Традиційна культура (A Conventional culture).

5) Залежна культура(A Dependent culture).

6) Культура ухилення(An Avoidance culture).

7) Культура опозиції (An Oppositional culture).

8) Культура сили(A Power culture).

9) Конкурентна культура (A Competitive culture).

10) Культура досконалості (A Perfectionistic culture).

11) Культура досягнення (An Achievement culture).

12) Культура самореалізації (A Self-Actualizing culture).

В дослідженні організаційної культури закладу виділяють такі параметри:

- усвідомлення свого місця в організації (чітке розуміння своєї ролі; уявлення про динаміку своєї ролі в організації);

- комунікації в організації (зовнішні комунікації; стиль керівництва; психологічний клімат; організаційний клімат; міра формалізації стосунків; конфліктність і стиль її розв’язання; професійний жаргон; відмінності усної, письмової та невербальної комунікації; дотримання вимог етикету та протоколу);

- зовнішній вигляд членів організації (переважаючий стиль одягу; норми застосування косметики; якість габітарного іміджу керівника; габітарнімаргінали (їх наявність та положення в колективі);

- звички, традиції, ритуали;

- ставлення до часу (порушення чи дотримання часових параметрів діяльності; наявність часу для гнучкого застосування у розв’язанні актуальних цілей діяльності окремих членів організації; сприйняття часу як важливого ресурсу діяльності);

- цінності та норми (система норм поведінки; система норм діяльності; моральні цінності; відповідальність як цінність);

- розвиток і самореалізація членів організації (творча атмосфера; система підвищення кваліфікації; жорстка рутина; обмеження чи сприяння особистому зростанню членів організації; умови для самореалізації);

- мотивування членів організації (переважаючі мотиви діяльності; переважаючі способи мотивування; баланс між мірою внеску в діяльність і винагородою; планування професійної кар’єри; авторитет керівника як ресурс мотивації; ресурси влади, яким надає перевагу керівник, як засобам мотивації);

- історія організації (чітко визначені етапи історії; унаочнення історії; обізнаність в історії організації членів організації).

Базова модель іміджу політичної партії включає:

1) Імідж лідера, сила його особистості.

2) Ідеологія партії.

3) Образ діяльності партії.

4) Імідж членів партії.

5) Ресурси партії.

6) Імідж електорату партії.

7) Історія партії.

8) Особливості політичного PR і реклами.

9) Особливості партійної політичної риторики.

10) Символіка партії.

Імідж партії Ставлення до партії формується під впливом трьох мегафакторів:

· ідеології партії,

· сили особистості її лідера,

· ефективності її іміджу.

При обґрунтуванні моделі іміджу політичної партії слід враховувати те, що партія є організацією.

Кроки позиціонування

1. Для кого?

2. Про що вони можуть Вас спитати?

3. Хто Ви для них?

4. Що Ви можете їм запропонувати?

5. Чим Ви і Ваші пропозиції вигідно відрізняються від інших?

Пастки побудови іміджа: пасивність, неінформованість, сором’язливість, пошук схвалення, самовпевненість, неприродність, нетерплячість, жадність, ньюфобія, чорний PR.

 

 

Тезаурус до теми № 3

Складові змісту поняття «паблік рілейшнз»:

- функція управління, яка сприяє становленню позитивного іміджу організації та підтримці її з боку громадськості;

- форма діалогу, що сприяє таким стосункам організації з громадськістю, які зумовлюють позитивний її імідж;

- механізм вирішення різних завдань через співпрацю з зовнішнім оточенням;

- можливість керівництва організації мати інформацію про суспільну думку щодо результатів їх діяльності та своєчасно і дієво реагувати.

Походження PR пов’язано з автором американської Декларації незалежності Томасом Джеферсоном, який уперше використав це словосполучення у 1807 році в чернетці свого президентського звернення до Конгресу у розумінні: «нарощування зусиль політичних інститутів для створення клімату довіри в національному масштабі». Першим PR-спеціалістом вважається американський журналіст Айві Лі, який у 1903 році надрукував моральний кодекс PR «Декларація принципів». Довіра людей стає головним функціональним призначенням для представників нової професії. Першим скористався послугами PR Джон Рокфеллер після загибелі шахтарів і страйків. Вперше навчання PR запроваджено в 1923 році в Нью-Йоркському університеті професором Едвардом Бернайсом.

Фактори ефективності діяльності PR-спеціаліста:

- спосіб регулювання стосунків організації з громадськістю;

- роль в організації (виконавець, менеджер, експерт);

- застосування методів різних наук;

- ідентифікація з соціально-професійною підтримкою («людина організації», «ланка зв’язку» тощо)

- ставлення до професії;

- володіння знаннями про закономірності створення індивідуальності бренда.

Професійні типи PR-спеціалістів:

- аморфний (не має яскравого стилю; ідентифікує себе з організацією, не прагне до інновацій; він виконавець, що не приймає рішень);

- той, хто захищається (менеджер, той, хто недооцінює зворотного зв’язку; середній рівень компетенції);

- той, хто впливає (журналістський стиль; громадськість як об’єкт впливу; високий рівень професіоналізму; кризис-консультант; недостатньо діалогічний);

- демократичний (S – S стосунки; кризис-консультант і експерт-комунікатор; має контакти поза організацією).

П’ять кіл індивідуальності бренда

1. Перше коло – демонстрація віри чи переконання. Так, наприклад, людина, яка вірить в ідеали помаранчевої революції, носить помаранчеву стрічку.

2. Друге коло – місія та слоган, який її виражає. Говориться про ту міссію, яка описує шляхетне призначення бренда. Наприклад, заклик «збільшити обсяги продажу «не підходить, а заклик «зробити наш організм здоровим» є місіонерським.

3. Третє коло – формування зовнішніх рис бренда.

4. Четверте коло – визначення характеру бренда, що виражається мовою та поведінкою.

5. П’яте коло – стиль реклами. Має бути впізнаваним.

Структура реклами (reklamare – «викрикувати»): суб’єкт реклами (хто привертає увагу до предмета, особи чи проекта); об’єкт реклами (чия увага привертається); предмет реклами (до чого чи до кого привертається увага); мета реклами (для чого привертається увага); засоби реклами (яким чином привертається увага); зворотній зв’язок реклами (ефективність дії).

Метод Дейла Шалла – вивчення простоти, дохідливості рекламних текстів. цим методом враховується довжина, кількість рядків, використання маловживаних слів тощо.

Стайлінг – художнє конструювання ліній, форм, тону, кольору. Використовується з метою викликати позитивну реакцію споживача щодо суб’єкта, який рекламується.

Фірмовий стиль – кількість суб’єктів рекламних засобів одного стилю, що визначають характеристику якоїсь конкретної організації і відокремлюють її від конкурентів.

Брендинг на базі архетипів – це звертання до базових універсальних структур психіки для забезпечення ефективної інтеграції марочних комунікацій з особистим досвідом.

 

Типологія архетипів [14]

І група

Архетипи соціалізації можуть розглядатися як зв’язок між внутрішньою «дитиною» (Простодушний і Сирота) та внутрішнім «батьком» (Альтруїст і Воїн). Ці архетипи мають тенденцію проявлятися в молодих людях і нових організаціях, які наймають чи обслуговують людей і знаходяться на підготовчому рівні розвитку. Пробудження цих архетипів сприяє готовності відправитись «у путь».

Архетип Простодушного є базою для брендів, які:

- дають просту відповідь на ідентифіковану проблему;

- асоціюються з добром, мораллю, простотою, ностальгією чи дитинством;

- мають функції, що асоціюються з чистотою, здоров’ям чи ефективністю;

- мають ціну від середньої до низької;

- виробляються компанією, яка сповідує основні життєві цінності;

- бажають дистанціюватися від продукту з зіпсованою репутацією.

Архетип Сироти є базою для брендів, якщо:

- допомагає людям належати до групи чи відчувати приналежність;

- застосовується в повсякденному житті;

- має помірну чи низьку ціну;

- виробляється компанією з «домашньою» організаційною культурою;

- бажає відрізнятись в кращий бік від більш елітарного бренда.

Ідентифікація Воїна має бути вірною для бренда, якщо:

- є інновація, що вплине на світ;

- є продукція, яка продемонструє на що справді здатні люди;

- Ви звертаєтесь до соціальних проблем і пропонуєте людям піти шляхом, який розв’яже їх;

- Ви прагнете конкуренції;

- сильна сторона товару чи послуги полягає в тому, що вони здатні ефективно виконувати складну роботу;

- Вам необхідно, щоб ваш продукт відрізнявся від його попередника;

- Ваша база клієнтів ідентифікує себе з добропорядними людьми.

Альтруїст є хорошою ідентичністю для бренда, якщо:

- обслуговування покупців дає переваги в конкуренції;

- він здійснює підтримку сім’ям (від швидкого харчування до мікроавтобусів) чи асоціюється з харчуванням;

- мова йде про послуги в сфері освіти, охорони здоров’я тощо;

- він допомагає людям зберегти стосунки та турбуватись про інших;

- він допомагає людям турбуватись про себе;

- мова йде про некомерційні юридичні та благочинні організації.

ІІ група

Архетипи змін персоніфікують процес пошуку нових цінностей і варіантів. Вони більш часто проявляються в людях і в організаціях в перехідні періоди, коли хочеться досягти максимальної свободи та повноти життя. Коли ці чотири архетипа прокидаються в особистості чи організації, то вона готова до змін.

Архетип Шукача забезпечить ідентичність бренда, якщо:

- продукт допомагає людям відчувати себе вільними і є новаторським;

- продукт міцний, підходить для користування в складних умовах;

- продукт можна придбати за каталогом, через Інтернет тощо;

- продукт допомагає людям виражати їх індивідуальність (мода, прикраси);

- продукт можна придбати та використати в дорозі;

- ви прагнете диференціювати свій бренд від успішних конформістських брендів;

- ваша організація має культуру Шукача.

Бренду може підійти індивідуальність Бунтаря, якщо:

- споживачі та співробітники компанії не відчувають своєї належності до суспільства чи ідентифікують себе з цінностями, які чужі більшості суспільства;

- товар призначений для того, щоб руйнувати щось (бульдозер, відеогра) чи носить революційний характер;

- товар не дуже корисний і шкодить здоров’ю;

- товар допомагає зберегти цінності, яким погрожують пануючі цінності, чи свідчить про появу нових установок;

- ціна коливається від низької до помірної.

Бренду може підійти індивідуальність Коханця, якщо:

- він допомагає людям придбати любов і дружбу;

- він сприяє красі, спілкуванню та близькості між людьми чи асоціюється з сексуальністю та романтикою;

- його ціна коливається від середньої до високої;

- він виробляється чи продається компанією, якій притаманна інтимна, елегантна організаційна культура, а не громіздка ієрархія Правителя;

- йому необхідно підкреслити свої відмінності від дешевих брендів в позитивний бік.

Індивідуальність Творця може бути правильною для бренда, якщо:

- функція товара – сприяти самовиразу; надається можливість вибору та різних можливостей; допомагає створювати інновації чи має художнє оформлення;

- він відноситься до таких творчих областей, як маркетинг, зв’язки з громадськістю, мистецтво, технологічні інновації (програмне забезпечення);

- ви намагаєтесь підкреслити його відмінності від іншого бренда, який робить те ж саме;

- елемент «зроби сам» економить гроші покупця;

- у вашого покупця достатньо часу, щоб виражати свої творчі здібності;

- вашій організації притаманна культура Творця.

ІІІ група

Архетипи реставрації стабільності (повернення). Коли пробуджуютьсяархетипи повернення, люди та організації усвідомлюють хто вони на більш глибокому рівні, ніж раніше. Тепер їх мотивація – знайти шляхи застосування своїх здібностей та поглядів, щоб змінити світ. Ці архетипи пробуджуються у зрілих людей чи організацій, які можуть не тільки одержувати зиск від життя у вільному суспільстві, але також беруть на себе відповідальність за залучення в соціальну активність.

Ідентичність Правителя може бути правильною для бренда, якщо:

- це високо статусний товар, який застосовують могутні люди для посилення своєї влади;

- цей товар допомагає людям стати більш організованими;

- товар чи послуга можуть запропонувати довічну гарантію;

- є послуга, яка пропонує технічну допомогу, чи інформація, яка допомагає посилити владу;

- ваша організація виконує регулятивні чи захисні функції;

- ваш товар продається за цінами від помірних до високих;

- ви прагнете виділити ваш бренд на фоні більш популістського чи він є визнаним лідером у своїй сфері;

- область діяльності стабільна, чи ви випускаєте товар, який обіцяє безпеку і прогнозованість.

Архетип Мудреця забезпечить індивідуальність бренду, якщо:

- бренд надає споживачам досвід чи інформацію;

- бренд спонукає споживачів чи клієнтів думати;

- бренд базується на нових наукових розробках чи езотеричних знаннях;

- якість бренда підтверджується переконливими даними;

- ви диференціюєте продукт від інших, сумнівних з точки зору якості, характеристик.

Маг може бути хорошою ідентичністю бренда, якщо:

- товар чи послуга мають трансформуючий характер;

- є обіцянка перетворити споживача;

- допомагає розширити межі свідомості;

- являють собою технології, дружні до споживача;

- мають духовних чи психологічний компонент;

- є новими чи своєчасними товарами;

- ціна від середньої до високої.

Скоморох є архетипом для надання індивідуальності брендам, які:

- дозволяють людям відчути причетність до значного;

- призначені для відпочинку та розваг;

- передбачають невисокі ціни.

Брендинг і організаційна культура

 

Організаційна культура, що сприяє почуттю задоволення,

особистого зростання та навчання

Архетип	Простодушний	Шукач	Мудрець
Сила	Безпечна робота	Автономність працівника	Аналіз планування
Слабкість	Працівник	Неефективна координація	Сповільненість дій
Цінності	Лояльність	Свобода та незалежність	Навчання
Табу	Розкачування човна	Конформізм	Наївність
Стиль керівництва	Батьківський	Першопроходці	Колегіальний
Тінь	Контролююча поведінка	Асоціальні вчинки	Посилення догматизму

 

Організаційна культура, яка акцентуеться на почуттях

приналежності та задоволення

Архетип	Сирота	Коханець	Скоморох
Сила	Виживання	Спільність	Грайливість
Слабкість	Посередність	Уникання конфліктів	Передбачуваність
Цінності	Рівність	Близькість	Радість
Табу	Бути особливим	Стоїчна відмова	Бути нецікавим
Стиль керівництва	Авторитарний	Допомога	Позбавлення від неприємностей
Тінь	Жорстокість	Вільний Ерос	Вмілий обман

Організаційна культура, яка робить акцент на ризик,

майстерність і успіх

Архетип	Воїн	Бунтар	Маг
Сила	Хоробрість	Дивергентне мислення	Бачення
Слабкість	Зверхність	Етика	Зв’язок зі звичними людьми
Цінності	Досягнення мети	Нетрадиційні	Еволюція свідомості
Табу	Слабкість	Конформізм	Поверховість
Стиль керівництва	Наставництво	Революційний	Харизматичний
Тінь	Жорстокість	Злочинні нахили	Маніпуляції

 

Організаційна культура, що робить акцент на

стабільність і контроль

Архетип	Турботливий	Творець	Правитель
Сила	Послуга	Інновація	Структура
Слабкість	Вимога пояснень	Рутина	Гнучкість
Цінності	Турбота	Цілісність	Влада
Табу	Егоїзм	Посередність	Безвідповідальність
Стиль керівництва	Компанійський	Мрійливий	Політичний
Тінь	Повний контроль	Критичне прагнення до досконалості	Тиранія

 

Тезаурус до теми № 4

Політичний маркетинг – це складова політичного менеджменту, заакцентована на задоволенні політичних потреб громадян і, насамперед, електоральних очікувань шляхом обміну їх владних повноважень на переваги, запропоновані відповідними суб’єктами політичного ринку. До політичного маркетингу відноситься:

- проведення досліджень в електоральному полі;

- розробка стратегії виборчого процесу;

- розробка тактики дій;

- політична реклама;

- діяльність у медіа просторі;

- інші напрямки діяльності, спрямовані на отримання влади легітимним шляхом за допомогою виборів.

Дефіцит демократії – нестача суспільного втручання, яке могло б забезпечити висвітлення та задоволення центральних або місцевих інтересів різних соціальних груп.

Брендинг – розробка власного стилю, формування іміджу партії чи кандидата, що відрізняє і виділяє їх серед конкурентів.

Індекс популярності – одиниця виміру в процентному співвідношенні, що показує кількість прибічників того чи іншого кандидата, тієї чи іншої партії, мас-медіа за певний період часу.

Паблісіті – знаряддя PR-технологій, скероване на приваблення публіки з метою популяризації. Така діяльність здійснюється для безкоштовного висвітлення якогось суб’єкта в засобах масової інформації.

Промоушн – активне сприяння та допомога реалізації проекту, товару та інше.

Стратегія виборчого PR [27]

Стратегія виборчого PR залежить від:

· Структури електорального поля (твердий електорат кандидата, м’який електорат кандидата, болото, м’який електорат конкурента, твердий електорат конкурента).

· Електоральних очікувань.

· Можливостей конкурентів.

· Умов середовища.

· Відомостей кандидата.

· Можливостей ресурсної бази (час, фінанси, матеріально-технічна база, адміністративний, організаційний та інформаційний ресурс).

Стратегічні лінії політичного маркетингу:

· Серед твердого електората кандидата – підтримувати зацікавленість до кандидата (партії) і стимулювати можливо більший відсоток тих, хто з’явився на виборчу дільницю.

· Серед м’якого електорату кандидата – закріплення їх думки відносно правильного вибору.

· Серед твердого й особливо м’якого електорату конкурентів спробувати розкидати їх голоси на декілька близьких кандидатів.

· Серед «болота» – провести класичну кампанію по завоюванню довіри.

Виборця проводять за такими етапами прийняття рішення: уявлення (хто це?); ідентифікація (я його знаю); симпатія (щось у ньому є); переваги (він краще); впевненість (він – наш); вибір (я – за нього).

Тактичні етапи PR

1) Підготовчий – розв’язання організаційних проблем та ідеологічного забезпечення.

2) Оригінальна заявка про себе та визначення рейтингу конкурента.

3) Процесуальні етапи:

· Залучення уваги.

· Демонстрація потенціалу.

· Демонстрація спільності оцінок ситуації кандидатом і виборцями.

· Демонстрація турботливості, оптимізму та правдолюбності.

· Ідентифікація кандидата із середнім виборцем.

· Інформування про позиції кандидата під час важливих голосувань в минулому.

При цьому не можна:

· Просити допомоги.

· Нав’язувати норми та цінності.

· Фіксувати свою увагу на одній проблемі.

· Виставляти себе всезнайкою.

· Припускати, щоб хтось відчував перевагу над кандидатом у чомусь.

· Декларувати своє прагнення до політичної кар’єри (реалізувати амбіції за рахунок кар’єри неприпустимо),

· Інформувати про всю передвиборчу програму (слід зберегти інтригу для фінішу),

· Демонструвати виборцям членів сім’ї (це слід залишити для якоїсь риси іміджу),

· Припускати конфлікти з будь-якою соціальною групою (слід проявляти толерантність).

4) Фінішний етап (2 тижні):

Робота з «болотом», період «чорного» PR. Щодо «болота», то існує 5 груп не голосуючих: діячі (молодь, небайдужі, позитивні, обізнані), пасивні, роздратовані (старі), необізнані, відчужені.

Стратегічний образ лідера:

· Регіонально зумовлений (етнос).

· Обумовлений часом (ситуація).

· Пов’язаний з потребами виборців та їх віком.

· Може викликати кризу ідентичності у особистості кандидата.

Характеристики політичного дискурсу (за Е.Шейгал):

1. Масовий адресат.

2. Домінуюча роль фактора емоційності:

- функція посилення прихильності системі (через ритуальне використання символів патріотичної гордості, минулої слави, майбутньої величі);

- функція орієнтації (емоції компенсують дефіцит інформації);

- мобілізаційна функція (емоції як імпульс до дії);

- агональна функція (емоції як фактор вербальної агресії).

3. Смислова невизначеність.

4. Езотеричність як евфемізація (зниження категоричності констатації небажаного факту та збільшення невизначеності), цілеспрямована ухильність, натяк і посилання на слухи.

5. Опосередкованість політичної комунікації фактором мас-медіа сприяє регуляції дистанції між лідером і масами – як зближенню (при цьому підвищується демократичність дискурсу), так і дистанціюванню, що підвищує авторитарність дискурсу. Дистанція між політиком і народом проявляється як просторова, комунікативна, символічна (право на володіння особливими предметами – корона, скіпетр, держава, президентська печатка, спецлітак, резиденція), психологічна, інформаційна (монополія на інформацію).

Діалогічність демократичного дискурсу полягає у його принциповій полемічності. Полемічність реалізується в прагматичних принципах співробітництва та суперництва.

6. Театралізованість політичного дискурсу.

Компоненти театру	Компоненти політичного дискурса
Сценарій, сюжет, драма, трагікомедія, містерія	Перебіг політичних подій
Спектакль і репетиція	Політичні події
Автор тексту	Спічрайтер, помічники, політик
Режисер, сценарист	Організатор, лобіст, агенти впливу
Актори	Політики
Ролі, амплуа	Ролі (функції), імідж
Глядачі	Народ
Реакції глядачів: аплодисменти, свист,...	Голосування за/проти, акції підтримки/протесту
Сцена, екран	Трибуна, зал засідань
Куліси	Таємна політика
Декоратори, гримери	Іміджмейкери, PR-технологи

 

7. Динамічність мови політика.

 

Демократичний Науковий політичний дискурс дискурс	Тоталітарний політичний Релігійний дискурс дискурс
Інформативність раціональність тверезий скепсис логіка аргументації примат референтної функції реальний денотат ясність діалогічність скорочення дистанції (інтимізації спілкування) динамічність	Ритуальність емоційність фідеістичність суггестивність примат спонукальної функції фантомний денотат езотеричність монологічність збільшення дистанції (авторитарність спілкування) консерватизм

Зміст політичної комунікації зводиться до трьох складових:

- формулювання та роз’яснення політичної позиції (орієнтація);

- пошук і згуртування прибічників (інтеграція);

- боротьба з противником (агресія).

В політичному дискурсі виділяють такі види маніпуляції:

- аргументативне маніпулювання (порушення логіки розвитку текста, ухил від обов’язку доведення, маскування логічних ходів);

- референціальне маніпулювання, яке включає фактологічне маніпулювання (брехня, напівправда, замовчування) та фокусувальне маніпулювання (зосередження в зоні часткового викривлення).

 

Тезаурус до теми № 5

Пропаганда – форма тиску відповідних політичних суб’єктів на населення з метою отримання або ствердження своєї політичної заданості як такої. В одному випадку пропаганда використовується як виправдання необхідності існування влади у відповідних формах.

Ознаки пропагандистського тиску:

- апелює до всього народу, ніби об’єктивно, може існувати певна політична сила, здатна задовольнити інтереси одразу всіх соціальних верств;

- впливає на форми поведінки та діяльності людей, нав’язуючи їм примітивний набір стандартів, які здатна забезпечити відповідна політична еліта;

- переконують населення в тому, що існує політична сила, яка не помиляється та здатна відповідати за всіх;

- різновидом модернізації пропагандистського диктату є популізм;

- вороже ставлення до опонентів, війна компроматів, ігнорування діалогу;

- розповсюдження атмосфери страху.

Масова свідомість є надіндивідуальною та надгруповою за змістом, але індивідуальною за формою функціонування свідомості. У фундаменті масової свідомості лежить яскраве емоційне переживання деякої соціально-політичної проблеми, яка викликає потребу в діях. Раціональний рівень поступово утворюється на основі базисного емоційно-дієвого рівня. Він включає в себе більш статичні (оцінки, очікування, цінності, орієнтації) і більш динамічні (масові думки та настрої) компоненти.

До якостей масової свідомості відносяться: стійкість, формат захоплення, суперечливість, керованість, рівень розвитку, сила виразу, експресивність.

Суспільна (громадська) думка – форма виразу масової свідомості, яка включає приховане чи явне ставлення тієї чи іншої спільноти або сукупності спільнот до подій, явищ, проблем. Громадська думка виконує експресивну, контрольну, консультативну та директивну функції. Тобто воно виражає те чи інше відношення; вимагає прийняття та виконання рішень; дає рекомендації; займає позицію. В залежності від змісту громадська думка виражається в оцінних, аналітичних, рекомендатських чи проскрептивних судженнях. Усі вони можуть бути як конструктивними, так і деструктивними.

Закони формування суспільної думки:

1) Суспільна думка чутлива до важливих подій.

2) Значні події можуть відхиляти суспільну думку від одного полюсу до іншого.

3) Суспільна думка більше визначається подіями, ніж словами.

4) Вербальна інформація більш ефективна тоді, коли слухачі потребують інтерпретації з надійного джерела.

5) Суспільна думка не прогнозує події, а реагує на них.

6) Суспільна думка будується на власному інтересі.

7) Самооцінкою нелегко змінити суспільну думку.

8) Суспільна думка як і особиста зафарбована бажанням.

9) Вимірами суспільної думки є спрямованість, інтенсивність, широта та глибина.

Чутки – особлива, звичайно недостовірна інформація, яка розповсюджується усно, «по секрету», «з уст в уста», і функціонує виключно в звуковій формі. Чутки – це масове явище міжособистого обміну викривленої емоційно зафарбованої інформації. Частіше чутки виникають при відсутності достатньої інформації з питання, що викликає цікавість.

Види чуток

За емоційною характеристикою: чутки – бажання, чутки – пугало, агресивні чутки, чутки – нісенітниці.

За мірою недостовірності: абсолютно недостовірні, просто недостовірні, відносно достовірні, близькі до дійсності.

Закон Г.Олпорта – Л.Постмена: інтенсивність чутки (ймовірність виникнення, швидкість і масштаб розповсюдження, міра впливу на поведінку натовпу) – функція, похідна від значущості її змісту та рівня невизначеності інформації з цікавого питання. Невизначеність інформації – це дефіцит суб’єктивно надійної інформації. Він зворотно пропорційний кількості офіційних повідомлень і довіри до джерела.