи, які були спроектовані з використанням цих принципів.

В операції “мурування цеглою стін” він скоротив кількість рухів із 18 до 5 на одну цеглину. Робітник у нових умовах укладав за годину 350 цеглин замість 120. Все це було досягнуто внаслідок упровадження таких заходів: 1) усунення зайвих рухів; 2) уведення деяких нескладних пристроїв (переносна платформа, цегла знаходилась постійно на одному рівні; 3) навчив робочого робити прості рухи одночасно.

Великий дослідницький матеріал дозволив Гілбрету дійти висновку, що виконання будь-якої роботи на різних промислових підприємствах здійснюється одним і тим самим набором рухів, які можна стандартизувати і розробити нормативи часу. Такі нормативи дозволять ще до початку роботи спроектувати раціональний її метод виконання, визначити час як для здійснення кожного руху, так і для всієї операції й роботи в цілому. Все це можливо виконувати в лабораторних умовах. Йому належить авторство систематизації факторів, які впливають на раціональність виконання роботи.

Концепцію класифікації універсальних мікрорухів Гілбрет розробив спільно зі своєю дружиною психологом Ліліан Молер Гілбрет.

Усі мікрорухи, властиві будь-якій роботі Гілбрет поділив на 18 “терблігів” (анограма прізвища Гілбрет), кожен з яких має свій символ і колір (Таб.1). Тербліги поділив на три групи, кожна з яких аналізується окремо. До першої групи належать мікрорухи, яких можна уникнути, якщо робота повторюється і робоче місце організоване раціонально. Це рухи, яких слід позбутися будь-якими способами. Тербліги другої групи мають аналізуватися кожен окремо за допомогою принципів економії рухів.

Присутність у трудовому процесі терблігів третьої групи, які не мікрорухи у звичайному розумінні, вказує на великі можливості вдосконалення трудового процесу через зниження фізичних зусиль робітника шляхом застосування сумісної роботи обох рук або виконавця і машини, проектування методу роботи.

Як видно із даних таблиці 3, у класифікації рухів застосовано цільовий принцип, що дає можливість швидко розчленувати на мікрорухи будь-який трудовий процес. Наприклад, якщо треба взяти предмет, то кінцева мета розкладається на три требліги: перемістити руку без навантаження, узяти, перемістити руку з навантаженнями.

Кольори рухів дозволяють досліднику швидко знайти ті ланки трудового процесу, які потребують удосконалення в першу чергу. Крім того, вони найбільш трудомісткі.

Велика заслуга Гілбрета полягає в розробці класифікації факторів, які визначають раціональність і трудомісткість рухів. Усі фактори Гілбрет поділив на три групи: 1) фактори, які залежать від робочого; 2) фактори, обумовлені навколишнім середовищем і умовами; 3)перемінні фактори рухів.

До першої групи увійшли такі фактори: анатомічна побудова людини, фізична витривалість, ступінь задоволення, рівень духовності; продуктивність, досвід, стомлюваність, звички, здоров’я, образ життя, харчування, зріст, спритність, темперамент.

До другої групи увійшли такі фактори: прилади та устаткування, одяг, забарвлення стін і навколишнього середовища, температура, якість матеріалів, винагорода і штрафи, вага зрушуваної маси, спеціальні пристрої для попередження травм, оточуючі умови, інструмент, правила робочих союзів.

До третьої групи належать фактори: прискорення; автоматизм; комбінація з іншими рухами і їх послідовність; вартість; направлення; продуктивність; кількість виконуванної роботи в КІ/М; кількість переборюванного опору; тривалість; необхідність руху; розмір кроку; заняття правильного положення; швидкість.

Гілбрет не встиг розробити мікроелементні нормативи, але класифікація рухів та факторів значно прискорила створення більш діючого інструменту в раціоналізації трудового процесу мікроелементних нормативів у Америці, Росії та Європі. Вони підняли дослідження трудових процесів і роботу з раціоналізації на зовсім іншу висоту.