Роль фінансів в кругообігу основних фондів та економічна сутність оборотних коштів

Кругообіг основних фондів наведено на рис. 8.2.

 

 

 

                                                                              

                                                                              

                                                                                   

                                                                              

 

 

                                                                           

 

 

Рис. 8.2. Кругообіг основних фондів

 

В момент придбання (виготовлення) або прийняття основних фондів на баланс підприємства їх вартість називається первісною або балансовою вартістю.

В подальшому, по мірі участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина, що дорівнює зносу, переноситься на вартість готової продукції, інша – виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

Залишкова вартість – враховує вартість основних фондів за винятком тої частини вартості, котра вже перенесена на вартість готової продукції.

Слід розрізняти процес зносу і амортизаційний процес.

Знос – це механічний процес втрати основних фондів своїх технічних параметрів.

Амортизація – це фінансовий механізм поступового переносу вартості основних фондів на вартість готової продукції і формування грошового фонду для відшкодування зношених об’єктів (засобів) виробництва.

Відновною вартістю основних засобів вважається вартість витрат, які мають бути зроблені для їх відтворення в даний момент. Для її визначення періодично проводяться індексації вартості основних засобів з урахуванням сучасних цін і інших умов їх відтворення, на основі дисконтування коефіцієнта індексації Ki, який визначається за формулою:

Ki = (I ц.р. -10): 100,                                         (8.1)

де I ц.р. – індекс цін року, за результатами якого проводиться індексація, %.

Річна сума амортизації розраховується за формулою:

                               (8.2)

де        Ам         –  сума амортизаційних відрахувань, грн;

С            – балансова вартість основного засобу або середньорічна

            вартість по групі основних засобів, грн;

Н            – річна норма амортизації, %;

К1...Кn – поправочні коефіцієнти.

 

Важливим економічним важелем в системі амортизації є методи її нарахування:

1. прямолінійний метод рівномірної або пропорційної амортизації, коли вартість засобів праці розподіляється рівними частинами за роками строку служби.

2. Стимулююча роль процесу амортизації суттєво зростає із використанням методів прискореної амортизації.

3. Зменшення залишкової вартості передбачає нарахування амортизації на залишкову вартість основних засобів, яка поступово зменшується із року в рік. При цьому використовуються подвоєна ставка норми пропорційної амортизації.

4. Кумулятивний метод – передбачає розрахунок норми амортизації кожного року терміна служби основних засобів. Визначення норми амортизації при кумулятивному методі відбувається за формулою:

(8.3)

Т – кількість років експлуатації;

t  – рік, для якого визначається норма амортизації.

 

Виробничі фонди являють собою сукупність, котра поділяється на основні фонди і оборотні кошти.

Основні фонди – це засоби виробництва, котрі служать більш одного року і багаторазово використовуються у виробничому процесі, не змінюючи свою речовинне натуральну форму і поступово по мірі зносу переносять свою вартість на вартість готової продукції.

Оборотні кошти – це сукупність грошових засобів, авансованих у виробничий процес, котрі приймають однократну участь у процесі виробництва, змінюючи свою речовинне натуральну форму, а вартість їх повністю переноситься на готову продукцію.

Вартісне вираження оборотного капіталу називається оборотними коштами. Процес кругообігу може бути відображеним наступною формулою:

Г – Т … В … Т¹ – Г¹                                                                 (8.4)

 

Оборотний капітал складається із двох груп:

− оборотних виробничих фондів (ОВФ);

− фондів обігу (Ф.О.).

Характерна особливість оборотних коштів полягає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не покидають виробничої сфери, оборотні кошти не витрачаються, а авансуються в різні види поточних витрат підприємства.

 Період часу (звітний період), за який оборотні кошти здійснюють повний оборот, називають тривалістю періоду обігу, який прийнято визначати у днях.

 

W=360/KОК

[днів]                                                    (8.5)

де: W– період повного обороту коштів у днях;

  K_ОК – оборотність оборотних коштів.

 

KОК =В / ОК

[разів]                                                                (8.6)

де: В – виручка від реалізації продукції

 ОК – середньорічна вартість оборотних коштів.