Плата за природокористування

 

Важливим елементом у системі економічного механізму природокористування є платежі за забруднення природного середовища. Вони компенсують еколого–економічні збитки. Хоча, очевидно, що зараз вони компенсують лише незначну їх частину. Проблема платного природокористування не знайшла остаточного вирішення ні в науково-методичному відношенні, ні у сфері практичного застосування як засобу безпосереднього економічного впливу на процеси природокористування. Більшість вчених єдині в тому, що в основі такої плати повинна лежати величина економічної оцінки природного ресурсу (природного середовища), яка відображувала б не тільки процеси прямого використання компонентів природного середовища (природних ресурсів), але й завдану шкоду природній системі та різноманітні наслідки опосередкованого природокористування. Обґрунтування плати за природокористування повинне базуватися на тому принципі, що будь-який вид природокористування, прямий або опосередкований, є платним.

Такий підхід передбачає наступні види екологічних виплат.

Плата за користування природним середовищем як системою, повинна створити економічну основу для підтримання (регулювання) загальносистемних функцій природного середовища. Це плата за опосередковане користування природним середовищем, що полягає в непрямому використанні його елементів людиною в процесі життєдіяльності. Сюди можна віднести використання земної поверхні як природної основи еколого-економічної системи, теплове забруднення в результаті втрат тепла в житлових та виробничих приміщеннях, порушення (перебудову) схеми функціонування природних систем у результаті появи (розміщення) антропогенних об'єктів і т.п.

Плата за ресурсовикористання, що здійснюється на основі економічної оцінки конкретного природного ресурсу, який виступає в даному випадку як технологічна сировина.

Плата за нанесення шкоди природному середовищу, що передбачалась в проекті розвитку виробничого об'єкта (переважно - це плата за забруднення).

Плата за вчинення непередбачуваної шкоди природному середовищу (у результаті аварій, порушення технологічних норм і т.п.).

У практиці сучасного природокористування в нашій країні переважним видом екологічних виплат є плата за забруднення окремих компонентів природного середовища, хоч здійснюються виплати за використання деяких видів ресурсів (водних, лісових). В останні роки держава здійснює багато заходів, спрямованих на посилення економічно­го впливу на процеси природокористування за рахунок упровадження принципу платного природокористування. В І993 році Міністерство охорони навколишнього природного середовища ввело в дію базові нормативи плати за забруднення природи та визначило методичні положення розрахунку таких виплат. Цей захід передбачає виплати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними й пересувними джерелами забруднення; за скиди забруднюючих речовин у поверхневі та підземні води; за розміщення твердих відходів виробництва в природному середовищі. Методика розрахунку платежів передбачає диференційований підхід, який полягає в тому, що плату за викиди (скиди) забруднюючих речовин, у межах установлених відповідними органами лімітів, підприємство здійснює на основі базових нормативів, а за понадлімітне забруднення плата збільшується (багаторазово) у відповідності з коефіцієнтами кратності, що вводяться до розрахунків.

Суттєвим моментом є й механізм утворення джерел. Платежі в межах нормативів забруднення можна віднести до собівартості і таким чином перенести їх сплату на споживача. Сума за понаднормативний вплив на довкілля сплачується з прибутку підприємства. Це знижує його рентабельність. Така система стимулює виробника до мінімізації забруднень.

Інший момент – можливість зменшення платежів за рахунок витрат на природоохоронні роботи (будова очисних споруд, фільтрів, землеохоронні заходи ).

Плата за забруднення природного середовища повинна стимулювати здійснення природоохоронних заходів на підприємствах, фінансування цих заходів, а також відшкодування (компенсація) господарських та екологічних збитків, заподіяних у результаті забруднення.

Плата за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами забруднення (від технологічних процесів виробництва) розраховується за формулою:

( 6.8)

де: Н_БІ – базовий норматив плати за викид в атмосферу 1 тони і-тої забруднюючої речовини у межах ліміту;

М_ЛІ – маса викидів і-го компонента в межах ліміту;

К_n– коефіцієнт кратності плати за наднормативний викид;

М_НЛІ – маса наднормативних викидів і-го забруднювача;

К_Т - коефіцієнт, що враховує територіальні, соціально-економічні особливості; К_ІНД – коефіцієнт індексації.

6.9)

де: К_НАС - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту; К_Ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту. Розмір плати за забруднення атмосфери пересувними джерелами визначається за формулою:

(6.10)

де: Н_БІ– базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин у результаті спалювання 1 тони палива,(гр/тон); М_І – річний обсяг використання палива;

К _Т, К_ІНД – мають ті ж значення, що й у формулі (5.8)

Розмір плати за скидання забруднюючої речовини в поверхневі води, територіальні й внутрішні морські води, підземні горизонти розраховується за аналогічною формулою:

, ( 6.11)

де усі складові формули, окрім К _Т мають ті ж значення, що й у формулі (5.8) тільки для води. К _Т – регіональний басейновий коефіцієнт, який враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства.

Платежі за розміщення твердих відходів у природному середовищі визначаються за формулою:

_, (6.12)

де: М_ЛІ – маса і-го виду відходу за 1 рік у межах ліміту;

Н_БІ- базовий норматив плати за розміщення 1 тонни і - того відходу;

М_ПЛІ - річна маса понадлімітного відходу і - того виду;

К_n - коефіцієнт кратності платежів за розміщення понадлімітних відходів;

К_Т - коефіцієнт, що враховує місце розташування полігона для розміщення відходів; К_У - коефіцієнт, що враховує характер устаткування полігона.

В даний час поки ще не розроблена повна система платежів за природокористування. Поки що екологічні платежі включаються в собівартість продукції і в результаті мало впливають на економічну ефективність конкретного виробництва, а перекладаються на споживачів. Для усунення такої невідповідності й результатів, необхідно передбачити, щоб плата за забруднення в межах ліміту була за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Загалом, захист навколишнього середовища, шляхом розробки системи платежів за використання природних ресурсів - це задача майбутнього, за допомогою чого можна буде перейти до раціонального

природокористування.