Система калькулювання директ-костинг.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система калькулювання директ-костинг.



В Плані рахунків України облік витрат та результатів передбачає застосування на практиці основної ідеї „директ-костингу” - розподіл загальних витрат за ознакою їх взаємозв’язку з виробництвом і калькулюванням на цій основі неповної(обмеженої) собівартості за носіями витрат.

Маржинальний дохід розраховується:

Маржинальний = Виручка від - Змінні
дохід реалізації витрати

 

Операційний = Маржинальний - Постійні
прибуток дохід витрати

 

Коли маржа з змінних витрат тільки відшкодовує суму постійних витрат, досягається “мертва точка” або точка критичного обсягу, коли фінансовий результат дорівнює нулю.

Порівняємо методику визначення операційного прибутку за системи калькулювання повних витрат та системи калькулювання “директ - костинг”.

Переваги: дана система дає можливість розмежувати змінні та постійні витрати, визначити релевантність витрат та вплив на них; дана система застосовується для розробки поточних управлінських рішень (квартал, місяць); спрощується калькулювання собівартості за центрами відповідальності.

Недоліки: дана система калькулювання не застосовується для визначення фінансового результату у фінансовому звіті (законодавчо); ускладнюється процес обліку, оскільки спочатку необхідно провести класифікацію на змінні і постійні і вести їх облік у відповідності з класифікацією, що викликає додаткові фінансові витрати (заробітна плата, кількість працюючих); для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку; при переході від системи повного розподілу витрат до системи „директ-костингу” виникають серйозні проблеми у визначенні суми податку на прибуток; аналогічні труднощі виникають і в питаннях оцінки запасів при складанні звітів для власників акцій.

 

 

Процес прийняття рішення і релевантність облікової інформації.

При прийнятті рішення щодо можливості економії витрат витрати поділяють на релевантні та нерелевантні. Першими слід вважати витрати, на які можна впливати, тобто ті, які стосуються конкретного рішення або величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.

Рішення - це вибір одного із можливих альтернативних варіантів, спрямованого на досягнення поставленої мети. Управлінські рішення бувають організаційні, економічні, технічні, соціальні та ін. Управлінські рішення здійснюються на рівнях:

· керівництва;

· менеджерів;

· начальників відділів;

· цехів;

· дільниць.

 

Рішення можуть відноситися до підприємства в цілому, або бути пов'язані з конкретним питанням ( виконання плану цехом, підвищення якості продукції, зменшення собівартості продукції, раціональне використання ресурсів). Основними формами рішення є: наказ, розпорядження, програма, план. Наприклад, щорічно приймається наказ на кожному підприємстві щодо облікової політики.

Концепція диференціальних витрат і доходів альтернативна концепції повних витрат і повної собівартості. Використовують цю концепцію при вирішенні тимчасових проблем(проблем альтернативного вибору), коли керівник змушений вибрати кращу з декількох можливих альтернативних моделей поведінки.

Для вибору кращого варіанта, як правило, порівнюють витрати і доходи та визначають прибуток (або збиток), що його забезпечує прийняття того або іншого варіанта рішення. Тому для аналізу альтернативних варіантів рішення доцільно брати лише релевантні доходи і витрати, тобто такі, як можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Зміненими ж можуть бути лише доходи і витрати, які стосуються майбутнього, а ті, що мали місце в минулому, вже ніякими управлінськими рішеннями не можна змінити. Отже, минулі витрати не можуть бути релевантними.

Завданням бухгалтера є забезпечення менеджера такою інформацією. Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною і достовірною.

Релевантність означає, що данні обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся інформація буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може вплинути на рішення менеджера. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпечені менеджера достовірною і релевантною інформацією. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних.

Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпеченні менеджера достовірною і релевантною інформацією. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних.

Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв'язання будь-якої проблеми стосується лише майбутніх витрат і доходів.

Витрати і доходи, що мали місце в минулому, вже не можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Релевантними є тільки майбутні диференціальні витрати і доходи.

Розглядаючи різні варіанти рішень, слід враховувати не лише дійсні (реальні), а й альтернативні витрати.

Дійсні витрати - витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів.

Альтернативні витрати - вигода, що втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

 

Рішення стосовно ціноутворення (розрахунок націнки на основі: змінних виробничих витрат; повної виробничої собівартості; загальних змінних витрат;повних витрат).

Процедура розрахунку економічної цінності товару може бути досить суворо формалізовано і стати підгрунтям для надійних кількісних оцінок. Практично цю процедуру складається з чотирьох основних етапів: визначення ціни байдужості, встановлення відмінностей, оцінки значимості відмінностей з позицій споживача, підсумовування ціни байдужості з оцінками відмінностей.

Етап 1 - визначення ціни (чи витрат) того блага (товару чи технології), яке покупець схильний розглядати, як найкраще з реально доступних йому альтернатив. Аналізуючи цей етап слід функціональносоизмерить і побачити ціну, яку покупець сплатить, якщо придбає функціонально сумірне кількість товарів, запропонованих конкурентами.

Етап 2 - визначення всіх параметрів, які відрізняють товар як і кращу, і у гірший кращий бік від альтернативного. Найчастіше аналізуються такі параметри:

· функціонування;

· надійність;

· число (більше чи менше) корисних властивостей;

· зміст корисних (шкідливих) речовин;

· видатки обслуговування;

· видатки введення в експлуатацію;

· технічне обслуговування.

Етап 3 - оцінка значимості відмінностей параметрів товару та її альтернатив з позицій покупця. Аналізуючи цей етап відмінності товару необхідно оцінити в грошах. Такі оцінки можна отримати у різний спосіб:

· за результатами опитування експертів і продавців;

· шляхом проведення пробних продажу та опитувань покупців з допомогою спеціальних методик;

· з урахуванням розрахунків економічну ефективність (коли йдеться про параметрах товару, здатних безпосередньо зменшити витрати покупця).

У цьому пам'ятаймо, що масштаб кількісних змін рівня тієї чи іншої споживчого параметра товару проти параметрами альтернативних товарів зовсім необов'язково збігаються з масштабом зміни вигоди від використання покупцем і, зі зміною від суми грошей, що він згоден сплатити одержання цього товару.

Етап 4 - підсумовування ціни байдужості і оцінок позитивної і різко негативною цінності відмінностей товару з його альтернатив. У цьому зазвичай рекомендується встановлювати ціну нижче верхньої межі економічної цінності, щоб посилити інтерес споживача до товару.

 

Націнка може бути розрахована на основі:

- змінних виробничих витрат;

- повної виробничої собівартості;

- загальних змінних витрат;

- повних витрат.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.98.69 (0.008 с.)