Значення розвитку музично-сенсорних здібностей у дітей старшого дошкільного віку

На основі музикознавчої літератури музика розглядається як мистецтво, яке втілює художні образи, які дозволяють за допомогою різноманітних засобів виразності передавати переживання людини. Музикознавці розглядають музичне сприйняття як дію складної системи механізмів (Є. В. Назайкинский). При аналізі динамічної структури музичного сприйняття в ряді досліджень виділяється диференціація слухового потоку, яка залежить від рівня музично-перцептивного розвитку сприймає (А. Г. Костюк), йдеться про свідомості сприйняття (А. Н. Сохор), про необхідність набуття досвіду сприйняття музичного звучання (Б. В. Асаф 'єв). Відзначається, що музичним сприйняттям управляється перцептивні установка, що представляє систему настройки аналізаторів, які концентрують увагу і пам'ять (В. В. Медушевський). Доведено, що вивчення психологічних та фізіологічних принципів розвитку сприйняття в діяльності має здійснюватися у спеціально організованій системі навчання і виховання. Аналіз педагогічної літератури з питань музичного виховання дітей дошкільного віку (Н. А. Ветлугіна, І. Л. Дзержинська, С. М. Шоломович, Т. В. Вовчанська, Л. Н. Комісарова) дозволяє зробити висновок про необхідність формування музичного сприйняття дітей, починаючи з дошкільного віку. У дослідженнях показано, що повноцінне музичне сприйняття можливо лише в тому випадку, якщо дитина виділяє засоби виразності, з яких складається музична тканина (Н. А. Ветлугіна, С. М. Шоломович, Т. В. Вовчанська, Л. Н. Комісарова). У їхніх роботах намічається програма музично-сенсорного виховання, що вимагає розвитку музичної сенсорики не тільки на заняттях, але і в самостійній діяльності (Н. А. Ветлугіна, І. Л. Дзержинська); вказується, що засвоєні на заняттях самостійні дії є тим спільним ланкою, яке з'єднує дві форми музичної практики дитини. На підставі всього цього робиться висновок про необхідність формування сприйняття окремих властивостей музичних звуків, що має підвищити культуру музичного сприйняття в цілому.

Сприйняття музики складний процес, що вимагає від людини уваги, пам'яті, розвинутого мислення, різноманітних знань. Всього цього у дошкільнят поки немає. Тому необхідно навчити дитину розбиратися в особливостях музики як виду мистецтва, свідомо акцентувати його увагу на засобах музичної виразності, на властивостях музичних звуків і т. д.

Музичне сенсорне сприйняття має величезне значення в розвиток дитини, тому що відрізняється надзвичайною емоційністю, цілісністю і безпосередністю. У сприйнятті музики мають місце загальні та спеціальні групи сенсорних процесів. Перші з них характеризуються цілісністю сприйняття. При цьому кошти музичної виразності виступають в різноманітних і складних взаємозв'язках.Другі - об'єднують процеси, пов'язані зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, а саме їх висоти, тривалості, тембру, динаміки.Існує також сенсорна здатність вслухання в музичну тканину, впізнавання властивостей музичних звуків і порівняння їх за схожістю іконтрастом.

Правильне з'ясування завдань сенсорного виховання в дитячому садку та їх здійснення відповідними формами роботи можливе тільки на основі врахування закономірності сенсорного розвитку дитини. Перш за все, слід дати характеристику психологічної природи сенсорного розвитку дошкільника.

Перше, що необхідно підкреслити у зв'язку з цим питанням, полягає в тому, що є тісний взаємозв'язок між сенсорним розвитком дитини і розвитком його сприйняття, тобто розвиток сенсоріум йде шляхом розвитку ставлення дитини до реальної дійсності і визначається тим чи іншим рівнем його сприйняття. Ця обставина найбільш чітко можна представити на прикладі функціонального розвитку системи аналізаторів дитини. Як відомо у дитини найбільш рано починають функціонувати органи дотику та утворення (особливо цей останній), потім органи нюху і смаку і, під кінець, органи зору і слуху. Процес формування дитячого сприйняття проходить довгий і складний шлях розвитку, причому протікає не спонтанно, а шляхом навчання пізнання навколишньої дійсності. А. В. Запорожець вважав, що формування перцептивних дій під впливом навчання проходить ряд етапів. На першому етапі перцептивні проблеми, пов'язані зі становленням адекватного образу, вирішуються дитиною в практичному плані шляхом дій з матеріальними предметами. Виправлення в перцептивні дії при необхідності їх корекції тут вносяться в самі маніпуляції з предметами по ходу виконання дії. Проходження цього етапу прискорюється, і його результати стають більш вагомими, якщо дитині пропонуються «перцептивні еталони» - зразки, з якими він може співвідносити, порівнювати формується образ.

На наступному етапі сенсорні процеси самі перетворюються в своєрідні перцептивні дії, які виконуються за допомогою власних рухів рецептивних апаратів. На даному етапі діти знайомляться з просторовими властивостями предметів за допомогою розгорнутих орієнтовно-дослідних рухів рук і очей, причому ручне і зорове обстеження ситуації зазвичай передує практичних дій в ній, визначаючи їх характер і спрямованість.

На третьому етапі починається процес своєрідного згортання перцептивних дій, їх скорочення до необхідного і достатнього мінімуму.Еферентні ланки відповідних дій оттормаживаются, і зовнішнє сприйняття ситуації починає створювати враження пасивного рецептивногопроцесу.

На наступних, більш високих щаблях сенсорної навченості діти набувають здатність швидко і без будь-яких зовнішніх рухів пізнавати певні властивості сприймаються об'єктів, відрізняти їх на основі цих властивостей один від одного, виявляти і використовувати зв'язки і відносини, що існують між ними. Перцептивное дія перетворюється в ідеальне.

Формуючи здатність сприйняття, необхідно одночасно розвивати у дітей уміння висловлювати свої враження, що пов'язано із збагаченням дитячої мови певним запасом слів, що дозволяють їм визначити характер, виражальні засоби. Формування уявлень, закріплених у словах, є важливим чинником розвитку дітей. З розвитком сприйняття тісно пов'язане також формування музичних вистав, які відображають основний настрій твору, його особливості.

Сенсорне музичний розвиток відбувається найуспішніше при спеціально організованому вихованні та навчанні. Засвоєння дітьми способів сенсорних дій при правильній їх організації призводить до активізації музичного переживання дитини. Під музично-сенсорними здібностями розуміються ті, які розвивають якість сприйняття, мається на увазі:

а) розрізнення властивостей музичних звуків

б) розрізнення їх виразних співвідношень

в) якість обстеження музичних явищ.

Обстеження музичних явищ передбачає: вслухання; впізнавання властивостей музичних звуків; порівняння їх за схожістю і контрастом; виділення з комплексу інших звуків; розрізнення їх виразного звучання; відтворення з одночасним слуховим контролем у співі, на музичному інструменті; комбінування звукових сполучень, зіставлення з прийнятими еталонами.

Сенсорне музичне виховання відрізняється соціальною спрямованістю. Його результати - певний рівень сенсорного розвитку дітей, що дозволяє їм більш емоційно, свідомо ставиться до музики, що відображає життєві явища, відчувати красу її звучання в єдності з думками і почуттями, вираженими в ній. Це відбувається завдяки змістовної і різноманітної діяльності, у процесі якої формуються сенсорні процеси, досвід і здібності.

Сенсорне виховання передбачає завдання: формувати слухове увагу дітей; привчати їх вслухатися в різноманітні гармонійні звукові поєднання; вловлювати зміну контрастних і подібних звукових співвідношень; навчати способам обстеження музичного звучання; розвивати музично - сенсорні здібності. У результаті сенсорного досвіду діти набувають конкретні уявлення про музичні явища. Зміст музичного виховання передбачає виховання у дітей сприйнятливості, інтересу, любові до музики, розвиток емоційної чуйності на неї, прилучення їх до різноманітних видів музичної діяльності, що дозволяє розвивати загальну музикальність дитини, її творчі здібності.

Основна вимога сенсорного виховання - практичне навчання навичкам сприйняття, способів дій, що активізує слухове увагу.Організація первинного сенсорного досвіду потребує створення моделей властивостей музичних звуків, так як поняття про них дуже складні для дошкільнят. Практичне навчання навичкам сприйняття, способам вслухання в музичне звучання вдається в тому випадку, якщо вони стають наочними, "речовими". Моделювання відбувається шляхом використання музично-дидактичних посібників, ігор, іграшок, що спонукають дітей до музичної самостійності. На цій основі дітям нагадуються або знову повідомляються позначення різних властивостей музичних звуків. Отримання цих знань будується на міцній сенсорної основі і підводить дітей до самостійних узагальнень. Зовнішнємоделювання допомагає виникненню перших самостійних узагальнень, які в подальшому все більше усвідомлюються вже без опори на модель. Вся ця організована діяльність відбувається в процесі музичної практики: співу, слухання, руху, гри на музичних інструментах.