Призначення карти масштабу 1:10000

Зміст

Вступ. 3

1. Призначення карти масштабу 1:10000. 5

1.1. Технічні вимоги до топографічних карт масштабу 1:10000. 8

2. Вибір і обґрунтування методу створення карт. 10

2.1. Існуючі методи створення карти. 10

2.2. Технологічна схема стереотопографічного метода створення карти. 15

3. Аерофотознімальні роботи по створенню карти масштабом 1:10000 16

3.1. Технічні вимоги до аерофотозйомки. 16

3.2. Аерофотознімальне обладнання. 18

3.3 Розрахунок параметрів аерозйомки. 23

4. Планово висотна прив’язка аерознімків. 24

4.1. Існуючі методи планово висотної прив’язки. 24

4.2. Розрахунок планових і висотних опознаків. 28

5. Дешифрування аерознімків. 29

5.1. Загальні відомості про дешифрування. 29

5.2. Топографічне дешифрування аерознімків. 32

6. Просторова фототріангуляція. 34

6.1. Загальні відомості про просторову фототріангуляцію.. 34

6.2. Аналітична маршрутна фототріангуляція. 36

6.3. Аналітична блочна фототріашуляція. 42

6.4. Точність аналітичної фототріангуляції 43

7. Трансформування аерознімків і монтаж фотоплану. 44

8. Призначення і будова стерео графа Дробишева. 46

9. Обробка знімків на стереографі СД – 3. 50

9.1. Підготовчі роботи. 50

9. 2. Елементи орієнтування пари знімків. 52

9.3. Взаємне орієнтування. 53

9.4. Зовнішнє орієнтування. 54

9.5. Зйомка рельєфа і контурів. 57

10. Креслення і оформлення оригінала карти. 58

Висновок. 59

Список використаної літератури: 60

Вступ

Мета курсової роботи

Складовою частиною вивчення дисципліни “Фотограмметрія і дистанційне зондування” є виконання курсової роботи. Основною метою виконання курсової роботи є поглиблення знань теоретичного матеріалу, отримання практичних навичок проектної, розрахункової і самостійної роботи на фотограмметричних приладах, або на цифрових фотограмметричних станціях.

Тематика курсової роботи в основному спрямована на розв’язання теоретичних і практичних питань по складанню топографічних карт, або карт землекористування стереотопографічним методом. Топографічні карти в основному складаються по матеріалам аерофотозйомок. Обсяг робіт включає теоретичну і практичну частину. Теоретична частина подається у вигляді пояснювальної записки з освітленням основних видів робіт:

ü проектування топографо – геодезичних робіт;

ü аерофотозйомку;

ü польові геодезичні роботи по прив’язці аерознімків до геодезичної системи координат і польовому дешифруванні;

ü фотограмметричне згущення опорної мережі;

ü трансформування аерознмків і монтаж фотоплану;

ü стереоскопічну зйомку рельєфа на фотоплані, або на чистій поверхні в залежності від типу місцевості.

Задачі виконання курсової роботи включають:

Ø вивчення теоретичного матеріалу стереотопографічної;

Ø виконання проектних і розрахункових робіт;

Ø створення ділянки топографічної або карти землекористування на оптико – механічних фотограмметричних приладах або цифрових фотограмметричних станціях;

Ø складання пояснювальної записки у відповідності з планом роботи.

Вихідними даними для виконання курсової роботи є:

· масштаб аерофотозйомки;

· тип місцевості;

· призначення складаючої карти.

Курсова робота виконується студентом впродовж встановленого терміну у відповідності з призначеним варіантом або індивідуальним завданням.

Варіанти з вихідними даними для складання топографічної карти наведені у

В завдання на курсову роботу входить:

1. текстова частина;

2. розрахунки;

3. робота на універсальному приладі;

4. графічне оформлення роботи.

Вихідні дані:

Масштаб створюваної карти 1:10 000;

Кути нахилу від 2 до 6 градусів;

Висота перерізу рельєфу 2,5 метри;

Формат ділянки 10 х 9 кілометрів;

Масштаб фотографування 1:14 000.

Фокусна відстань 70 мм

Технічні вимоги до топографічних карт масштабу 1:10000

> Топографічні карти масштабу 1:10000 повинні відповідати наступним вимогам:

> достовірно і точно відображати місцезнаходження та теперішнє становище об'єктів місцевості,

> відображати з необхідною повнотою, в масштабі карти характерні риси місцевості, ступінь її січення, вид ґрунту, рослинності, а також характер споруд на ній,

> давати можливість визначення прямокутних та географічних координат точок місцевості, а також висоти їх над рівнем моря, перевищення одних точок над іншими і азимути напрямків з одного місця (предмета) на інше,

> бути наглядними, дозволяти швидко оцінювати місцевість та легко на ній орієнтуватись,

> дозволяти наносити допоміжні дані (тактичну обстановку, проектні лінії і т.д.).

Середні похибки в положенні на карті чітких контурів і предметів місцевості відносно найближчих точок планової знімальної основи не повинні перевищувати: 0.5 мм при створенні карт в рівнинних і горбистих районах з ухилами місцевості 6°; 0.7 мм при створенні карт горбистих і високогірних районів. Середні похибки точок польового знімальної основи (з врахуванням похибок впізнавання на аерофотознімках) відносно найближчих пунктів геодезичної основи не повинні перевищувати:

0.1 мм на карті - для точок планової основи; 0.1 висоти перетину рельєфу - для точок висотної основи.

Середні похибки висот характерних точок, що позначаються на карті, не повинні перевищувати 75 % від середніх похибок зйомки рельєфу, а в гірських районах не повинні перевищувати 0.5 висоти перетину рельєфу. Точність топографічних карт» створених стереотопографічним методом перевіряють по плановим і висотним контрольним точкам, визначеним з геодезичних або фотограмметричних вимірювань, які не брали участь при створенні карти, а також по даним контролю проміжних етапів робіт. По особливому завданню точність і зміст карт додатково перевіряють в полі. Точність і зміст топографічних карт, отриманих методом комбінованої зйомки, контролюють польовими перевірками при зйомці.

 

 

Вибір і обґрунтування методу створення карт

Існуючі методи створення карти

Комбінований метод

На сьогоднішній день топографічні карти складають, в основному, по матеріалах аерофотозйомок. При цьому виділяють два основних методи зйомок: комбінований і стереотопографічний.

При комбінованому методі зйомки аерознімки використовують для отримання контурної частини карти шляхом складання фотопланів. Рельєф місцевості наносять на фотоплан польовими методами, в основному мензульною зйомкою. Розпізнавання об'єктів місцевості, встановлення їх якісних і кількісних характеристик виконується одночасно з рисовкою рельєфу в полі.

Основними процесами при комбінованому методі є польові роботи,

аерофотозйомка і камеральні роботи. До польових робіт належать:

- вибір і маркування опознаків:

- створення знімальної планової основи;

- зйомка рельєфу і дешифрування контурів.

Аерофотозйомка місцевості виконується в основному довгофокусними аерофотоапаратами (200-500 мм) для того, щоб зменшити перспективні спотворення високих об'єктів на краях знімків. Масштаб фотозйомки залежить від масштабу плану, що складається, фізико-географічних умов місцевості та типу приладу, на якому буде виконуватися фототрансформування. Доцільно, щоб при великомасштабних зйомках один знімок покривав планшет зйомки, поздовжнє перекривання знімків повинно бути 80-90%, а аерофотозйомка виконується по заданих напрямках.

В процесі польових геодезичних робіт виконується планова прив'язка знімків з визначенням висот всіх планових опознаків. Фотограмметричне згущення опорної мережі виконується аналітичним або аналоговим способами. В результаті цього кожний знімок забезпечують не менш, як чотирма опорними точками. Потім виконують трансформування аерознімків і монтаж фотопланів. Якщо на універсальному приладі складається графічний план, тоді для орієнтування необхідно кожну стереопару забезпечити чотирма-шістьма планово-висотними точками.

Польові роботи при комбінованому методі включають також розвиток висотної знімальної основи, зйомку рельєфу і дешифрування. Висотна знімальна основа розвивається для визначення висот точок стояння мензули. Для цього прокладають основні і знімальні висотні ходи. Основні висотні ходи повинні спиратися на репери, марки або пункти державної геодезичної мережі з відомими висотними відмітками. У залежності від фізико -географічних умов місцевості і прийнятої висоти перетину рельєфу застосовують геометричне або тригонометричне нівелювання.

Зйомка рельєфу на фотоплані виконується мензульним або тахеометричним способами з одночасним дешифруванням контурів.

Стереотопографічний метод

За стереотопографічним методом топографічні карти і плани складаються на універсальних приладах.

У залежності від характеру території топографічні карти і плани при стереотопографічному методі зйомок можуть складатися на фотопланах і На чистій основі. В першому випадку на фотопланах виконується зйомка рельєфу, а контурну частину отримують за результатами польового і камерального дешифрування.

Якщо складання фотоплану економічно не доцільно, зйомку рельєфу і контурів виконують безпосередньо на універсальних приладах на чистій основі. Основними технологічними процесами стереотопографічного методу є:

- аерофотозйомка місцевості;

- планово-висотна прив'язка аерофотознімків;

- планово-висотне фотограмметричне згущення опорної мережі;

- зйомка контурів і рельєфу на фотоплані або на чистій основі. Параметри аерофотозйомки розраховують зважаючи на вимоги масштабу карти, що створюється, фізико-географічні умови району зйомки, а також на можливості універсальних приладів.

Висоту фотографування, яка відповідає заданій точності визначення висот точок, розраховують за формулою

де - середня допустима похибка при визначенні висот точок, які підписуються на карті; р - середнє значення поздовжнього паралакса; - середня похибка визначення різниці поздовжніх паралаксів.

Якщо знімки обробляються на універсальних приладах - = 0,04 мм, якщо на аналітичних стереоприладах - = 0,02 мм.

Фокусну відстань знімальної камери розраховують в залежності від величини перевищення на знімальній ділянці і різниці поздовжнього паралакса

Масштаб фотографування визначається відношенням:

Для аерозйомки використовують фотоапарати з фокусною відстанню від 50 до 200 мм. Для рівнинних районів застосовують короткофокусні знімальні камери, для гірських - довгофокусні.

Іноді аерофотозйомку на задану територію виконують двічі. Для дешифрування фотографування виконується в масштабі карти, що створюється, або крупніше, а для стереорисовки в 1,5-2 рази дрібніше.

Кількість опознаків та їх розташування залежить від способу фотограмметричного згущення. Для аналітичного способу відстань між плановими опознаками може бути розрахована за формулою:

Для фототріангуляції на універсальних приладах

де М - знаменник масштабу карти, що створюється; т - знаменник масштабу фотозйомки.

Допустиму відстань між опознаками можна розрахувати за формулою:

L=nB,

де В - базис фотографування.

Відстань між висотними опознаками можна розрахувати за формулою:

Дешифрування аерофотознімків за стереотопографічним методом виконують на збільшених фотознімках, фотосхемах або фотопланах.

Польове дешифрування може бути суцільним і маршрутним. Суцільне польове дешифрування виконується на важливих народно-господарських і оборонних об'єктах: населені пункти, промислові і гідротехнічні споруди, крупні вузли залізничних і автомобільних доріг та інше.

Для інших районів виконують маршрутне дешифрування в поєднанні з камеральним.

Фотограмметричне згущення опорної мережі виконують аналітичним або аналоговим методом. В результаті згущення аерознімки забезпечуються опорними точками для трансформування і стереоскопічної рисовки на універсальних приладах.

Технологічна схема комбінованого

методу наведена нижче.

 

 

Планово висотна прив’язка аерознімків

4.1. Існуючі методи планово висотної прив’язки

Дешифрування аерознімків

Просторова фототріангуляція

Аналітичне

трансформації виконується шляхом підрахунку перетворених координат по формулах трансформації. Результатом такої трансформації є цифрова модель рельєфу або трансформації координат окремих точок.

Фотомеханічне

трансформація виконується за допомогою спеціальних приладів оптичного проектування – фототрансформаторів. Це основний спосіб, який використовується на виробництві. Результатом його є трансформовані знімки в заданому масштабі, з яких вмонтовують фотоплан.

Основою для трансформації служить жорстка основа форматом 60*60 см, з нанесеними кілометровою сіткою, кутами рамки трапеції, опорними і трансформованими точками Підготовка негативів включає наколювання опорних і трансформованих точок нахилом діаметром 0,2-0,3мм. Залежно від коефіцієнта трансформації.

Монтаж фотоплану:

На трансформованих знімках пуансоном пробивають отвори в трансформованих і опорних точках. Знімки укладають на основу так, щоб точки відповідності знімка і основи співпадали. Знімки розрізають по середині упоперек перекриття звивистою лінією, так щоб ця лінія пройшла по менш важливих контурах.

Оцінка точності.

Оцінка точності проводитися з використанням відрізаних частин фотознімків. Спочатку беруть одну частину і прикладають її до наклеєних на жорстку основу фотознімків, прикладають до лінії порізу, після чого голкою пробивають отвори на добре розпізнаваних об'єктах (кути будинків, доріг, полів і т.д.) біля лінії порізу через 1-1,5см. Потім прибирають відрізану частину знімка і дивляться, на якій відстані проколена крапка буде від цього самого ж розпізнаваного об'єкту, відхилення не повинне перевищувати 0,2мм. Для другої частини знімка робимо антологічні вимірювання. Використовуємо формули:

 

Підготовчі роботи

Для стереографа розрахунок установчих величин виконується таким чином. Підраховують горизонтальний масштаб моделі, при цьому необхідно враховувати, що оптична система приладу збільшує масштаб моделі в порівнянні з масштабом аерознімків в 1,2 рази.

Тому:

Потім визначають коефіцієнт редукування

де М - масштаб карти, що створюється.

Із спеціальних таблиць вибирають дві пари шестерні для установки в редуктор координатографа з передаточним значенням найбільш близьким до значення . Шестерні встановлюють на приводи приладу і координатографа.

Остаточне значення горизонтального масштабу обчислюється за формулою

Значення базису проектування розраховується як

в_х = в_зн т/т_r

де в_зн - базис фотографування в масштабі аерофотознімків. Наближене значення знаменника вертикального масштабу моделі обчислюють за формулою

де F^’ - фокусна відстань стерео графа F^’ = 130 мм.

Остаточне значення вертикального масштабу, шестерні і шкалу для лічильника висот вибирають з таблиці.

Так як розраховане значення вертикального масштабу не відповідає вибраному з таблиці , обчислюють установче значення фокусної відстані

Величина встановлюється на каретці приросту фокусної відстані

На стереографі діапозитиви кладуть емульсією вниз, їх розташовують вздовж осі приладу і повертають верхньою стороною до оператора

 

Взаємне орієнтування

Виконують з метою побудови геометричної моделі місцевості усуванням поперечних паралаксів за схемами, що наведені на рисунку.

Схема взаємного орієнтування аерознімків

Після першого кола орієнтування треба визначити і ввести децентрацію аерознімків і коректувальних механізмів.

Для стереопроектора децентрація обчислюється за формулами:

;

;

 

Для стереографа СД-3 і СЦ-1:

 

Взаємне орієнтування вважають закінченим, якщо остаточний поперечний паралакс становить не більше, як 0,02 мм, або ¼ діаметра, вимірювальної марки.

Зовнішнє орієнтування

Моделі складається з масштабування та горизонтування моделі. Для зовнішнього орієнтування треба мати 4 опорні точки, розташовані по кутах стереопари.

Масштабування моделі виконують шляхом наведення марки на першу точку. Вістря олівця з'єднують із наколом цієї точки на планшеті. Переходить до другої точки, домагаються торкання марки до моделі. Якщо вістря не співпадає з положенням точки на основі, основу обертають навколо точки 1 поки лінія 1-2 не підійде до вістря олівця. По вимірюванню розходження між відстанями на моделі и основі обчислюють значення базису проектування за формулою:

 

,

 

Де S - відстань між точками на основі; S’ - відстань на моделі.

Якщо для взаємного орієнтування використовувалися базисні компоненти b_у і b_z, то обчислюють і встановлюють їхнє нове значення за формулами:

 

,

 

.

 

Допустима розбіжність між точками моделі и основи не більше 0,3 мм.

 

 

 

Масштабування моделі.

Горизонтування моделі виконується шляхом кутових обертань її

координатної системи приладу: поперечне вздовж осі X і поздовжнє вздовж осі У. Штурвалами X, У, Z, стереоскопічно наводять вимірювальну марку на точку 1 і на лічильнику висот встановлюють геодезичну висоту точки. Потім наводять, марку на точку 2, штурвалом Z встановлюють на лічильник висот середнє значення між тим, що є і геодезичною висотою точки. Одночасно гвинтами W_л, W_п наводять стереоскопічно вимірювальну марку на точку 2, а на лічильнику висот установлюють відлік, що дорівнює геодезичній відмітці точки 2. Знов наводять на точку 2, якщо відлік не співпадає з геодезичною висотою точки 1, ці дії повторюють.

 

 

Схема горизонтування моделі

Повздовжній нахил моделі виконують рухами гвинтів α_л, α_п, Ь_z. Для цього наводять стереоскопічну марку на точку III або IV. Якщо відлік на лічильнику висот не співпадає з геодезичною висотою точки, штурвалом Z

на лічильнику висот встановлюють відлік, що дорівнює висоті цієї точки.

Вимі1рювальну марку наводять на точку гвинтами α_л, b_z. Після цієї дії на точці 1 може виникнути поперечний паралакс, який знищують гвинтом α_п,

Далі слід ввести децентрацію знімків. Для цього знімають відліки з гвинтів α_л, W_л, α_п, W_п. Знаходять із таблиць величини децентрації і встановлюють їх на відповідних шкалах.

Потім знов перевіряють взаємне орієнтування, масштабування і горизонтування. Якщо розходження між геодезичними і фотограмметричними висотами точок не перевищують 0,2 висоти перерізу рельєфу карти, модель вважають зорієнтованою знімають контури і рельєф.

 

 

Зйомка рельєфа і контурів

Для нанесення на планшет будь-якого контуру місцевості потрібно навести марку на початкову точку цього контуру і, утримуючи марку на поверхні моделі штурвалами X, Y, Z, обвести контур. Попередньо опущений олівець накреслив на плані ортогональну проекцію цього контуру. Для проведення горизонталі на лічильнику висот встановлюють штурвалом Z відлік, який дорівнює висотній відмітці горизонталі. Утримуючи марку на поверхні моделі штурвалами X, Y проводять горизонталь, олівець накреслить її на планшеті. Таким способом складають карту по стерео моделі на універсальних приладах.

 

Висновок

В процесі виконання курсового проекту я навчилася працювати на універсальному приладі – стереографі Дробишева, засвоїла основні технічні процеси фотограмметричної обробки знімків. Виконала розрахунки точності побудови фотограмметричних мереж, розрахунок щільності планових та висотних опознаків, розрахунок аерофотознімання, дізналася про існуючі способи планово – висотної прив’язки. Тепер я знаю, що стереотопографічна зйомка на стереографі складається з таких процесів: підготовчих робіт, взаємного та зовнішнього орієнтування, зйомки рельєфу та контурів. В результаті я отримала топографічний план масштабу 1:10 000, поглибила свої знання в дешифрування і трансформуванні аерознімків.

Список використаної літератури:

1. Дорожинський О.Л. основи фотограмметрії. Львів. Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». 2003

2. Іванова Л.І., Єгоров А.М. основи фотограмметрії

3. Лобанов А.Н., Буров М.І., Красноперець Б.В. фотограмметрія – М., Недра, 1987.

4. Буров М.І., Красноперець Б.В., Михайлов А.П. практикум з фотограмметрії – М.: Недра, 1987. – 302 с.

5. Аковецькій В.І. Дешифрування знімків – М.: Недра, 1983.- 374 с.

6. Инструкция по фотограмметрическим работам присоздании топографыческих карт и планов. М.:-Недра,1974. – 80 с.

7. Инструкция по топографической съёмке в масштабах 1:10000, 1:25000,. М.: Недра,1985.

8. Основные положения по аэрофотосъёмке, выполняемой для создания и обновления топографических карт и планов. М.:Недра,1982.- 17 с.

 

Зміст

Вступ. 3

1. Призначення карти масштабу 1:10000. 5

1.1. Технічні вимоги до топографічних карт масштабу 1:10000. 8

2. Вибір і обґрунтування методу створення карт. 10

2.1. Існуючі методи створення карти. 10

2.2. Технологічна схема стереотопографічного метода створення карти. 15

3. Аерофотознімальні роботи по створенню карти масштабом 1:10000 16

3.1. Технічні вимоги до аерофотозйомки. 16

3.2. Аерофотознімальне обладнання. 18

3.3 Розрахунок параметрів аерозйомки. 23

4. Планово висотна прив’язка аерознімків. 24

4.1. Існуючі методи планово висотної прив’язки. 24

4.2. Розрахунок планових і висотних опознаків. 28

5. Дешифрування аерознімків. 29

5.1. Загальні відомості про дешифрування. 29

5.2. Топографічне дешифрування аерознімків. 32

6. Просторова фототріангуляція. 34

6.1. Загальні відомості про просторову фототріангуляцію.. 34

6.2. Аналітична маршрутна фототріангуляція. 36

6.3. Аналітична блочна фототріашуляція. 42

6.4. Точність аналітичної фототріангуляції 43

7. Трансформування аерознімків і монтаж фотоплану. 44

8. Призначення і будова стерео графа Дробишева. 46

9. Обробка знімків на стереографі СД – 3. 50

9.1. Підготовчі роботи. 50

9. 2. Елементи орієнтування пари знімків. 52

9.3. Взаємне орієнтування. 53

9.4. Зовнішнє орієнтування. 54

9.5. Зйомка рельєфа і контурів. 57

10. Креслення і оформлення оригінала карти. 58

Висновок. 59

Список використаної літератури: 60

Вступ

Мета курсової роботи

Складовою частиною вивчення дисципліни “Фотограмметрія і дистанційне зондування” є виконання курсової роботи. Основною метою виконання курсової роботи є поглиблення знань теоретичного матеріалу, отримання практичних навичок проектної, розрахункової і самостійної роботи на фотограмметричних приладах, або на цифрових фотограмметричних станціях.

Тематика курсової роботи в основному спрямована на розв’язання теоретичних і практичних питань по складанню топографічних карт, або карт землекористування стереотопографічним методом. Топографічні карти в основному складаються по матеріалам аерофотозйомок. Обсяг робіт включає теоретичну і практичну частину. Теоретична частина подається у вигляді пояснювальної записки з освітленням основних видів робіт:

ü проектування топографо – геодезичних робіт;

ü аерофотозйомку;

ü польові геодезичні роботи по прив’язці аерознімків до геодезичної системи координат і польовому дешифруванні;

ü фотограмметричне згущення опорної мережі;

ü трансформування аерознмків і монтаж фотоплану;

ü стереоскопічну зйомку рельєфа на фотоплані, або на чистій поверхні в залежності від типу місцевості.

Задачі виконання курсової роботи включають:

Ø вивчення теоретичного матеріалу стереотопографічної;

Ø виконання проектних і розрахункових робіт;

Ø створення ділянки топографічної або карти землекористування на оптико – механічних фотограмметричних приладах або цифрових фотограмметричних станціях;

Ø складання пояснювальної записки у відповідності з планом роботи.

Вихідними даними для виконання курсової роботи є:

· масштаб аерофотозйомки;

· тип місцевості;

· призначення складаючої карти.

Курсова робота виконується студентом впродовж встановленого терміну у відповідності з призначеним варіантом або індивідуальним завданням.

Варіанти з вихідними даними для складання топографічної карти наведені у

В завдання на курсову роботу входить:

1. текстова частина;

2. розрахунки;

3. робота на універсальному приладі;

4. графічне оформлення роботи.

Вихідні дані:

Масштаб створюваної карти 1:10 000;

Кути нахилу від 2 до 6 градусів;

Висота перерізу рельєфу 2,5 метри;

Формат ділянки 10 х 9 кілометрів;

Масштаб фотографування 1:14 000.

Фокусна відстань 70 мм

Призначення карти масштабу 1:10000

Топографічні зйомки в масштабі 1:10 000 виробляються з метою створення державних топографічних карт, необхідних для вивчення, використання й охорони природних ресурсів, для різних вишукувань, проектування інженерних споруджень і виконання інших робіт з розвитку народного господарства, а також для забезпечення оборони країни.

Топографічні карти масштабів 1:10 000 є основою для складання топографічних карт більше дрібних масштабів, тематичних карт й інших картографічних документів.

Поряд з топографічними картами можуть створюватися фотокарти, на яких графічне зображення місцевості в умовних знаках сполучається з її аерофотографічним зображенням.

На топографічних картах масштабів 1:10000 відповідно до Основних положень по створенню топографічних карт зазначених масштабів і діючих Умовних знаків повинні бути нанесені наступні об'єкти:

- пункти головної геодезичної основи й знімальної мережі;

- населені пункти, окремі будови й спорудження, пам'ятники, монументи, скульптури й місця поховань;

- промислові й сільськогосподарські об'єкти, а саме: заводи й фабрики, майстерні, електростанції, млини, шахти й штольні, кар'єри, відвали, торф'яні й соляні розробки, бурові, нафтові, газові й інші вишки й шпари, склади пального, бензоколонки й заправні станції, трансформаторні будки, лінії електропередачі й зв'язку, водо – газо й нафтопроводи, телевізійні й радіорелейні вишки, радіощогли, кошари й ін.

- залізниці й спорудження при них, у тому числі будинку вокзалів, станцій, роз'їздів, депо, будки, блокпости й т.п., платформи й вантажно-розвантажувальні площадки, семафори й світлофори, тунелі, підпірні стінки, насипи й виїмки, поворотні кола, тупики й т.п.

- автостради, шосейні й ґрунтові дороги, тропи, мости, труби й переправи;

- гідрографічна мережа: берегові лінії морів, ріки, озера, водоймища, границі й площі розливів і створюваних водоймищ, водоспади, пороги й ін.

- об'єкти гідротехнічні, водного транспорт; і водопостачання: канали, канави, водорозподільні пристрої, вали й дамби, греблі, набережні, береги з укріпленими й не укріпленими укосами, шлюзи, водомірні, пости, пристані, моли й причали, якірні стоянки, хвилеломи, буни, маяки, постійні знаки берегової сигналізації, колодязі різних типів, кяризи, чигири, фонтани, гейзери, джерела й т.п.;

- рослинність деревна (з показом просік і номерів лісових кварталів), чагарникова, підлоги чагарникова, чагарникова, трав'яна, мохова й лишайникова, культурна (парки, фруктові й цитрусові сади, виноградники, ягідники, плантації технічних культур, рисові поля), а також ріллі, городи й т.п.;

- ґрунти оголені, у тому числі щебеневі, глинисті й кам'янисті поверхні, піски, галечники, такири, кам'янисті розсипи;

- мікроформи земної поверхні: купинясті, полігональні й горбисті;

- болота, солончаки;

- границі політико-адміністративні й заповідників;

- різні огородження;

- рельєф місцевості, зображуваний горизонталями, висотними оцінками характерних точек місцевості й умовними знаками обривів, ярів, вимоїн, зсувів, осипів, аек, кратерів вулканів і грязьових вулканів, скель і скал - останцов, курганів, ям, карстових і псевдокарстових лійок, печер, задернованих уступів, полоїв, сніжників, фірнових полів, льодовикових мов (із тріщинами, моренами й ін.).

Для відтворення характерних деталей рельєфу місцевості, що не виражається горизонталями основного перетину, повинні застосовуватися додаткові (підлоги горизонталі) і допоміжні горизонталі.

Зображення рельєфу доповнюється характеристиками відносних висот (глибин) форм, що виділяються, рельєфу, написами горизонталей і покажчиками напрямку скатів.

Топографічні об'єкти місцевості, що не виражаються в даному масштабі, повинні показуватися поза масштабом умовними знаками.

Контури рослинності й ґрунтів зображуються на карті, якщо в даному масштабі вони займають площу: 4 мм² і більше — маючи значення орієнтирів; 10 мм² і більше - коштовні в господарському відношенні; 25 мм² і більше - інші контури.

Нечітко виражені на місцевості границі суміжних угідь передаються без оконтурювання поступовим переходом умовних знаків.

За заявками відомств можуть виготовлятися топографічні карти спеціалізованого призначення. Ці карти створюються, як правило, у масштабі 1:10000 і розраховані на задоволення вимог однієї або декількох суміжних галузей народного господарства.

На спеціалізованих топографічних картах для відображення й характеристики об'єктів місцевості повинні використатися загальнообов'язкові умовні знаки карт відповідних масштабів і ті позначення з діючих таблиць умовних знаків, які призначені для застосування тільки по додаткових вимогах.

При необхідності передачі на спеціалізованих картах таких об'єктів, для яких не було передбачено умовних знаків, варто запозичити найбільш підходящі позначення з відомчих інструкцій, погоджених з ДУГК, з винесенням їх у легенду за східною рамкою карти,

При відпрацьовуванні змісту топографічних карт масштабів 1:10000 слід керуватися вказівками в текстових поясненнях до діючих умовних знаків для карт цих масштабів, "Посібником зі збору й установлення географічних назв при виконанні топографічних робіт". М., ДУГК, 1972, "Правилами написання на картах географічних назв СРСР". М., ДУГК, 1967 і приватними інструкціями з російської передачі географічних назв із мов народів СРСР.