Т Е М А 1. Розвиток теорії й методології раціоналізації праці

Зміст

Стор.

Передмова..................................................................................................... 3

Структура модуля........................................................................................ 4

Основні терміни........................................................................................... 5

Опорний конспект лекцій............................................................................ 7

Питання для самоконтролю знань............................................................. 29

Додаток......................................................................................................... 31

Список рекомендованої літератури........................................................... 32

 

Передмова

Проблема раціоналізації трудової діяльності людини давно цікавила вчених, але перетворилась у необхідність її вирішення з розвитком промисловості та ринкових відносин. Банкротство підприємств, жорстка конкуренція заставила господарників рахувати і скорочувати витрати на виробництво, щоб вижити. Спочатку проблема називалась “Наукова організація праці”, але подальше питання розростались з цієї проблеми і стали самостійними, а саме: “Організація виробництва”, “Управління фірмою” “Організація праці”. З появою масового виробництва виникла необхідність більш детального дослідження методу виконання операції на мікро - елементному рівні. Закордоном дослідженням цієї проблеми займаються з кінця 18-сторіччя, що дозволило створити велику базу з методичної і наукової літератури. В Україні проблема досліджувалась співробітниками філіалу наукового інституту праці тільки починаючи з 1965 р., тому дуже мало методичної і практичної літератури з дослідження раціональності праці. В нинішній ситуації, коли підприємства вступили у конкурентну боротьбу за виживання в ринкових умовах, питання раціоналізації праці стали дуже актуальними і складають самостійну дисципліну.

Уособлення раціоналізації праці як навчальної дисципліни, чітке визначення її предмета, збагачення змісту на основі вітчизняного й закордонного досвіду, нових знань, дасть змогу підвищити соціально-економічну культуру спеціалістів, якісно розширити професійні знання і навички у сфері праці, знайти шляхи підвищення її продуктивності. Дисципліна складається з двох модулів:

Модуль 1. Методологічний аспект дослідження раціоналізації праці.

Модуль 2. Мікроелементна база раціоналізації праці.

Даний модуль „Методологічний аспект дослідження раціоналізації праці” присвячений загальній характеристиці методів і принципів раціоналізації праці, є важливим для всього курсу з точки зору вивчення різних методичних підходів до раціоналізації праці, розкриття сутності раціоналізації праці, поняття його апарату, видів і структури різних методів. Це сприятиме формуванню у студентів наукового підходу до вивчення праці взагалі, а також в подальшому організації робочих місць на основі принципів раціоналізації праці та ін.

Структура модуля 1 „Методологічний аспект раціоналізації праці”.

Навчальна мета. Даний модуль є визначальним з курсу „Раціоналізація праці” і передбачає сформувати в студентів систему знань про раціоналізацію праці, а також уміння і навички аналізу трудового процесу, проектування раціональної його організації і методу виконання.

Вирішення проблеми щодо зниження витрат праці неможливо без детального вивчення методу виконання конкретної роботи чи операції, нормалізації організаційно-технічних умов праці, комплексного підходу до вирішення цих питань через вивчення трудового процесу на мікроелементному рівні з урахуванням зарубіжного досвіду. Головним завданням модуля дисципліни є засвоєння студентами знань про теоретичні положення раціоналізації та набуття вмінь і навичок застосовувати ці знання в практиці раціоналізації праці на рівні підприємства.

До даного модуля входять п’ять тем.

 

Тема 1. Розвиток теорії і методології раціоналізації праці

 

Методологія раціоналізації та її сутність, місце раціоналізації праці в комплексі заходів щодо раціоналізації виробництва, технічна раціоналізація, методичні та технічні засоби вивчення трудових процесів.

 

Тема 2. Система Тейлора раціоналізації виробництва, управління і праці

 

Передумови розробки системи, основні принципи наукового управління. Раціоналізація трудових операцій. Принципи стимулювання праці.

 

Тема 3. Принципи раціоналізації рухів Гілберта

Відмінність методу Гілберта від методу Тейлора. Принципи економії рухів. Класифікація рухів. Класифікація факторів, впливаючих на раціональність рухів.

 

Тема 4. Загальні принципи раціоналізації

 

Принципи раціоналізації управління. Принципи раціоналізації і організації підприємства. Принципи організації ефективного стимулювання.

 

Тема 5. Методичні розробки ЦІТа з організації праці

 

Правила „як треба працювати”. Трудові „установки” та їх значення у вихованні раціональних навиків, методи вивчення рухів.

Запропонований модуль містить опорний конспект лекції у стислому вигляді з використанням схематичного зображення окремих положень теми, що допоможе студентам самостійно опанувати необхідний матеріал.

Розроблені питання до самоконтролю активізують творче мислення студентів.

Ознайомлення студентів зі світовим надбанням науки і практичним досвідом з проблеми раціоналізації праці дозволить їм вирішувати ці питання на підприємствах комплексно, використовувати методичні підходи, які апробовані та показали високі результати.

У нинішніх умовах підприємства потребують використання методів раціоналізації праці, так як це один із важливих напрямків зниження витрат виробництва.

 

Основні терміни

 

1. Біологічна установка – це характеристика різних реакцій організму людини на організаційні умови.

2. Безперервність руху – це перехід одного руху в інший.

3. Влучна установка – це створення умов для забезпечення точності рухів.

4. Енергетична установка – це установка дихання, харчового режиму та самої роботи відповідно до визначеного балансу з обмінними процесами.

5. Імпульсатори – форма збудження в нервових волокнах, яку спричиняє будь-яке подразнення (слухове, зорове). Вони діють як швидкісна установка, яка задає темп і привчає до темпової витривалості.

6. Мікроелементні нормативи – це нормативи часу на окремі рухи або на комплекси дуже коротких рухів.

7. Одночасні рухи – це рухи, які виконуються однаковими або різними органами одночасно.

8. Організаційна установка – це різні пристрої, інструменти, машини у виді трудових установок (статичних, рухових, хватальних і т. ін.), так як являються, шаблонами, направляючими і водіями трудових рухів.

9. Симетричні рухи – одинакові рухи, які виконуються двома руками одночасно.

10. Сімокарта – це карта циклу одночасно виконуваних мікро - рухів. Вона відображає графічний запис траєкторії окремих рухів та їх взаємозалежність впродовж визначного відрізку часу.

11. Принцип „економії рухів” – припускає раціоналізацію рухів людини під час роботи таким чином, щоб кінцевим результатом була економія часу та зусиль.

12. Принцип укорочення рухів передбачає скорочення траєкторії рухів за рахунок покращення організації робочого місця.

13. Раціоналізація праці – це організація її таким чином, щоб виконання роботи, операції, функції здійснювалось з мінімальними витратами часу та людської енергії.

14. Раціоналізація виробництва – це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на ефективне використання наявних виробничих ресурсів.

15. Рухово-конструктивна установка передбачає раціоналізацію організаційних умов таким чином, щоб зменшити складність рухів і збільшити їх ефективність.

16. Рух – це одноразове цілеспрямоване переміщення руки, ноги, тулуба робочого.

17. Спосіб роботи характеризується кількістю та послідовністю рухів при виконанні будь-якої роботи.

18. Статична установка – це надійне фронтальне положення людини у процесі виконання роботи.

19. Требліги – це класифікація рухів за Гілбертом.

20. Трудовий процес – це сукупність дій працівника щодо здійснення цілеспрямованих змін предметів праці.

21. Трудова установка – це пристосування (налагоджування) людського організму до роботи за допомогою різних пристроїв таким чином, щоб робота потребувала мінімум нервового імпульсу і енергетичних витрат.

22. Урочний принцип Тейлора – це підготовка і видання робочому завдання, в якому розписується спосіб його виконання і норма витрат часу.

23. Хватальна установка – це раціоналізація форми ручок в управлінні верстатами, інструментів для полегшення дії з ними.

 

Модуль 1

Методологічні аспекти дослідження раціоналізації праці

Опорний конспект лекцій

Книга була видана у 1912 р., коли раціоналізаторська література обмежувалась виключно технічними виданнями. До цього часу Емерсон мав достатній досвід перевірки практичної результативності розроблених принципів раціональності (продуктивності).

Робота Емерсона цікава тим, що містить загальні принципи раціональної організації будь-якої людської діяльності. Він пише, що сучасне підприємство функціонувати продуктивно може тільки в тому випадку, якщо кожна дрібна його операція буде обслуговуватись з використанням усіх знань, умінь, які тільки є у світі. Для того, щоб будувати знизу, а не самовпевнено розпоряджуватися зверху, необхідно завжди мати кваліфікований штат, який застосовував би всі дванадцять принципів раціоналізації до всіх деталей роботи.

Першим принципом він назвав чітко сформульовані ідеали і цілі. Якби ми могли з’єднати всі цілі та ідеали, які надихають організацію зверху донизу, зібрати їх таким чином, щоб вони діяли в одному і тому же напрямку, тоді результат був би величезний. Але так, як на ділі всі вони тягнуть у різні сторони, то рівнодіюча часто виявляється дуже слабкою або навіть негативною. Невизначеність, невпевненість, відсутність чітко поставлених цілей, які так характерні для наших виконавців, є лише відображенням невизначеності, невпевненості, відсутність чітко поставлених цілей самих керівників.

Вибрану ціль необхідно перетворити в ідеал таким чином, щоб вона сподобалась більшості працюючим на підприємстві. Усвідомлення ідеалу сприяє згуртованості колективу, дії в одному напрямку для досягнення однієї цілі.

Другий принцип – це здоровий сенс. Якщо навіть удається збудувати раціональну організацію, то все ж таки потрібен буде здоровий сенс, щоб перебороти в собі самому і в інших нескінченну множину нечітких, суперечливих ідеалів і замінити утопічні, не здійснені здоровими нормами, які зможе фінансово витримати підприємство.

Створити творчу організацію, старанно розробити здорові ідеали, щоб потім твердо проводити їх у життя, постійно розглядати кожне нове питання не з близької, а з високої точки зору, шукати спеціальні знання і компетентну пораду, дотримуватись зверху донизу дисципліни, будувати будь-яке діло на твердій скалі справедливості – це проблеми, які і вирішує здоровий сенс.

Третій принцип – це компетентна консультація. Керівник не може ефективно управляти, якщо його не оточують компетентні консультанти, даючи поради з юридичних, технічних, бухгалтерських, фінансових та інших питань. Кожний співробітник також не може ефективно працювати без консультацій тому, що він може бути компетентним тільки у чомусь одному.

Компетентна консультація зверху донизу повинна пронизувати все підприємство, тоді прогрес буде розвиватись.

Четвертий принцип - це дисципліна. Вона є важливим регулятором людської поведінки. Дисципліна – це не система покарань за порушення, а система стандартних інструкцій, із яких кожен робітник, співробітник знає свою роль у загальній справі. Обов’язково діє повний облік усіх справ і результатів, є нормалізовані умови, нормування операцій і система заохочувань.

П’ятий принцип – справедливе відношення до персоналу. Дія цього принципу можлива при ретельному підборі персоналу. Кожний повинен відповідати всім вимогам робочого місця за професійними, фізичними та психофізіологічними якостями. Справедливе відношення - це:

по-перше, не держати людину на такій роботі, до якої вона не пристосована.;

по-друге, необхідно гарантувати збільшення оплати при досягненні високих результатів праці;

по-третє, гарантувати доброзичливих співробітників, готових допомогти, треба гарантувати заходи, які необхідні для його безпеки й здоров'я, нормальні умови праці.

Принцип справедливого відношення до робочих і службовців необхідно нормалізувати і він повинен бути пов’язаний з іншими принципами раціоналізації та складати спеціальний предмет роботи особливої групи спеціалістів: характерологів, гігієністів, фізіологів, психологів, бактеріологів, спеціалістів з техніки безпеки, економістів, юристів та ін.

Шостий принцип – швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

Облік - це перемога над часом. Він повертає нас до минулого, дозволяє заглянути в майбутнє. Адміністратор і бухгалтер не може знати дійсне положення свого підприємства, поки не одержить облікові дані відносно кожної функції або операції, а саме: нормальну кількість матеріалів, ефективність використання матеріалів, нормальну кількість часу на одиницю роботи;ефективність використаного часу, облік усіх деталей, облік кожної окремої статті, собівартості, облік усіх витрат за довгий період часу, що забезпечить наукове ефективне управління підприємством.

Сьомий принцип – диспечеризація, який є частиною планування. Практика показує, що краще диспечеризувати не нормовану роботу, ніж нормувати роботу, не диспечеризуючи її.

Восьмий принцип - норми і розклад. Усе, що навколо нас, вся природа вчить, що високі результати створюються за допомогою зменшення, а не збільшення зусиль. Тому норми й розподіл зусиль повинні розроблятись так, щоб покращувались умови праці і зменшувались зусилля людини при збільшенні результатів праці.

Дев’ятий принцип – нормалізація умов, тобто пристосування умов до людини і зробити їх нормою.

Десятий принцип – нормування операцій. Тільки норма закріплює організаційні рішення і робітник легко засвоює раціональний спосіб виконання операції. Тому нормування й норми щодо раціоналізації грають роль акумулятора, де накопичуються раціональні методи праці. З кожною зміною норми вони становляться кращими, більш раціональними.

Одинадцятий принцип – написані стандартні інструкції. Для постійного розвитку підприємства в справі організації необхідно не тільки ураховувати всі успіхи, але й старанно закріпляти їх письмово. Збірник стандартних письмових інструкцій – це кодифікація законів і практики підприємства. Це можуть бути посадові інструкції, розпорядження, технологічні карти, інструкції з техніки безпеки й охорони праці та ін. Якщо вони у письмовому виді, то їх використовують багато людей, доповнюють новим, цим самим удосконалюють діючий досвід.

Дванадцятий принцип – нагородження за продуктивність. Для того, щоб визначити справедливу нагороду за продуктивність, необхідно спочатку установити трудові еквіваленти – норми труда. Крім того, робочий повинен розуміти цю нагороду, тобто зв’язок цієї нагороди з особистим результатом його роботи.

Емерсон сформулював принципи нагороди за продуктивність праці, які уже більше півстоліття використовуються в організації заробітної плати на зарубіжних фірмах і актуальні тепер. Для організації ефективної оплати праці необхідно:

1. Гарантована погодинна оплата.

2. Мінімум продуктивності, недосягнення якої означає, що робочий не пристосовані до цієї роботи, тому його потрібно або навчити, або перевести на інше місце.

3. Прогресивна премія за продуктивність праці повинна починатись з такого низького ступеня продуктивності, що не одержати премію – не простимо.

4. Норма повної продуктивності повинна установлюватись на основі докладних, ретельних досліджень, в тому числі на основі вивчення часу й рухів.

5. На кожну операцію необхідна норма, яка утворює радісний підйом настрою тобто, яка знаходиться посередині між млявістю і занадто стомлюючою швидкістю.

6. На кожній операції норми часу повинні змінюватись в залежності від верстата, умов та особистостей виконавця та індивідуалізуватися.

7. Повинна визначатись середня продуктивність праці кожного робочого за всіма виконуваними ним операціями.

8. Необхідно постійно періодично переглядати норми та розцінки, з урахуванням їх до зміни умов. Якщо змінюються умови, то робочому потрібно або підвищення кваліфікації, або збільшення зусиль. Норми необхідно переглядати й змінювати не для того, щоб так чи інакше впливати на розмір зарплати, а для того, щоб вони, при всіх зміненнях умов залишались точними.

Викладені загальні принципи знайшли місце в методології управління, організації підприємства і праці, а також у використанні їх у практичній роботі спеціалістів, менеджерів.

 

Додаток 1

Зміст

Стор.

Передмова..................................................................................................... 3

Структура модуля........................................................................................ 4

Основні терміни........................................................................................... 5

Опорний конспект лекцій............................................................................ 7

Питання для самоконтролю знань............................................................. 29

Додаток......................................................................................................... 31

Список рекомендованої літератури........................................................... 32

 

Передмова

Проблема раціоналізації трудової діяльності людини давно цікавила вчених, але перетворилась у необхідність її вирішення з розвитком промисловості та ринкових відносин. Банкротство підприємств, жорстка конкуренція заставила господарників рахувати і скорочувати витрати на виробництво, щоб вижити. Спочатку проблема називалась “Наукова організація праці”, але подальше питання розростались з цієї проблеми і стали самостійними, а саме: “Організація виробництва”, “Управління фірмою” “Організація праці”. З появою масового виробництва виникла необхідність більш детального дослідження методу виконання операції на мікро - елементному рівні. Закордоном дослідженням цієї проблеми займаються з кінця 18-сторіччя, що дозволило створити велику базу з методичної і наукової літератури. В Україні проблема досліджувалась співробітниками філіалу наукового інституту праці тільки починаючи з 1965 р., тому дуже мало методичної і практичної літератури з дослідження раціональності праці. В нинішній ситуації, коли підприємства вступили у конкурентну боротьбу за виживання в ринкових умовах, питання раціоналізації праці стали дуже актуальними і складають самостійну дисципліну.

Уособлення раціоналізації праці як навчальної дисципліни, чітке визначення її предмета, збагачення змісту на основі вітчизняного й закордонного досвіду, нових знань, дасть змогу підвищити соціально-економічну культуру спеціалістів, якісно розширити професійні знання і навички у сфері праці, знайти шляхи підвищення її продуктивності. Дисципліна складається з двох модулів:

Модуль 1. Методологічний аспект дослідження раціоналізації праці.

Модуль 2. Мікроелементна база раціоналізації праці.

Даний модуль „Методологічний аспект дослідження раціоналізації праці” присвячений загальній характеристиці методів і принципів раціоналізації праці, є важливим для всього курсу з точки зору вивчення різних методичних підходів до раціоналізації праці, розкриття сутності раціоналізації праці, поняття його апарату, видів і структури різних методів. Це сприятиме формуванню у студентів наукового підходу до вивчення праці взагалі, а також в подальшому організації робочих місць на основі принципів раціоналізації праці та ін.

Структура модуля 1 „Методологічний аспект раціоналізації праці”.

Навчальна мета. Даний модуль є визначальним з курсу „Раціоналізація праці” і передбачає сформувати в студентів систему знань про раціоналізацію праці, а також уміння і навички аналізу трудового процесу, проектування раціональної його організації і методу виконання.

Вирішення проблеми щодо зниження витрат праці неможливо без детального вивчення методу виконання конкретної роботи чи операції, нормалізації організаційно-технічних умов праці, комплексного підходу до вирішення цих питань через вивчення трудового процесу на мікроелементному рівні з урахуванням зарубіжного досвіду. Головним завданням модуля дисципліни є засвоєння студентами знань про теоретичні положення раціоналізації та набуття вмінь і навичок застосовувати ці знання в практиці раціоналізації праці на рівні підприємства.

До даного модуля входять п’ять тем.

 

Тема 1. Розвиток теорії і методології раціоналізації праці

 

Методологія раціоналізації та її сутність, місце раціоналізації праці в комплексі заходів щодо раціоналізації виробництва, технічна раціоналізація, методичні та технічні засоби вивчення трудових процесів.

 

Тема 2. Система Тейлора раціоналізації виробництва, управління і праці

 

Передумови розробки системи, основні принципи наукового управління. Раціоналізація трудових операцій. Принципи стимулювання праці.

 

Тема 3. Принципи раціоналізації рухів Гілберта

Відмінність методу Гілберта від методу Тейлора. Принципи економії рухів. Класифікація рухів. Класифікація факторів, впливаючих на раціональність рухів.

 

Тема 4. Загальні принципи раціоналізації

 

Принципи раціоналізації управління. Принципи раціоналізації і організації підприємства. Принципи організації ефективного стимулювання.

 

Тема 5. Методичні розробки ЦІТа з організації праці

 

Правила „як треба працювати”. Трудові „установки” та їх значення у вихованні раціональних навиків, методи вивчення рухів.

Запропонований модуль містить опорний конспект лекції у стислому вигляді з використанням схематичного зображення окремих положень теми, що допоможе студентам самостійно опанувати необхідний матеріал.

Розроблені питання до самоконтролю активізують творче мислення студентів.

Ознайомлення студентів зі світовим надбанням науки і практичним досвідом з проблеми раціоналізації праці дозволить їм вирішувати ці питання на підприємствах комплексно, використовувати методичні підходи, які апробовані та показали високі результати.

У нинішніх умовах підприємства потребують використання методів раціоналізації праці, так як це один із важливих напрямків зниження витрат виробництва.

 

Основні терміни

 

1. Біологічна установка – це характеристика різних реакцій організму людини на організаційні умови.

2. Безперервність руху – це перехід одного руху в інший.

3. Влучна установка – це створення умов для забезпечення точності рухів.

4. Енергетична установка – це установка дихання, харчового режиму та самої роботи відповідно до визначеного балансу з обмінними процесами.

5. Імпульсатори – форма збудження в нервових волокнах, яку спричиняє будь-яке подразнення (слухове, зорове). Вони діють як швидкісна установка, яка задає темп і привчає до темпової витривалості.

6. Мікроелементні нормативи – це нормативи часу на окремі рухи або на комплекси дуже коротких рухів.

7. Одночасні рухи – це рухи, які виконуються однаковими або різними органами одночасно.

8. Організаційна установка – це різні пристрої, інструменти, машини у виді трудових установок (статичних, рухових, хватальних і т. ін.), так як являються, шаблонами, направляючими і водіями трудових рухів.

9. Симетричні рухи – одинакові рухи, які виконуються двома руками одночасно.

10. Сімокарта – це карта циклу одночасно виконуваних мікро - рухів. Вона відображає графічний запис траєкторії окремих рухів та їх взаємозалежність впродовж визначного відрізку часу.

11. Принцип „економії рухів” – припускає раціоналізацію рухів людини під час роботи таким чином, щоб кінцевим результатом була економія часу та зусиль.

12. Принцип укорочення рухів передбачає скорочення траєкторії рухів за рахунок покращення організації робочого місця.

13. Раціоналізація праці – це організація її таким чином, щоб виконання роботи, операції, функції здійснювалось з мінімальними витратами часу та людської енергії.

14. Раціоналізація виробництва – це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на ефективне використання наявних виробничих ресурсів.

15. Рухово-конструктивна установка передбачає раціоналізацію організаційних умов таким чином, щоб зменшити складність рухів і збільшити їх ефективність.

16. Рух – це одноразове цілеспрямоване переміщення руки, ноги, тулуба робочого.

17. Спосіб роботи характеризується кількістю та послідовністю рухів при виконанні будь-якої роботи.

18. Статична установка – це надійне фронтальне положення людини у процесі виконання роботи.

19. Требліги – це класифікація рухів за Гілбертом.

20. Трудовий процес – це сукупність дій працівника щодо здійснення цілеспрямованих змін предметів праці.

21. Трудова установка – це пристосування (налагоджування) людського організму до роботи за допомогою різних пристроїв таким чином, щоб робота потребувала мінімум нервового імпульсу і енергетичних витрат.

22. Урочний принцип Тейлора – це підготовка і видання робочому завдання, в якому розписується спосіб його виконання і норма витрат часу.

23. Хватальна установка – це раціоналізація форми ручок в управлінні верстатами, інструментів для полегшення дії з ними.

 

Модуль 1

Методологічні аспекти дослідження раціоналізації праці

Опорний конспект лекцій

Т Е М А 1. Розвиток теорії й методології раціоналізації праці

 

1.1. Технічна раціоналізація

1.2. Місце раціоналізації труда в комплексі заходів щодо раціоналізації виробництва

1.3. Методологія раціоналізації праці та її сутність

1.4. Методичні та технічні засоби вивчення трудових процесів

 

Слово раціоналізація (від лат.rationis – розумний) – організація будь-якої діяльності новітніми способами, ніж існуючі, поліпшення, вдосконалення чогось. Раціоналізація виробництва – сукупність організаційно – технічних заходів, спрямованих на найефективніше використання наявних виробничих ресурсів, удосконалену організацію виробничих процесів.

Раціоналізація трудових процесів – це коли виконання роботи, операції, функції здійснюються з мінімальною витратою часу та людської енергії.

Теорія раціоналізації трудових процесів розвивалась одночасно з розвитком теорії управління. Нормування праці ввійшло окремою главою в теорію наукової організації праці, завданням якої було розробка й упровадження заходів, направлених на ефективне використання виробничих ресурсів, скорочення витрат на виробництво готової продукції.

Виробнича раціоналізація починалась з удосконалення засобів виробництва, пристосування різних інструментів до конфігурації деталей, появи фасонних різців, фрез. Удосконалення геометрії інструментів давало змогу збільшити режими обробки деталей, скоротити кількість проходів, основний і допоміжний час.

Технічна раціоналізація сприяла модернізації ручних інструментів із метою пристосування їх до конкретної роботи, полегшення її виконання, порушила проблему стандартизації виробничих засобів та процесів, їх автоматизацію.

Прогрес техніки, зміни, які виникали у виробництві, зростання культурно – технічного рівня людей, потребували ретельної проробки складних і різноманітних проблем, пов’язаних із підняттям рівня організації праці на рівень відповідний розвитку техніки.

Знайомство з роботами цього часу показує великий багаж наукового пошуку їх авторів, прагнення критично переосмислити людський досвід і практику в області раціоналізації праці.

У країнах із ринковою економікою, таких як США, наука про раціоналізацію та нормування праці вже в кінці 18 століття одержала багату експериментальну базу в багатьох галузях виробництва. Наприклад, Ф.У.Тейлор, Г.Б. Мейнард, В.Д. Каргер, Н. Ш.Барт проводили дослідження в машинобудуванні; Ф. Гілбрет - на будівельних виробництвах, Гепінгер – у електротехнічній промисловості та ін. Вони використовували різні методики, але загальними для цих досліджень було комплексне вивчення всіх питань, зв’язаних із раціоналізацією виробництва у цілому, це видно з рис.1.

 

 

	Організація виробництва

 

 

Питання оперативного управління виробництвом

Питання організації речових елементів виробництва

 

 

 

 

Плани виробничих приміщень, площ і облад -нання, а також включаючи стадію планування, аналізу, впровадження та інші

 

.

 

 

Вивчення, раціоналізація та проектування метода роботи

Нормування праці

 

Сектор нормування праці

Сектор вивчення методів праці трудатруда

 

Рис. 1 Місце вивчення. Раціоналізація та нормування праці у загальному комплексі заходів щодо організації виробництва

 

Комплекс робіт організації праці не виключає зміст робіт щодо організації виробництва, але має дуже важливе значення. Служби організації праці не мають прав щодо оперативного управління, повинні тільки допомагати керівництву фірми, виробничим підрозділам та функційним відділам підприємства знаходити економічно найбільш ефективні рішення виробничих задач, поставлених перед ними великого комплекса питань, головною метою яких є зменшення витрат виробництва.

Дослідження раціональності трудових процесів здійснюється одночасно з нормуванням праці. Це обумовлено тим, що витрати часу є тим критерієм, за допомогою якого оцінюють ефективність організаційного рішення.

Як видно з рис.2 проблеми вивчення, раціоналізації та нормування поділяються на два взаємопов’язаних питання щодо вивчення методів роботи і вимірювання праці.

Вивчення, раціоналізації й нормування праці з науково-технічної точки зору є вивчення впливу виробничого середовища на природу людей за допомогою візуальних або технічних засобів, починаючи з самих простих і завершуючи складними. Це вивчення має мету розробити та впровадити в процес праці, найкращі умови ще до початку його виконання.

У процесі вивчення та раціоналізації праці максимально усувається все те, що не є корисним або є шкідливим для трудового процесу, розробляються кращі варіанти технологічних засобів, максимально усувається можливість виникнення несподіваних випадків, здійснюється навчання безпосереднього виконавця кращому методу використання засобів виробництва.

Сутність методології вивчення раціоналізації та нормування праці з трьох видів мислення, які мають прості емпіричні правила та складні наукові методи:

- раціоналізація праці – використання апріорного комплексу правил та принципів, які нескладні для використання;

- дослідження операцій або наукова підготовка рішень щодо використання складних математичних методів теорії імовірності;

- результат дослідження має велику цінність;

- морфологія – визначення, вивчення, класифікація загальних ознак, предметів, які беруть участь у виробничих процесах.

Ці напрямки методології раціоналізації взаємопов’язані між собою і використовуються в більшій або в меншій мірі у залежності від завдання дослідження.

Раціоналізація трудового процесу (методу роботи) складається з п’яти основних етапів:

1. Установлення мети.

2. Аналіз діючого методу роботи.

3. Об’єктивна критика (чому? хто? де? коли? як?).

4. Розробка нового методу.

5. Упровадження нового методу.

 

Процес раціоналізації методу роботи повинен проводитись постійно. Поки діє та чи інша операція необхідно вивчати способи її виконання, завжди можливо знайти більш раціональні методи роботи.

Дослідження операції – це комплексне вивчення кількісних взаємозв’язків, пошук оптимального рішення. Цей процес складається з п’яти етапів:

1. Оцінка правильності постановки задач, тобто чи є переслідувана мета дійсно задачею, яку треба вирішувати.

2. Збирання та оцінка експериментальних даних та інформації.

3. Розробка моделі, яка основується на систематизованих даних, віддзеркалює основні фактори досліджуваного процесу і правильно відображає сам процес (це формули, таблиці, графіки, програми та ін.).

4.Дослідження придатності моделі.

5.Пошук кращих технічних засобів та шляхів вирішення поставленої задачі.

Дослідження операції проводиться за допомогою економетрики, лінійного програмування і складає окрему область знань.

Морфологію закордонні вчені рахують однією з форм мислення.ЇЇ метою

є виявлення, визначення та класифікація загальних ознак, предметів, явищ та їх групування за видами, розрядами, класами та ін.

Послідовність дослідження за методом морфології має чотири етапи:

1. Виявлення загальних ознак, котрі можуть характеризувати

досліджувану ситуацію. На цьому етапі йде пошук загальних ознак, якісних та кількісних емпіричних даних загальних ознак для того, щоб виявити і пояснити ці ознаки.

2. Узгодження аналогії шляхом порівняння загальних ознак, характерних для досліджуваної ситуації, подібних загальних ознак в інших ситуаціях, які уже вивчались.

3. Розробка моделі, основаної на загальних ознаках аналогії та потребах виробництва.

4. Пояснення моделі.

За допомогою морфології проводиться нормалізація і класифікація матеріалів, розробляється аналітична оцінка робіт. Прикладом може бути класифікація рухів і факторів у системах мікроелементних нормативів, класифікація витрат часу й інше.

Для вивчення, раціоналізації та нормування праці використовують

такі методичні й технічні засоби:

1. Комплекс технічних засобів прикладної психології, який дозволить розробляти методи роботи менш стомлюючі операторів і в той же час найбільш продуктивні.

2. Технічні засоби виміру часу на виконання роботи, що дозволить зрівнювати різні методи виконання, вивчати втрати часу, краще використовувати обладнання, точно планувати виконання робіт за часом, визначати витрати виробництва і планувати виробничі завдання для кожного робітника.

3. Звичайні засоби проектування методів нормування праці, за допомогою яких вибирають кращий метод виконання роботи та визначають норми.

4. Технічні засоби розробки нормативних матеріалів загального або окремого характеру на один або декілька видів робіт.

5. Технічні засоби технології виробництва, методи математичної статистики, теорії ймовірностей та ін.

Кожна група засобів вивчення трудового процесу з метою раціоналіза