Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина

Другорядними називаються члени речення, що пояснюють головні або інші другорядні члени й синтаксично залежать від пояснювальних слів. Другорядні члени речення поділяються на означення, додатки та обставини.

Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох?: Візьми моє маленьке я. Скоро народився і третій син. Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку: Батьківська тепла і привітна хата давно, давно заждалася тебе. Неузгоджені означення приєднуються до означуваного іменника керуванням (народ України) або приляганням (прохання заспокоїтись).

Прикладка — різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Прикладка дає іншу, паралельну назву означуваному: Слався й ти, могутня Дніпро-ріка. Всіх владарка-ніч покорила.

Додаток означає предмет, який є об’єктом дії. Відповідає на питання непрямих відмінків. Додатки бувають прямими і непрямими. Прямий додаток означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо; виражається формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка: Море било й гризло його як прибережну скелю. Непрямий додаток означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії; виражається непрямими відмінками: Ніч осіння на дощ та туман багата.

Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію або ознаку з погляду їхньої якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети, причини. Обставини поділяються на такі групи:

- ступеня і способу дії (як? у який спосіб?): Іван заговорив достойно та урочисто.

- місця (де? куди? звідки?): Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета.

- часу (коли? відколи? доки?): Другого дня рано небо було синє надзвичайно, садок був веселий, барвінок усміхався.

- причини (чому? через що? з якої причини?): Тарас аж крякнув з досади, спересердя.

- мети (для чого? з якою метою?): Роман наготувався стрибнути на допомогу.

- умови (за якої умови?): Отак жив Чіпка, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах;

- допусту (не зважаючи на що?): Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно.

Односкладні речення

 

Односкладними називаються речення з одним головним членом.

 

Вид односкладного речення	Спосіб вираження головного члена	Приклад
Означено – особові (дію виконує певна особа, яку можна встановити)	o дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу; o дієслово наказового способу.	Йду поміж люди (М. Коцюбинський) Не милуй мене шовково (П. Тичина
Неозначено- особові (дію виконує невизначена особа)	o дієслово у формі 3-ї особи множини; дієслово минулого часу у формі множини;	Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко).
Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча)	o дієслово у формі 3-ї особи множини; o безособове дієслово; безособові форми на -но, -то; особове дієслово в значенні безособового; o прислівник (часто сполучається з дієсловом-зв'язкою); o інфінітив; o заперечне слово нема (немає).	Надворі світає. Багато слів написано пером. (Л. Костенко). З поля тягне холодом (А. Головко). На серці у Насті було тихо, весело (М. Коцюбинський). Доволі мовчати! (О. Олесь). Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська).
Узагальнено- особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі)	• дієслово у формі 2-ї особи однини; • дієслово 1-ї або 3-ї особи множини.	Хоч вовком вий! (Нар. тв.). Лежачою не б'ють (Нар. тв.).
Називні (ствердження існування предмета чи явища)	іменник у формі називного відмінка	Сухе надвечір'я (3 газети). Океан чистоти й сяйва (О. Гончар).

 

Називні — речення, у яких стверджується існування якихось предметів чи явищ. Головний член у номінативних реченнях виражений здебільшого іменником у називному відмінку однини чи множини: Арфа вечорова (Л. Костенко).

Не є називними речення, у яких означення стоїть після підмета, бо тоді воно виконує функцію іменної частини складеного присудка.

Якщо в реченні є будь-яка обставина, то це речення не називне, а двоскладне з пропущеним присудком: Сади навкруги.

Називні речення завжди є повними: Ліси...

До означено-особових речень належать речення без підмета (який уособлюється з я, ми) та речення зі звертаннями, наказами, проханнями: Ходімте в сад. Я покажу вам сад (М. Вінграновський).

До узагальнено-особових речень найчастіше належать прислів'я та приказки, у яких дієслово уособлюється із займенником ти: Шилом моря не нагрієш.

Генітивні речення (у яких головний член речення виражений сполукою заперечного слова немає (нема) з іменником у формі родового відмінка) іноді вважають безособовими, іноді виділяють в окремий розряд: Немає гіршого ворога від колишнього друга (Нар. творчість).

 

Неповні речення

Прості ускладнені речення

Ускладнення речень
Однорідними членами	Відокремленими членами	Звертаннями	Вставними компонентами	Вставленими компонентами
І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене(В. Сосюра).	Я люблю українське село,повне шуму, повне дум(В.Сосюра).	Сонце! Сонце! Це тебе,довічний світе,стріваючи, вітає земля(Панас Мирний).	Правда, Чіпка мій моторний, удатний(Панас Мирний).	Радика мама(тата в нього не було) була вчителька музики(Ю.Яновський)

У реченні можуть бути не тільки члени речення, з'єднані між собою підрядним зв'язком (способом узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення.

Однорідними називаються члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком, стосуються одного й того самого члена речення, належать до однієї й тієї ж частини мови, відповідають на те саме питання і характеризують предмет (дію, явище) з одного боку: Серед хвиль і піни, й шуму чайка утлая несеться (П. Тичина).

Зауважте!

1. Нерідко однорідні члени мають при собі залежні (пояснювальні) слова, тобто є поширеними: Дніпрогес з його крилатими щоглами, могутньою греблею, арками мостів відпливав вдалину(М.Бажан).

2. Іноді в реченні може бути не один ряд однорідних членів, а два і більше.

3. Однорідні члени речення з’єднуються один з одним та інтонацією або сурядними сполучниками, або (рідше) лише інтонацією: Кожна професія цікава, потрібна, захоплююча (О.Копиленко). А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море(Т.Шевченко).

4. Неоднорідними є означення, які характеризують той самий предмет з різних боків: Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать(Леся Українка).

5. Однорідними є означення тоді, коли:

а) перше з них підсилюється або уточнюється другим і дальшими означеннями: Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць(І.Нечуй - Левицький);

б) коли означення стоїть після означуваного слова: Він, упевнений, рішучий, серйозний, вирішив підкорити цю гору;

в) коли в ролі означень виступають означення – синоніми або означення – антоніми: Ми не пропаща, а чудесна сила(М.Стельмах).

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, до якої звернена мова: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевчен ко). Звертання, як правило, має форму кличного відмінка, рідше називного (форма називного відмінка в звертаннях не відповідає нормам української мови). Звертання не є членом речення.

Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і кількома словами (поширене): Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (В. Сосюра). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський).

Звертання обов'язково відокремлюють на письмі з обох боків комами. Якщо звертання стоїть на початку речення, то при окличній інтонації після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери: Земле рідна! Мозок мій світліє і душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє (В. Симоненко).

Зауважте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки: О слово! Будь моїм мечем! (О. Олесь)

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією й паузами, а на письмі — відповідними розділовими знаками, називають відокремленими: На відстані метра від мене на вікні сиділо галченя, майже доросле (О. Копиленко).

Відокремлені члени речення
означення	прикладки (як різновид означення)	додатки	обставини
Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою(М.Коцюбинський)	Бійці, здебільшого вусаті статечні чоловіки, зриваються на ноги, нагледівши офіцерів, і завмирають у готовності(О.Гончар).	Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих(Я.Баш).	Розплющивши очі, леонід побачив над собою каламутне небо(О.Гончар).

 

Здебільшого відокремлюють означення, що виражені дієприкметниковим зворотом чи прикметниками. Означення, як правило, відокремлюють комами, рідше — тире.

Зауважте! Для відокремлення означень визначальними стають такі критерії:

- чим виражене означення (прикметником, дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом; іменником у непрямих відмінках);

- кількість означень (одне чи кілька);

- місце означення щодо означуваного слова (перед ним, після нього чи на відстані від нього);

Означення, виражені	Відокремлюються	Не відокремлюються
Узгоджені означення
Дієприкметниковим зворотом	Після означуваного слова: День,залитий сонячним теплом,поволі згасав (І. Коваль).	перед означуваним словом: Залитий сонячним тепломдень поволі згасав.
кількома прикметниками чи дієприкметниками	після означуваного слова, якщо перед ним уже є означення: Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).	якщо перед означуваним словом немає означення, то відокремлення залежить від бажання автора: Огніпереможні, урочі прорізали темряву ночі і Огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (такі означення частіше відокремлюють, ніж не відокремлюють)
прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом	як перед, так і після означуваного слова, вираженогоособовим займенником: Вона, стримана й чемна, була дуже вродливою з лиця (О. Гончар). Стримана й чемна,вона була дуже вродливою з лиця.Щасливі, ми покидали футбольне поле (3 газети). Означуване слово-займенник може бути пропущене :Окрилений, покидаю своє весняне пристанище й вирушаю додому (І. Коваль).
прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом	якщо між означенням і означуваним словом стоять інші члени речення: Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (0. Довженко). Зорі спадали з неба,білі, непрозорі, і клалися в намети (Леся Українка).
Неузгоджені означення
іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками чи без них)	як перед, так і після означуваного слова: В окулярах і в чорному платті, трохи манірна, Ліда нагадувала класну наглядачку старих часів (О. Донченко). Вийшов з хати дід Грииай. в одній сорочці, в крамних синіх штанях (І. Нечуй- Левицький).
інфінітивом	перед яким можна поставити а саме: Це вже звичка в мене така —поговорити! (Б. Харчук).	перед яким не можна поставити а саме: С тала наближатися година вирушати вдорогу (С. Васильченко)

Зауважте! Означення, вираження дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означуваним словом, відокремлюється комами лише тоді, коли воно має обставинний відтінок причини (перед означенням можна поставити словабудучи, бувши): Знесилений, кінь зупинився. Налякані громом, курчата збилися докупи.

Зауважте! Перед непоширеними означеннями, що стоять у кінці речення, ставиться, як правило, тире: Великі асигнування передбачено на розвиток металургії — чорної та кольорової (3 газети).

Прикладка — різновид означення, тож і відокремлюється вона в тих же випадках, що й означення:

поширені прикладки після означуваного слова (коми)	Солов'ї, ці невтомні співці весни і кохання, заливисто перетьохкуються у вербах (О. Гончар).
поширені прикладки, що стоять перед означуваним словом і мають обставинний відтінок причини (коми)	Оптимістка за характером, Соломія знала лише один спосіб перемогти — зробити краще (В. Врублевська).
поширені прикладки в кінці речення, якщо перед ними можна вставити а саме (тире)	Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх (М. Коцюоинський).
прикладки, уведені словами або, тобто, чи, наприклад, особливо, на ім^’я, на прізвище, як-от, а саме (коми)	Лінгвістика, або мовознавство, допомагає пізнавати закони мислення(3 газети).
прикладки, що відносяться до особового займенника (коми)	Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні (Л. Костенко).
прикладки, що починаються словом як, якщо мають обставинний відтінок причини (коми)	Як досвідчений драматург, Кочерга будує свій твір на контрастному поєднанні драматичних і підкреслено комічних сцен (3 підручника).

Зауважте! Не відокремлюються прикладки із сполучником як, коли вони не мають відтінку причини (такі прикладки відповідають на питання у ролі кого? у ролі чого?): Тут ідеться про Шевченка як художника.

Зауважте! Не відокремлюються власні назви, якщо вони стоять після означуваного слова: Космонавт Леонід Каденюк відвідав Технічний ліцей НТУУ «КПІ» м. Києва. Відокремлення таких власних назв можливе, якщо вони вживаються для уточнення, пояснення загального іменника: Мій сусід, Григорій Шиян, вирішив узагалі не покидати старої хати на високім пагорбі (О. Довженко).

Вставні слова, словосполучення й речення виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання й не несуть нової інформації, лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Вставні слова, словосполучення й речення не є членами речення.

Вставлені слова, словосполучення й речення вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов'язані з ним (отже, як і вставні конструкції, вони не є членами речення).

Вставні конструкції відокремлюють на письмі комами.

Групи вставних слів за значенням	Найуживаніші вставні конструкції	Приклади
упевненість чи невпевненість	безумовно, безперечно, без сумніву, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, може, мабуть, певно, очевидно, здається, сподіваюся та ін.	Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду (М. Рильський).
емоційна оцінка (задоволення чи незадоволення) мовця	на щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго та ін.	Треба пакуватись, а тут, як на лихо, приїхав Мишанецький (М. Коцюбинський).
вказівка на джерело інформації	кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку за висловом... та ін.	Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).
активізація уваги співрозмовника	бачиш, бач, вірите, знаєш, уявляєш, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, між нами кажучи, слово честі, чуєте та ін.	Перебування в Києві, уяви собі,багато дало мені для п'єси (О. Довженко).
зв'язок між думками	по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, коротко кажучи, зрештою та ін.	Додому я не йшов, а летів, бо,по-перше, міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи, а по-друге, треба було збігати в ліс (М. Стельмах).

 

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомоги яких виражається ставлення мовця до висловленої ним думки.

Зауважте! Вставлені конструкції беруться у дужки, рідше відокремлюють з обох боків за допомогою тире: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині! (Т. Шевченко).

Однорідні члени речення