Підручник: призначення, структура ,вимоги.

47 Відповідно до навчальних програм розробляють під­ручники і навчальні посібники.

Підручник—книга, 140 містить основи наукових знань з певної на­вчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної про­граною і вимогами дидактии.

Підручник повинен забезпечувати науковість змісту на­вчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступ­ність викладу, чіткість у формулюванні визначень пра­вил, законів, ідей. Вів мас бути написаний точною і до­ступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріа­лу. Не другорядним е і його художнє оформлення.

Структура підручника:

1. Тексти: основний, додатковий, пояснювальний.

2. Позатекетові компоненти: апарат організації про­цесу засвоєння змісту; запитання і завдання; інструктив­ні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язування задач, при­кладів); таблиці; написи-пояснення до ілюстративного ма­теріалу; вправи; ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти, креслення та ін.); апарат орієн­тування (вступ, зміст, бібліографія).

За характером відображення дійсності тексти можуть бути емпіричними (відображати факти, явища, події, міс­тити вправи, правила) і теоретичними (містити законо­мірності, теорії, методологічні знання). Більшість шкіль­них підручників містить тексти обох типів.

За основним методом викладу матеріалу тексти мо­жуть бути репродуктивні, проблемні, програмовані, комп­лексні Репродуктивні тексти — високоіиформативні, структурні, зрозумілі учням, відповідають завданням по- яснювально-ілюстративного навчання. Проблемний текст подають у формі проблемного монологу, в якому з метою створення проблемних ситуацій позначають суперечнос­ті, вирішують проблему, аргументують логіку формуван­ня думки. У програмованому тексті зміст подається час­тинами, а засвоєння кожного інформативного блоку пере­віряється контрольними запитаннями. Комплексний текст містить певні дози інформації, необхідні учням для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного навчання.

Текст підручника може бути аналітичним або синте­тичним, побудовавим за допомогою дедуктивного чи ін­дуктивного методу. Крім основних, е додаткові тексти, мета яких — розширити, поглибити знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального матеріалу (до­кументи, історичні довідки і т. ін.).

Усі питання і завдання підручників за ступенем пізна­вальної самостійності учнів можна поділити на: репро­дуктивні та продуктивні. Репродуктивні тексти — питан­ня і завдання, які вимагають від учня відтворення знань без істотних змін. Продуктивні тексти — передбачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі їх засвоєн­ня або пошук нових знань.

Зміст навчального матеріалу в підручнику може форму­ватися за: генетичним (у послідовності, в якій він форму­вався історично); логічним (викладення його відносно сучас­ної логічної структури відповідної науки); психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципа­ми. У більшості підручників ці принципи переплітаються.

У процесі навчання учитель орієнтується на підручник, бо він конкретизує навчальну програму, показує, який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує учнів щодо методики роботи. Він також потрібен під час підготовки учнями домашніх завдань, повторення матеріалу тощо.

Матеріал підручника необхідно доповнювати додатко­вою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані учнями тільки з нього, будуть обмеже­ними. Тому, крім підручника, слід використовувати додат­ковий матеріал.