ТОП 10:

Як «база даних» значень предмета, які перебувають у свідомості «до будь-якого особистого досвіду».



Виявлені за допомогою феноменологічного методу очевидні сутності мають свої корені, за Гуссерлем, у донауковому, позанауковому світі повсякденного життя та здорового глузду.

Коли ми виносимо за дужки “існування світу” (здійснюємо редукцію), то в жодному разі не заперечуємо об’єктивного існування світу та існування інших людей.

Оскільки людина сприймає світ разом з іншими, то в її свідомості образ світу існує не як її власний синтетичний образ, а як інтерсуб’єктивний, що існує для кожного, як світ, що у своїх об’єктах доступний кожному.

Головна ідея феноменології полягає в тому, що

Не емпірично сприймані об’єктивні речі диктують нам те, що ми думаємо, вважаємо, переживаємо, а

Ми самі надаємо речам тих значень, які зумовлені нашими бажаннями, життєвими цілями, інтересами,

Потребами, ціннісними орієнтаціями.

Ці значення утворюють наш “життєвий світ” – сферу суб’єктивних феноменів: смислів, які ми засвоїли разом з мовою та соціальним досвідом, одержаним від інших людей у процесі виховання ще до того, як почали здобувати свій власний, особистий досвід.

Таким чином, Гуссерль утверджує первинність суб’єктивного “життєвого світу” і ставить завдання повернути філософію до пекучих питань людського існування.

Питання для самоконтролю

1. Який зміст має категорія «буття»?

2. Які підходи до розуміння субстанції існують у класичній філософії?

3. Охарактеризуйте поняття «матеріалізм», «ідеалізм», «дуалізм», «паралелістичний монізм».

4. Чому в кінці XIX ст. падає інтерес філософів до натуралістичної онтології?

5. Хто з філософів стверджував: "у світі немає нічого, крім матерії, що рухається"?

6. У чому суть "основного питання філософії" за марксизмом?

7. Які форми руху матерії описує марксизм?

8. У чому суть кризи у фізиці, яка призвела до виникнення «фізичного ідеалізму»?

9. У чому суть визначення матерії Леніним?

10. Аргументуйте твердження: світ не розумний, він абсурдний за своєю природою.

11. Аргументуйте тезу Сартра: переживати повсякчасне розчарування – означає мати тверезу, нормальну та істинну свідомість.

12. Аргументуйте тезу: людина несе весь тягар світу на своїх плечах. Яка філософська течія її висунула?

13. Для якого філософського напряму головне питання онтології – питання про смисл буття, а не про його сутність. Чому?

14. Охарактеризуйте зміст поняття «екзистенція» як "справжнє буття".

15. За екзистенціалізмом, де може людина знайти смисл, який вона шукає в речах навколишнього світу?

16. За Ясперсом, що є "справжнє існування" людини?

17. За Ясперсом, чому людині не варто шукати в історії свого призначення?

18. Поясніть, за Вернадським, суть поняття ноосфери та передумови її утворення.

19. У чому, за Тейяром де Шарденом, полягає зміст еволюції універсуму?

20. Які щаблі (етапи) еволюції проходить Всесвіт у своєму розвитку, за Тейяром де Шарденом?

21. Як ви розумієте твердження Тейяра де Шардена: “Якась душа витворюється на вершині світу”?

22. У яких значеннях філософи вживають поняття “духовне”, “ідеальне”?

23. Яка філософська течія визначає ідеальне як суб’єктивний образо об’єктивного світу? Розкрийте суть цього визначення.

24. Якими чинниками пояснює марксистський матеріалізм походження свідомості?

25. Поясніть зміст тези «неможливо пояснити свідомість, досліджуючи те, що свідомістю не є». Хто і з якою метою формулює цей принцип?


Тема 5. Проблеми пізнання та істинності наукового знання у філософії (4 год.).

План

 

1. Основні проблеми класичної гносеології.

2. Провідні гносеологічні напрями некласичної філософії:

a) Марксизм

b) Прагматизм

c) Позитивізм

d) Феноменологія

3. Методологія наукового пізнання.

4. Моделі розвитку науки: класичної, некласичної, постнекласичної.

Питання 1.

Гносеологія має предметом свого дослідження сутність, закономірності та межі знання й пізнання. Вона прагне дати відповідь на питання: що таке пізнання, який його механізм та які його джерела? Чи можливе пізнавання поза межами людського досвіду, тобто трансцендентально? Що є істина та який її критерій?

Основні питання класичної гносеології:

Ø чи може людина пізнати світ ?

Ø які засоби для цього вона має ?

Ø що є істина ?

На ці питання у класичній філософії ми розглянули такі варіанти відповідей:

І питання - чи може людина пізнати світ ?

Ø гносеологічний оптимізм (Гегель): пізнання можливе, воно реально здійснюється безперервно у процесі саморозвитку світу і не має меж, тобто сягає аж до граничних засад буття

Ø скептицизм (Кант): пізнання можливе, але лише до певної межі. Ми ніколи не матимемо гарантії, що наше знання є істинним

Ø агностицизм (Берклі, Юм): пізнання в принципі неможливе, те, що ми називаємо знанням про об’єктивні речі – це витвір наших власних відчуттів

ІІ питання - які засоби має людина для пізнання?

Класичний підхід, який бере початок від філософії Аристотеля і стає домінуючим у філософії Нового часу, стверджує: пізнання є адекватним відбитком предмета в розумі людини.

Ø Емпіризм (Ф.Бекон): Пізнання – це відображення об’єктивної дійсності у розумі суб’єкта, розум подібний до дзеркала: «Немає нічого у розумі, чого перед тим не було б у відчутті».

Ø Раціоналізм (Р.Декарт): знання – це результат діяльності розуму, абстрактного мислення.

Емпіризм та раціоналізм розглядають дві реальні сторони процесу пізнання, але кожен бере за основу лише один бік, тому не можуть показати цілісну картину. Причина на це – те, що вони не можуть пояснити, яким чином у пізнанні поєднуються чуттєвість та racio – у класичній філософії це зробив лише Кант, проте некласична філософія буде змушена ще не раз повернутися до цього питання.

ІІІ питання - що є істина ?

У розумінні істини класичні філософи дотримувалися кореспондентної теорії Аристотеля:

істинне знання – це правильне відображення зовнішнього предмета в розумі людини.Істинне знання - це “точне” віддзеркалювання предметів і процесів природи.

Питання 2.

 
 
Вирішальну роль у переході від класичної до некласичної гносеології відіграв І. Кант  

 


До цього спричинилося нове, порівняно з попередньою гносеологією, розуміння пізнання: це не дзеркальне відображення об’єктів, а творча конструююча діяльність, свідомості.

Увага:
За Кантом пізнання не відображає, а заново конструює свій об’єкт.

Започаткований І. Кантом підхід покликав до життя низку некласичних теорій пізнання, що їх розробили зокрема такі течії:

· (а) марксизм

· (b) прагматизм

· (c) позитивізм (аналітична філософія)

· (d) феноменологія

Питання 2 / а.

Марксизм розглядає пізнанняяк більш або менш адекватневідображення дійсності свідомістю людини.

Пізнання є взаємодія суб’єктаз об’єктом.А основу цієївзаємодіїстановитьпринцип відображення.Отже, пізнання – це процес відображення об’єкта суб’єктом.

Відображення- це здатність матеріальних об’єктів, процесів і явищ при взаємодії змінювати свою структуру, що дозволяє відтворювати властивості однієї речі в іншій.

Головною своєю відмінністю від попередніх теорій пізнання марксисти вважали теорію про вирішальну роль суспільно-історичної практики у пізнанні: завдяки практиці формуються пізнавальні здатності і можливості людини, адже людина навчається мислити й пізнавати разом із засвоєнням форм і способів людської діяльності, суспільно-історичного досвіду, нагромадженого попередніми поколіннями.

Марксизмові притаманний гносеологічний оптимізм- віра в усесильність людського пізнання, визнання його необмежених можливостей.

Ленін у роботі “Матеріалізм і емпіріокритицизм” сформулював три засадничі висновки:

1. Існують речі поза і незалежно від нашої свідомості і вони є джерелом нашого пізнання;

2. Ніякої принципової різниці між «річчю для нас» і “річчю в собі” немає, а є непринципова різниця між тим , що вже пізнане, і тим, що ще не пізнане.

3. У теорії пізнання треба мислити діалектично, тобто не припускати готовим і незмінним наше пізнання, а досліджувати, яким чином з незнання постає знання.

Основні принципи марксистської гносеології:

1. Пізнання – це процес відображення об’єкта суб’єктом.

2. Пізнання як відображення – це не пасивне споглядання, а результат активної практично-перетворюючої діяльності людини.

3. Гносеологічний оптимізм: пізнання всесильне, його можливості необмежені.

4. Пізнання – діалектичний процес, результатом якого є істина. Вона завжди об’єктивна, тобто її зміст залежить тільки від об’єкта, завжди конкретна і являє собою діалектичну єдність абсолютного та відносного.

Марксистська модель пізнання визначена формулою: від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики:

Практика
Абстрактне мислення
Споглядання (емпіричний досвід)

 

 

Істинав марксистській теорії пізнання - це такий зміст наших знань, який відповідає дійсності. Таке визначення істини не виходить за рамки класичного, оскільки є відповідність змістові пізнання буттю предметів. На основі принципу відповідності тут істина постає як діалектичний процес акумулювання знання про об’єкт.

Головні недоліки марксистсько-ленінської теорії пізнання:

Ø віддаючи пріоритет раціональному мисленню, вона ігнорує такі аспекти людського освоєння світу, як почуття, віра, сумнів, совість тощо;

Ø процес пізнання зведений до схем незнання → знання, об’єкт → суб’єкт.

Поза увагою залишене так зване апріорне знання, тобто соціальний досвід, що його людина засвоює через сферу інтерсуб’єктивної комунікації.

 

 

Питання 2 / b.

На відміну від марксистської гносеології, яка розглядає процес пізнання передовсім як відображення, прагматизм розглядає його як ТВОРЧІСТЬ.

Представники прагматизму: Чарльз Пірс, Вільям Джемс, Джон Дьюї.

Вихідний принцип гносеології прагматизму:







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.15.142 (0.009 с.)