Геодезична прив’язка аерознімків



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Геодезична прив’язка аерознімків



Прив'язкою аерофотознімків називають комплекс робіт щодо розпізнавання на місцевості і визначення геодезичних координат вибраних контурних точок на аерознімках. В залежності від визначуваних координат точок розрізняють планову прив'язку, планово-висотну та висотну.

Якщо складається тільки контурна частина карти або фотоплану, достатньо мати точки з плановими координатами X і Y. У випадку зйомки рельєфу місцевості і рішення інших задач, пов'язаних з використанням просторових координат точок, виконується планово-висотна або висотна прив'язка аерознімків.

У залежності від вимог, які ставляться до топографічного плану або карти, а також від визначеної технології виробництва робіт, виконують суцільну або розріджену прив'язку. При суцільній прив'язці кожна стереопара або аерознімок забезпечується необхідною кількістю опорних точок. Розріджена прив'язка виконується, якщо точність послідуючих фототріангуляційних робіт забезпечить необхідну точність створення плану або карти. Це основний вид прив'язки при середньомасштабному і великомасштабному картографуванні незабудованих територій.

Планово-висотна прив'язка складається із таких основних процесів:

- складання проекта робіт;

- маркіровка опознаків;

- розпізнавання і оформлення опознаків;

- польові геодезичні роботи.

При складанні проекта робіт визначається технологія створення карти, розраховується трудоміскість і економічні показники.

В залежності від вибраної технології робіт виконується розрахунок густоти планово-висотних і висотних опознаків, забезпечуючих точність плана або карти, що створюється.

Похибки взаємного положення точок на плані не повинні перевищувати 0,4 мм.

При складанні проекта розташування опознаків враховується метод фотограмметричного згущення. При аналітичній і аналоговій фототріангуляції опознаки проектують рядами, розташованими поперек аерофотознімального маршруту.

Опознаки, поможливості, повинні розташовуватися в зоні потрійноги поздовжнього перекривання і в середині міжмаршрутного перекривання. Відстань між плановими і висотними опознаками розраховуються за формулами або у відповідності до вимог інструкції по топографічній зйомці.

 


Схема розташування опознаків в маршрутах при розрідженій прив'язці знімків

Якщо виконується побудова блочних мереж просторової фототріангуляції, планові опознаки розташовують по периметру блока, складеного не більше, як з десяти і не менш, як із чотирьох маршрутів. При цьому довжина маршруту повинна бути близько 160-200 см у масштабі карти, що складається, але мати не більше 20 і не менше 8 базисів фотографування.

Планові опознаки розташовують у кутах на відстані 40-50 см, але не більш ніж через 5 і не менше ніж через 2 базиса фотографування.

 

 


 

Схема розташування опорних точок при побудові блочних мереж

За опознаки беруть чіткі контури, які розпізнаються на знімках з точністю не менш 0,1 мм в масштабі карти, що складається.

Висотні опознаки повинні вибиратися на рівнинній місцевості, можна використовувати характерні точки рельєфу. Похибка в розпізнаванні висотного опознаку на місцевості не повинна призводити до похибки в висоті точки більше 0,1 висоти між горизонталями.

Розпізнану точку відмічають позначкою на аерознімку з точністю 0,1 мм, оформлюють колом діаметром 10 мм, на зворотній стороні в більшому масштабі складається обрис.

В районах, де неможливо забезпечити чітке розпізнавання на аерознімках точок місцевості, перед аерофотозйомкою виконують маркування опознаків. Маркувальні знаки виконують у вигляді хреста, який складається з чотирьох променів з вільним простором у центрі, квадрата або кола. При зйомках у масштабі 1:25000 маркування роблять тільки у вигляді хреста. Розміри маркувальних знаків залежать від масштабу зйомки. Наприклад, розміри повинні бути не менше 0,15 мм і 0,05 мм у довжину і ширину одного променя знака "хрест", а відстань променя від центра знака 0,05 мм, сторона квадрата або діаметр кола - 0,10 мм.

Координати планових опознаків визначаються способами тріангуляційних побудов, кутових засічок (прямих, зворотніх і комбінованих), прокладкою теодолітних ходів, полярним способом.

Середні похибки положення планових опознаків не повинні; перевищувати 0,1 мм в масштабі карти, що складається, а граничні похибки не повинні перевищувати 0,2 мм.

Висоти опознаків визначають прокладкою ходів геометричною нівелювання, якщо зйомка буде виконуватися з висотою перетину рельєфу 0,5-1 м, для зйомки з перетином рельєфу 2 і 5 м - тригонометричним нівелюванням. Середні похибки визначення висот опознаків (з урахуванням похибок розпізнавання) не повинні перевищувати 0,1 висоти перетину рельєфу, а граничні похибки - 0,2 висоти перетину рельєфу.

4.2. Розрахунок планових і висотних опознаків

Відстань між плановими опознаками

М – масштаб карти

m – масштаб зйомки

відстань між висотними опознаками:

mz – СКП визначення висоти

fkфокусна відстань

b – базис фотографування

mq – СКП попередньо виміряного поперечного паралаксу 0,02 мм.

Допустима відстань між плановими точками

Lпл= nпл ВX =13 230 м

Допустима відстань висотними точками

Lвис= nвис ВX =3 780 м

Загальна кількість опознаків

Планових 14

Висотних 4

 

Дешифрування аерознімків



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.170.171 (0.004 с.)