Тема 2: «Особливості Податкового Законодавства України»

2.1. Податкове законодавство України (ПЗУ)

ПЗУ складається з:

- ПКУ;

- Митного кодексу Украъни;

- Чинних міжнародних договорів України, якими регулюються питання оподаткування;

- НПА в КМУ прийнятих на підставі та виконання ПКУ та ін. законів з питань оподаткування;

- Рішень представницького органу АРК та ін. органів місцевих самоврядувань з питань податків і зборів;

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВРУ встановлені інші правила ніж ті, що передбачені ЗУ з питань оподаткування, застосування правила Міжнародного договору.

 

2.2. Принципи за якими ґрунтується ПЗУ

ПЗУ ґрунтується на наступних принципах:

- Загальність оподаткування;

- Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів кодифікації дискримінації;

- Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення ПЗ;

- Презумпція правомірності рішень платника податку коли норма закону чи ін. НПА припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- Фіскальна достатність;

- Соц. Справедливість – установлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платника податків;

- Економічність оподаткування – установлення податків і зборів значно перевищує витрати на їх адміністрування;

- Стабільність (1р.);

- Рівномірність і зручність сплати – установлення сплати податків і зборів виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності і сплати платником.

- Єдиний підхід до встановлення податків і зборів – визначається на законодавчому рівні всіх обов’язкових елементів податку.

Під час встановлення податку, обов’язково визначаються такі елементи:

- Платники податку;

- Об’єкт оподаткування;

- База оподаткування;

- Ставка податку;

- Порядок обчислення податку;

- Податковий період;

- Строк та порядок сплати;

- Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися под.. кількість і порядок їх застосування.

 

2.3. Функції і класифікації податків

Функція – це зовнішній прояв властивостей будь-якого об’єкту в даній системі відносин.

Щодо ек. категорії подат. Функції означають виявлення її сутності в дії, тобто вираження суспільного призначення даної ек. Категорії, як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу вартості держави.

Призначення податків проявляється у функціях які вони виконують:

- Фіскальна - є найважливішою у мобілізації коштів у розпорядж. Держ. Витрат. Для її реалізації важливо мати постійність або стабільність надходжень коштів у розпорядж. Держави.

- Регулююча – реалізується через вплив податків на розвиток різних показників господ. Діяльності підприємства. Шляхом застосування пільгових чи підвищення ставок оподаткування окремих видів господ. Діяльності.

- Контрольна – реалізується через контроль щодо дотримання платниками податків, нарахування звітності чи сплати податків або/ та зборів.

В основу класифікації покладена ознака бюджетного устрою держави, залежно від цього податки розділяються на державні та місцеві.

Важливе значення в податковій системі приділяється розподілу за формою оподаткування на прямі і непрямі. Такий розподіл був обґрунтований ще в 12ст.

Перевага прямих податків є характерною для стабільної економіки. Для стабільної економіки й в період ек. Спаду відбувається підвищення непрямих податків.

Прямі, відрізняються тим що можуть бути сконцентровані з урах. Індивідуальних характеристик платника податків, тоді як непрямими обкладаються операції, що проводяться між продавцем і покупцем без урах. Будь-яких характеристик.

Податки на доходи сплачують як з доходів фіз.. та юр. Осіб.

Безпосередніми об’єктами оподаткування є з/п та ін.. доходи, прибуток або валовий дохід підприємства.

Сплачення загальних жерж. Податків є обов’язковим не залежно від того до бюджету якого рівня вони зарах.

Особливістю місцевих є те що на відміну від держ. За чинним законодавством визначаються види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платники чи порядок обчислення.

Конкретні види податків для кожної територіальної громади, порядок її сплати і звітності визначають органи місцевого самоврядування.

 

2.4. Платники податку

Платниками податку визнаються фіз. Чи юр. Особи – резиденти чи нерезиденти чи їх відокремлені підрозділи які мають одержувати або передають об’єкти оподаткування або проводять діяльність, що є об’єктом оподаткування згідно ПКУ. Кожний із платників може бути платником за одним або декількома податками та зборами.

Зобов’язання платника:

- Стати на облік у контролюючих органах в порядку визначеному законодавством Укр.;

- Вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність що стосується обчислення і сплати податків і зборів. Сплачувати податки і збори в строки і у розмірах встановлених законодавством;

- Передача контрольним органам відомостей про встановлені пільги;

- Надавати належним чином оформлену письмову вимогу контрольним органам первинні док. Регістри БО, ФЗ та іш. Док. Пов’язані з обчисленням податків і зборів. У податк. Вимозі обов’язково зазначається конкретний перелік док., які повинен надати платник та підстава для їх надання.

Права платника:

- Безоплатно отримувати в органах держ. Податкової служби інформацію;

- Представляти свої інтереси в контрольних органах особисто чи через уповноваженого представника;

- За наявності підстав користування податковими пільгами;

- Обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;

- Бути присутнім під час проведення перевірок;

- Ознайомлюватися та отримувати акти перевірок. При наявності зауважень підписувати їх із застереженням та подавати застереження в порядку зг. ПКУ.

2.5. Органи ДПС

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби функціонують відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція) і підрозділи з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в           Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії, які є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

 ДПС України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

Таким чином, податкова служба України має три рівні:

-Державну податкову адміністрацію України - вища ланка;

 -державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - середня ланка;

-державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції - базова ланка.

Головними завданнями державної податкової служби України є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення

2.6. Виконання податкового обов’язку

              Виконання податкового обов’язку в широкому розумінні припускає реалізацію всієї системи обов’язків платника податків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (обов’язку з обліку, сплаті та звітності). У вузькому розумінні виконання податкового обов’язку означає своєчасну і повну сплату податків. Однак сплата податку опосередковується також діями з обліку, обчислення податкового окладу, тобто всім комплексом обов’язків платника податків, що складають податковий обов’я­зок у широкому розумінні. Виконання податкового обов’язку розглядають переважно саме як сплату податку.

              Виконанням податкового обов’язку визнається сплата плат­ником податків сум податку у встановлений термін. Сплату податку здійснює платник податків безпосередньо, а у випадках, передбачених законодавчими актами, — податковий агент або податковий представник.

              Платник податків самостійно обчислює суму податку, що підлягає сплаті, і перераховує її в термін і в порядку, встановлені законодавчими актами. Забороняється виконання податкового зобов’язання платника податків третіми особами. Порушення цієї заборони не звільняє платника податків від виконання податкового обов’язку.

Найбільш поширеним моментом припинення обов’язку зі сплати податку є належне виконання цього обов’язку. Цей момент визначається різними способами, залежно від форми розрахунків і особливостей перерахування сум податків до бюджетів. Обов’язок зі сплати податку вважається виконаним:

1) при сплаті податку в безготівковому порядку — з моменту пред’явлення платником у банк доручення на сплату відповідного податку за умови наявності коштів на рахунку платника, достатніх для сплати податку, і оформлення доручення належним чином;

2) при сплаті податку наявними коштами — з моменту внесення відповідної суми в банк чи відділення зв’язку.

У разі виконання обов’язку зі сплати податковим агентом обов’язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку податковим агентом. При цьому необхідно враховува­ти, що податок утримується до надходження коштів у розпорядження платника податків і він фактично не може вплинути на виконання свого податкового обов’язку власними діями.

12.10 Застосування міжнародних договорів та погашення податкового боргу за запитами компетентних органів іноземних держав.

Застосування правил мiжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України,зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою,яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку,передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту,якщо такий нерезидент э бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При здійсненні банками та фін установами Укр операцій з іноз банками, пов’язаних з виплатою %, підтвердження факту, що такий іноз. банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір Укр, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу «Internetional Bank Identifer Code”. Контролюючий орган після отримання документа іноз держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносин, у 30денний строк визначає відповідність такого документа міжнародним договорам Укр. У разі невідповідності такого документа повертає його компетентному органу іноз держави. Якщо зазначений документ визнано таким, о відповідає міжнародним договорам Укр, контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.

У разі якщо платник податків вважає, що податковий борг в міжнародних правовідносинах не відповідає дійсності, такий платник податків має право протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення, подати через контролюючий орган компетентному органу іноз держави скаргу про перегляд такого рішення.

Орган державної податкової служби самостійно перераховує у гривні суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах та здійснює заходи щодо стягнення суми податкового боргу платника податку не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку сплати податку та збору в іноз державі.

Пеня не нараховується на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах при виконанні документа іноз держави, за яким здійснюється стягнення сум податкового боргу в міжнародних правовідносинах.

Штрафні санкції на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах не накладаються при виконанні документа іноз держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах.

 

2.7. Методи визначення та порядок застосування

Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14).

За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).    

Згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних із збутом.

За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні.

Відповідно до методу розподілення прибутку визначається прибуток від операції, який повинен бути розподілений між її учасниками. Такий прибуток розподіляється на економічно обґрунтованій основі, що наближує цей розподіл до розподілу прибутку, який отримали б учасники операцій, якби були непов'язаними особами.

Метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні показників рентабельності операції, які розраховуються на підставі відповідної бази (такої як витрати, обсяг реалізації, активи), з аналогічними показниками рентабельності операцій між непов'язаними особами у співставних економічних умовах

Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу затверджує національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.

Великий платник податків має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової політики із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.

Договір про ціноутворення для цілей оподаткування є договором між зазначеним платником податків та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової політики про порядок визначення цін (методів) відповідно до цієї статті та її застосування для цілей оподаткування протягом строку дії такого договору. Порядок укладення та виконання таких договорів (787-2012-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення аукціону (тендера) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (тендера).

 

 

Тема 13 Мито

Державне мито – це грошова сума, що стягується у нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, відділах державної реєстрації актів цивільного стану, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об'єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Регламентується: 

Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, Наказ Міністерства фінансів України 07.07.2012 № 811

Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №793,,Про державне мито”

В сфері банківської діяльності оподаткуванню підлягають такі види операцій:

1) Плата за нотаріальні послуги держави під час завіряння документації;

Здійснюється при надані державою нотаріальних послу за такими ставками:

За посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств - 0,1 % вартості майна, що викуповується;

За посвідчення установчих (засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці – 1 НМДГ;

За вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків – 0,3 НМДГ

За засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) – 0,3 НМДГ

За засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) - 0,01 НМДГ

За засвідчення справжності кожного підпису на документах, у т. ч. справжності підпису перекладача (за кожний документ) – 0,02 НМДГ

За видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів – 0,03 НМДГ

За нотаріальне посвідчення договору застави – 0,01 % предмета застави, але не менше 5 НМДГ і не більше 50 НМДГ

За нотаріальне посвідчення договору оренди (суборенди) об'єктів нерухомості – 0,01 % суми договору, але не менше 5 НМДГ і не більше 50 НМДГ

За нотаріальне посвідчення договору оренди (суборенди) земельних ділянок – 0,01 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затверд КМУ

За посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами – 0,01 % вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі

2) Під час реалізації застави (кредитні операції);

При здійсненні кредитних операцій банками в разі неповернення кредитів в установлені договором строки банк може прийняти рішення реалізувати заставу і при цьому ним буде сплачено державне мито за її реалізації в установленому порядку.

3) Під час купівлі бланків векселів;

Ставка державного мита складає – 0,1 НМДГ за кожний бланк

4) При емісії ЦП

Державне мито справляється за такими ставками:

За реєстрацію інформації про емісію цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик - 0,1 % номінальної вартості емісії цінних паперів

За видачу приватизаційних паперів - 0,2 % номін-го значення приватизаційних паперів

За умови що на балансі банківської установи перебуває автомобіль може виникати ще один вид операцій за яким сплачується державне мито. А саме при реалізації транспортного засобу що перебуває на балансі банківської установи при його переоформленні до бюджету сплачується 10% його вартості на умовах переоформлення

6.4. Форми розподілу ∑ консолід ПнП:

Консолі ПнП визначений згідно з нормами Закону, сплач-ся згідно з правління Б до бюджету територ громад за місцезнах-м баланс установ Б, а також до бюджету територ громад за своїм місцезна-м, зменшений на ∑ податку, сплаченого до бюджету територ громади за місцезнах-м баланс установ Б. У зв’язку із перерахуванням до бюджету різних територ-х громад, ∑ консолі-го ПнП підлягає розподілу.

∑ ПнП баланс установах Б визнач-ся розрахунково, виходячи із заг ∑, консолід податку, нарахованої та розподіленої пропорційно питомій вазі ∑ валових витрат баланс установ та аморт-их відрахувань у заг ∑ валових В та аморт-их відрахувань Б.

 Необхідні дані для розподілу за квартал:

1. ∑ консолі податку – SZF.

2. ∑ В та аморт-их відрахувань по Б;

3. ∑ В та аморт-их відрах бал установ Б.

Питома вага, % В та аморт-их відрахувань баланс установ дорозрах-ся за формулою:

К = (р.06+р.07) ПЗ баланс установ/(р.06+р.07) КД по Б*100%.

Нарахована ∑ ПнП кожної баланс установи:

ZF = SZF * К / 100%.

∑ нарахованого до сплати ПнП облік-ся за рах 7900.1. Рез-ти розподілу ПнП відображу у 3х наст формах:

1. форма №2 «Відомість розподілу ∑ консолід ПнП – база для складання форми №3Ф та табл. 2 додаток К5 до Д. Форми склад у розрізі баланс відділень у тис. грн. з 1 десятк.знаком.

2. форма №3Ф «Розрах-к податк-их зобов’язань щодо сплати консолі ПнП» склад Б за квартал, півріччя, 3квартали, рік у цілому по Бта в розрізі баланс установ. Ця форма подається баланс установами до податк органу за своїм місцезнах-м у терміни, встановлені закон-ом.

Зазначена форма використ для визначення ∑ консолі податку, який перерах правлінням Б до різних бюджетних, територ громад за місцезнах-м як прибуткових, так і збиткових баланс-х установ

3. форма №5Ф «Повідомлення баланс установі про ∑ консолід ПнП що підлягають відображ за рах ФО та ПО, яка складається також з метою відображення у ФЗ за баланс рах 7900 ∑ нарах податк зобов’язання.

12.11. Відповідальність

Особи, які притягаються до відповідальності за вчинення правопорушень:

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи,  застосовуються такі види юридичної відповідальності:

- фінансова; - адміністративна; - кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності. Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної             податкової служби тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. 

Невиконання платником податків вимог, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу

Неподання або подання податкової інформації банками чи іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, органам державної податкової служби, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень. Ті самі дії, вчинені протягом року після застосування штрафу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.

 

 

12.12. Пеня

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

              У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

   У разі направлення претензій щодо сплати податкових зобов'язань гаранту пеня нараховується на строк, що не перевищує 3 місяці з дня, що наступає за днем закінчення строку виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.

У разі якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом встановлено вчинення злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

 

 

Тема 8: Облік податку за першу реєстрацію транспортного засобу.

Цей збір сплач. в У тільки при першій реєстрації колісних ТЗ, суден, літаків, гелікоптерів, тому об’єкти оподаткування збору поширено на літаки, гелікоптери тощо. Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до ПКУ є об'єктами оподаткування. Транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування збором: 1. колісні транспортні засоби, крім:

а) ТЗ та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями ЗСУ;

б) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені в системі центральних органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху тощо;

в) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені за підрозділами служби цивільного захисту, які повністю утримуються за рахунок бюджету та забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту населення;

г) транспортних засобів вантажних, самохідних, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

ґ) транспортних засобів швидкої медичної допомоги;

д) машин і механізмів для сільськогосподарських робіт;

е) причепів (напівпричепів); мопедів, велосипедів

є);судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі У або у Судновій книзі У;

ж) літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден У або у Реєстрі державних повітряних суден У, крім:а) літаків і вертольотів ЗСУ;б) літаків і вертольотів призначених для цивільного захисту населення,.

База оподаткування визначається:

1) для колісних ТЗ:а)для мотоциклів, легко