Харківський національний університет

ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

«Політична психологія та ІМІДЖЕЛОГІЯ»

Навчально-методичний посібник

Харків 2009

Автори:

Лактіонов О.М.

Хомуленко Т.Б.

 

Рецензенти:

Корженко Володимир Васильович – доктор філософських наук, професор.

Кочарян Олександр Суренович – доктор психологічних наук, професор.

 

«Політична психологія та Іміджелогія». Навчально-методичний посібник /Автори: Лактіонов О. М., Хомуленко Т. Б. – Харків, 2009. – 94 с.

 

 

Ó Лактіонов О.М., Хомуленко Т. Б., 2009

Ó Художнє оформлення К.І. Фоменко

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................... 5

Програма модулю «Політична психологія»..................................... 7

Список літератури.................................................................................... 8

Тематика рефератів................................................................................. 10

Тезауруси до тем за модулем «Політична психологія»...................... 12

Тести до модулю «Політична психологія»........................................... 31

Пакет т’юторських завдань до модулю «Політична психологія»..... 41

Матеріали до практичних занять.......................................................... 42

Програма модулю «Іміджелогія»...................................................... 56

Список літератури.................................................................................. 57

Тематика рефератів................................................................................ 58

Тезауруси до тем за модулем «Іміджелогія»........................................ 59

Тести до модулю «Іміджелогія»........................................................... 80

Пакет т’юторських завдань до модулю «Іміджелогія»....................... 86

Матеріали до практичних занять........................................................... 87

ВСТУП

Сучасний етап розвитку суспільства відрізняється всебічною демократизацією владних відносин. У посттоталітарний період на стадії державотворення виявляється гостра потреба у науковому обґрунтуванні здійснюваних процесів. Психологія може зробити значний внесок у розв’язання наукових проблем владної діяльності.

Політична психологія та іміджелогія – відносно нова галузь психології, яка офіційно існує у межах соціальної психології. Прикладний напрямок застосування політико-психологічних надбань є необхідним моментом у діяльності психолога-практика. Не тільки психолог-політтехнолог, але й педагогічний психолог може втілювати в життя знання з політичної психології та іміджелогії. Адже проблеми політичної соціалізації, формування політичної культури та політичної самосвідомості є необхідним компонентом виховання громадянськості.

Основний зміст курсу розрахований на студентів-психологів педагогічних університетів, які опановують цей курс за навчальними планами бакалаврів і магістрів. Зміст курсу включає останні досягнення, теоретичні та експериментальні дані присвячені вивченню питань з політичної психології.

У зв’язку з потребами практики майбутнім психологам необхідно надати теоретичні знання з проблем політичної психології, виробити необхідні уміння та навички роботи психолога в якості спеціаліста виборчого PR чи іміджмейкера.

Назва дисципліни: Політична психологія та іміджелогія.

Завдання дисципліни: надати слухачам загальні знання та виробити конкретні вміння в галузі політичної психології та іміджелогії, сформувати практичні навички застосування отриманих знань в професійній діяльності відповідно до місії та цілей програми.

Модулі дисципліни: 1) Політична психологія; 2) іміджелогія.

Цілі дисципліни

· ознайомитися з психологічними особливостями влади, політичного лідерства, закономірностей виборчого процесу та політичної діяльності;

· сприяти усвідомленню того, що людина з владними повноваженнями повинна враховувати значення психологічного фактора;

· сприяти застосуванню в Україні сучасних технологій вдосконалення владних відносин;

· заохотити слухачів до самостійного пошуку необхідної інформації.

Основні здатності

· аналізувати психологічні засади політичних процесів, психологічні методи та форми владних стосунків;

· критично мислити та пропонувати обґрунтовані рішення конкретних проблем політичної діяльності з застосуванням психологічних закономірностей;

· використовувати засоби політичної психології та іміджелогії для створення програм політичної діяльності, побудови іміджу лідера чи партії.

Додаткові здатності

· здійснювати пошук й узагальнювати необхідну інформацію, ефективно використовувати її для комплексного аналізу проблем;

· працювати самостійно та в групі;

· адаптуватися та діяти відповідно до змін у політичному процесі.

Цілі навчання

По закінченню модуля слухачі повинні знати:

· визначення головних категорій та понять курсу;

· погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо психологічних механізмів влади;

· характеристику влади та лідерства як соціально-психологічних феноменів;

· основні психологічні чинники, які впливають на процес здійснення владних повноважень;

· психологічні основи виборчого PR;

· психологічні технології політичної пропаганди;

· психологію політичного іміджу.

На підставі теоретичних знань фахівець має уміти:

· аналізувати стратегію і тактику виборчого PR;

· аналізувати стиль політичного лідерства;

· Застосовувати психологічні методи у процесі здійснення політтехнологій;

· будувати та вивчати імідж політичного лідера чи партії;

· застосовувати психологічні методи політичної пропаганди;

· використовувати методи психодіагностики та психокорекції у політичному консультуванні;

· здійснювати керівництво політичною соціалізацією демократичного ґатунку.

Методи викладання та навчання

· лекції, семінари, практичні заняття;

· самостійне дослідження;

· презентації набутих знань і навичок на семінарських заняттях.

Методи оцінювання

Знання та вміння слухачів оцінюються за допомогою:

· презентації на семінарському занятті (кожному студенту відведено 15 хвилин на презентацію та 5 – на запитання), критеріями оцінки є зміст, спосіб подачі матеріалу, оригінальність та інноваційні методи аналізу процесів, що розглядаються;

· написання реферату (критеріями оцінки є: актуальність змісту, самостійність, аналітичні здібності, ступінь та форма узагальнення матеріалу, глибина критичних зауважень, різноманітність й обґрунтованість пропозицій щодо вдосконалення визначеної соціальної програми);

· виконання т’юторського завдання (самостійної роботи). Т’юторські завдання будуються за таким принципом: студенти обирають одне з т’юторських завдань:

- здійснення бібліографічного огляду за одним з питань по темі;

- здійснення Інтернет огляду за будь-якими ключовими словами по темі;

- написання резюме до книги, в якій висвітлюються питання пов’язані з темою;

- проведення досліджень із застосуванням однієї з методик, запропонованих для практичного заняття до теми;

- написання реферату за проблематикою, пов’язаною з темою;

· підсумкового тестування.

 

 

Програма модулю

«Політична психологія»

 

Тема 1. Вступ до політичної психології

1. Предмет політичної психології і зв’язок з іншими науками.

2. Методи політичної психології.

3. Завдання політичної психології на сучасному етапі розвитку суспільства.

4. Система категорій політичної психології.

Предмет політичної психології як галузі соціальної психології. Місце політичної психології у системі суспільних наук. Діагностичні та прогностичні, розвиваючі та корекційні методи політичної психології. Політична психологія у сучасному суспільстві ризику та демократії. Основні поняття та термінологічна система політичної психології.

 

 

Тема 2. Історія політичної психології

1. Розвиток науково-психологічних поглядів у галузі політики до початку існування психології як самостійної науки.

2. Політична психологія як самостійна галузь наукового знання (теорія та практика).

3. Макіавеллізм, як теорія ефективного владарювання в історії політичної психології.

4. Теорія харизматичного владарювання: минуле та сьогодення.

Етапи розвитку політичної психології. Політико-психологічне знання в розвитку суспільних наук та практиці людства в державному владарюванні. Теорія та практика сучасної політичної психології. Провідні персоналії в історії політичної психології. Тенденції розвитку політичної психології.

 

 

Тема 3. Психологія влади

1. Психологічне визначення влади та класифікація її видів.

2. Мотивація суб’єкта влади.

3. Мотивація об’єкта влади.

4. Психологічна характеристика режимів влади та стосунків між ними.

Влада як провідна категорія суспільних наук. Психологічна характеристика владних стосунків. Психологічні ресурси влади. Мотиви влади. Режим влади. Взаємовідносини між суб’єктами режимів влади. Типологія політичних партій. Категорія диктату у психофізіологічній теорії влади. Психологічні засади довіри до влади.

 

 

Тема 4. Психологія політичного лідерства

1. Теорії лідерства.

2. Типи політичних лідерів.

3. Політична еліта та народ.

4. Маргінали та натовп.

Теорія рис. Теорія стосунків. Ситуативна теорія. Лідери революційного та еволюційного типу. Кризові лідери та реформісти. Політична еліта. Психологія маргінальності. Психологічні особливості натовпу.

 

Тема 5. Психологія політичної діяльності

1. Психологічна структура здібностей до політичної діяльності.

2. Етапи політичної соціалізації.

3. Масова та громадська думка як чинник політичної діяльності.

4. Дихотомія «авторитарність - демократичність» у структурі політичної свідомості та діяльності.

Мета політичної діяльності та система політичних дій. Психологія парламентаризму та лобіювання. Засади активності, усвідомлення та обізнаності в політичній поведінці. Вікові особливості політичної соціалізації особистості та можливості педагогічного керівництва. Структура політичної свідомості. Архетипи політичного неусвідомленого. Авторитарна та демократична спрямованість у суспільних відносинах.

 

 

Список літератури до модулю

«Політична психологія»

1. Altmeyer B/ Right – wing authoritarianism/ – Winnipeg Ontario Canada, 1981.

2. Адорно Т. Авторитарная личность. – М.,2003.

3. Аристотель. Политика // Соч.: В 4 т. – М., 1983. – Т.4.

4. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.

5. Ашин Г.К. Элитология. – М., 1999.

6. Бондырева С.К., Колесов Д.В. Толерантность. Введение в проблему. – М., 2003.

7. Ващенко І.В., Гиренко С.П. Конфлікти великих соціальних груп. Навчальний посібник. – Харків «Бурун книга», 2005.

8. Вебер М. Харизматическое господство // Социологические исследования, 1988.

9. Гладышев С. Как выжить в толпе и остаться самим собой. Ростов на Дону 2004.

10. Головатий М. Ф. Політична психологія. – К., 2001.

11. Даль Р. Введение в теорию демократии. – М., 1992.

12. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. – К., 2001.

13. Знаков В.В. Методика исследования макиавеллизма личности. – М., 2001.

14. Ильин В.В., Панарин А.С., Бадовский Д.В. Политическая антропология. –М., 1995.

15. Каверин С.Б. Потребность власти. – М., 1991.

16. Кайтуков В.М. Эволюция диктата. – М., 1995.

17. Канетти Э. Масса и власть. – М., 1997.

18. Клепцова Е.Ю. Психология и педагогика толерантности. – М., 2004.

19. Конфисахор А.Г. Психология власти. – СПб., 2004.

20. Корнилова Т.Б. Психология риска и принятия решений. – М., 2003.

21. Крючкова П. Г. Авторитарний дискурс. – К., 2003.

22. Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб., 1995.

23. Макиавелли Н. Государь. – М., 1990.

24. Менегетти А. Психология лидера.

25. Ницше Ф. Воля к власти: опыт переоценки всех ценностей. – М., 1994.

26. Одайник В. Психология политики: политические и социальние идеи К.Г. Юнга. – СПб., 1996.

27. Олстед Д., Крамер Д. Маски авторитарности. – М., 2002.

28. Ольшанский Д.В. Политическая психология. – СПб., 2002.

29. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс //Вопросы философии. – 1989. – №3.

30. Перелыгина О.Б. Психология имиджа. – М., 2002.

31. Политическая психология / Под ред. А.А. Деркача. – М., 2001.

32. Пометун О., Ремех Т., Ламах Е. Кроки до демократії. – К., 2001.

33. Психология и психоанализ власти. Хрестоматия в 2-х т.

34. Солдатова Т.У., Шайгерова Л.А., Шарова О.Д. Жить в мире с собой и другими. Тренинг толерантности для подростков. – М., 2000.

35. Фопель К. Сплочённость и толерантность в группе. – М., 2003.

36. Халимов В.Ф. Основы кратологии. – М., 1995.

37. Шейнов В.П. Психология власти. – М., 2003.

38. Энкельманн Н.Б. Харизма. – М., 2000.

39. Уманский Л.И. Личность, организаторская деятельность, коллектив. Избр. труды. – Кострома, 2001.

40. Знаков В.В. Методика исследования макиавеллизма личности. – М., «Смысл», 2001.