Податки і збори в Україні з 1 січня 2011 року.

В Україні, згідно чинного ПК від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями ст..8, встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Стаття 9. Загальнодерж податки та збори

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природ газ і газовий конденсат, що видобуваються в Укр;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне викор-ня води;

9.1.13. збір за спец викор-я лісових рес-сів;

9.1.14. фіксований с/г податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

9.1.16. мито;

 9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодерж податків та зборів до держ і місц бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Стаття 10. Місцеві податки та збори

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

1.3. Проблеми розвитку податкової системи в Україні.

Сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які є системними. До таких недоліків (проблем) можна віднести:

Витрати платників на виконання вимог податкового законодавства лишаються надмірно високими.

Багаторазове оподаткування (оподатковуються дохід, додана вартість, справляються акцизний збір, обов’язкові відрахування до спец фондів), високі ставки деяких податків, переважно фіскальний характер податкової системи створюють несприятливі умови для підприємництва та стримують економічну активність.

Узагальнюючим показником, що характеризує податкову систему в цілому, є показник обтяжливості. Так, за обтяжливістю для ведення бізнесу українська податкова система вже кілька років поспіль посідає передостаннє місце серед усіх податкових систем світу. Сукупне податкове навантаження в нашій державі майже вдвічі перевищує цей показник для групи країн, до яких належить Україна за рівнем ВВП на особу населення, та дискримінує власних товаровиробників порівняно з іноземними конкурентами.

Підприємства змушені вести подвійний облік – бух-кий і податковий, щомісяця готувати численні звіти, впроваджувати нові та дорогі засоби автоматизації облікової роботи, відстежувати часті зміни нормативної бази. Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях ДПАУ, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців.

Крім того, усе більшого визнання та підтвердження набуває думка про те, що висока частка податків у ВВП – це небезпека для економічного зростання.

Податковий тягар нині розподілено між платниками різних галузей нерівномірно, а практику надання податкових пільг не можна визнати справедливою та суспільно корисною. Необґрунтована структура пільг сприяє посиленню ринкової влади тих учасників, які користуються податковими преференціями, та, навпаки, обмежує конкурентоспроможність інших. Свідченням цього є, зокрема, той факт, що різні податкові пільги здебільшого надавалися збитковим підприємствам, із застарілим і спрацьованим обладнанням. Дестимулюючим чинником розвитку конкуренції є також нераціональна структура пільг.

Ще одне питання, яке необхідно відпрацювати - це питання співпраці українських митних органів і митних органів Європейського союзу та запровадження практики обміну інформацією та досвідом.

Інша проблема – податок на додану вартість, який в Україні уже давно став предметом суперечок політиків і науковців. Підприємствам доводиться дуже довго чекати повернення ПДВ з бюджету після його сплати, а головне – й дотепер спрацьовує "вибірковий" принцип повернення цього податку, що завдає істотної шкоди конкурентоспроможності економіки України.