За редакцією доц. В.Є. Гончарука

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів всіх спеціальностей і форм навчання

Затверджено

на засіданні кафедри

техногенно-екологічної безпеки

Протокол №11

від 23.06.2011р

Львів 2011

УДК 355.58

В19

ББК Ц69

Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Дацько О.С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В.В., Мохняк С.М., Петрук М.П., Романів А.С., Скіра В.В. Цивільний захист: Конспект лекцій для студентів всіх спеціальностей і форм навчання – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011, с.208.

 

За редакцією доц. В.Є. Гончарука

Конспект лекцій розроблено згідно типової навчальної програми нормативної дисципліни «Цивільний захист», затвердженої МОН МС України 31.03.2011 р. для студентів вищих навчальних закладів всіх форм навчання.

У конспекті лекцій зібраний сучасний матеріал, розрахований на студентів, що навчаються на рівні спеціаліста і магістра (всіх спеціальностей).

Пропоновані матеріали підготували викладачі кафедри техногенно-екологічної безпеки НУ «Львівська політехніка». Т.1 – Мохняк С.М., Т.2 – Петрук М.П. і Козій О.І., Т.3 – Гончарук В.Є., Т.4 – Скіра В.В.і Ляхов В.В., Т.5 і Т.6 – Качан С.І., Т.7 – Васійчук В.О., Т.8 – Дацько О.С.і Романів А.С.

Відповідальні за випуск:	Васійчук В.О. –канд. тех. наук, доцент Гельжинський І.І. – канд. тех. наук
Рецензент:	доктор фіз.-мат. наук, професор, завідувач відділу Інституту фізики конденсованих систем НАН України Токарчук М.В.

Зміст:

Тема 1. Стор.

Державна політика у сфері цивільного захисту населення і територій

Від НС техногенного та природного характеру 4

Тема 2.

Моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайні ситуації 24

Тема 3.

Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту 43

Тема 4. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту 69

Тема 5.

Прогнозування обстановки в зонах хімічного зараження 97

Тема 6

Планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного та біологічного зараження 121

Тема 7.

Методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж та противибуховий і протипожежний захист ОГ 152

Тема 8.

Оцінка інженерного стану та соціально-економічних наслідків НС 177

Тема 1.

Державна політика у сфері цивільного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

Загальні положення

Правові основи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Єдина державна система цивільного захисту.

Вступ

Конституцією України визнано що найвищою соціальною цінністю є безпека людини її життя і здоров’я. Кожен громадянин України має конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Дані конституційні права і свободи людини та суспільства в цілому є об’єктами національної безпеки держави.

Розвиток людської цивілізації, крім позитивних здобутків, породив численні загрози життєво важливим інтересам людини, суспільства і держави. Значне місце серед цих загроз займає, небезпека техногенно-природної сфери. При такій ситуації роль держави у забезпеченні захисту населення і територій від стихійного лиха, аварій, природних, техногенних та екологічних катастроф постійно зростає.

Україна переживши найстрашнішу техногенну катастрофу – аварію на Чорнобильській АЕС, одна з перших прийшла до висновку, що вирішення питань щодо запобігань надзвичайних ситуацій (НС) можливе лише за умови проведення цілеспрямованої державної політики в цьому напрямку. Тому вже у 1992 році Верховна Рада України схвалила Концепцію цивільної оборони, а в 1993 році прийняла Закон України де зазначено:

"Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування".

В березні 1999 року в Концепції захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС (Указ Президента України від 26.03.1999 № 284/99) було зазначено:

"Забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від наслідків надзвичайних ситуацій повинно розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад".

Указом Президента України від 9 лютого 2001 року № 80 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" визначено: "Вважати, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ефективна ліквідація їх наслідків є одним з головних пріоритетів у діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади".

 

Загальні положення.

В Україні питання захисту людини у випадку виникнення НС є складовою державної політики.

Участь держави в забезпеченні безпеки своїх громадян від природних техногенних та інших небезпек і загроз проявляється у наступному:

– в Україні створено систему відповідних організаційних структур, а саме: на всіх рівнях утворено органи управління уповноважені вирішувати завдання у сфері захисту населення і території від НС природного та техногенного характеру. Важливу роль відіграє держава у створенні спеціальних сил і засобів ліквідації НС, визначено перелік цих сил і порядок їх застосування;

– в рамках державної політики створена і постійно удосконалюється законодавча, нормативно - правова і методична база, яка регламентує питання захисту від НС, реагування на них, функціонування системи відповідних організаційних структур;

– держава приділяє велику увагу проведенню активної науково-технічної політики. Прийнято і виконується ряд важливих цільових науково – технічних програм;

– здійснюється матеріальна і фінансова підтримка заходів у сфері захисту населення і територій від НС, зокрема і превентивних заходів що вкрай важливо;

– активізується роль держави у розширенні міжнародного співробітництва у сфері захисту населення і території від НС. Здійснюється інтеграція державної системи до Європейської і світової системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій. Сили цивільного захисту (ЦЗ) України неодноразово брали участь у міжнародних рятувальних операціях (Туреччина, Індія, Греція, Польща, Словаччина, Угорщина, Пакистан);

На даному етапі основною метою державної політики у сфері захисту населення і територій від НС є забезпечення гарантованого рівня безпеки людини, суспільства і держави в межах науково обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Реалізація цієї політики здійснюється з дотриманням таких основних принципів:

– захисту від НС підлягає все населення України;

– підготовка і реалізація заходів щодо захисту від НС здійснюється з урахуванням розподілу повноважень між центральними і місцевими органами влади;

– у випадку виникнення НС забезпечується пріоритетність завдань щодо рятування життя і збереження здоров’я людей;

– основні заходи, спрямовані на запобігання НС, на максимально можливе зменшення втрат та збитків, здійснюються завчасно;

– планування і здійснення заходів щодо захисту населення і територій (НіТ) від НС здійснюється з урахуванням економічних та природних умов, особливостей територій, ступеня реальної небезпеки виникнення НС;

– ліквідація НС здійснюється силами і засобами місцевих органів влади. У разі необхідності можуть залучатися сили і засоби центрального підпорядкування МНС і центральних органів виконавчої влади.

Державна політика у сфері захисту населення і територій регламентується відповідними законами і нормативно-правовими актами шляхом розробки та реалізації державних і регіональних цільових програм, науково-технічних програм, планів розвитку та удосконалення Єдиної системи цивільного захисту. Фінансування заходів щодо захисту населення і територій здійснюється відповідно до законодавства.

З метою покращення роботи щодо захисту населення і територій, надання цій роботі загальнонаціональної значущості, виведення її на рівень державної політики у 1992 році цивільну оборону було передано у підпорядкування Кабінету Міністрів України, а в червні 1996 року було створено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

МНС є центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну політику та здійснює управління у сфері цивільного захисту, координує діяльність інших органів виконавчої влади у зазначеній сфері. Основні напрямки діяльності МНС у сфері цивільного захисту:

– Забезпечує реалізацію державної політики та здійснює державний нагляд за дотриманням законів та нормативно - правових актів у сфері цивільного захист; забезпечує діяльність єдиної державної системи цивільного захисту;

– контролює організацію виконання заходів, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

– перевірка стану готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій у надзвичайних ситуаціях;

– контроль за накопиченням, збереженням і цільовим використанням матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків НСорганами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

– перевіряє стан планування та готовності до проведення заходів з евакуації населення у разі виникнення НС;

– забезпечує перевірку наявності та утримання в готовності на потенційно небезпечних об'єктах локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення та персоналу цих об'єктів;

– перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та облік;

– проводить перевірку підготовки до дій підприємств, установ та організацій в умовах надзвичайних ситуацій;

– бере участь у перевірках щодо забезпечення умов зберігання небезпечних речовин і виробів, що містять такі речовини;

– здійснює в межах, визначених законодавством, нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, розробляє і затверджує державні правила і норми цивільного захисту, які є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади;

– здійснює інші заходи, передбачені законодавством.

 

 

Вступ

Природно-техногенна ситуація в Україні залишається напруженою, а в ряді її складових і в окремих регіонах країни – загрозливою.Моніторинг природної та техногенної безпеки впродовж останніх років підтверджу У цьому аспекті набувають своєї практичної ваги питання прогнозування та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Досвід підтверджує, що необхідно насамперед проводити постійний моніторинг найнебезпечніших об'єктів.

Як свідчить багаторічний досвід, без урахування даних моніторингу і прогнозування НС неможливо планувати розвиток територій, приймати рішення на будівництво промислових і соціальних об’єктів, розробляти програми і плани з попередження та ліквідації можливих НС.

Від ефективності і якості проведення моніторингу та прогнозування залежить ефективність і якість програм, планів, прийняття рішень щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Необхідно підкреслити, що якість моніторингу і прогноз надзвичайних ситуацій значною мірою впливає на ефективність діяльності у сфері зниження ризиків їх виникнення і зменшення їх масштабів,

Підвищеної небезпеки

Потенційно небезпечний об’єкт (ПНО) - це об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

ПНО вважається об’єктом підвищеної небезпеки (ОПН) відповідного класу у випадку, якщо у ньому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються одна або кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення НС.

Нормативи порогових мас небезпечних речовин встановлюються Кабінетом міністрів України.

Ідентифікацію ОПН проводить ОГД, у власності або користуванні яких є хоча б один ОПН або які мають намір почати будівництво такого об’єкту. У процесі ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса будь-якої небезпечної речовини з вказаних в нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин.

Держгірпромнагляд веде Державний реєстр ОПН і видає свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.

Основні характеристики ризику об’єктів і територій відображаються в паспортах ризику. Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об’єктів, розміщених на визначений території та території в цілому, дозволяє враховувати всі джерела виникнення надзвичайних ситуацій і вторинних вражаючих факторів, оцінювати можливі втрати й збитки в результаті надзвичайних ситуацій і приймати ефективні превентивні й оперативні заходи з метою протидії їм.

Таким чином, паспорт ризику підприємства (об’єкта), що відображає поточний ступінь небезпеки об’єкта, формується з використанням ретроспективних і поточних даних та результатів їх аналізу. Його основна мета – підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії надзвичайним ситуаціям на об’єктивному рівні.

Паспортизація ПНО – це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів, затвердженого наказом МНС.

Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та НС, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО.

Паспорт ПНО – документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об’єкту (1НС – підприємство, 2НС – вугільна шахта, 3НС – гідротехнічний об’єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об’єктів розміщуються на офіційному сайті МНС України.

Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п’ять років.

Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів (далі - Реєстр), який веде Державний департамент страхового фонду документації. Реєстрація обов’язкова для всіх ПНО незалежно від форми власності і підпорядкування. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.

ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО.

Під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об’єкта, а також свідоцтво про його реєстрацію.

Виключення ПНО з реєстру проводиться у разі отримання Держаним департаментом страхового фонду документації від осіб, які зареєстрували небезпечні об’єкти, акта про їх ліквідацію.

Паспорт ПНО надає комплекс даних, який містить систему показників виробничої діяльності промислового підприємства. Паспорт складається із 21 розділу, розташованих у такій послідовності:

1. Довідкові дані – (назва потенційно небезпечного об’єкта, код за ЄДРПО України, галузь промисловості, відомча належність, вид діяльності, форма власності, адреса, телефон, факс, керівник (прізвище, ім’я, по батькові) тобто загальні відомості про підприємство та його реквізити.

2. Природні умови – особливості природно-кліматичних умов району, місце розташування, які можуть створювати потенційно небезпечний стан і виникнення НС, а саме:

2.1. Геологічні явища – землетруси, виверження вулканів, зсуви, обвали, осипи, просідання лісових порід, просідання (провалля) земної поверхні, карстові провалля;

2.2. Гідрологічні явища – високі рівні води (повінь), паводок, дощові паводки, селі, лавини, затори, вітрові нагони, низькі рівні води, ранній льодостав та поява криги на судноплавних водоймах і річках, підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення);

2.3. Морські небезпечні явища – сильні хвилі у морі та водосховищах, зміни рівня моря, тягун у портах, ранній кригостав або припай, відрив при берегової криги;

2.4. Метеорологічні небезпечні явища – буревії, смерчі, шквали, сильний вітер, град, сильні дощі (зливи), снігопад, ожеледь, хуртовина, мороз, спека, туман, засуха, заморозки;

2.5. Природні пожежі -лісові, степові, польові, торф’яні, підземні пожежі горючих копалин;

3. Загальні дані – площа підприємства (тис.кв.м)., вартість основних фондів підприємства, млн. грн.;

- загальна чисельність працівників, осіб;

- найбільша зміна, число осіб;

- санітарно-захисна зона, м;

- категорія з ЦЗ;

- ступінь хімічної небезпеки.

4. Небезпечна сировина, продукція, допоміжні матеріали - перелік сировини, продукції, допоміжних матеріалів, які відносяться до шкідливих чи небезпечних речовин;

- фактична добова кількість небезпечних речовин (тонн) надається порівняно з її програмним значенням.

5. Небезпечні технологічні процеси виробництва – перелік усіх технологічних процесів виробництва, технологічного обладнання, пов’язаного з ними, стан обладнання, перевищення терміну його експлуатації, режим роботи з точки зору перевантаження, небезпечні параметри ведення технологічних процесів (тиск і температура, що різко відрізняються від навколишнього середовища, підвищена вібрація, корозійна агресивність тощо).

6. Основні виробничі будівлі і споруди – перелік будівель, споруд з характеристикою їх загального стану, ступінь вогнестійкості споруд, а також категорія вибухо- та пожежонебезпеки виробництв, які розташовані в цих будівлях, ступінь зношеності основного обладнання.

7. Основні технологічні трубопроводи та інженерні мережі – перелік трубопроводів, якими транспортуються небезпечні речовини, а також інженерних мереж з вказанням їх основних параметрів (діаметр, довжина, тиск, температура) і загального стану трубопроводів, порушень правил експлуатації.

8. Склади небезпечних речовин — перелік складів з вказанням небезпечних речовин, що зберігаються, максимальна добова кількість небезпечних речовин; умови зберігання;

9. Ємності з небезпечними речовинами — перелік стаціонарних і пересувних ємностей, кількість небезпечних речовин у них, параметри та умови зберігання

10. Технологічні викиди шкідливих речови н — якісні та кількісні показники складу речовини, які викидаються (скидаються) підприємством в атмосферу і водойми та забруднюють довкілля, фактична кількість і дозволена з посиланням на нормативний документ;

11. Відходи виробництва - заповнюється при наявності відходів виробництва; переробка або знищення їх, складування на території підприємства, чи транспортування на полігони за межами підприємства; їх фізико-хімічна характеристика, клас небезпеки;

12. Захисні споруди цивільної оборони, їх характеристика — інформація шодо захисних споруд цивільної оборони, їх технічна характеристика.

Додаткова інформація — про інші небезпечні або шкідливі виробничі фактори та їх джерела, які не увійшли до розділів паспорта, проте можуть спричинити виникнення аварії або НС.

Відповідальні особи — підписи фахівців підприємства, відповідальних за повний обсяг і достовірність інформації, занесеної до цього паспорта, їх посади, прізвища, дата заповнення паспорта.

При складанні паспорта ризику території (області) необхідно послідовне виконання наступних робіт:

1. Виявлення і формування переліку джерел ризику у регіоні, що враховує впливзовнішніх чинників на підвищення ризику, в тому числі можливих комбінаційнадзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

2. Аналіз кожного виду ризику й розрахунок імовірності виникнення надзвичайної ситуації певного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умові вихідних даних.

3. Підготовка інформації для формування регіональних сценаріїв розвитку надзвичайних ситуацій.у регіоні (на основі аналізу даних про реалізацію різних видів ризику і розробки планів дій місцевих органів управління у різних ситуаціях).

4. Оцінка ймовірних людських і матеріальних втрат та впливу на навколишнє середовище можливих надзвичайних ситуацій (розраховуються кількісні характеристики людських втрат І можливий збиток від надзвичайних ситуацій; розглядаються можливі причини і варіанти розвитку надзвичайних ситуацій, їх вплив на навколишнє середовище і відповідні збитки).

5. Створення паспорта ризику території (області) і практичних рекомендацій із протидії надзвичайним ситуаціям.

Типовий паспорт ПНО складається з розділів, в яких подається наступна інформація:

1. Загальні положення. Характеристика регіону та виробничого комплексу.

2. Характеристика техногенної безпеки. Небезпечні об’єкти, що створюють екологічні проблеми. Небезпечні об’єкти, пов’язані з небезпекою виробництва та експлуатації (хімічні, радіаційні, пожежні, вибухові, гідродинамічні, об’єкти енергетики, свердловини і трубопроводи, комунально-господарські об’єкти, мости).

3. Характеристика небезпечних природних явищ. Небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні процеси.

4. Стан аварійності будинків, що постраждали від небезпечних природних явищ.

5. Перелік керівників небезпечних об’єктів, які наведені в паспорті.

6. Розподіл за групами ризику небезпечних об’єктів, які наведені в паспорті.

Вступ

 

Сучасні досягнення у всіх областях науки розширили наші уявлення про різні природні явища. Однак навіть у вік бурхливого науково-технічного прогресу стихійні сили природи не підвладні людині і завдають населенню та економіці великих втрат.

Але не тільки стихійні лиха викликають руйнування споруд, загибель людей, приносять матеріальні втрати. До важких наслідків приводять великі аварії та катастрофи на транспорті, промислових підприємствах.

Причиною цього, з одного боку, є те, що постійний науково-технічний прогрес не тільки сприяє підвищенню продуктивності і покращенню умов праці, зростанню добробуту та інтелектуального потенціалу суспільства, але й призводить до зростання ризику аварій і катастроф, і перш за все, великих технічних систем.

Це зумовлено збільшенням кількості і складності, зростанням одиничних потужностей агрегатів на промислових і енергетичних об’єктах, їх територіальною концентрацією. В Україні ці тенденції, які притаманні розвитку світового співтовариства, підсилюються значним старінням основних фондів і зниженням технологічної дисципліни.

Значні пошкодження ОГ і великі втрати серед населення можуть стати причиною різкого скорочення випуску промислової і сільськогосподарської продукції, викликати необхідність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у вогнищах ураження. У зв'язку з цим виникає необхідність завчасно приймати відповідні заходи захисту населення, та підвищувати стійкість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях.

Розв’язання цієї проблема сформувалось в останні роки в системі державного врегулювання, як нагальна і об’єктивна потреба, визначена, як функція Держави в єдиній державній системі з цивільного захисту населення і територій (ЄСЦЗ).

Існуюча у Державі система запобігання та реагування на НС повинна забезпечувати реалізацію наступних основних цільових функцій:

· запобігання (попередження виникнення) НС;

· мінімізацію розмірів збитків та затрат на ліквідацію їх наслідків;

· проведення першочергових аварійно - рятувальних та інших невідкладних робіт;

· повна ліквідація можливих наслідків НС.

Вступ

Щороку в Україні реєструється близько 350 надзвичайних ситуацій. Внаслідок надзвичайних ситуацій та подій щорічно гине понад п’ять тисяч людей.

В Україні функціонують близько 17 тис. потенційно небезпечних об’єктів. Більшість з них мають не тільки економічну, оборонну та соціальну значимість для країни, але й потенційну небезпеку для здоров'я і життя населення, а також навколишнього природного середовища.

Значної шкоди населенню, об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу завдають пожежі. Щорічно в державі зареєстровано близько 45 тис. пожеж.

Матеріальні збитки завдані надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру за останні 11 років, оцінюються в суму близько 12 млрд. гривень.

Кількість коштів, виділених на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій залежить, насамперед, від кількості та масштабності надзвичайних ситуацій і становить у середньому близько 65% від резервного фонду Держбюджету.

У справі запобігання надзвичайних ситуацій важлива роль відведена загальнодержавним, відомчим і територіальним заходам організаційно-економічного характеру.

Вони дають можливість підняти за допомогою економічних механізмів відповідальність керівників організацій, які мають у своєму складі потенційно небезпечні об’єкти, застосуванням санкцій адміністративного характеру (штрафи) стимулювати роботу щодо зниження рівня ризику надзвичайних ситуацій і управління ними за допомогою податкового механізму і пільгового кредитування, перерозподілу ризику страхуванням і перестрахуванням.

До таких заходів у техногенній сфері належать: декларування промислової безпеки об’єктів, ліцензування діяльності небезпечних виробничих об’єктів, страхування відповідальності за завдану шкоду життю і здоров´ю, майну громадян і довкіллю.

 

ДЕКЛАРАЦІЯ

безпеки об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки.

_____________________________________________________________

(реєстраційний номер (код) декларації безпеки у Державному реєстрі

об'єктів підвищеної небезпеки)

______________________________________________________________

(найменування об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки)

______________________________________________________________

(код об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки у Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки)

______________________________________________________________

(повна та скорочена назва суб'єкта господарської діяльності)

______________________________________________________________

(форма власності)

______________________________________________________________

(ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності)

________________________________________________________________

(орган, до сфери управління якого належить)

_____________________________________________________________

(суб'єкт господарської діяльності)

______________________________________________________________

(юридична адреса суб'єкта господарської діяльності)

_____________________________________________________________

(місцезнаходження об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки)

 

1. Загальні відомості про об'єкт (об'єкти) підвищеної небезпеки:

- результати ідентифікації із зазначенням найменування та сумарної маси небезпечних речовин, за якими проводилася ідентифікація об'єкта;

- зареєстровані види діяльності, пов'язані з експлуатацією об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки із зазначенням коду згідно з КВЕД;

- вид, номер, дата видачі ліцензій на зареєстровані види діяльності, пов'язаної з експлуатацією об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, передбачених законодавством;

- вид, номер, дата видачі дозволів уповноважених органів виконавчої влади на початок роботи або види діяльності, пов'язаної з експлуатацією об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, передбачених законодавством;

- основний вид виконуваних на об'єкті (об'єктах) підвищеної небезпеки робіт;

- склад об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки і перелік основних технологічних процесів та регламентів, пов'язаних з небезпечними речовинами;

- умови приймання і зберігання сировини;

- умови зберігання та відвантаження продукції;

- загальна чисельність персоналу та працівників найбільшої зміни об'єкта (об'єктів) під час експлуатації;

- розташування об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки на місцевості та відстань до міста (міст), інших населених пунктів, місць великого скупчення людей (житлові масиви, стадіони, кінотеатри, лікарні, школи тощо), транспортних магістралей, промислових об'єктів, природоохоронних об'єктів, цивільних об'єктів;

- межі заборонних, охоронних і санітарно-захисних зон.

2. Заходи щодо забезпечення безпеки об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки та локалізації і ліквідації наслідків аварій.

3. Результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику.

4. Дані про розробника декларації безпеки (у разі розроблення іншим суб'єктом господарської діяльності).

5. Розрахунково-пояснювальна частина.

6. Висновок (узагальнена оцінка ступеня небезпеки та рівня ризику виникнення аварій на об'єкті (об'єктах) підвищеної небезпеки).

Декларацію безпеки склав (посада, підпис, ініціали та прізвище)

 

«_» _____________ 200 ___ р.

 

Додаток № 4

Розв’язання типових завдань з ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки

Початковим етапом для розробки декларації безпе­ки небезпечного об'єкту є його ідентифікація. Мета ідентифікації - виявлення у складі суб'єктів господарсь­кої діяльності, що експлуатують об'єкти, найбільш не­безпечних об'єктів, які підлягають декларуванню стану безпеки.

Ідентифікація небезпечних об'єктів здійснюється на основі критеріїв, що враховують:

- кількість і вид (категорію) небезпечних речовин, що застосовуються на об'єкті;

- умови (температуру і тиск), при яких ці речовини використовуються або зберігаються;

- порогову (граничну) кількість небезпечної речовини;

- особливості розташування об'єкту.

Основні критерії ідентифікації об'єктів, що підляга­ють декларуванню, наведені в Законі України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.01 р. № 2245-НІ і постанові Кабінету Міністрів України від 11.07.02 р. № 956 «Про ідентифікацію і декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки». Вказані критерії ґрунтуються на положеннях Конвенції ООН про трансграничну дію промислових аварій.

До категорії об'єктів підвищеного класу небезпеки згідно з «Порядком ідентифікації і обліку об'єк­тів підвищеної небезпеки» належать усі суб'єкти госпо­дарської діяльності, у власності або в користуванні яких є об'єкти, де використовуються, виготовляються, пере­робляються, зберігаються, транспортуються небезпечні речовини в кількостях:

- що не перевищують або дорівнюють встановленому нормативу порогових мас;

- які не перевищують нормативи порогових мас, але при відстанях від об'єкту до місць великого зосередження людей, транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об'єктів менше ніж 500 м (для 1 і 2 груп небезпечних речовин) і 1000 м (для 3 групи).

Відповідно до пп. 1,3 «Порядку декларування безпе­ки об'єктів підвищеної небезпеки» встановлюється обов'язковість розробки декларацій безпеки небезпеч­них об'єктів 1 чи 2 класів. Декларація безпеки - до­кумент, що визначає комплекс заходів, які використовуються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій і їх наслідків.

Приклад 1.

На АЗС, розташованій у селітебній зоні, є 5 підземних резервуарів, кожний місткістю 25 м³ для різних видів палива: дизельного і бензинів марок А-76, А-80, А-92, А-95. Максимальна заповнюваність резервуа­рів не більше ніж 90%. Легко можна підрахувати, що кількість (М, тонн) небезпечних речовин 2 категорії (горючі рідини) з урахуванням густини видів палива, заповнюваності резервуарів, становитиме:

М = V · ρ · k, (1)

де V - об'єм місткості (25 м^З), ρ - середня густина бен­зинів (0,78 т/м^З) і дизельного палива (0,86 т/м^З), k - коефі­цієнт заповнення (0,9).

М = 1 · (25 · О,86 · О,9) + 4 · (25 · 0,78 · 0,9) = 89,55 т.

Норматив порогової маси небезпечних речовин 2 категорії (го­рючі рідини) згідно з додатком 2 для 1 класу не­безпеки складає 50000 т, для 2 класу - 5000 т. На АЗС є всього 89,55 т, що значно менше від нормативу порогових мас від­повідних класів і становить 0,18% (1 класу) і 1,8% (2 класу). Спочатку можна зробити висновок, що АЗС не на­лежить до об'єктів підвищеної небезпеки (1 і 2 класів) за масою небезпечних речовин.

Згідно з п. 16, у зв'язку з розташуванням АЗС у селітебній зоні і тим, що мінімальна відстань до місць великого скупчення людей становить усього 150 м, про­водимо розрахунок за відстанню:

Q _{1 або 2 класи} ⁼ Q _{2 кат} · (R_mіn / R_max)², (2)

де Q _{2 кат}- норматив порогової маси (50000 і 5000 т);

R_mіn- 150 м;

R_max - 500 м для небезпечних речовин 1 і 2 груп («ви­бух» і «пожежа»).

Q _{1 класу}= 50000 • (150/500)² = 4500 т,

Q _{2 класу}= 5000 • (150/500)² = 450 т.

Робимо остаточний висновок: АЗС не належить до об'єктів підвищеної небезпеки ні за масою небезпечних речовин (89,5 т <5000 т < 50000 т), ні за відстанню, ос­кільки 89,55 т <450 т < 4500 т.

Для даної АЗС розробка декларації безпеки не потрібна.

Пункт 16 може негативно вплинути на господарську діяльність підприємства через недосконалість норматив­но-правових актів, наприклад, у випадках, коли на потен­ційно небезпечному об'єкті знаходяться небезпечні речо­вини в кількостях, що не перевищують порогові значення відповідних класів, але об'єкт розташований на відстані менше ніж 500 м до місць великого скупчення людей, транспортних магістралей [2]. Розглянемо вже наведений приклад 1 по АЗС (побудованих в основному поблизу транспортних магістралей) і візьмемо мінімальну відстань до транспортної магістралі 20 м..

Приклад 2.

Використовуючи формулу (1) ми визначили, що АЗС не належить до об'єктів підвищеної небезпеки за масою небезпечних речовин. Застосовуємо формулу (2), але мінімальною буде відстань 20 м.

Q _{1 класу}= 50000 • (20/500)² = 80 т,

Q _{2 класу}= 5000 • (20/500)² = 8 т.

У даному випадку АЗС не належить до об'єктів підвищеної небезпеки за масою небезпечних речовин (89,55 т < 5000 т < 50000 т), але належить до об'єктів підвищеної небезпеки 1 класу за відстанню, оскільки 89,55 т > 80 т > 8 т.

Така АЗС, відповідно до законодавства, зобов'язана розробити декларацію безпеки 1 класу і сплатити страховий внесок у розмірі 51 тис. грн.

Передбачається, що 1 клас небезпеки надаватиметься об'єкту тільки у випадку, якщо сумарна кількість небез­печних речовин досягне або перевищить порогову ма­су 1 класу н