Рис. 4. Стимульні фотокартки в експерименті В.Джонсона

Ці фотокартки були усередненим результатом комп’ютерної обробки фотокарток 16 європейських жінок. У зображення праворуч було додано певні риси, які посилюють жіночність сприйняття особи. З’ясувалося, що з двох усереднених образів на фотокартках, які подобаються досліджуваним, правий  все таки сприймався більш привабливим.

На думку еволюційних психологів, ґендерні відмінності сприйняття зовнішності неусвідомлено опираються на позиції стратегії репродуктивності. Жіноча краса повідомляє біологічно важливу інформацію: вона має свідчити про здоров'я, молодість і плодючість. На це вказують кроскультурні дослідження Д.Басса, який вивчав чоловіків-представників 37 культур. Між різними культурами немає ніяких розбіжностей з приводу того, кого можна назвати фізично привабливим[101].

Хоча сприйняття привабливості людей маєбіологічне підґрунтя, воно не є остаточним. Існує «ефект контрасту», який підтверджується лабораторними експериментами. Після поглядання глянцевих журналів з фотографіями красунь чоловіки визнавали несимпатичними тих жінок, які раніше видавались їм привабливими. Проте, чим більше чоловік і жінка люблять один одного, тим менш привабливими їм здаються інші представники протилежної статі.

Чинники взаємної привабливості: протилежність чи доповнюваність. Дослідники уважно вивчали проблему взаємної привабливості, вони порівнювали не тільки установки, переконання друзів і подружжя, а й їх вік, релігійність, ставлення до куріння, фінансові можливості, освітні рівні, зовнішність. Результати вивчення цих та інших чинників дозволили зробити висновок, що люди часто сходяться на протилежностях, але у процесі розвитку відносин набиратиме ваги схожість. Якщо територіальна близькість і фізична привабливість впливають на наші перші враження про людину, то для тривалих відносин важливою є взаємна схожість.

Крім того, людина, яка відчуває, що оточуючі люди симпатизують їй, схильна відповідати взаємністю. Щоб перевірити це Еліот Аронсон[102] з колегами проводили експерименти. В одному з них, вони «дозволили» 80 студенткам підслуховувати, як відгукувалася про них одна особа. Студентки з першої експериментальної групи чули лише позитивні відгуки, похвалу референтної особи. Студентки другої групи – лише критику та неґативні відгуки. Студентки третьої групи  чули спочатку критичні відгуки, а потім позитивні, похвалу (рис. 5).

 

 

              

 

 Рис. 5. Кількість досліджуваних студенток у трьох групах, що позитивно сприйняли особу „оцінювача” в експерименті Е.Аронсона, Д.Ліндера (1965)

 Низка серій цього експерименту показала, що до особи «оціннювача» краще поставилися досліджувані з третьої групи, які ніби «зростали» в очах цієї референтної особи. Вона спочатку їх критично оцінила, а потім поступово спростувала критику позитивними судженнями стосовно кожної студентки. Відтак психологи зробили висновок: якщо постійно підхвалювати людину, похвала може знецінитися.

Феномени асоціативної симпатії або антипатії. Експериментально феномен «асоціативної симпатії» перевірив Павел Левіцкі (1985). У першому експерименті групі досліджуваних студентів Варшавського університету показали фотокартки двох жінок попросили відповісти, яка здається їм доброзичливішою. Думки учасників експерименту розділилися приблизно порівну. У другому експерименті іншим студентам були показані фотографії жінок вже після того, як вони поспілкувалися з привітною жінкою-експериментатором, яка була схожа на одну з двох жінок з фотокарток. У шість разів частіше ця особа на фотокартці обиралася студентами як більш симпатична та доброзичлива [103].

 

          

 

 

Рис. 6. Зовнішність експериментатора та стимульні фотокартки в експерименті П.Левіцкі  (Джерело:Lewicki Р. Self-image bias in person perception // Journal of Personality and Social Psychology, 48, 1985, p.565). Після спілкування з привітним експериментатором (зображення ліворуч) студенти віддали перевагу схожій на неї жінці (середня фотокартка).

 

Феномен асоціативної симпатії та антипатії підтверджується іншими експериментами. Дослідники відкрили, що багато, на перший погляд, несуттєвих чинників все таки впливають на формування симпатії або антипатії до незнайомих людей. Наприклад, А.Маслоу (1956) з колегою перевірив вплив естетики зовнішньої обстановки на сприйняття людини. В багато обставленій, добре освітленій кімнаті незнайома особа сприймалася як симпатична, у вбогій та тісній кімнатці та сама особа сприймалася як менш симпатична. Можливо тому люди часто обирають естетичні інтер’єри (театри, ресторани тощо), які сприяють поглибленню взаємної симпатії. Психологи навіть дослідили гендерні відмінності у сприйнятті атракційності чоловіків та жінок у барах[104].

Отже, психологами досліджувалися чотири важливі чинники, від яких залежить виникнення дружби та взаємної симпатії. Найістотнішою обставиною, від якої залежить виникнення дружніх відносин між двома будь-якими людьми, є їх територіальна близькість. Другим чинником, що визначає початкову симпатію є фізична привабливість. Проте в реальному житті люди схильні обирати друзів та подружжя за подібністю до себе, або за взаємодоповнюваністю. Позитивне сприйняття красивих людей як добрих, щирих, порядних визначає сутність стереотипу фізичної привабливості. Взаємній симпатії сприяє схожість установок, переконань і етичних цінностей. Спорідненість душ веде до взаємної симпатії; протилежності сходяться рідко. Крім того, люди схильні дружити з тими, кому подобаються.

Любовні взаємостосунки.  Соціальні психологи після вивчення особливостей взаємної симпатії між людьми, звернулись до вивчення тривалих близьких відносин. Адже любовні відносини не є простим посиленням взаємної симпатії, що виникла при знайомстві. Любов є також складнішим почуттям, ніж прив’язаність. По-перше, соціальними психологами було напрацьоване теоретичне підґрунтя досліджуваного феномену. Психолог Р.Стернберг (1988) запропонував концепцію, згідно якої любов є поєднанням трьох засадничих компонентів, це – пристрасть, близькість (симпатія) та вірність зобов'язанням. Відтак, індивідуальні стилі любовних взаємин розглядаються ним як комбінації цих трьох компонентів любові.