Поняття, загальна характеристика та особливості договору контрактації

. Безпосередньо договору контрактації сільськогосподарської продукції присвячений § 4 гл. 54 ЦК та § 2 гл. 30 ГК; крім того, у ч. 2 ст. 713 ЦК прямо зазначено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Опосередковано процес укладення відповідних договорів регулюється досить великою кількістю законодавчих та під законних нормативних актів, про що йдеться далі.

Згідно зі ст. 713 ЦК за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. У визначенні підкреслюється, що за відповідним договором виробник повинен, насамперед, виробити продукцію та передати її заготівельнику (контрактанту). У цьому разі договір контрактації буде поєднувати в собі ознаки договорів підряду, купівлі-продажу та поставки. Якщо продукція вже вироблена, договір контрактації укладається за правилами щодо договорів купівлі-продажу та поставки.

 

1. Предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції є вироблення та наступна передача сільськогосподарської продукції.

Предметом договору контрактації може бути лише продукція у сирому стані або така, що пройшла первинну обробку. Тому не може бути предметом договору контрактації цукор, борошно, консерви та інші продукти переробки. Предметом договору контрактації також є продукція, безпосередньо вироблена виробником сільськогосподарської продукції, тому не може бути предметом договору контрактації сільськогосподарська продукція, придбана стороною у інших осіб.

2. Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник і контрактант.

3. Контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві продукції за договором контрактації сільськогосподарської продукції.

4. Контрактант зобов'язується прийняти продукцію виробника. Згідно зі ст. 273 ГК виробник повинен не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість І строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

5. Контрактант зобов'язується оплатити продукцію.

Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору контрактації застосовуються положення щодо вільних та державних цін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку зерна та щодо деяких інших товарів.

6. Договір контрактації належить до консенсуальних, двосторонніх, о платних договорів і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

78. Поняття, зміст, суттєві умови, права та обов’язки сторін договору лізингу. Різновиди лізингу.

Основними нормативними актами в сфері регулювання лізингових відносин є ЦК (§ 6 гл. 58), ГК (ст. 292), а також Закон "Про фінансовий лізинг".

Згідно зі ст. 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізинго-одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості Ь лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

ЦК називає передачу у лізинг майна, що належить лізингодавцю і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, "прямим", а майна, що спеціально придбавається для передачі у лізинг відомому лізингоодержувачу - "непрямим" лізингом, по суті чітко виділяючи види лізингу:

1. Прямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу власного майна, набутого без попередньої домовленості з лізингоодержувачем. Відносини прямого лізингу регулюються зазначеними вище загальними положеннями ЦК та ГК з урахуванням положень про найм (оренду), а також у відповідних випадках - загальних положень про купівлю-продаж та положень про договір поставки.

2. Непрямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу майна, набутого ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна. На відміну від прямого лізингу, відносини непрямого лізингу регулюються, окрім загальних положень зазначених вище нормативних актів, актом спеціальним - Законом "Про фінансовий лізинг", згідно з яким він називається, відповідно, "фінансовим лізингом". Згідно зі ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Види лізингу

Відповідно до територіального принципу лізинг буває внутрішній, міжнародний, змішаний (поєднання внутрішнього і міжнародного), експортний, імпортний і транзитний.

Внутрішній лізинг — фінансова операція, за якої суб'єкти лізингу знаходяться на території однієї країни.

Міжнародний лізинг — це договір оренди на міжнародні цінності та майно між суб'єктами лізингу, які знаходяться в різних країнах. Він застосовується і в тому випадку, коли орендодавець і орендатор знаходяться в одній країні, а використовують матеріальні цінності з іншої країни.

Експортний лізинг — придбання лізинговою компанією обладнання, машини у національної фірми-виробника, а потім передання їх за кордон іноземному користувачеві (орендареві).

Імпортний лізинг — фінансова операція, за якої виробник знаходиться на території іноземної держави, а лізингодавець у цій країні і бере об'єкт для лізингу, або з правом сублізингу.

Міжнародний транзитний лізинг — фінансова операція, за якої всі суб'єкти лізингу (виробник, лізингодавець і лізинго-користувач) перебувають на території різних держав.

Специфічний вид міжнародного лізингу використовується для орендарів, які не мають надходжень іноземної валюти: тоді оплата зобов'язань з лізингу забезпечується поставкою продукції, яка отримана на іноземному обладнанні — об'єкті лізингу. На весь термін дії міжнародної лізингової угоди право власності на об'єкт лізингу залишається у держави-лізингодавця.

За строками експлуатації та періодом амортизації майна лізинг поділяють на оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг — форма лізингу, за якої лізингова компанія (орендодавець) надає лізингоко-ристувачу (підприємству, фірмі) послуги з утримання та ремонту орендованого устаткування. Тут йдеться, як правило, про надання в оренду майна на термін менший, ніж строк його повної амортизації.

Оперативний (поточний) лізинг передбачає надання в оренду заздалегідь придбаних орендодавцем товарів на певний термін за встановлену в орендному договорі орендну плату або на основі прейскурантних орендних ставок.