Основні фактори його формування.

Роль соціально-економічних факторів розвитку місцевого самоврядування важко переоцінити: саме вони зумовили виникнення місцевого самоврядування в суспільстві, від їх дії залежить структура органів місцевого самоврядування і, безумовно, принципи і методи, якими вони керуються у своїй діяльності.

До групи економічних факторів вона зараховує фактори, які зумовлюють ефективність господарювання. Серед них рівень розвитку продуктивних сил, економічна ситуація, техніко-технологічні, організаційні та інші фактори. Серед найважливіших — рівень розвитку продуктивних сил, який не тільки впливає на формування потреб населення, але й визначає ймовірний рівень нових технологій на даній території, ймовірну економічну ситуацію, що може скластися у найближчій чи віддаленішій перспективі. При цьому економічна ситуація розуміється як стан господарства на конкретній території на визначену дату. Зрозуміло, якщо територія має низький рівень розвитку продуктивних сил, то вона не в змозі освоїти найновіші технології без тривалого адаптаційного періоду і додаткових інвестицій у її господарство. Територія ж з високим рівнем продуктивних сил сама продукує найновіші технології. Техніко-технологічні фактори — це досягнутий рівень техніки і технологій, організаційні особливості діяльності.

До групи соціальних факторів включено забезпеченість населення житлом, дитячими дошкільними установами, загальноосвітніми школами, медичними установами (лікарнями, поліклініками, аптеками), об’єктами культури (театрами, кінотеатрами, танцювальними залами, клубами, бібліотеками), торгівлі (магазинами, ринками, об’єктами громадського харчування), побутового обслуговування (будинками побуту, хімчистками, пральнями), спортивними установами (стадіонами, спортивними залами) тощо, тобто об’єктами забезпечення населенню нормальних умов життєдіяльності, а також соціального захисту. Рівень забезпеченості населення цими об’єктами впливає на продуктивність праці (чим нижчий рівень забезпеченості, тим нижчий рівень продуктивності праці), на стан здоров’я населення (наприклад, якщо забезпеченість житлом є нижчою за 28 кв. м загальної площі на людину, тобто згідно з медичними нормами, то ймовірність захворювання населення різко зростає, що негативно позначається на функціонуванні продуктивних сил), на освітній рівень населення [667, с. 15]. Отже, бажання населення мати місця прикладання праці, нормальні умови життєдіяльності, можливість розпоряджатися ресурсами території, на якій воно проживає, є чи не найважливішим фактором виникнення і розвитку місцевого самоврядування як суспільної реальності.

З часом соціально-економічні фактори починають виступати потужною детермінантою структури, принципів і методів діяльності самоврядних органів.

Усі соціально-економічні фактори умовно можна поділити на три групи. До першої зараховують ті фактори, які діють у галузях, що задовольняють головні потреби людини: потребу в харчуванні, одязі, житлі, особистій безпеці тощо. Обов’язкове задоволення цього роду потреб пов’язується з дотриманням прав людини. До другої групи факторів належать фактори, що діють у тих галузях соціально-економічної сфери територіальних громад, які задовольняють соціальні потреби людини: наприклад, в охороні здоров’я, соціальному забезпеченні та ін. Третю групу факторів становлять фактори, пов’язані із самореалізацією людини як творчої особистості.

Білет №16

1. Теорія бюрократії М.Вебера.

До бюрократії відносили вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі.Серед досліджень, які найбільше вплинули на формування наукового уявлення про бюрократію як соціальне явище, політологи виділяють соціальну теорію М. Вебера. Він пов'язував функціонування бюрократії з відносинами управління, панування, позитивно оцінював соціальну роль бюрократії, наголошуючи на тому, що сутність бюрократії - в професіоналізмі управління, складниками якого є раціональні знання управлінської сфери.

Ефективність діяльності бюрократії визначається умовами та принципами:1. Створення особливих сфер компетенції шляхом розподілу посад між службовцями, визначення повноважень, якими наділена кожна посадова особа;2. Надання прав і забезпечення роботою посадової особи тільки залежно від того, як вона виконує свої службові обов'язки;3. Право чиновника регулювати діяльність своїх підлеглих та ін. 4. Чітке визначення й неухильне дотримання системи верти кальних зв'язків (службова ієрархія);5. Відрегульований поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації.

Оцінка бюрократії М. Вебером пояснюється тими значними перевагами бюрократії, що полягають у створенні раціональних структур з широкими можливостями універсального застосування їх у різних соціальних інституціях.

Бюрократію М. Вебер представляв як наслідок процесу раціоналізації суспільства і культури з широкими можливостями впливати на всі сфери суспільного життя.

 

Сфери управління та компетенції місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За структурою повноважень МС включають:

1) Власні (самоврядні)повноваження, здійсн-ня яких пов’язане з вирішенням питань місц. значення, надання грошових послуг населенню.

2) Делеговані повноваження – пов’язані з виконанням ф-цій виконавчої влади на місцях.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає групи повноважень МС в таких сферах та галузях:

- б юджету, фінансів та цін;

- соц..-екон. та культурного розвитку, планування та обліку;

- у прав-ня комунальною власністю;

- З ЕД;

- б удівництва;

- о світи, охорони здоровя, культури, фіз. розвитку і спорту;

- у творення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;

- прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

- зат вердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад; та ін.

 

 

Білет №17

Публічна служба.

До публічної служби відносять державну службу та службу в органах місцевого самоврядування. З прийняттям 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства України вперше, на законодавчому рівні, було введено визначення публічної служби - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова, альтернативна служба, дипломатична служба, інша державна служба.Поняття публічної служби є похідним від поняття «публічна адміністрація». Публічна адміністрація – це сукупність державних і недержавних суб’єктів публічної влади, ключовими структурними елементами якої є, по-перше, органи виконавчої влади і, по-друге, виконавчі органи місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що публічно-правовий статус мають не всі працівники зазначених органів, поняття публічної служби можна обмежити службою тих працівників, які безпосередньо виконують повноваження публічної адміністрації.

 

2. Представницькі органи місцевого самоврядування.

Представни́цький о́рган МС — виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Наявність представницького органу, що обирається членами територіальної громади - необхідна ознака місцевого самоврядування. Місце представницького органу в системі місцевого самоврядування досить чітко окреслено в Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка віддає їм пріоритет по відношенню до інших органів місцевого самоврядування: Це положення Хартії отримало логічний розвиток в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», який закріплює пріоритетне значення представницьких органів шляхом встановлення їх виключної компетенції. До представницьких органів Конституція України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносять сільські, селищні, міські ради - вони представляють сільські, селищні, міські громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

 

 

Білет №18