К. п. н. Лобачева І. Ф., Коцюбинська К. А., Василенко Ю. В.

К. п. н. Лобачева І. Ф., Коцюбинська К. А., Василенко Ю. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА

В умовах ринкової економіки прибуток відіграє важливу роль, будучи головною метою підприємницької діяльності, основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток, створюючи базу економічного розвитку держави в цілому. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, а також основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства.

Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, тому важливо виявити його залежність від різноманітних факторів та оцінити їх вплив на прибуток [1, с. 35].

Особливості управління прибутком підприємства за допомогою застосування факторного аналізу були розглянуті у роботах таких авторів, як Ганжа Ю., Рязанцева В., Масленко Ю., Зінченко Е., Воробйов Ю., Ковальов В., Білик М., Бланк І., Кірейцев Г., Мец В., Поддєрьогін А., Савицька Г. та інші.

Прибуток підприємства — це фі­нансовий результат його діяльності, який найточніше відобра­жає ефективність виробництва продукції, рівень організації, стан продуктивності праці, рівень собівартості. До того ж це і основа для розвитку підприємства, і за­порука добробуту персоналу, і великі дивіденди для власників.

Основна частина прибутку форму­ється як різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її вироб­ництво. Якщо власні витрати на виробництво більші, ніж грошові надходження, підприємство отримує збитки [2, с. 42].

Факторний аналіз прибутку – це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

1. Зміна обсягу реалізації — збіль­шення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної — навпаки до її змен­шення;

2. Зміна асортименту продукції — як­що збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідго, зростає;

3. Зміна собівартості продукції — її зростання є причиною зменшення при­бутку, а зменшення собівартості — на­впаки збільшує прибуток;

4. Зміна ціни реалізації — при збіль­шенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

5. Чисельність та склад персоналу — кількість працівників, достатня для пов­ноцінного обслуговування технологічно­го процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

6. Економічне стимулювання праців­ників — вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою бу­де їх праця, і як наслідок — більшими випуск продукції та прибуток;

7. Продуктивність праці — її зростан­ня, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

8. Стан матеріально-технічної бази під­приємства — сучасні засоби праці підви­щують її продуктивність, а отже, і прибуток;

9. Фондовіддача — збільшення фон­довіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку [3, с. 36-37].

Ми проаналізували вплив факторів на прибуток ПАТ “Вінницька кондитерська фабрика” у 2009-2010 рр., використовуючи Ф№2 “Звіт про фінансові результати” Вихідні дані подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Аналіз прибутку ПАТ “Вінницька кондитерська фабрика” у 2009-2010 рр.

тис. грн

№ з/п	Показник	2009 р.	2010 р.	Відхилення
тис.грн	%
1.	Дохід від реалізації продукції (ДР)	249028	366932	117904	47,35
2.	Інші доходи (ДІ)	3018	4511	1493	49,47
3.	Собівартість продукції (С)	184955	270990	86035	46,52
4.	Витрати на управління (ВУ)	12204	16034	3830	31,38
5.	Витрати на збут (ВЗ)	2330	2740	410	17,60
6.	Фінансові витрати (ВФ)	6685	7134	449	6,72
7.	Податок на прибуток (ПП)	121	1162	1041	860,33
8.	Чистий прибуток (ЧП)	45751	73383	27632	60,40

У цьому випадку вплив факторів на прибуток підприємства можна подати у такому вигляді [3, c. 38]:

ЧП = ДР + ДІ – С – ВУ – ВЗ – ВФ – ПП (1)

Величина виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, асортимент продукції та кількість її реалізації. Ця залежність має такий вигляд:

ДР = О ∙ НП ∙ Ц, (2)

де О – обсяг реалізації;

НП – номенклатура видів продукції;

Ц – ціна одиниці продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна подати в такому вигляді:

С = НП ∙ О ∙ З_ЗМН, (3)

де З_ЗМН – змінні витрати на одиницю виробленої продукції [3, с. 38]

За допомогою даних Звіту про фінансові результати, виявити вплив всіх перелічених факторів на фінансовий результат підприємства неможливо, тому що нам невідомі такі показники, як питома вага реалізованої та виробленої продукції, обсяг випуску та реалізації, а також ціна та собівартість одиниці.

У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив змін цін, обсягу реалізованої та випущеної продукції на розмір чистого прибутку.

За даними Держкомстату України у 2010 р. проти 2009 р. (грудень до грудня) індекс цін становив 109,1% [4].

Визначимо вплив факторів на зміну доходу від реалізації. З таблиці 1 видно, що дохід від реалізації у 2010 р. був на 117904 тис. грн. більшим, ніж у 2009-му, або на 147,35%. Це збільшення є наслідком впливу двох факторів: ціни реалізації та обсягу реалізованої продукції. Розрахувати величину впливу кожного з них можна у такий спосіб:

ΔДР_Ц = ДР₂₀₁₀ – ДР₂₀₁₀: 1,091 = 366932 – 366932: 1,091 = 30606 тис. грн

ΔДР_О = ДР₂₀₁₀: 1,091 – ДР₂₀₀₉ = 366932: 1,091 – 249028 = 87298 тис. грн

Таким чином зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації на 30606 тис. грн, а збільшення обсягу випуску – на 87298 тис. грн

Прослідкуємо вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції. З таблиці 1 видно, що собівартість у 2010 р. становила 270990 тис. грн, а у 2009 р. 184955 тис. грн, що на 86035 тис. грн або 146,52% більше.

ΔС_Ц = С₂₀₁₀ – С₂₀₁₀: 1,091 = 270990 – 270990: 1,091 = 22604 тис. грн

ΔС_О = С₂₀₁₀ – С₂₀₀₉ – ΔС_Ц = 270990 – 184955 – 22604 = 63431 тис. грн

Таким чином, за рахунок зміни ціни собівартість виросла на 22604 тис. грн, а за рахунок зміни обсягу випуску – на 63431 тис. грн.

Як показують розрахунки, ціна реалізації впливає на чистий прибуток у складі двох факторів – собівартості та доходу від реалізації. При цьому вплив у складі собівартості зменшує прибуток, а у складі доходу від реалізації – збільшує. З огляду на це загальний вплив ціни реалізації на чистий прибуток можна розрахувати у такий спосіб:

ΔЧП_Ц = ΔДР_Ц – ΔС_Ц = 30606 – 22604 = 8002 тис. грн

За рахунок збільшення ціни чистий прибуток підприємства виріс на 8002 тис. грн.

Визначаючи вплив на прибуток витрат на управління, на збут та фінансових витрат, треба пам`ятати, що це фактори зворотного впливу, тобто у формули треба підставляти знак мінус:

ΔЧП_В = (ВУ₂₀₁₀ + ВЗ₂₀₁₀ + ВФ₂₀₁₀) – (ВУ₂₀₀₉ + ВЗ₂₀₀₉ + ВФ₂₀₀₉)

= (16034 + 2740 + 7134) – (12204 +2330 + 6685) = 4689

Отже, збільшення цих витрат у 2010 р., порівняно з 2009-м, призвело до зменшення прибутку на суму 4689 тис. грн.

Обчислити вплив величини інших доходів на зміну чистого прибутку можна за такою формулою:

ΔЧП_і = ДІ₂₀₁₀ – ДІ₂₀₀₉ = 4511 – 3018 = 1493 тис. грн

Як бачимо, за рахунок збільшення суми інших доходів чистий прибуток збільшився на 1493 тис. грн.

Вплив податку на прибуток розраховують за формулою:

ΔЧП_ПП = – (ПП₂₀₁₀ – ПП₂₀₀₉) = – (1162 – 121) = – 1041 тис. грн

Це означає, що збільшення величини податку на прибуток сприяло зменшенню прибутку на суму 1041 тис. грн.

Отримані дані узагальнено в таблиці 2.

Таблиця 2

Узагальнена таблиця впливу факторів на величину прибутку

№ з/п	Показник	Сума, тис. грн
1.	Зміна ціни
2.	Обсяг реалізації
3.	Обсяг випуску	-63431
4.	Витрати на управління, на збут, фінансові витрати	-4689
5.	Інші доходи
6.	Податок на прибуток	-1041
7.	Усього

Останній рядок таблиці 2 в сумі 27632 підтверджує зміну чистого прибутку з таблиці 1, тобто розрахунки факторного аналізу є правильними. Збільшення прибутку виникло за рахунок підвищення ціни, збільшення обсягу реалізації, інших доходів. А збільшення витрат на управління, на збут та фінансових витрат можна вважати резервами подальшого збільнення чистого прибутку.

Отже, за результатами факторного аналізу можна оцінити якість прибутку та можливі джерела його збільшення.

Якість прибутку від основної діяльності вважається високою, якщо її збільшення зумовлене зростанням обсягу продажів, зниженням собівартості продукції. Низька якість прибутку характеризується зростанням обсягів реалізації за рахунок росту цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу продажів і зниження витрат на гривню продукції.

Збільшення прибутку можливе за рахунок: нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів; здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшення витрат на виробництво продукції; кваліфікованого здійснення цінової політики; грамотної побудови ділових відносин з постачальниками, посередниками, покупцями; покращення системи маркетингу на підприємстві; удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну зняти з виробництва; постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів.

Література:

1. Ганжа Ю. В. Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства // Економіка & держава. – 2007. – №4. – С. 35-36.

2. Рязанцева В. В. Аналіз формування та використання прибутку підприємства // Статистика України. – 2007. – №1. – С. 40-43.

3. Тютюнник В. Факторний аналіз прибутку // Справочник экономиста. – 2010. – № 10. – С. 35- 42.

4. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України

 

З доходу, млн. грн.

596,7 1313,3 +716,6 +120,1

Діяльності, млн. грн.

92,0 152,2 +60,2 +65,4

Діяльності, млн. грн.

223,7 433,6 +209,9 +93,8

Діяльності, млн. грн.

-131,7 -281,4 -149,7 +113,7

До оподаткування, млн. грн.

806,4 905,7 +99,3 +12,3

Прибуток від операційної діяльності у %

До оподаткування

116,3 131,1 +14,8 х

Доходи від надзвичайної діяльності, млн. грн. 0,4 0,6 +0,2 +50,0

Витрати від надзвичайної діяльності, млн. грн. 6,4 10,2 +3,8 +59,4

Збиток від надзвичайної діяльності, млн. грн. -6,0 -9,6 -3,6 +60,0

Чистий прибуток, млн. грн. 797,3 893,9 +96,6 +12,1

У % до доходу від реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг) 21,3 12,1 -9,2 х

У % до прибутку від операційної діяльності 85,0 75,3 -9,7 х

Примітка: Розраховано за даними: [1, с. 86-87; 2, с. 86-87]. ЕКОНОМІКА

120 ВІСНИК Полтавської державної аграрної академії • № 1 • 2011

Нованих моделей.

ОВ – операційні витрати.

Абсолютна зміна факторних показників (табл.

Операційної діяльності.

Діяльності.

Льності.

Рентабельності.

Ємства тощо.

Платоспроможності.

Підприємств і держави.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Фінанси Полтавщини: [статистичний збірник]

/ Головне управління статистики у Полтавській

Області. – Полтава, 2008. – 118 с.

2. Фінанси Полтавщини у 2009 році: [статистич-

ний збірник] / Головне управління статистики у

Гринів Б.В.

Гринів В.Б.

 

 

Досліджено стан та недоліки традиційної для торгівлі методики факторного аналізу фінансових результатів. Розкрито переваги застосування сучасного CVP- аналізу у розрахунках впливу факторів на фінансові результати основної діяльності підприємств торгівлі.

Ключові слова: економічний факторний аналіз; фінансові результати торговельної діяльності; CVP – аналіз;

торговий менеджмент.

 

ВСТУП

Факторний аналіз фінансових результатів необхідний не тільки для оцінки досягнутого рівня прибутковості бізнесу, але й обґрунтування варіантів його розвитку на перспективу.

Питання теорії і практики факторного аналізу фінансових результатів діяльності торговельних підприємств висвітлено у працях таких відомих авторів, як Баканов М.І. [4, с. 100-104], Кравченко Л.І. [6, с. 218-226 ], Ушакова Н.М. [7, с. 469-470], Фастовець А.А. [5, с. 283-286] та інших. Однак вони не приділяють належної уваги можливостям використання методики маржинального аналізу у розрахунках впливу факторів на фінансові результати, хоча і застосовують її для знаходження беззбиткового обсягу товарообороту. Тому метою цього дослідження є розкриття переваг застосування маржинального підходу у факторному аналізі фінансових результатів перед методикою факторного аналізу, яка застосовується в торгівлі.

Для торговельних підприємств фінансовим результатом основної діяльності є прибуток або збиток, отриманий від реалізації товарів. Аналізуючи його, необхідно встановити, якою мірою зміна цього показника відбулася за рахунок обсягу товарообороту і якою за рахунок динаміки рівнів якісних прибуткоформувальних показників. У більшості підручників з економічного аналізу та економіки торговельних підприємств, у тому числі і названих вище авторів, такий розрахунок впливу факторів на прибуток від реалізації товарів (Пр) рекомендується проводити одним із способів прямого детермінованого факторного аналізу з використанням такої моделі залежності показників: (1)

де О - обсяг товарообороту, грн.;

РД — рівень валового торговельного доходу, % до обороту;

РВ – рівень витрат обігу, % до обороту.

Не зупиняючись на деталях цієї методики, оскільки вона добре розкрита в літературних джерелах, зазначимо, що вплив зміни обсягу товарообороту на прибуток від реалізації товарів визначають на основі залежності (1) найчастіше способом абсолютних різниць. Для цього абсолютне відхилення обсягу товарообороту множать на планове чи базове значення рівня прибутку від реалізації. Вплив на прибуток зміни рівня валового торговельного доходу (реалізованих націнок) чи рівня витрат обігу визначають множенням відхилень звітних рівнів цих показників від планових чи базових їх значень на фактичний обсяг товарообороту звітного періоду. При цьому в отриманому результаті знак проставляють не алгебраїчний, а на основі логічних міркувань про характер впливу на прибуток зміни рівня того чи іншого факторного показника.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

В основі розглянутої методики факторного аналізу лежить припущення, згідно з яким приріст обсягу товарообороту забезпечує плановий чи базовий рівень рентабельності. Неспроможність такого припущення яскраво виявляється за ситуації, коли у базовому періоді, з яким проводиться порівняння, реалізація товарів була збитковою, а у звітному стала прибутковою. Тоді за традиційною методикою факторного аналізу зростання обсягу товарообороту у звітному періоді приносить певну суму збитків, а значить, є невигідним для підприємства. Насправді, за рентабельної роботи та інших рівних умов збільшення товарообороту у звітному періоді сприяє зростанню прибутку підприємства від торговельної діяльності.

Традиційна методика факторного аналізу також не цілком адекватно відображає вплив на прибуток від реалізації товарів зміни рівнів якісних прибуткоформувальних показників. Це зумовлено тим, що залежність (1), покладена в основу факторних розрахунків, недостатньо повно розкриває сутність взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації і прибутку (Соst-Volume-Profit Relationships). Сутність цього взаємозв'язку глибше розкриває сучасний маржинальний аналіз прибутку від реалізації, який ще називають СVР - аналізом. Він базується на поділі витрат на змінні і постійні, а також на категорії маржинального доходу. СVР – аналіз дає можливість не тільки визначити беззбитковий обсяг продажу але й оцінити роль найважливіших комплексних факторів у формуванні прибутку від реалізації та забезпечити підтримку ефективного управління цим процесом.

Особливості застосування СVР – аналізу в торгівлі розкрито в окремих наукових публікаціях [2;3]. На наш погляд, ця методика може успішно застосовуватися не тільки для визначення беззбиткового обсягу товарообороту чи пошуку варіантів ефективнішого використання обмежених ресурсів, але й у факторному аналізі фінансових результатів від основної діяльності торговельних підприємств. Для цього, згідно з адаптованою до умов торгівлі методикою СVР - аналізу, доцільно застосовувати одну з таких факторних моделей формування прибутку від реалізації товарів (П_р):

(2) , (3)

де РВ₃ - рівень усіх змінних витрат покриття, % до обороту;

РВП - рівень валового прибутку, % до обороту;

РВЗ₃ — рівень змінних витрат на збут, % до обороту;

В_П - сума умовно - постійних витрат, грн.

Модель (3) відповідає загальноприйнятій схемі формування прибутку від реалізації товарів, а (2) враховує особливості діяльності торговельних підприємств. Вони відрізняються способами розрахунку коефіцієнта маржинального доходу. У формулі (2) коефіцієнт маржинального доходу – це різниця між рівнем валового торговельного доходу (РД) і рівнем змінних витрат на збут, враховуючи транспортно-заготівельні витрати на реалізовані товари (РВ₃). Такий же результат дає і розрахунок цього коефіцієнта у формулі (3), як різниця між рівнем валового прибутку (РВП) і рівнем змінних витрат на збут (РВЗ₃). Кожна з них може знайти застосування у факторному аналізі прибутку від реалізації товарів. Однак у практиці CVP – аналізу в торгівлі зручніше застосовувати формулу (2). Вона включає характерний для підприємств цієї галузі показник рівня валового доходу (реалізовано-торговельної націнки), який є основним джерелом відшкодування витрат та формування прибутку торговельних підприємств.

Необхідно зазначити, що неспроможність традиційної методики факторного аналізу зауважували окремі науковці ще до поширення CVP – аналізу в торгівлі. Так, проф. І.Т. Абдукарімов у підручнику з аналізу господарської діяльності підприємств споживчої кооперації пропонує під це визначення впливу факторів на формування прибутку від реалізації товарів застосовувати поділ якісних прибуткоформувальних показників на змінні і умовно-постійні з наступним їх коригуванням залежно від зміни обсягу товарообороту [1, с.138-141]. Подібна методика тоді застосовувалася лише для розрахунку впливу зміни обсягу товарообороту на витрати обігу.

Розрахунок впливу факторів на фінансовий результат торговельної діяльності за методикою проф. І.Т.Абдукарімова на прикладі одного із споживчих товариств Жовківської райспоживспілки наведено у табл.1.

Дані табл.1 свідчать, що перевиконання плану прибутку від реалізації товарів на 4,4 тис.грн. було зумовлено збільшенням обсягу товарообороту (+2,0 тис.грн.) і зміною рівнів якісних прибуткоформувальних показників (+2,4 тис.грн.). Що стосується структури товарообороту, то вона впливає на зміну суми прибутку від реалізації товарів не безпосередньо, а опосередковано, через зміну рівнів кожного з якісних прибуткоформувальних показників. Тому серед факторів у табл.1, а також у моделях (1), (2), (3) вона відсутня.

Наведена в табл. 1 емпірична методика розрахунку впливу факторів на прибуток від реалізації товарів за своєю сутністю ґрунтується на розширеному варіанті моделі (2) залежності показників, яка використовується вCVP – аналізі. Хоча сама модель цієї залежності тоді ще не була сформульована.

У розширеному варіанті факторна модель (2) має такий вигляд:

(4)

де РВ_ТЗ – рівень транспортно-заготівельних витрат на реалізовані товари, % до обороту;

ВЗ_П – витрати на збут постійні, грн.;

АВ – адміністративні витрати, грн.

Результати розрахунку впливу факторів на прибуток від реалізації товарів, проведеного за цією моделлю (4), наведено в табл. 2. Для порівняння в ній наведено також результати факторного аналізу, отримані традиційним для торгівлі способом, із застосуванням розширеного варіанта моделі (1).

 

 

Таблиця 1 Вплив факторів на прибуток від реалізації товарів роздрібної торгівлі споживчого

товариства у звітному році

Показники	За планом	Фактично	Відхилення
всього	у тому числі за рахунок
обсягу товарообороту	інших причин
1. Дохід виручка від реалізації (товарооборот), тис.грн.	916,0	939,8	+23,8	–	–
2. Торгова націнка на реалізовані товари: в тис.грн. в % до товарообороту	242,8   26,506	252,2   26,835	+ 9,4   + 0,329	+ 6,3   –	+ 3,1   + 0,329
3. Транспортно-заготівельні витрати: в тис.грн. в % до товарообороту	15,6   1,703	18,0   1,915	+ 2,4   + 0,212	+ 0,4   –	+ 2,0   + 0,212
4. Витрати на збут: в тис.грн. в % до товарообороту	206,0   22,489	207,2   22,047	+1,2   - 0,442	+ 3,9   – 0,157	- 2,7   - 0,285
у тому числі а) змінні: в тис.грн. в % до товарообороту б) постійні: в тис.грн. в % до товарообороту	149,4   16,310   56,6   6,179	153,0   16,280   54,2   5,767	+ 3,6   - 0,030   - 2,4   - 0,412	+ 3,9   –   –   - 0,157	- 0,3   - 0,030   -2,4   - 0,255
5. Адміністративні витрати: в тис.грн. в % до товарообороту	20,4   2,227	21,8   2,320	+ 1,4   + 0,093	–   - 0,056	+ 1,4   + 0,149
6. Прибуток від реалізації, тис.грн.	0,8	5,2	+ 4,4	+ 2,0	+ 2,4
7. Рентабельність реалізації, % до товарообороту	0,087	0,553	+ 0,466	+ 0,213	+ 0,253

 

Дані табл.2 свідчать, що результати факторного аналізу отримані з використанням цих моделей суттєво відрізняються за більшістю факторів. Так, за традиційною для торгівлі методикою збільшення обсягу товарообороту на 23,8 тис.грн. майже не вплинуло на прибуток (+0,02 тис.грн.), тоді як за методикою CVP–аналізу під впливом цього фактора прибуток зріс на 2,0 тис.грн. Зниження рівня витрат на збут привело до зростання прибутку за традиційною методикою факторного аналізу на 4,2 тис.грн., а за методикою CVP–аналізу – лише на 2,7 тис.грн. Суттєво відрізняються також результати розрахунків впливу на прибуток зміни адміністративних витрат. Ці відмінності зумовлені тим, що як уже зазначалося, методика CVP–аналізу глибше і точніше розкриває взаємозв’язок між витратами обігу, товарооборотом і прибутком від реалізації товарів. У цьому і є перевага CVP–аналізу перед традиційною методикою.

Крім того, дані табл.2 свідчать, що результати факторного аналізу за розширеною моделлю (4) відповідають результатам, отриманим за методикою проф.І.Т. Абдукарімова, які наведені у табл.1. Це не випадково, оскільки вони мають спільну методичну основу. Однак перевага застосування моделі (4) полягає в тому, що тут немає необхідності змінювати знаки при показниках факторних впливів, враховуючи пряму чи обернену залежність прибутку від зміни того чи іншого фактора. Крім того, в CVP-аналізі є чітка математична формалізація залежності, яку вивчаємо, що створює передумови для розробки програми рішення задачі прямого детермінованого факторного аналізу фінансових результатів на ПЕОМ.

Таблиця 2 Результати розрахунку впливу факторів на виконання плану прибутку від реалізації

товарів роздрібною торгівлею споживчого товариства у звітному році (тис.грн.)

Показники	Традиційна методика за розширеною моделлю (1)	CVP–аналіз за моделлю (4)
на збільшення	на зменшення	на збільшення	на зменшення
Збільшення прибутку від реалізації порівняно з планом	4,4	–	4,4	–
У тому числі за рахунок впливу:
-зростання обсягу товарообороту	0,02	–	2,0	–
-збільшення рівня валового торговельного доходу	3,1	–	3,1	–
-збільшення рівня транспортно-заготівельних витрат	–	2,0	–	2,0
-зміни витрат на збут з них:	4,2	–	2,7	–
а) змінних	–	–	0,3	–
б) постійних	–	–	2,4	–
- зміни адміністративних витрат	–	0,9	–	1,4

 

 

Необхідно також зауважити, що моделі (2) і (3) можуть застосовуватися не тільки у ретроспективному аналізі прибутку від реалізації товарів. Різні модифікації цих моделей знаходять застосовування в аналізі чутливості прибутку від прийняття тих чи інших управлінських рішень, що впливають на зміну значень прибуткоформувальних показників.

Так, модифікований варіант моделі (2) дає можливість з'ясувати, за якого обсягу товарообороту і за яких співвідношень у ньому видів обороту чи оборотів підприємств за індикативно-планових значень основних прибуткоформувальних факторів можливе одержання цільової суми прибутку від реалізації товарів (П_р). Ця факторна модель має такий вигляд:

, (5)

де О_і - обсяг товарообороту і -того виду (галузі, магазину, секції), грн.,
РД_і – рівень торговельного доходу (реалізованої націнки) і -того виду товарообороту (галузі, магазину, секції), у % до обороту;

РВ_Зі – рівень змінних витрат, пов’язаних з і -тим видом товарообороту, у % до обороту.

В_Пі – сума постійних витрат і- тої галузі діяльності (магазину, секції), грн.;

n – кількість видів обороту (галузей, магазинів, секцій).

За цією формулою, наприклад, споживче товариство чи інше багатогалузеве торговельне підприємство може розрахувати очікуваний прибуток від основної діяльності, який воно отримає у перспективі за різних варіантів обсягу виручки від реалізації і часток в ній галузей діяльності (гуртової і роздрібної торгівлі, ресторанного господарства, заготівель), враховуючи ситуацію на ринку та господарські можливості. Це дозволить оцінити ефективність кожного з можливих варіантів розвитку товарообороту і обрати найдоцільніший.

Формула (5) може бути також використана у торговому менеджменті для розрахунку та оцінки впливу на прибуток від реалізації змін у товарообороті, пов'язаних з відкриттям нових чи скороченням, перепрофілюванням, розширенням діючих магазинів, їх секцій та інших підрозділів. Але це вимагає відповідної інформації про параметри діяльності підприємств і їх структурних підрозділів.

У господарській практиці торговельних підприємств виникає і багато інших ситуацій, в яких для прийняття обґрунтованих управлінських рішень потрібно визначати показники маржинального доходу, змінних і постійних витрат та межі їх релевантності.

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, методика CVP-аналізу має суттєві переваги перед традиційною для торгівлі методикою факторного аналізу фінансових результатів. Вона адекватніше відображає зв’язок між витратами обігу, товарооборотом і прибутком. Тому її застосування в практиці торговельного менеджменту забезпечує ефективнішу підтримку управління формуванням фінансового результату від реалізації товарів. Звичайно, CVP - аналіз також має низку обмежень, а тому подальше дослідження цієї проблеми повинно спрямовуватися на пошук шляхів їх подолання та розширення сфери застосування цього важливого аналітичного інструмента.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91р №1576 – XIIV2. Закон України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.99р №9963. П(С)БО 2 “Баланс”4. П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”5. П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”6. П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”7. Баканов М. И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы истатистика, 1993г.8. Бакаев А.С. Годовая бухгалтерская отчетность организации: подходы икомментарии к составлению. – М.: Бухгалтерский учет, 1997г9. Бандурка А.М., Черников И. М. Финансово – экономический анализ. – Харьков:из.-во ХУВД, 1999г.10. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. Пер. с англ. - М.: Финансы истатистика, 1996г.11. Бухгалтерский учет: учебник/ под ред. П.С Безруких. – 2-е изд.,переработано и дополнено. – М.: Бухгалтерский учет, 1995г.12. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами: Пер. с англ. / Под ред. И.И.Елисеевой. – М.: Финансы и статистика, 1996г.13. Ванинский А.Я. Факторный анализ хозяйственной деятельности. – М.: Финансыи статистика, 1984г.14. Герстнер П. Анализ баланса. – М.: Экономическая жизнь, 1926г.15. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. – М.: Аудит,ЮНИТИ, 1994г.16. Елисеева И.И., Юзбашев М.М. Общая теория статистики: учебник/ Под ред.И.И. Елисеевой. – М.: Финансы и статистика, 1995г.17. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерский учет, 1996г.18. Зудилин А.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятий развитыхкапиталистических стран: учебное пособие. – М.: из.-во УДН,1986г.19. Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч.Посіб. – К.: КНЕУ, 1999г.20. Іващенко В.І., Блюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. –К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 1999г.21. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций.Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1997г.22. Ковбасюк М.Р., Соколовская З.Н., Беспалов В.М. Анализ финансовойдеятельности предприятия с использованием ПЭВМ. – М.: Финансы и статистика,1990г.23. Количественные методы финансового анализа: Пер.с англ. С. Дж. Брауна иМ.П. Крицмена. – М.: ИНФРА – М, 1996г.24. Кочович Е. Финансовая математика: Теория и практика финансово-банковскихрасчетов: Пер. с серб. – М.: Финансы и статистика, 1995г.25. Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния инвестиционнойпривлекательности АО в промышленности, строительстве и торговле. – М.: АО“ДИС”, 1994г.26. Крылова Т.Б. Выбор партнера: анализ отчетности капиталистическогопредприятия. – М.: Финансы и статистика, 1991г.27. Крынковский Х. Э. Математика для экономистов. Пер. с польс. В.Д.Менекра. – М.: Статистика, 1970г.28. Мних Е.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. –Львів: Наука, 1998г.29. Ненашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. – М.: Высшаяшкола, 1997г.30. О’Брайен Дж., Шриватова С. Финансовый анализ и торговля ценнымибумагами: Пер.с англ. – М.: Дело ЛТД, 1995г.31. Павлова Л.П. Финансовый менеджмент: учебник. – М.: ИНФРА– М, 1996г.32. Попович П.Я. Економічний аналіз і аудит на підприємстві. –Тернопіль: Економічна думка, 1999г.33. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.– Минск: Высшая школа, 1999г.34. Стоун Д., Хитчинг К. Бухгалтерский учет и финансовый анализ:Подготовительный курс. Спб.: АОЗТ “Литера плюс”, 1993г.35. Справ очник фінансиста предприятия. – М.: ИНФРА – М, 1996г.36. Стражев В.И. Аналіз хозяйственной деятельности в промышлености. –Минск: Высшая школа, 1999г.37. Финансовое управление компанией / Общ. ред. Е.В. Кузницовой. – М.:Фонд “Правовая культура”, 1995г.38. Финансы: Учеб. Пособие / Под ред. Л.М. Ковольовой. – М.: Финансы истатистика, 1996г.39. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / под ред. Е.С.Стояновой. – М.: Из.-во Перспектива, 1996г.40. Херес Дж.М. Международные финансы: Пер. с англ..- М.: Информационно–издательский дом “Филинъ”, 1996г.41. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерчиских расчетов. – 2-е изд.– М.: “Дело Атд”, 1995г.42. Чумаченько Н.Г. Учт и аналіз в промышленном производстве США – М.:,1971г.43. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового анализа. – М.:ИНФРА – М, 1995г.44. Энтони Р., Рис. Дж.. учт: Ситуации и примеры. – М.: Финансыстатистика, 1993г.