ЧАС ВІД ЧАСУ – час до часу, від часу до часу, вряди-годи



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЧАС ВІД ЧАСУ – час до часу, від часу до часу, вряди-годи



ЧАСИ – годинник

ЧАС ІДЕ – час минає

ЧАСТНИЙ – приватний (магазин); частковий, окремий (випадок)

ЧЕРДАК – горище

ЧЕРЕЗ ГОДИНУ – за годину

ЧЕРЕЗ ДЕЯКИЙ ЧАС – (трохи) згодом, незабаром, невдовзі, за деякий час

ЧЕСТЬ І ХВАЛА – хвала і шана

ЧЕТВЕРТЬ – чверть

ЧИМ ДАЛІ – дедалі, щодалі

ЧИН ЧИНОМ – як годиться, як слід

ЧИСТОПЛОТНИЙ – охайний, чепурний, чистий

ЧИСТЮЛЯ – чепурун, чепуруха, чистьоха

ЧИТАТИ ПРО СЕБЕ – читати подумки (у думці, у думках)

ЧОЛКА – чубчик, гривка

ЧОПОРНИЙ – манірний, бундючний

ЧУГУН – чавун

ЧУДАК – дивак

ЧУДНИЙ – чудовий, дивний

ЧУТЬ НЕ – мало не

ЧУТЬ-ЧУТЬ – ледь-ледь, трішки, трішечки, мало

ЧУЧЕЛО – опудало

 

 

Ш

ШАГОМ МАРШ – кроком руш

ШАЛАШ – курінь, буда, халабуда

ШАРИКОВА РУЧКА – кулькова ручка

ШАРОМ ПОКОТИ – порожнісінько

ШАХМАТИ – шахи

ШАХМАТИСТ – шахіст

ШВАЛЬ – дрантя, мотлох; набрід, шушваль

ШВИДШЕ ВСЬОГО – найшвидше

ШВИРНУТИ – кинути, шпурнути

ШЕСТИДЕСЯТИРІЧЧЯ – шістдесятиріччя

ШКУРКА – шкірка, шкуринка

ШЛЯПА – капелюх

ШУТКУВАТИ – жартувати

Щ

 

ЩАСЛИВЧИК – щасливець

ЩЕГОЛЯТИ – франтити; красуватися, хизуватися

ЩЕПКИ – тріски

ЩО Б НЕ ГОВОРИВ – хай що каже

ЩО Б (ТАМ) НЕ СТАЛОСЯ – хай що станеться, хай там що, хай що буде

 

 

Ю

 

ЮБІЛЕЙ – ювілей

ЮБКА – спідниця

ЮЛИТИ – крутитися, виляти

ЮРКИЙ – в’юнкий, верткий, проворний, жвавий

ЮТИТИСЯ – тулитися, міститися; мешкати, мати притулок

 

Я

ЯВКА – присутність

ЯВИТИСЯ З ПОВИННОЮ – прийти з покаянням

ЯВЛЯТИ СОБОЮ – становити собою

ЯВЛЯТИСЯ – 1) з’являтися, виникати; 2) бути

ЯВНА ПОМИЛКА – очевидна помилка

ЯД – отрута

ЯЗВА – виразка, ранка

ЯК БИ НЕ СТАРАВСЯ – хай як старається

ЯК БИ ТАМ НЕ БУЛО – що не кажіть, як не є, хай що буде, хай там що

ЯК ВИДНО – мабуть, певно

ЯК ДІЛА? – як справи?

ЯКИЙ БИ НЕ БУВ – хоч би який був

ЯК МОЖНА БІЛЬШЕ – якнайбільше, щонайбільше, якомога більше

ЯК МОЖНА ШВИДШЕ – якнайшвидше, якомога швидше

ЯК ПОВИННО БУТИ – як має бути

ЯК ПОПАЛО – абияк

ЯК ПРАВИЛО – як звичайно, як водиться, як заведено, переважно

ЯК ПРИЙДЕТЬСЯ – як доведеться

ЯРИЙ – запеклий, завзятий, затятий

ЯРКИЙ – яскравий, сліпучий

ЯСНО – у спол. МЕНІ ВСЕ ЯСНО – зрозуміло

ЯЧЕЙКА – 1) комірка; 2) осередок

ЯЩИК (поштовий) – скринька (поштова)

 


ЛІТЕРАТУРА

 

1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник /За заг. ред. О. Сербенської. – Львів, 1994.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

3. Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1997.

4. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К., 2000.

5. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999.

6. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2000.

7. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К., 2003.

8. Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996.

9. Дороніна М. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.

10. Дуда Н. Ділова українська мова. – Львів, 2003.

11. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004.

12. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. – Донецьк, 1997.

13. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповн. – Х., 2003.

14. Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004.

15. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994.

16. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1982.

17. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992.

18. Корж А.В. Ділова українська мова для юристів. – К., 2002.

19. Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. – Львів, 1996.

20. Культура ділового мовлення: Практикум / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1997.

21. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К., 1990.

22. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. – К., 2005.

23. Молдованов М.І., Сидоров Г.М. Сучасний діловий документ. – К., 1992.

24. Намакштанська І.Є., Романова О.В., Кровицька О.В. та ін. Практичний посібник з наукового мовлення. – Макіївка, 2002.

25. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х., 1997.

26. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 1997.

27. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль, 2000.

28. Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник. – К., 1999.

29. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 2001.

30. Русанівський В.М. Історія української літературної мови: Підручник. – К., 2002.

31. Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – Львів, 2001.

32. Сліпушко О. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини. – К., 1999.

33. Соколовська Ж.П., Власенко В.В., Щербачук Л.Ф. У ділове спілкування – державну мову. – К., 2004.

34. Томан І. Мистецтво говорити: Перекл. з чеськ. – 2-е вид. – К., 1989.

35. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т української мови. – К., 1998.

36. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К., 2000.

 


[1] Смаль-Стоцький Р. Українська мова в Совєтській Україні. – 2-е вид. – Нью-Йорк; Торонто; Сидней; Париж. – 1969. – С. 9.

[2] Шевченко Л.І. Інтелектуальна еволюція української літературної мови: Теорія аналізу. – К., 2001. – С. 175.

[3] Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація: Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. – Дрогобич, 1994. – С.59.

[4] Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес. – 2-е вид. – К., 1989. – С.20.

[5] Панько Т.І. Мова і культура нації // Мова і культура нації: Зб. статей. – Львів, 1991. – С.4.

[6] Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – С. 21.

[7] Білоус М. Фатичне спілкування українців // Мова і культура нації: Зб. статей. – Львів, 1991. – С. 20.

[8] Див.: Царук О.В. Українська мова серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри. – Дніпропетровськ, 1998.

[9]Русанівський В.М. Історія української літературної мови: Підручник. – К., 2002. – С. 149.

[10] Огієнко І. [Митрополит Іларіон] Історія української літературної мови. – К., 1995. – С. 52–69.

[11] Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови // Мовознавство. – 1998. – № 1. – С. 3–13.

[12] Півторак Г. Проблема східнослов’янської прамови // Мовознавство: Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів. – К., 2002. – С. 271.

[13] Горбач О. Засади періодизації історії української літературної мови й етапи її розвитку // Мовознавство: Доповіді і повідомлення. Другий міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1993. – С. 8–12.

[14] Шевельов Ю. Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова? – К., 1994.

[15] Полюга Л.М. Співвідношення понять „українська національна” та „українська літературна” мова // Українська історична та діалектна лексика. – К., 1995. – С. 178–183.

[16] Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. – К., 2000. – С.134.

[17] Там само. – С. 135.

[18] Ставицька Леся Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К., 2003.

[19] Там само. – С. 11–12.

[20] Цит. за: Українська мова: Енциклопедія. – С. 216–217.

[21]Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.,1992. – С.24.

[22] Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 180–181.

[23] Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1949–1963. – Т. 3. – С. 175; 375.

[24] Grabowich G.G. The as Mythmaker. – Cambridge, 1988. – С. 1.

[25] Мацюк Г. Прескриптивне мовознавство в Галичині (перша половина ХІХ ст.). – Львів, 2001. – С. 7.

[26] Див.: Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1989. – № 45.

[27] Цит. за: Абетка української політики 2000 – 2001: Довідник / За ред. М. Томенка. – К., 2001.

[28] Див.: Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 40–47; Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996. – С. 22 – 25 та ін.

[29] Для обговорення запропоновано проект нового правопису: Український правопис: Проєкт найновішої редакції. – К., 1999.

[30] Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С.54.

[31] Пилинський М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – С. 88.

[32] Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред О. Сербенської. – Львів, 1994. – С. 90 – 91.

[33] Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної. – К., 2003. – С. 94–95.

[34] Масенко Л.Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – К., 2004. – С. 17.

[35]Див.: Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. доповн. – Тернопіль, 2000. – С. 6. Питання про поділ на функціональні стилі, на думку О. Пономарева, досить складне, в основу кладуть різні засади, тому виділяють різну кількість функціональних стилів.

[36] Українська мова: Енциклопедія. – С. 602.

[37] Деякі науковці поняттям „ділова мова” охоплюють три стилі – офіційно-діловий, науковий, розмовний, оскільки, на їхню думку, „ділова мова містить близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів” (Див.: Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004. – С. 74).

[38]Зелінська Н.В. Який він, науковий стиль? // Культура слова. – К., 1990. – Вип.. 33. – С. 13–17.

[39] Непийвода Н.Ф Мова української науково-технічної літератури. – К., 1997.

[40]Дядюра Г.М. Експериментальне дослідження функціонування образних засобів у науковому тексті // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 53–60.

 

[41] Цит. за: Загородній А., Вознюк Г., Смовженко І. Фінансовий словник. – 2-ге вид., випр. і допов. – Львів, 1997.

[42] Див.: Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К., 2000. – С. 44.

[43] Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – С.93–94.

[44] Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – С. 133.

[45] Лесюк М. Доля моєї мови. – Івано-Франківськ, 2004. – С.142.

[46] Там само. – С. 143.

[47] Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити. – С. 7.

 

[48] Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. – С. 34.

[49] Війтів Г.В. Лексикографія // Записки перекладацької майстерні. – Львів, 2001. – Т. 1. – С. 158.

[50] Рильський М. Ясна зброя: Статті. – К., 1971. – С. 87.

[51] Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб. – К., 2003. – С. 4.

[52] Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К., 2003. – С. 201.

[53] Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – Львів, 2001. – С. 58.

 

[54] Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення / Редколегія І.К. Білодід, Й.А. Багмут, В.С. Ващенко, М.А. Жовтобрюх, Г.П. Їжакевич – К., 1965. – С. 87.

[55] Бабич Н.Д. Основи риторики: Практикум. – Чернівці, 1999. – С. 32.

[56] Докладніше про це див.: Навчальні мінімуми з української і російської мов для іноземців / Укл. Н.Ф. Зайченко, С.А. Воробйова. – К., 1995. – С. 12–13.

[57] Див.: Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – С. 165.

[58] Жирним шрифтом у слові виділяємо наголошений звук.

[59] Що мусимо знати про українські звуки дж і дз? // Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити. – С. 113–114.

[60] Докладніше про походження та вживання звука[ґ] див.: Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – С. 46– 49.

[61] Див.: Культура ділового мовлення: Практикум / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1997. – С. 35.

[62] Цит. за: Гамова Г.І., Загребельна Л.С., Ковальова Т.В. та ін. Риторика: Навч. посіб. / За заг. ред. П.О. Редіна. – Х., 2002. – С. 50.

[63] Томан І. Мистецтво говорити. – С. 243–251.

[64] Томан І. Мистецтво говорити. – С.166-169.

[65] Ботвина Н. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К., 2000. – С.56.

[66] Корніяка О. Мистецтво ґречності. – К., 1995. – С.45.

[67] Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех: Перев. с нем. – М., 1993. – С. 186.

[68] Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – С. 34-35.

[69] Там само. – С. 35.

[70] Білоус М.П. Мовленнєвий етикет українського народу // Мова і духовність нації: Тези доп. регіон. наук. конф. – Львів, 1989. – . 99.

[71] Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986. – С. 47–48.

[72] Коломиец В.Т., Линник Т.Г., Лукинова Т.Б. и др. Историческая типология славянских языков. Фонетика, словообразование, лексика и фразеология / Под ред. А.С. Мельничука. – К., 1986. – С. 256–257.

[73] Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С. 86.

[74] Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К., 1998. – С. 436.

[75] Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Львів, 2002.

[76] Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – С. 15.

[77] Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – С. 306.

[78] Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посіб. – К., 1999. – С. 38.

[79] Українська мова: Енциклопедія. – С. 500.

[80] Жданова Н. Активні процеси в сфері української економічної термінології // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Вип. II. – Донецьк, 2003. – С. 462.

[81] Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – С. 88.

[82] Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів, 1994. – С. 144.

[83] Там само. – С. 14 9.

[84] Цит. за: Панько Т.І., Кочан І.Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – С. 143.

[85] Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. – С. 148.

[86] Корж А.В. Ділова українська мов для юристів. – К., 2002. – С. 90.

[87] Козловець І. Роль запозичень у формуванні української фінансово-кредитної системи // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць.. – Донецьк, 2003. – Вип.II. – С. 467.

[88] Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. – 1968. – № 1. – С. 8.

[89] Див.: Процик І. Українська фізична термінологія на зламі XIX–XX століть. – Львів, 2004. – С. 138

[90] Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. – С. 121

[91] Див.: Штепа П. Словник чужослів. – Торонто, 1977; Словник спортивної лексики / Уклад. В. Осінчук, Л. Левків. – Львів, 2002.

[92] Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – К., 2004. – С.88.

[93] Див.: Боднар О. Екологія українського слова: аспекти і проблеми // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгр. україністів / Відп. ред. В.Німчук. – К., 2002. – С.161.

[94] Див.: Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 23-е изд., испр. – М., 1990. – С. 441.

[95] Російсько-українсько-англійсько-німецький юридичний словник / В.Г. Гончаренко, В.Ю. Залевська, І. Д. Кучеренко та ін. – К., 1995. – 240 с.

[96] Каспришин З., Кровицька О. Типологія українських перекладів юридичної термінології (за матеріалами перекладних словників) // Мова і культура нації: Зб. наук. праць. – Львів, 2001. – С. 131–135.

[97] Жданова Н. Активні процеси в сфері української економічної термінології. – С.462–463.

[98] Див.: Кочан І.М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові. – Львів, 2004; Гнатишена І.М., Кияк Т.Р. Словник інтернаціональних терміноелементів грецького та латинського походження в сучасній термінології. – К., 1996.

[99] Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 2-ге вид., виправл. та доп. – Львів, 1997. – С. 4.

[100] Тараненко О.О. Синоніми української мови // Словник синонімів української мови: У 2 т. – К., 2000. – Т. 2. – С. 947.

[101] Рильський М. Передмова до „Матеріалів до синомічного словника української мови” А. Багмета // Вітчизна. – 1959. – №2. – С.1.

[102] Там само.

[103] Бабич Н. Навчи мене, вчителю, розмовляти. – К., 1992. – С.13.

[104] Фаріон І. Оманливість омонімії //Аудиторія. – 2002. – 15–21 лютого. – С. 9.

[105] Кочерган М. Словарь русско-украинских межъязыковых омонимов. – К., 1997.

[106] Фаріон І. Оманливість омонімії. – С. 9.

[107] Стишов О. А. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ ст. // Мовознавство. – 2001. – № 1. – С. 33 – 40.

[108] Мацько О. М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах// Мовознавство. – 2000. – №1. – С. 33.

[109] Див.: Зубков М. Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004. – С. 156.

[110] Зінкевич-Томанек Б., Григор’єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. – Краків, 1997. – С. 40.

[111] Див.: Дьяконова І. Л. Лексичні характеристики електронного листування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – №7. – К., 2002. – С.150-154.

[112] Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії. – К., 1991. – С. 89.

[113] Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. Академічна граматика української мови / За ред. члена-кор. НАН України І. Вихованця. – К., 2004. – С. 87.

[114] Вихованець І., Городенська К. Зазнач. праця. – С. 66.

[115] Див.: Вихованець І., Городенська К. Зазнач. праця. – С. 176.

[116] Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доповн. – К., 1993. – С. 86.

[117] Чак Є.Д. Відмінок порядкового числівника в датах // Складні питання граматики та орфографії. – К., 1978.– С. 33–35.

[118] Див.: Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999. – С. 124; [118] Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К., 1993. – С. 34, 59.

.

[119] Див.: Ботвина Н.В. вказує на паралельне вживання присвійних займенників їхній та їх, однак стверджує, що перший має відтінок розмовності, другий – книжності (Див.: Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999. – С. 135). На особливість вживання займенників їхній та їх звертає увагу Зубков М.Г., наголошуючи, що для уникнення зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи З. відмінків множини займенника вони (тобто їх), ніж присвійного займенника їхній (Див.: Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004. – С. 229).

[120] Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. К., 1969. – С. 417.

[121] Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / За ред. І.Р. Вихованця. – К., 2004. – С. 291.

[122] Там само. – С. 290.

[123] Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів: Практ. посібник. – К., 1998. – С. 225.

[124]Залога З., Карпа А. Реалії економічного зростання економіки України 90-х років // Вісн. Львів. ун-ту. Україна на шляху до ринку. Сер. екон. Вип.28. – Львів, 1998. – С. 55.

[125] Цит. за: Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. – М., 1990. – С. 104.

[126]Кононенко В. І. Сила слова. – К., 1976. – С. 55.

[127] Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк, 2001. – С. 55 – 58.

[128] Див.: Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996. – С.81.

[129] Класифікацію документів подаємо за: Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1997; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – 3-тє вид. – К., 2001.

[130] За цією класифікаційною ознакою А.П. Коваль визначає такі види документів, як розпорядчі, статутні, виконавчі, інформаційні. А.Н. Діденко взагалі не виділяє цієї класифікаційної ознаки і розподіляє такого типу документи відповідно до змісту на організаційно-розпорядчі (організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, з кадрових питань, особові офіційні), фінансово-розрахункові, постачально-збутові тощо.

[131] Набір реквізитів відповідає видові організаційно-розпорядчих документів.

[132] Докладніше про вимоги до виготовлення бланків організаційно-розпорядчих документів див.: Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – 3-тє вид. – К., 2001. – С. 16–23.

 

[133] Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1982. – С. 54.

[134] Див.: Постанова Президії вищої атестаційної комісії України від 15.01.2003 р. №7–05/1 „Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України”.

[135] Докладніше про вимоги до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт див.: Методичні вказівки до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт / Укл. З. Мацюк, О. Антонів. – Львів, 2004. – 47 с.

[136] Методичні вказівки до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт / Укл. З. Мацюк, О. Антонів.. – С. 19–20.

* У словнику використано матеріали: Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити /За заг. ред. О. Серб енської. – Львів, 1994; Серб енська О., Білоус М. Екологія українського слова. Практичний словничок-довідник. – Львів, 2003; Лесюк М. Словник росіїзмів у сучасній українській мові (ненормована лексика) // Доля моєї мови. – Івано-Франківськ, 200;. – С. 214-251.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.64.36 (0.02 с.)