Критерії класифікації політичних партій. Типи політичних партій.

 

Політична партія – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу (класу, класів, соціальних верств) і має на меті реалізувати їх через завоювання державної влади або через участь у її здійсненні.

Їх зміст і сутність розкриваються через класифікацію, в основу якої покладені різні критерії: соціальна природа, ідеологічна спрямованість, принципи організації, форми і методи правління тощо: - за соціальною природою: партії, що виражають інтереси: = окремих класів (буржуазні, робітничі, селянські тощо); = окремих соціальних верств та гуртів (інтелігенції, дрібної буржуазії); = кількох класів та соціальних гуртів (політичні партії, на основі соціально-визвольних рухів). - за ставленням до прогресу: радикальні, консервативні, реформістські, реакційні, революційні - за ставленням до прогресу: радикальні, консервативні, реформістські, реакційні, революційні

- за ідеологічним спрямуванням: = ідейно-політичні або світогляд­ні, які у своїй діяльності керуються певними ідеологічними принципами (комуністичні, соціалістичні, фашистські, ліберально-демократичні); 2) прагматичні або партії виборчої кампанії для мобілізації більшої частини електорату для перемоги на виборах.

- за принципами організації = кадрові партії – невелика кількість професійних політиків та привілейоване фінансування = масові партії залучають більшу кількість членів для фінансування діяльності за допомогою членських внесків; = партії, з формально визначеними принципами членства (статут, умови вступу до партії, партійна дисципліна); = партії, з відсутнім інститутом офіційного членства (належність через голосування за її кандидатів на виборах) = парламентські партії.

Політична наука виокремлює такі типи партій­них систем, кожна з яких відображає конкретні особли-зості певного суспільства:

— однопартійна (в країні є одна правляча партія, а ді­яльність інших не допускається);

— домінантна (з переважаючою партією, яка за під­сумками виборів незмінно залишається при владі протя­гом десятків років);

— двопартійна (біпартизм) (дві найбільші, найвпли-зовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів здійснюють владу);

— трипартійна, яку ще називають двох-з-половинною (2,5) партійною системою (характеризується тим, що жо­дна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в парламенті);

— чотирипартійна, або двоблокова (відзначається на­явністю правого та лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу);

— партійна система обмеженого (поміркованого) плю­ралізму (відсутні антисистемні партії двосторонньої опо­зиції; притаманна орієнтованість на участь в уряді, коа­ліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями);

— партійна система крайнього (поляризованого) плю­ралізму (їй властиві наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентно­го конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідео­логічне розмежування між ними);

— атомізована партійна система (не передбачає необ­хідності точного підрахунку числа партій); тут виникає поріг, за яким кількість партій не має значення.

 

Місце політичних партій у політичній системі суспільства.

Політична партія у політичній системі суспільства є важливим і необхідним елементом здобуття, впливу та здійснення політичної влади. Вона є тим інститутом політичної системи, що акумулює і виражає політичні інтереси тих чи інших суб’єктів політики, які спрямовані на здобуття або утримання державної влади, крізь призму їхніх ідеологічних засад.

Роль та місце політичних партій у політичній системі суспільства ґрунтовно розглянув один із найвпливовіших політологів сучасності — французький теоретик М. Дюверже. Аналізуючи ці проблеми, М. Дюверже розглядає два головні питання: по-перше, наскільки політичні партії демократичні, тобто наскільки вони реально виражають і обстоюють інтереси і сподівання широких мас; по-друге, який режим є демократичнішим: партійний чи безпартійний? Даючи відповідь на перше питання, М. Дюверже підкреслює, що організація сучасних політичних партій багато в чому не відповідає демократичним принципам. Внутрішня структура цих партій в основних рисах є автократичною та олігархічною.

 

Сутність і типи партійних систем. Основні фактори їх формування.

 

Партійна система = система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями. = частина політичної системи, у широкому розумінні є повною єдністю існуючих у суспільстві політ. інститутів, норм, свідомості і відносин, у вузькому – системою політ. інститутів, що беруть участь у здійсненні політ. влади.

Є класифікація партійних систем на основі загальносистемних характеристик: =Стабільні та нестабільні; = Функціонуючі у нормальній та надзвичайній обстановці; = Альтернативні та не альтернативні; = Наднаціональні, загальнонаціо-нальні, локальні, регіональні; = Альтернативні; = Поляризовані (біполярні), багатополярні та атомізовані; = Молоді та з тривалою історією.

На основі комплексної класифікації партійних систем, такі типи: Однопартійна; Двопартійна; Неальтернативні, багатопартійні; Двоблоковані, багатопартійні; Ситуація відсутності партійної системи; Багатополюсна система багатопартійної роздробленості; Альтернативні системи з обмеженою кількістю легальних партій.

В У. політичний плюралізм і багатопартійна політ. система закріплені К., статус політичних партій в Законі “Про об’єднання громадян”, виборчому законодавстві

На формування типу політичної системи впливає виборча система. М.Дюверже сформував „3 соціологічні закони впливу”:1. Пропорційна виборча система – веде до партійної системи з численними партіями, що мають жорстку внутрішню структуру і не залежать одна від одної; 2. Мажоритарна виборча система голосування в два тури (абсолютної більшості) зумовлює появу партійної системи, до якої належать кілька партій, що мають гнучкі позиції і прагнуть до взаємних контактів і компромісів; 3. Мажоритарна виборча система голосування в один тур (відносної більшості) породжує партійну систему, що характеризує суперництво двох партій

Політичні партії і громадські організації.

 

Політична партія – це організація, що об’єднує на добровільній основі найактивніших представників тих чи інших класів, соціальних верств та груп.

Основне її призначення - політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для захисту власних інтересів. Головна мета діяльності - захист соціально - політичних інтересів певних груп населення.

Існування та функціонування суспільно - політичних об’єднань - характерна ознака будь-якого демократичного суспільства.

Діяльність громадських організацій та рухів, на відміну від державних інститутів, характеризується тим, що ці організації і рухи не мають жодних владних повноважень; вони відрізняються від політичних партій тим, що не мають на меті оволодіння державною владою.

Громадські організації – масові об’єднання громадян для здійснення цілей, які сягають у далеку перспективу. Ухвалюють статут, а їх підрозділи мають чітко визначену структуру.

Громадські рухи на відміну від громадських організацій також мають масовий характер, але створюються переважно для реалізації ближчих цілей, а тому можуть бути структурно не оформлені і об’єднувати багато організацій з різною соціально-політичною орієнтацією. Як правило, вони не завжди складаються з однодумців, тому можуть включати групи, що об’єднуються лише на короткий час з тактичних міркувань („Наша Україна”)

Існують форми та об’єднання, які поєднують ознаки громадських організацій та рухів (народний фронт, патріотичний фронт)