Програма модулю»Іміджелогія (Основи PR)»



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Програма модулю»Іміджелогія (Основи PR)»



 

Тема 1. Імідж як базова PR-категорія.

 

1. Поняття про імідж.

2. Класифікація іміджу.

3. Імідж у системі індивідуальної поведінки та соціального впливу.

4. Створення іміджу як засіб подолання когнітивного дисонансу.

Загальна характеристика поняття про імідж. Порівняльний аналіз різних видів іміджу. Теоретико-психологічний аналіз природи іміджу як соціально-психологічного явища. Пояснювальна схема створення іміджу засобами теорії когнітивного дисонансу.

 

 

Тема 2. Види іміджу.

 

1. Індивідуальний імідж.

2. Предметний імідж.

3. Корпоративний імідж та імідж партії.

4. Груповий і територіально-зумовлений імідж.

Основна характеристика іміджу як психічного образу. Персоніфікація предметного іміджу. Базові структурні моделі організації. Види партій та пріоритети в побудові іміджу. Чинники створення позитивного іміджу установи. Психологічні моделі політичного іміджу.

 

 

Тема 3. Загальна характеристика PR

1. Структура PR-діяльності.

2. Психологічний портрет ефективного PR-спеціаліста.

3. PR в економіці та політиці.

4. Психологія бренда.

Загальне визначення PR як зв’язків з громадськістю. Аналіз компонентів структури PR-діяльності. Програма ефективного PR-технолога. Особливості застосування PR в різних галузях науки та сферах діяльності.

 

 

Тема 4. Особливості виборчого PR

 

1. Загальна характеристика виборчого PR.

2. PR в політиці.

3. Стратегія виборчого PR.

4. Тактика виборчого PR.

Психологічні основи виборчого PR. Політичний PR поза виборчим процесом. Етапи виборчого PR партії. Роль психолога в групі політехнологів. Психологічні особливості роботи з різними сегментами електорального поля.

 

 

Тема 5. Технологія пропаганди

 

1. Психологічна характеристика пропаганди.

2. Закономірності динаміки суспільної думки.

3. Чутки як засіб маніпуляцій суспільною думкою.

4. Техніки пропаганди в суспільстві «інформаційного шуму».

Психологічні основи пропаганди. Особливості пропаганди на сучасному етапі. Поняття про «жорстку» та «м’яку» пропаганду. Психотехнології в пропаганді. Психологічний аналіз засобів масової інформації як знаряддя пропаганди.

 

 

Список літератури до модулю

«Іміджелогія (Основи PR)»

1. PR против кризисов: механизмы управления. – М., 1999.

2. Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропаганды. Механизмы убеждения.– СПб, 2002.

3. Бебик В., Сидоренко О. Засоби масової інформації посткомуністичної України. – К., 1996.

4. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина.– К., 2003.

5. Блэк С. Введение в PR: Перевод с англ. – Ростов на Дону: Феникс, 1998. – 320 с.

6. Богданов Е.Н. Зазыкин В.Г. Психологические основы Паблик рилейшнз. СПб., 2004.

7. Васильева М., Надеин А. Бренд. Сила личности. – СПб., 2003.

8. Доти Д. Паблисити и PR. – М.: Филин, 1996. – 288 с.

9. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб. 2000.

10. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – СПб., 2004.

11. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. – К., 2002.

12. Лебедева Т.Ю. PR. Корпоративная и политическая режиссура. Модель. Система ценностей. Каналы СМК. – М.: МГУ, 1999. – 352 с.

13. Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения по-французски. Концепции. Практика. – М.: МГУ, 1996. – 134 с.

14. Марк М., Пирсон К. Герой и Бунтарь. Создание бренда с помощью архетипов. – СПб., 2005.

15. Матвеева Л.В., Аникеева Т.Я., Молчанова Ю.В. Психология телевизионной комуникации. – М., 2000.

16. Мехлер Г. Власть и магия PR. – СПб., 2004.

17. Мухина О.В. Психологическое воздействие электронных СМИ. – М., 1999.

18. Основи демократії. /За загальною ред. А.Колодій. – К., 2002.

19. Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? – М., 1998.

20. Перелыгина О.Б. Психология имиджа. – М., 2002.

21. Политическое консультирование. /Е.Егорова, Н. Гантман, И.Минтусов. – М., 1993.

22. Почепцов Г.Г. Профессия – имиджмейкер. – К., 1995.

23. Рассел Б. Власть. Новый социальный анализ. Лондон: UNWIN BOOKS, 1996. – 184 с.

24. Сурмин Ю.П. Теория общественного мнения: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999.

25. Хомуленко Т.Б., Падафет Ю.Г., Скориніна О.В. Теоретичні та практичні аспекти дослідження іміджу: Монографія. – Х.: ВД »ІНЖЕК», 2005.

26. Шейгал Е. Семантика политического дискурса. – М., 2004.

27. Лісничий В.В., Грищенко В.О., Іванов В.М. та ін. Сучасний виборчий PR. – Сєвєродонецьк: Видавничий дім « ЕВРИКА «, 2001.

28. Серкіс Ж.В. Організаційна культура школи: Методичні рекомендації для керівників закладів. – Рівне: РОІППО, 2002.

 

Тематика рефератів до модулю

«Іміджелогія (Основи PR)»

1. Психологія позитивного іміджу організації.

2. Корпоративний PR.

3. Психологічні основи PR-діяльності.

4. Організаційна культура установи.

5. Імідж керівника.

6. Імідж політика в історії.

7. Створення бренда за допомогою архетипів.

8. Символічна пропаганда іміджа.

9. Імідж держави, його фактори.

10. Імідж народу, його чинники.

11. Моделі ефективного PR-спеціаліста.

12. Засоби масової інформації як ланка в системі PR-взаємодії.

13. Засоби пропаганди на сучасному етапі.

14. Історія PR.

15. Сучасні технології політичного PR.

16. PR як знаряддя влади.

17. Зовнішні риси бренда.

18. Психологія реклами.

19. Аналіз політичного дискурсу.

20. Аналіз авторитарного дискурсу.

21. Дослідження телекомунікації у вітчизняній психології.

22. Психологічна стратегія і тактика монарха.

23. Психологічні аспекти PR як управлінської діяльності.

Тезауруси до тем з модулю

«Іміджелогія (основи PR)»

Тезаурус до теми № 1

Іміджелогія – комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне та методичне оснащення професійної діяльності зі створення та перетворення іміджу.

Іміджмейкінг – професійна діяльність із створення іміджу, який має задані якості, а також перетворення існуючого іміджу з метою досягнення поставлених цілей.

Іміджмейкер – особа, яка займається створенням і перетворенням іміджу.

В межах соціальної іміджелогії імідж – зовнішні прояви внутрішніх характеристик індивідуального чи колективного до суб’єкта втілені в образі, який єзмістом психіки принаймні кількох людей і зумовлює їх ставлення до суб’єкта.

Імідж людини є образ в думках інших, це те, як людину бачать, оцінюють, ставляться до неї інші. Імідж як образ є узагальненим, оскільки включає образи ряду людей. Імідж як образ включає наочну й емоційну компоненту, свідомий і підсвідомий рівень.

Політичний імідж – це суспільна думка електорату про політика чи партію.

В межах соціальної психології імідж – симоволічний образ суб’єкта, створений у процесі S – S взаємодії. Це нечітка множина символічних структур іміджу, які виникають у свідомості суб’єкта-реципієнта (аудиторії) в результаті цілеспрямованих спроб суб’єкта – прообраза іміджу спровокувати виникнення у них символічної структури, ізоморфної його образу себе в інших.

Прообраз іміджа – суб’єкт, представлений в іміджі, чи суб’єкт якого створюється.

Реципієнт іміджа – суб’єкт, для якого створюється імідж і в уявленні якого він існує.

Механізми створення іміджуу контексті соціального впливу.

Розходження між «Я - концепцією» та «ідеальним Я»долаються через феномен прихильності до власного Я. Розходження між «Я - концепцією» та «образом Я в інших» не є істотною проблемою для людини завдяки рухливості «Я- концепції». Отже, актуальним виявляється розходження між «ідеяльним Я» та «образом Я в інших», тобто між тим, яким я хотів би бути, і тим, який я є для інших. Якщо ми досягнемо того, що люди будуть приписувати нам ті якості, які ми прагнемо мати, то це буде підтвердженням для нас, що ми дійсно їх маємо. Ця мотивація лежить в основі діяльності самопрезентації. Частіше метою самопрезентації є «образ себе для інших», який знаходиться між «Я - концепцією» та «ідеальним Я». Створення іміджа є способом подолання когнітивного дисонансу.

Теорія когнітивного дисонансу: «Якщо ви змінюєте поведінку людини, його думки та почуття зміняться, зводячи дисонанс до мінімуму» (Л.Фестінгер).

Суспільна думка включає ставлення та готовність діяти певним чином. Суспільна думка базується на побічній і прямій іміджформуючій інформації. Іміджформуюча інформація може сприйматися та посилатися свідомістю і підсвідомим. Побічна іміджформуюча інформація є офіційною (через треті особи, через продукти діяльності, через середовище) і неофіційною (через лідера суспільної думки та через урахування настановлень людей). 80% зусиль з формування іміджу слід спрямувати на сферу підсвідомого.

Суть побудови іміджу є породження такого повідомлення, яке буде прочитуватися аудиторією з прогнозованим ефектом.

Факторний підхід до класифікації іміджу

1) Середовищний (має бути трохи краще ніж у всіх).

 

2) Габітарний (зовнішність) (має викликати асоціацію з еталонною чи з потрібною соціальною групою та не викликати асоціації з негативною соціальною групою).

 

3) Продуктивний (мають бути якісні продукти діяльності).

 

 

4) Вербальний (уміння мовчати, вести діалог, говорити змістовно та логічно, дотримуватись енергійного темпу, володіти прийомами вербального навіювання).

 

 

5) Кінестетичний (має бути гармонійним, адекватним ситуації, основаним на знаннях мови тіла).

 

 

Функціональний підхід до класифікації іміджу

1) Дзеркальний (характерний нашому уявленню про себе).

2) Поточний (характерний для погляду збоку).

3) Бажаний (те, до чого прагнемо).

4) Корпоративний (імідж організації).

5) Множинний (в чомусь позитивний, в чомусь негативний).

6) Негативний.

Стратегії міфодизайну

1.Ознаки, які створюють міфологічний текст іміджу лідера:

А) Невизначеність.

Б) Наявність чогось особливого, що відхиляється.

В) Амбівалентність – пульсація між двох полюсів. Ритм реалізується при переключенні з пересказаного на недоказане, з історії на сучасність, з недосяжно високого на суто людське, з загрозливого на близьке та рідне.

Г) Емоційна насиченість.

Д) Орієнтація на міфологічну нішу масової свідомості.

2. Метод вербальної міфологізації особистості І.Ю.Черепанової:

а) побутова біографії особистості у вигляді ауто-метафори (казка, поема, билина, байка), якій особистість надає перевагу;

б) покращення отриманого тексту за допомогою комп'ютерних програм ( "Діатон", "ВААЛ") для підвищення його сугестивних чи стильових характеристик;

в)використання отриманого тексту в якості стильового чи подієвого ядра в усіх текстових матеріалах про особистість (прес-релізи, офіційна біографія, пропагандистські матеріали).

3. Створення міфа про особистість за зразком казки (див." Морфологія казки" В. Я. Пропп).

Структура казки та 31 функція дійових осіб:

а) підготовча частина: від'їзд опікуна, заборона чи її порушення, вивідування ворога, видача героя, підвох, допомога, недостача чи шкода;

б) зав'язка: посередництво, початок проти дії, відправка;

в) основна частина: перша функція того, хто дарує (іспит, питання, прохання), реакція героя, отримання чарівного засобу, пересування в інше царство, боротьба (з антагоністом, шкідником), клеймування героя, ліквідація нестачі, повернення, переслідування, спасіння;

г) завершення сюжету: невпізнане прибуття, необґрунтовані домагання несправжнього героя, складне завдання, вирішення, впізнавання, виявлення несправжнього героя, транс фігурація (нове обличчя героя), покарання, весілля, коронування.

Дійові особи: царівна, відправитель, герой, несправжній герой, антагоніст, той хто дарує, помічник.

 

Основною стратегією побудови іміджу є позиціювання. Тобто визначення, для кого і чому даний об’єкт може бути зацікавлений у його виборі. Позиціювання – це пересування об’єкта, який цікавить, до позитивного чи негативного полюсу в залежності від завдання.

Стратегії іміджу

1. Стратегія універсального іміджу. Формується на основі соціальних стереотипів і колективних образів. Мета – досягнення популярності та масового визнання. Цей імідж важливий для політиків, акторів, телеведучих, крупних керівників.

2. Стратегія цільового іміджу. Основні кроки:

- уточнення іміджевих цілей;

- ідентифікація імідж-аудиторії;

- складання її точного портрета;

- виявлення власних ресурсів;

- визначити щодо враження яке я хочу справити;

- опис іміджу;

- апробація створеного іміджу;

- корекція іміджу;

- реалізація.

3. Стратегія "креативного вибуху". Такий імідж націлений на самореалізацію, не прагне відповідати чеканням. Він звертає на себе увагу та добре запам’ятовується.

Глибинні характеристики іміджу:

- еталонність (втілення домінуючих соціальних цінностей і настановлень);

- експресивність (емоційність, яскравість, динамічність);

- близькість (доступність образа, його здатність викликати відчуття свого);

- архетипічність (відображення древніх уявлень);

- домінантність (здатність викликати бажання підкоритися, наслідувати);

- сексуальність (чуттєвість, привабливість, здатність викликати збудження);

- агресивність (здатність викликати гнів чи страх) [Змановская Е.В. Руководство по управлению личным имиджем. "Речь" СПб., – 2005. – 142 с.]

Іміджеві
Цілі Якості
Притягувати увагу, виділятись Яскравість
Викликати відчуття однозначності, простоти, близькості Зрозумілість
Викликати почуття довіри та симпатії Позитивність
Викликати відчуття значущості та спонукати до дії Впливовість
Стати впізнаваним і звичним Популярність
Стати природнім Органічність

Яскравість досягається через незвичну зовнішність, оригінальність поведінки, фізичну красу, яскравість ідей, виразність мовлення.

Зрозумілість викликає почуття безпеки.

Позитивність виникає завдяки таким почуттям, як інтерес, повага, любов.

Впливовість іміджа означає, що він збуджує сильні почуття, асоціюється з силою та значущістю, сприяє змінам.

Популярність досягається через посилення привабливості; збільшення кількості появи перед імідж-аудиторією; позиціювання переваг і відмінностей; застосування деталей зовнішності, які запам’ятовуються; епатаж.

Органічність залежить від міри відповідності прототипу.

 

 

Тезаурус до теми № 2

Груповим іміджем чи іміджем соціальної групи, називається узагальнений образ соціальної групи, який розділяється представниками іншої соціальної групи. В якості своїх змістових елементів груповий імідж включає уявлення про типового представника даної соціальної групи, включаючи такі параметри особистості, як темперамент, характер, особистісні характеристики. На основі групового іміджу формуються чекання відносно поведінки представників відповідної групи, він є визначальним в оцінці їх поведінки.

Під корпоративним іміджем розуміється такий символічний образ організації, який створюється у процесі S – S взаємодії, в складі якого є елементи, що провокують сприйняття даної організації як суб’єкта.

Предметний імідж це такий символічний образ неживого об’єкта, який створюється у процесі S – O взаємодії і провокує сприйняття даної речі чи об’єкта як суб’єкта. Основний механізм – персоніфікація.

Імідж президента та країни

Знання, розуміння та уміння управляти варіативними параметрами, нейтралізувати негативні параметри – мистецтво політичної діяльності президента, що лежить в основі його іміджу.

Країна може стати лідером, якщо буде мати високу інтегральну оцінку за 10 параметрами: корисні копалини, національна самосвідомість, територія та клімат, кордони, населення, етнічна неоднорідність, політична стабільність, рівень соціальної інтеграції, економічний розвиток, якість управлінської еліти.

Імідж політика

Фактори ефективного іміджу представлені в послідовності за частотою згадування та мірою значущості:

1) харизма особистості політика;

2) ставлення до країни, до народу;

3) вид і вираз лідерських якостей;

4) сильна воля;

5) вміння ефективно діяти в екстремальних умовах;

6) особиста привабливість;

7) високий інтелект;

8) комунікативні уміння;

9) високі моральні якості;

10) успішність попередньої діяльності;

11) потенціал для професійного зростання;

12) ефективна діяльність;

13) зовнішні дані;

14) ставлення до прибічників;

15) ставлення до себе;

16) ставлення до близьких.

Техніки іміджу

1. Техніки створення яскравого та впізнаваного іміджу: вибір імені (звучання, асоціації, типізація), стилізація, застосування іміджевої символіки, міфологізація образа, епатаж, сексуалізація.

2. Техніки формування позитивного ставлення: підвищення привабливості; позитивний настрій; створення бездоганної репутації (завдяки конструктивній поведінці та наслідуванню норм); позитивні знаки оточуючим (увага, подяка, повага, вітання, компліменти); особиста участь (інтерес, підтримка, допомога); дистанціювання від негативних символів.

3. Техніки підвищення іміджу: приєднання до безсумнівних соціальних цінностей; посилення особистої влади; підвищення витривалості; підвищення впевненості; особисті досягнення; міссіонерство; приєднання до авторитетів.

Мета впливу Засоби одягу
Привернути увагу, здивувати, запам’ятатися Яскраві кольори, надмодний одяг і аксесуари, екстравагантність, еротичність
Викликати інтерес Наслідування моді, стильний костюм, елегантність, гра кольорів, цікаві деталі
Викликати довіру Спокійні кольори, класичний стиль, охайність, м’якість силуету та тканини
Викликати відчуття значущості, солідності, надійності Строгий діловий костюм, розширені плечі, якісна краватка, елегантні окуляри, престижні аксесуари
Посилити почуття єдності, спільності Подібність у костюмі з оточуючими, уніформа
Продемонструвати власну перевагу Престижний одяг і аксесуари, їх дорожнеча та яскравість

Семикомпонентна модель іміджу організації:

1) Зовнішня атрибутика (назва, фірмовий стиль, емблема, символіка, місце, історія, традиції).

2) Фінансове благополуччя.

3) Імідж керівника та його команди.

4) Імідж персоналу, корпоративна культура.

5) Якість діяльності, образ продукції чи послуг.

6) Дизайн офісних приміщень.

7) Ділові комунікації, особливості управління.

Види організаційної культури [28]:

1) Гуманістична, орієнтована на допомогу організаційна культура (Humanistic-Helpful culture).

2) Організаційна культура взаємозв’язків (An Affiliative culture).

3) Культура схвалення (An Approval culture).



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.179.228 (0.016 с.)