Основні види музично-дидактичних посібників та ігор у музично-сенсорному розвитку дошкільників

А. С. Макаренко говорив: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те ж значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба».

«Рішення сенсорних завдань, - пише Н. А. Ветлугіна, - можливо майже у всіх видах дитячої музичної практики. Але кожен з них, володіючи специфікою, є більш сприятливим середовищем для розвитку певних сенсорних здібностей. На музичних заняттях у дітей розвивається музичне сприйняття, проте навряд чи можна обмежитися цим. Потрібна ще й таке середовище, в якій дитина могла б поглиблювати засвоєні способи дій, самостійно їх тренувати, розвивати уміння контролювати свої дії. Потрібні спеціальні дидактичні ігри та іграшки».

Дидактичні ігри здавна застосовувалися в цілях сенсорного виховання дітей (Ф. Фребель, М. Монтессорі та ін.) Великий внесок у дошкільну педагогіку внесли дидактичні ігри Є. І. Удальцевой, Є. І. Тихеева, Ф. Н. Блехер, Б. І. Хачапурідзе, Є. І. Радін та ін Однак, як зазначалося А. В. Запорожцем, А. П. Усовой, ігри використовувалися без досить у тісному зв'язку з основними видами дитячої діяльності, що значно знижувало загальну ефективність сенсорного розвитку дітей.

Наприкінці шістдесятих років група радянських психологів і педагогів (А. ​​В. Запорожець, А. П. Усова, Н. П. саккулина, М. М. Поддьяков, Н. А. Ветлугіна, Л. А. Венгер) приступила до розробки проблеми сенсорного виховання в процесі різноманітних видів дитячої діяльності. Був знайдений вірний підхід до розробки дидактичної гри, розкрито основні її завдання, виділена навчально-ігрова структура.

Загальні проблеми музично-сенсорного виховання розроблені Н. А. Ветлугиной. У її роботах ясно розкрито значення музично-дидактичних ігор для більш глибокого оволодіння музично-сенсорними навичками і вміннями, виділені види музично-дидактичних ігор (для розвитку звуковисотного, ритмічного, динамічного і тембрового слуху). Нею намічено три типу дидактичних гри - рухливі, хороводні та настільні. Цінним у цих іграх є те, що в основу взято синтез музики і рухів, а сприйняття музичних звуків полегшується співвіднесенням їх з доступними для розуміння дітей предметами і явищами.

Музично-дидактична гра, як ігрова форма навчання, явище дуже складне. У ній діють одночасно два начала – навчально-пізнавальне, і ігрове(цікаве). «Дайте дитині можливість грати і з'єднайте навчання з грою так, щоб мудрість з'являлася з веселою посмішкою, остерігайтеся втомлювати її надзвичайною серйозністю» - так писав сучасний дослідник дитячої гри Д. Колоцца.

Характерним для кожної дидактичної гри є наявність в ній:

- Навчальні завдання;

- Змісту;

- Правил;

- Ігрових дій;

Всі ці елементи обов'язкові і взаємозалежні. Основним елементом дидактичної гри є навчальна задача. Всі інші елементи підпорядковані цьому завданню і обслуговують її.

Призначення дидактичної гри - ввести дитину в розуміння властивостей і якостей. Дидактичні ігри як би висловлюють і завершують процес зіставлення та відділення власного сенсорного досвіду дитини по сприйняттю властивостей, якостей явищ від суспільно прийнятих еталонів.

Як і будь-яка гра іншого типу, так і музично-дидактична за своєю структурою повинна включати розвиток ігрових дій, в яких завжди є елемент змагання, елемент несподіванки, розважальності з сенсорними завданнями, що відрізняються своїм дидактичним характером. Розвиток ігрових дій підказується розвитком музичних образів, літературним текстом пісні, характером руху.

Музичні ігри взагалі об'єднують в собі багато рис, властиві хороводні побудов, рухливим іграм. Але дидактичний матеріал цих ігор відрізняється тим, що в основі його лежать завдання розвитку музичного сприйняття; ігрова дія повинна допомогти дитині в цікавій для неї формі почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім і діяти з ними. Цим сфера ігрових дій обмежується. Зайва рухливість, змагання у вертляво, спритності, настільки цікаві для дітей, повинні бути помірними. Характер ігрових дій в музично-дидактичних іграх, отже, дуже своєрідний. Всі дидактичні ігри відрізняються за своїм ігровим діям і по сенсорним завданням, але завжди вимагають слухової зосередженості.

Музично-дидактичні ігри повинні бути прості і доступні, цікаві і привабливі. Тільки в цьому випадку вони стають своєрідним збудником бажання у дітей співати, слухати, грати, танцювати. У процесі гри діти не тільки набувають спеціальні музичні знання, здібності, у них формуються необхідні риси особистості, в першу чергу почуття товариства, відповідальності. Всі дидактичні ігри сприяють формуванню у дітей психічних якостей: уваги, пам'яті, кмітливості; привчають до швидкості дії, до стриманості, до оцінки власних можливостей; активізують різноманітні розумові процеси, сприяють процесу навчання і виховання; збагачення словникового запасу.

Багато музично-дидактичних ігор вперше розучуються з дітьми на музичному занятті. Щоб гра була успішно засвоєна дітьми, музичний керівник перед заняттям повинен пояснити гру вихователю. На занятті обидва педагога допомагають дітям зрозуміти правила гри. Спочатку вони беруть участь самі в цій грі.

Роль вихователя в дитячій грі велика: він тактовно спрямовує її хід, стежить за взаємовідносинами в грі, зберігає самостійний і творчий характер ігрової діяльності дітей. Ще А. С. Макаренко писав: «І я як педагог повинен з ними грати. Якщо я буду тільки привчати, вимагати, наполягати, я буду сторонньою силою, може й корисною, але не близькою. Я повинен обов'язково трохи грати, і я цього вимагав від усіх своїх колег».

У музично-дидактичних іграх особливу роль грають музичні твори, на основі яких розгортається ігрова дія. Вони повинні відповідати естетичним вимогам, викликати почуття у дітей, позитивно впливати на їхній смак і особливо спонукати до виразного руху. Музичні твори виступають перед дітьми у своїй безпосередній цілісності. Дітям належить із загального комплексу гармонійного поєднання виділити, відзначити деякі властивості, від яких залежить успіх розгортання ігрових дій. Тому в якійсь мірі деякі засоби музичної виразності повинні виступати більш виразно на тлі інших.

Крім дидактичної гри, для результативності розвитку музично-сенсорних здібностей застосовують музично-дидактичні посібники.Вони сприяють більш активному сприйняттю музики дошкільнятами, дозволяють в доступній формі долучити їх до основ музичного мистецтва і це, на думку Л.М. Коміссарова, є дуже "важливим аспектом розвитку у дітей музичної культури". Всі музично-дидактичні посібники впливають на дитину комплексно, викликають у нього зорову, слухову і рухову активність, тим самим, розширюючи музичне сприйняття в цілому. Л. Н. Коміссарова виділяє три групи музично-дидактичних посібників, це: для розвитку музичного сприйняття: для розрізнення характеру музики, елементів зображальності і засобів музичної виразності.

В основі дидактичного матеріалу посібників лежать завдання розвитку у дітей музичного сприйняття, сенсорного досвіду, а ігрова дія допомагає дитині в цікавій для неї формі почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім і діяти з ними..

Оскільки однією з основних завдань музичного виховання дітей є розвиток музичних здібностей, можна кваліфікувати посібники та ігри саме у цій підставі - це по їх можливостям у розвитку кожної з трьох основних музичних здібностей: ладового почуття, музично-слухових уявлень і почуття ритму.

Посібники та ігри для розвитку ладового почуття сприяють пізнанню знайомих мелодій, визначення характеру музики, зміни побудов в окремих частинах твору, розрізненню жанру. Тут можуть застосовуватися всі види допомог та ігор - це і настільні ігри типу лото, де діти закріплюють відповідний малюнок мелодії; і рухливі ігри - сюжетні і не сюжетні, в яких діти узгодять руху персонажів з характером музики, зміною жанрів.

Посібники та ігри для розвитку музично-слухових уявлень пов'язаних з розрізненням і відтворенням звуковисотного руху. Дітям подобаються ігри, що включають відтворення мелодії голосом або на музичному інструменті. Для активізації музично-слухових уявлень застосовуються музично-дидактичні посібники, настільні та хороводні гри.

Моделювання відносин звуків по висоті за допомогою різних засобів дозволяє розвивати здатність музично-слухових уявлень, пов'язуючи воєдино слухові, зорові, і рухові уявлення дітей.

Розвиток почуття ритму, здатності активно (рухово) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно його відтворювати - передбачає використання музично-дидактичних посібників та ігор, пов'язаних з відтворенням ритмічного малюнка мелодії в оплесках, на музичних інструментах і передачею зміни характеру музики за допомогою рухів.

Таким чином, музично-дидактичні посібники та ігри поєднують у собі резні поєднання методів музичного виховання. Образна, ігрова форма, застосування різноманітних вправ дозволяють підтримувати у дітей інтерес до діяльності, здійснювати її більш успішно.

Музично-дидактичні посібники та ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звуку.

Основне призначення музично-дидактичних посібників та ігор - формування у дітей музичних здібностей; в доступній ігровій формі допомогти їм розібратися в співвідношенні звуків за висотою; розвинути в них почуття ритму, тембровий динамічний слух; спонукати до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях.

Види самостійної діяльності дитини в дитячому саду різноманітні. Серед них і музична діяльність. У вільний від занять час діти влаштовують ігри зі співом, самостійно грають на дитячих музичних інструментах, організовують театралізовані вистави. Одним з найважливіших засобів розвитку самостійної музичної діяльності дітей є музично-дидактичні посібники та ігри. Це ще одна з цілей якої є ці допомоги та ігри.

Педагогічна цінність музично-дидактичних посібників та гри в тому, що вони відкривають перед дитиною шлях застосування отриманих знань у життєвій практиці. Однак говорити про самостійність музичних проявів можна тільки в тому випадку, якщо вони сформовані на певному якісному рівні. Основним джерелом самостійної музичної діяльності дошкільників є музичні заняття, на яких дитина отримує початкові відомості про музику, опановує співочими, музично-ритмічними вміннями і навичками, прийомами гри на інструментах.

Необхідною умовою для формування самостійної музичної діяльності є створення певний матеріального середовища: «музичних куточків», «зон», «студій» та ін У такому «куточку» вже в середній групі має бути набір таких технічних засобів: програвач, платівки, настільно- друковані ігрові посібники, інструменти (як озвучені, так і неозвученими, тобто макети, виготовлені вихователями), крім того, різні посібники-саморобки для проведення дидактичних вправ, добре ілюстровані «нотні зошити», диригентська паличка.

Посібники для старших дошкільнят, за визначенням М. А. Ветлугиной, бувають двох видів: що вимагають участі дорослого - аудіовізуальні (діафільми, магнітофонні записи) і технічні (радіо, телевізор), а також ті, якими вона може користуватися самостійно (металофоні, гітари, настільно-друкарський музично-дидактичний матеріал, комплекти лялькових театрів, фланелеграф, ноти-саморобки і т. д.).

Найважливішою особливістю самостійної діяльності дітей є те, що вона здійснюється за тактовну, майже непомітному керівництві дорослих, так як припускає особливу невимушену обстановку. У зміст самостійної музичної діяльності насамперед входить те, чому діти навчилися за допомогою дорослих.

Перші прояви самостійності виникають на музичних заняттях. У старших дошкільників самостійність виражається, перш за все, у виконанні без участі дорослих пісень, ігор, вони самостійно розмірковують і висловлюються про почутих творах: визначають їх характер, засоби виразності, жанр, будова. Отже, для розвитку самостійної музичної діяльності, як і для успішного навчання дітей, необхідні активне, свідоме засвоєння пропонованого на заняттях матеріалу, а також зацікавленості і захопленості.

Для того щоб розвинути в дітях самостійність, уміння творчо мислити, застосовувати знання, отримані на музичному занятті, вихователь повинен знати музичний репертуар, обсяг умінь і навичок дітей своєї групи.